Поняття і зміст категорії «інтелектуальна власність» і суміжних категорій

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Апреля 2014 в 16:41, доклад

Краткое описание

Поняття «інтелектуальна власність» виникло в процесі тривалої практики юридичного закріплення за певними особами їхніх прав на результати інтелектуальної діяльності у галузі науки, виробництва, мистецтва і літератури.
Вперше термін «інтелектуальна власність» вжив у 1845 році Чарльз Вудбарі, суддя Окружного суду штату Массачусетс .

Прикрепленные файлы: 1 файл

пр1.doc

— 203.50 Кб (Скачать документ)

 

8. Поняття та характеристика джерел права інтелектуальної власності

Правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України (ст. 41, 54), нормами Цивільного кодексу України (Книга IV "Право інтелектуальної власності"), Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В Україні діють 10 спеціальних законів у сфері інтелектуальної власності. Це закони України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промислові зразки", "Про охорону прав на знаки для това¬рів і послуг", "Про охорону прав на сорти рослин", "Про охорону прав на зазначення походження товарів", "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем", "Про авторське право і суміжні права", "Про захист економічної конкуренції", "Про розповсюдження примірників аудіовізу¬альних творів та фонограм", "Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування".

Окремі норми, що стосуються інтелектуальної власності, містяться в багатьох інших законах України.

У випадку, коли необхідно врегулювати спори щодо прав на об'єкти інтелектуальної власності між фізичними або юридичними особами України та іноземних держав, верховенство перед національними законами мають міжнародні договори, до яких приєдналася Україна. На сього¬дні Україна є учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів у цій сфері.

 

 

 

 

9. Інституційна структура  системи охорони прав інтелектуальної  власності

Будь-яка власність має потребу в охороні. Інтелектуальна власність не є винятком. Однак способи охо¬рони права на об'єкти інтелектуальної власності відрізня¬ються від таких для матеріальних об'єктів. Якщо матеріа¬льний об'єкт власності досить помістити під "замок" чи приставити до нього охоронця, то для охорони об'єктів ін¬телектуальної власності такі засоби непридатні. Основним способом охорони в цьому випадку є видача автору або іншому суб'єкту права об'єкта інтелектуальної власності охоронного документа: патенту чи свідоцтва.

Охорона, яка надається інтелектуальній власності законами України, сприяє збільшенню кількості винаходів і раціоналізаторських пропозицій, зростанню інвестицій, розвитку науково-дослідної діяльності, що приводить до технічного прогресу, поліпшення якості промислової продукції, підви¬щення культурного рівня громадян.

Суть охорони прав на об'єкти інтелектуальної влас¬ності полягає в тому, що автор (розроблювач) об'єкта інтелектуальної власності або інша визнана законом особа одержує від держави виключні права на створений об'єкт інтелектуальної власності на визначений період часу. Ці права регламентуються охоронним документом, що вида¬ється власнику об'єкта інтелектуальної власності.

Автор, що одержав охоронний документ, наприклад патент, почуває себе впевнено, оскільки його права охо¬роняються законом. Тепер він може розкрити даний вина¬хід для широкого кола осіб на предмет використання ними цього об'єкта на законних підставах. Якби автор не мав охоронного документа, то він швидше за все не розкрив би даний винахід, ніхто б не зміг скористатися ним і пред¬мет винаходу залишився б невідомим. Крім того, закріплене охоронним документом присвоєння особистих немайнових, а також майнових прав сприяє використанню об'єкта інтелектуальної власності, і це, мабуть, єдиний спосіб отримання вигоди автором у результаті використання об’єкта інтелектуальної власності самостійно з одержанням переваг над конкурентами чи шляхом дозволу третім особам використовувати об'єкт інтелектуальної власності за ліцензійні платежі.

Часто охорону інтелектуальної власності ототожнюють з її захистом і користуються терміном "захист прав інтелектуальної власності". Ми будемо розрізняти поняття "правова охорона" і "правовий захист". Підставою для цьо¬го є те, що ці дві дії повинні бути розділені, тому що, по-перше, вони мають різні цілі, а по-друге, здійснюються різними організаційними структурами. Охороною (оформ¬ленням прав з видачею охоронного документа) займають¬ся патентні органи, а захистом (у випадку порушення цих прав) - адміністративні і судові органи. Хоча якщо розгля¬дати це питання з теоретичної точки зору, то поняття "пра¬вовий захист" у цьому контексті є складовою більш широ¬кого поняття "правова охорона".

