Науково-технiчний та iнновацiйний потенiал

   Поняття „інноваційний потенціал” має широке коло визначень. У багатьох дослідженнях автори концентрують свої зусилля на дослідженні окремих сторін інноваційного потенціалу, тому в літературі представлені його специфічні визначення, що слабко співвідносяться між собою.

   Так,  інноваційний потенціал — це  сукупність різних видів ресурсів, включаючи матеріальні, фінансові,  інтелектуальні, інформаційні та інші ресурси, необхідні для здійснення інноваційної діяльності [1].

   В. А. Верба, І. В. Новікова інноваційний потенціал підприємства трактують як сукупність інноваційних ресурсів, які перебувають у взаємозв’язку , та чинників (процедур), які створюють необхідні умови для оптимального використання цих ресурсів  з метою досягнення відповідних орієнтирів  інноваційної діяльності та підвищення конкурентоспроможності підприємства в цілому [3].

      І. Р. Бузько стверджує, що інноваційний потенціал визначається здатністю підприємства розробляти й реалізовувати інноваційні проекти [2]. Такої ж точки зору дотримується С. Н. Ілляшенко, наголошуючи на науково-технічну основу й орієнтацію об’єкта дослідження на споживача й характеризуючи інноваційний потенціал підприємства, як здатність до впроваджен-ня досягнень науки й техніки в конкретні товари, які можуть задовольнити потреби й запити споживачів [9].

     Група дослідників на чолі з М. Н. Титовою вважають, що  інноваційний потенціал — це здатність розглянутого об’єкта реального сектора забезпечити достатній ступінь відновлення факторів виробництва, їхніх комбінацій у технологічному процесі та продукті, що випускається.

     С. В. Кочетов вважає, що  інноваційний  потенціал являє собою сукупну  здатність наявних у підприємства ресурсів досягати поставлених інноваційних цілей [10].

     Аналіз тлумачень інноваційного потенціалу підприємства виявив, що так чи  інакше більшість авторів схильні вважати, що  інноваційний потенціал, насамперед,  є характеристикою ресурсної бази.  Саме слово „потенціал” має подвійне значення: перше, це фізична характеристика — величина, що характеризує запас (ресурси), друге — ступінь потужності (прихованих можливостей) у якому-небудь відношенні (для якої-небудь мети). Саме друге значення слова „потенціал” припускає розглядати  інноваційний потенціал підприємства не просто як саму наявність ресурсів, а саме як можливість використовувати наявні ресурси відповідно до мети розвитку.

    Дане положення дало підставу розглядати  інноваційний потенціал ширше: інноваційний потенціал підприємства це міра його готовності виконувати завдання, що забезпечують досягнення поставленої  інноваційної мети, тобто міра готовності до реалізації  інноваційного проекту або програми інноваційних перетворень і впровадження  інновації.

    Отже, при розгляді інноваційного потенціалу в сучасній економічній літературі вченими виділяються 4 підходи до його визначення:

1. Як сукупності різних видів ресурсів, необхідних для  здійснення  інноваційної діяльності підприємства.

2. Як „міра  готовності” підприємства виконати поставлені цілі в області інноваційного розвитку.

3. Як  здатність підприємства розробляти  й реалізовувати  інноваційні проекти.

4.  Як  сукупність можливостей підприємства  в інноваційній діяльності.

    Таким чином, існують різні підходи до тлумачення цього поняття. Одні автори роблять наголос на наявності ресурсів, інші на можливості їх використання. Але більшість керується все ж так званим ресурсним підходом, тобто уявляє інноваційний потенціал як сукупність ресурсів, виділяючи найчастіше такі  її елементи, як кадрова,  інформаційно-методологічна, організаційна й матеріально-технічні складові. Такий підхід до трактування  інноваційного потенціалу не є достатній.