Можна назвати принаймні чотири принципи пра¬вової охорони.

По-перше, це принцип охороноспроможності. Тобто об'єкт правової охорони повинен відповідати визначеним законом вимогам. Наприклад, винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим, має винахідниць¬кий рівень і є промислово придатним.

По-друге, визнання за правовласником виключно¬го права на об'єкт права інтелектуальної власності.

По-третє, додержання прав не тільки правовласників, але й дійсних розробників (авторів, винахідників).

По-четверте, додержання балансу інтересів право власника, з одного боку, і суспільства - з іншого шляхом обмеження монополії на об'єкт права, наприклад, встано¬вленням розумного строку дії охоронного документа.

 Охорона прав на об'єкти промислової власності

Право на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Патент - це техніко-юридичний документ, виданий заявнику на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, що відповідає умовам патентоспроможності і підтвер¬джує авторство, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.

Винахід відповідає умовам патентоспроможності, якщо він є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним. Критерій новизни полягає в тому, що винахід не є частиною рівня техніки, що визначає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи, або якщо заявлено   пріоритет - до дати її пріоритету.

Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Промислова придатність визначається тим, що винахід може бути використаний у промисловості або в іншій сфері діяльності.

Для кожного об'єкта інтелектуальної власності існують свої критерії охороноспроможності, що визначені у від¬повідних законах України.

Для оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки необхідно подати відповідним чином оформлену заявку в Державний департамент інтелектуальної власності (далі - Установа). Для цього заявка надсилається на адресу Державного підприємства "Україн¬ський інститут промислової власності", підлеглого Установі, де проходить експертизу (рис. 4). Одночасно з публіка¬цією відомостей про видачу патенту Установа здійснює державну реєстрацію патенту, для чого вносить до реєст¬ру відповідні дані. Видача патенту здійснюється Установою в місячний термін після реєстрації патенту.

Право на подання заявки насамперед має автор. У встановлених законом випадках це право має роботодавець.

В Україні діють два види патентів на винахід: патент із терміном дії 20 років, що видається після проведення експертизи по суті, і деклараційний патент - різновид патенту, що видається за результатами формальної експер¬тизи та експертизи на локальну новизну заявки на винахід.

Терміни дії патенту прийнято відраховувати від да¬ти подання заявки до Установи. Якщо заявка спочатку бу¬ла подана в одній із країн Паризького Союзу, а потім в Україні, то дія патенту відраховується від дати раніше поданої заявки, що називається конвенційним пріоритетом.

Дія охоронного документа на об'єкт промислової власності може достроково припинятися цілком чи частко¬во на основі таких підстав:

- за заявою власника патенту;

- через невчасну сплату річного збору за підтримання дії охоронного документа.

Охорона прав на об'єкти промислової власності регламентується законами України: "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі", "Про охорону прав на промис¬лові зразки", "Про охорону прав на знаки для товарів і по¬слуг", "Про охорону прав на зазначення походження това¬рів", а також низкою підзаконних актів: положень, правил, інструкцій.

Охорона прав на нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності

Права на сорти рослин охороняються Законом України "Про охорону прав на сорти рослин" (2001 р.).

Охоронним документом, що закріплює права суб'єктів права на сорт рослин, є патент.

Урядовий орган державного управління, що діє у складі центрального органу вищої виконавчої влади з пи¬тань сільського господарства і продовольства, на підставі позитивного рішення експертного органу за результатами експертизи на патентоспроможність сорту, здійснює дер¬жавну реєстрацію сорту, вносячи його до Державного ре¬єстру сортів України. Після реєстрації сорту Урядовий ор¬ган протягом одного місяця видає авторові (авторам) сві¬доцтво про авторство на сорт, а заявникові - патент.

Термін дії патенту становить 25 років від дати надходження заявки. Для сортів деревних, чагарникових культур - 30 років.

Права на топографії інтегральних мікросхем охороняються Законом України "Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" (1997 р.).

Охоронним документом, що підтверджує реєстрацію Установою топографії інтегральних мікросхем і засвід¬чує право власності на дану топографію, є свідоцтво. Ре¬єстрація здійснюється шляхом занесення Установою топо¬графії до Державного реєстру України топографій інтегра¬льних мікросхем. Свідоцтво діє протягом 10 років від дати подачі заявки в Установу чи від дати першого використан¬ня топографії.

Комерційна таємниця виконує важливу функцію в забезпеченні конкурентоспроможності товарів і послуг. Тому правовласник, безумовно, має право на захист її від не¬правомірного використання. Але незважаючи на високу і безупинно зростаючу значущість цього об'єкта інтелектуа¬льної власності, відсутня його пряма правова охорона. На цей час немає закону України про охорону комерційної таємниці. Основною перешкодою для розроблення закону є те, що інформація про комерційну таємницю внаслідок її конфіденційності не підлягає реєстрації. З цієї причини охоронних документів на неї ніхто не видає. До того ж ви¬явити неправомірне використання такої інформації майже неможливо,   установити   порушення   і   порушника   дуже складно.

Частково  правова  охорона  комерційної таємниці може бути здійснена в рамках законів України "Про інформацію" і "Про науково-технічну інформацію" у частині, що стосується нерозкритої інформації. Однак варто мати на увазі, що нерозкрита інформація може бути об'єктом пра¬вової охорони доти, поки вона зберігає свою конфіденцій¬ність. Більш надійним способом охорони такої інформації може бути застосування заходів, що гарантують збере¬ження її конфіденційності. Умови конфіденційності, зокре¬ма, можуть охоронятися договором.

Джерелом права щодо охорони раціоналізаторських пропозицій є "Тимчасове положення про правову охо¬рону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій", затверджене Указом Президента України від 18 вересня 1992 року. Порядок оформлення прав на раціоналізаторську пропозицію регламентований "Методични¬ми рекомендаціями про порядок складання, подачі і роз¬гляду заяви на раціоналізаторську пропозицію", що за¬тверджені наказом Державного патентного відомства України від 27 квітня 1995 року. Новий Цивільний кодекс України, що набрав чинності з 1 січня 2004 року, дає більш розширене порівняно з попередньою редакцією тлума¬чення поняття раціоналізаторської пропозиції. Це визнана юридичною особою пропозиція, що містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

Для оформлення прав на раціоналізаторську пропозицію автор подає заявку на неї тому підприємству, дія¬льності якого відповідає пропозиція. Заява реєструється в журналі реєстрації заяв на рацпропозицію за формою, за¬твердженою Державним комітетом статистики України. На підприємстві пропозиція піддається своєрідній експертизі по суті. Якщо пропозиція визнається раціоналізаторською, то вона приймається для використання. Після закінчення місяця після ухвалення позитивного рішення автору вида¬ється охоронний документ-свідоцтво установленої форми. Свідоцтво підписується керівником підприємства і затвер¬джується печаткою. Це свідоцтво закріплює за автором немайнові і майнові права. До останніх відносять право на винагороду.

Що стосується таких об'єктів, як породи тварин і на¬укові відкриття, то на цей час ще не розроблені закони України щодо їх правової охорони.

Охорона об'єктів авторського права і суміжних прав

Авторські права і суміжні права охороняються Зако¬ном України "Про авторське право і суміжні права". Цей закон охороняє особисті (немайнові) і майнові права авто¬рів і їх правонаступників, пов'язані зі створенням і вико¬ристанням творів науки, літератури і мистецтва (авторсь¬ке право), а також прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення (суміжні права). Крім того, немайнові і майнові права власників авторського права і суміжних прав охороняються іншими законами України, а саме: Про інформацію (1992); Про  друковані   засоби   масової  інформації   в Україні (1992); Про науково-технічну інформацію (1993); Про збереження і розвиток народних художніх промислів України в ринкових умовах (1993); Про телебачення і радіомовлення (1993); Про захист інформації в автоматизованих сис¬темах (1994); Про   наукову   і   науково-технічну   експертизу (1995); Про інформаційні агентства (1995); Про рекламу (1996); Про видавничу справу (1997); Про систему суспільного телебачення і радіомовлення в Україні (1997); Про    державну    підтримку    засобів    масової інформації   і   соціальний   захист   журналістів (1997); Про професійних творчих працівників і творчі союзи (1997); Про кінематографію (1998) тощо.

Информация о работе Поняття і зміст категорії «інтелектуальна власність» і суміжних категорій