    На мою думку,  інноваційний потенціал — це органічне сполучення ресурсів, що можуть за певних діючих внутрішніх і зовнішніх факторів інноваційного середовища бути спрямовані на реалізацію  інноваційної діяльності, метою якої є задоволення нових потреб суспільства, та невикористаних (прихованих) можливостей, які можуть бути введені в дію для досягнення цілей економічних суб’єктів. Він визначається готовністю й здатністю промислового підприємства до використання  інноваційних можливостей, реалізація яких дозволяє забезпечити планомірний  і поступальний розвиток підприємства за допомогою цілеспрямованого залучення нововведень. Саме  інноваційні можливості та спроможність підприємства їх ефективно використати становлять основний зміст  інноваційного потенціалу.

    Інноваційні можливості  підприємства  різноманітні й саме вони визначають масштаби інноваційного потенціалу. Дане ствердження дозволило виділити три основні риси інноваційного потенціалу:

• інноваційний потенціал підприємства визначається його реальними інноваційними можливостями;
• інноваційні можливості підприємства багато в чому залежать від наявних у нього ресурсів, тому інноваційний потенціал підприємства характеризується також і певним обсягом  ресурсів,  як  залучених,  так  і не  залучених  у виробництво,  але підготовлених  до використання в ньому;
• інноваційний потенціал підприємства визначається не тільки наявними інноваційними можливостями, але й готовністю й здатністю до їхнього викоритання з метою втілення нововведень.

     Удосконалюванням пропорцій і підтримкою збалансованості  видів  використовуваних  ресурсів підприємство збільшує свої інноваційні можливості організованість. Готовність  і здатність використовувати інноваційні можливості виявляється в ході аналізу й оцінки складових  інноваційного потенціалу.

    Оскільки виробнича система складається   із взаємозв’язку елементів зовнішнього  середовища, виробничого процесу  (засоби праці, предмети праці,  праця), технічної й організаційної  впорядкованості, в основі актуальності структурної взаємодії якої лежить інновація, то й інноваційний потенціал, на мою думку, утворить ядро загального потенціалу підприємства, оскільки ядро — це внутрішня, центральна частина виробничої системи.

     Кожна складова  інноваційного потенціалу підприємства має кількісну  і якісну характеристики. В умовах конкуренції якісні показники інноваційного потенціалу поряд з кількісними, відіграють важливу роль у переробці ресурсів для виробництва благ. Разом з тим вони взаємообумовлені, оскільки для забезпечення „якості” необхідна певна „кількість” на яку буде поширюватися ця „якість”. Тому важливим завданням на шляху розгляду інноваційного потенціалу підприємства є, по-перше, в описі його складових (класифікація потенціалу), по-друге, у визначенні його якісних характеристик. У  зв’язку  із цим на рисунку 1.3 я пропоную структуру загального потенціалу підприємства і його основні складові в їхній взаємодії: виробничо-технологічний, науково-технічний, фінансово-економічний, кадровий, організаційно-управлінський, інформаційний потенціал, потенціал маркетингу й  інноваційний потенціал, що представляє ядро всього потенціалу органічно входячи в кожну його частину.

  Рисунок  1.3 – Структура загального потенціалу підприємства

     Для урахування, аналізу і підвищення ефективності управління інноваційним потенціалом необхідна його науково обґрунтована класифікація. Продумана й у науковому плані обґрунтована класифікація дозволяє не тільки його грамотно враховувати, але й аналізувати рівень його використання з усіх боків і на цій основі одержувати об’єктивну інформацію для розробки і реалізації ефективної  інноваційної стратегії й політики. У цьому зв’язку, на рисунку 1.4 представлена класифікація  інноваційного потенціалу підприємства. Так, за сферою формування  інноваційного потенціалу підприємства представляється доцільним виділення  інноваційного потенціалу, що формується у виробничій і невиробничій сферах.

     Під елементами  інноваційного потенціалу підприємства розуміються організаційно-управлінська, науково-технічна, маркетингова, виробничо-технологічна,  інформаційна, кадрова й фінансово-економічна складові.

    Класифікація інноваційного потенціалу підприємства за суб’єктами, що беруть участь у формуванні дозволяє виділити наступні активно діючі організації, інститути й соціальні групи: інноваційний потенціал, що  безпосередньо формується  підприємством для цілей успішного функціонування на ринку й досягнення конкурентних переваг; інноваційний потенціал, що формується державою, що концептуально регламентує інноваційну сферу;  інноваційний потенціал, що формується науково-дослідними організаціями, що є каталізаторами інноваційних процесів; інноваційний потенціал, що формується освітніми установами, що є постачальниками різних освітніх послуг, у т.ч. щодо підвищення кваліфікації й професійної перепідготовки кадрів за узгодженням з підприємствам.

     Залежно від рівня розвитку  інноваційний потенціал необхідно, на наш погляд, підрозділяти на інноваційний потенціал з високим рівнем розвитку й з низьким рівнем розвитку. При цьому рівні розвитку визначають екстенсивні й інтенсивні шляхи розвитку підприємства.

   Класифікація за видами нововведень дозволяє виділити  інноваційний потенціал підприємства, сформований на основі продуктових  і процесних нововведень, сформований на основі технічних  і організаційних нововведень та сформований на основі базових  і нововведень, що модифікують, що дає можливість визначити спрямованість  інноваційного розвитку підприємства.

    Залежно від характеру потреб, що задовольняються, для цілей управління доцільно виділити інноваційний потенціал, орієнтований на існуючі потреби, інноваційний потенціал, орієнтований на потреби, що розвиваються, й  інноваційний потенціал, орієнтований на формування нових потреб.

    Залежно від орієнтації на пріоритети в конкуренції  можливе виділення інноваційного потенціалу, орієнтованого на  високу продуктивність;  інноваційного потенціалу, орієнтованого на пристосування до певного ринку; інноваційного потенціалу, орієнтованого на підвищення гнучкості виробництва; інноваційного потенціалу , орієнтованого на прискорення нововведень.

       За ступенем інтеграції можливе виділення інноваційного потенціалу окремого підприємства, інноваційного потенціалу, що входить у корпорацію, корпоративного  інноваційного потенціалу  інноваційного потенціалу галузі, держави.

Рисунок 1.4 – Класифікація інноваційного потенціалу підприємства

   В центрі  уваги  інноваційного менеджменту,  як складової загальної системи управління підприємством, повинен бути потенціал підприємства як головний критерій доцільності його існування. Розвиток підприємства слід розглядати як реакцію на зміни зовнішнього середовища, тобто враховувати стратегічний аспект .

   Звідси потенціал підприємства має дві складові: готовність до стабільної виробничої діяльності та готовність до інновацій. Від стану  інноваційного потенціалу залежить вибір інноваційної стратегії. А його оцінка — необхідний етап процесу розробки стратегії [15].

    Таким чином, інноваційний потенціал — це ступінь готовності виконати завдання, що забезпечують досягнення поставленої  інноваційної мети, тобто ступінь готовності до реалізації проекту чи програми стратегічних інноваційних змін [11].

   Отже, потенціал це не просто показник, що характеризує стан об’єкта (системи), а категорія, що одночасно  відображає  сутність методологічних основ безлічі реальних процесів  і явищ. Саме такий підхід дає можливість адекватно відобразити не тільки ту або  іншу ситуацію, ті або інші відносини, але й процеси, і тенденції їхнього розвитку, а таким чином, ефективність функціонування економічної системи в цілому. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2 ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ПОРТФЕЛЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

    2.1 Теоретичні аспекти формування портфеля інноваційних проектів

    Сучасна інвестиційна діяльність безпосередньо пов'язана з «портфельною теорією». Вона базується на тому, що більшість інвесторів вибирають для своєї інвестиційної діяльності більше ніж один об’єкт реального чи фінансового інвестування, тобто формують визначену сукупність об’єктів. Цілеспрямований підбір таких об’єктів являє собою процес формування інвестиційного портфеля.

     Інвестиційний портфель являє собою ціленаправлено сформовану сукупність об’єктів реального  та фінансового інвестування, призначених для здійснення інвестиційної діяльності в середньостроковому періоді згідно з розробленою інвестиційною стратегією компанії. Головною метою формування інвестиційного портфеля компанії є забезпечення реалізації її інвестиційної стратегії шляхом відбору найбільш ефективних і безпечних інвестиційних проектів та фінансових інструментів. З врахуванням сформульованої головної мети будується система конкретних цілей формування інвестиційного портфеля компанії. До числа основних цілей можуть бути віднесені: