Методика навчання основним послугам Інтернет

У контакт-листі  пейджера користувач бачить, хто з  його потенційних співрозмовників  перебуває в цей момент в Інтернеті  і готовий спілкуватися. Причому, у контакт-листі відображається не UIN контактної особи (це було б незручно, оскільки UIN - просто набір цифр), а його нік, зазначений при заповненні анкети. Втім, у користувача завжди є можливість привласнити своїм контактним особам будь-яке позначення, наприклад, замість ніка вписати ім'я й прізвище, а також назва компаніїї, що дана людина представляє. Крім того, можна розділити контакт-лист на будь-яку кількість груп: товариші по службі, друзі, представники якої-небудь компанії й так далі. У підсумку в контакт-лист, як довгим би він не був, можна швидко знайти необхідну людину й побачити, чи готовий він спілкуватися в цей момент.

ICQ розповідає  не тільки про те, хто зараз  в Інтернеті. Вона також повідомляє, хто підключений до мережі, але  відлучився від комп'ютера, або  сильно зайнятий і просить  не турбувати його по дрібницях.  Для цієї мети розроблена система статусів користувача. Наприклад у версії ICQ 5.1 (Rambler) їх усього п'ять:

Доступний/З'єднаний - даний користувач перебуває в Мережі й готовий до спілкування.

Немає на місці - користувач недавно відлучився від комп'ютера.

Недоступний (повернуся не швидко) - користувач пішов надовго, але його комп'ютер включений і приєднаний до Мережі.

Не  в мережі/Від’єднаний - комп'ютер користувача від’єднаний від мережі або на ньому не запущена ICQ.

Не  бачимо - коло користувачів Інтернет-пейджерів величезний. У деяких з них контакт-лист включає десятки і сотні людей. Але далеко не завжди є настрій і можливість спілкуватися з кожним, з'являється необхідність на час звузити це саме коло спілкування. Щоб відгородити себе від непотрібної розмови, будь-який користувач може зробитися тимчасово "невидимим". При цьому в настроюваннях указуються користувачі (наприклад, ділові партнери), з якими власник пейджера готовий спілкуватися в будь-який момент, навіть будучи "невидимим".

У більшості  випадків статус привласнюється користувачеві автоматично. Наприклад, якщо протягом певного часу користувач не натискає клавіші або не працює мишею, йому буде привласнений статус Немає на місці. Ще через якийсь час статус автоматично зміниться на Недоступний (повернуся не швидко). Відповідно, коли користувач повернеться до комп'ютера, йому буде привласнений статус Доступний/З'єднаний. У той же час, користувач може змінювати свій статус вручну, а статус Не Бачимо, зрозуміло, автоматично не привласнюється взагалі.

Для того щоб  відправити повідомлення користувачеві, потрібно знайти його в контакт-листі, клацнути на його імені правою кнопкою миші й у контекстному меню, що відкриється, вибрати пункт Надіслати повідомлення. Після цього відкриється вікно діалогу, у якому можна становити свої повідомлення й читати відповіді на них.

В принципі, повідомлення можна відправляти будь-якому  користувачеві з контакт-листа, навіть якщо він у цей момент не перебуває  в режимі Доступний/З'єднаний. У кожному  разі повідомлення буде доставлено, і  користувач-адресат побачить його, коли включить свою «аську». До речі, ICQ дозволяє відправляти не тільки прості текстові повідомлення, але й електронні листи, SMS, а також будь-які файли.

Незважаючи  на популярність ICQ й її найбагатший  функціонал, вона не позбавлена серйозних  недоліків, які змушують вибагливих користувачів шукати гідну альтернативу. Як таку альтернативу багато хто вибирає Miranda Instant Messenger.

Можна сказати, що Miranda - це не просто Інтернет-пейджер, це дійсний інтегратор. З його допомогою  можна спілкуватися з людьми, які використовують Instant Messengers самих різних виробників: ICQ, AIM, MSN, Yahoo! і інші. У російськомовному середовищі всі ці пейджери, крім ICQ, використовуються рідко, але якщо користувач спілкується з більшою кількістю закордонних колег і друзів, йому ця особливість Miranda дуже знадобиться.

Варто враховувати, що величезні можливості ICQ зробили  її досить неповоротким продуктом, "з’їдаючим" значну кількість системних ресурсів комп'ютера. На відміну від ICQ Miranda містить  мінімум функцій і не вимагає для роботи багато оперативної пам’яті.

Причому, користувач може самостійно розширити набір  підтримуваних функцій. Для цього  досить скачати із сайту розроблювачів  необхідний модуль (плагін). Таких модулів  на сайті - більше двохсот. Дуже популярні, наприклад, плагіни, що дозволяють:

1. Змінити мова інтерфейсу.
2. Сповіщати про дні, що наближаються, народження людей, внесених у контакт-аркуш.
3. Повідомляти інформацію про погоду в містах, що цікавлять.
4. Обмінюватися зашифрованими повідомленнями.
5. Синхронізувати час користувальницького комп'ютера з так називаними time-серверами в Інтернеті.
6. Настроїти систему нагадувань.

Окремо варто  згадати про простоту установки Miranda. Вона не вимагає навіть процедури  інсталяції, як такий, не робить записів  у Реєстрі Windows й інших системних файлах. Вся установка полягає в розгортанні дистрибутива в окрему папку на жорсткому диску комп'ютера. Буде потрібно перенести всю інформацію на інший комп'ютер - досить просто скопіювати цю папку й запустити наявний у ній файл miranda32.exe.

Немаловажно те, що Miranda поширюється як FreeWare, тобто, на відміну від ICQ, не містить абсолютно  ніяких рекламних баннерів. Інтерфейс Miranda виглядає «по-спартанськи», але це робить роботу ще зручніше, у порівнянні з ICQ. Нарешті, Miranda підтримує велика кількість гарячих клавіш, тому більшість операцій можна робити, практично не доторкаючись до миші, що ще більше прискорює роботу.

Також досить багато людей користуються IP-телефонією. Що таке IP-телефонія? Це можна порівняти  із звичайною телефонною розмовою, але проходить це за допомогою Інтернету. Існує багато програм інтернет-телефонів, але більшість віддають перевагу Skype тому, що тільки ним можна користуватись безкоштовно.  Skype - самий дійсний інтернет-телефон, побудований за принципом усе тих же інтернет-пейджерів. Користувач встановлює програму на свій комп'ютер, надягає навушники, підключає мікрофон і починає звичайну телефонну розмову.

Навіщо це потрібно? Тільки для того, щоб заощадити  гроші. Якщо ваш співрозмовник перебуває  в іншому місті, країні або зовсім живе за океаном, то звичайна телефонна розмова з ним влетить у копієчку. Якщо ж використати Skype, то ні вам, ні вашому співрозмовникові не прийдеться оплачувати нічого крім інтернет-з'єднання по тарифах ваших провайдерів.

З ким можна розмовляти? З іншими користувачами Skype, число яких в усьому світі стрімко збільшується. Потрібно тільки скласти свій контакт-лист, подібно тому, як це робиться в ICQ.

На що схоже Skype-розмова? Від звичайного телефонного  спілкування він відрізняється тільки деякою "металізованістю" голосу співрозмовника. І ще один момент. Якщо для виходу в Інтернет використовується модем, скажімо, 33 600, то розмова відбудеться, але він буде супроводжуватися деякими паузами.

При передачі голосу через Інтернет, він відцифровується, тобто, коливання мікрофонної мембрани виражаються у вигляді цифр. Отриманий цифровий потік стискується за допомогою спеціального кодека і через Інтернет відправляється на комп'ютер співрозмовника. Там відбувається зворотній процес: тим же кодеком дані розпаковуються, і із цифр перетворюються в коливання мембран навушників. От цей стиск і розпаковування кодеком приводить до того, що в голосі з'являються металеві нотки.

Крім того, чим  інтенсивніше розмова, тим більшу кількість  цифрової інформації потрібно передати по каналах зв'язку. Відповідно, при низькій швидкості підключення можуть виникати згадані вище затримки в розмові.

Але повернемося  до програми Skype. Використання її по призначенню  не вимагає ніяких розумових зусиль. Все просто й зрозуміло.

По-перше, за допомогою Skype можна проводити повноцінні конференції. Інакше кажучи, у розмові можуть одночасно брати участь до п'яти  чоловік. По-друге, у програму убудований власний Интернет-пейджер, що на подобу ICQ Lite. Його можливості не занадто великі, однак цілком достатні для нормального "пейджингового" діалогу. По-третє, Skype забезпечує шифрування переговорів, що в наш неспокійний час зайвою функцією не назвеш. Причому, співрозмовники не випробовують ніякого дискомфорту від такої турботи: процес шифрування/дешифрування відбувається абсолютно непомітно для них.

Крім того, в Skype реалізований досить гнучкий механізм дотримання приватності. Розробники взяли за основу концепцію приватності все тих же Інтернет-пейджерів. Користувач може в будь-який момент вибрати один зі статусів: Не в мережі, У мережі, Немає на місці, Відсутній, Не турбувати, Невидимий. Будь-якого нав'язливого користувача можна заблокувати, внести у своєрідний ігнор-лист.

Нарешті, програма поширюється  абсолютно безкоштовно, у її вікні не показується реклама. Skype - абсолютно комерційний проект. Розробникиі мають намір заробляти гроші на тих, хто захоче за допомогою Skype подзвонити на звичайний телефон. Для того щоб це зробити, необхідно придбати кредитів SkypeOut.

Однією з  найголовніших та невід’ємних послуг Інтернету, до якої звертаються майже всі користувачі є пошукові системи. Розглянемо структуру роботи пошукових систем.

Робота пошукового покажчика відбувається в три  етапи. Спочатку пошуковий покажчик збирає інформацію з World Wide Web. Для цього використовують спеціальні програми, аналогічні браузери. Вони здатні скопіювати задану Web-сторінку на сервер пошукового покажчика, переглянути її, знайти всі гіперпосилання, на яких містяться ресурси, які знайдені там, знову розшукати наявні в них гіперпосилання і т.д. Подібні програми називають черв'яками, павуками, гусеницями, краулерами, спайдерами та іншими подібними іменами. Теоретично, при вдалому вході спайдер здатний прочесати весь Web-простір за одне занурення, але на це треба дуже багато часу, а йому ще необхідно періодично повертатися до раніше відвіданих ресурсів, щоб контролювати зміни, що відбуваються там, і виявляти «мертві» посилання, тобто ті, які втратили  актуальність.

Після копіювання розшуканих Web-ресурсів на сервер пошукової системи починається другий етап роботи - індексація. У ході індексації створюються спеціальні бази даних, за допомогою яких можна встановити, де й коли в Інтернеті зустрічалося, те чи інше слово. Вважайте, що індексована база даних - це свого роду словник. Вона необхідна для того, щоб пошукова система могла дуже швидко відповідати на запити користувачів. Сучасні системи здатні видавати відповіді за частки секунди, але якщо не підготувати індекси заздалегідь, то обробка одного запиту буде тривати годинами.

На третьому етапі відбувається обробка запиту клієнта й видача йому результатів  пошуку у вигляді списку гіперпосилань. Наприклад, клієнт хоче довідатися, де в Інтернеті є Web-сторінки, на яких згадується відомий голландський механік, оптик і математик Християн Гюйгенс. Він вводить слово Гюйгенс у поле набору ключових слів і натискає кнопку Знайти (Search). По своїх базах покажчиків пошукова система в долі секунди розшукує підходящі Web-ресурси і формує сторінку результатів пошуку, на якій рекомендації представлені у вигляді гіперпосилань. Далі клієнт може користуватися цими посиланнями для переходу до ресурсів, що його цікавлять.

Все це виглядає досить просто, але насправді тут  є проблеми. Основна проблема сучасного  Інтернету пов'язана з дуже великою кількісю Web-сторінок. Досить ввести в поле пошуку таке просте слово, як, наприклад, футбол, і пошукова система видасть кілька тисяч посилань, згрупувавши їх по 10-20 штук на відображуваній сторінці.

Кілька тисяч  — це ще не так багато, тому що закордонна пошукова система в аналогічній ситуації видала б сотні тисяч посилань. Спробуйте знайти серед них потрібну! Це забере дуже багато часу.

Строго говорячи, всі пошукові системи здобувають вихідну інформацію з того самого Web-простору, тому вихідні бази даних у них можуть бути відносно схожі. І лише на третьому етапі, при видачі результатів пошуку, кожна пошукова система починає проявляти свої кращі (або гірші) індивідуальні риси. Операція сортування отриманих результатів називається ранжируванням. Кожній знайденій Web-сторінці система привласнює якийсь рейтинг, що повинен відбивати якість матеріалу. Але якість - поняття суб'єктивне, а програмі потрібні об'єктивні критерії, які можна виразити числами, придатними для порівняння.

Зараз існує  дуже багато пошукових систем, але ми розглянемо найбільші з них. Це «Рамблер», «Яндекс», «Апорт 2000», «Google»,  «Yahoo!», «Alta Vista», «Meta.ua».

Історично найбільш популярною пошуковою системою є  «Рамблер». Вона почала працювати раніше інших і довгий час лідирувала по розміру пошукового покажчика і якості послуг пошуку. На жаль, сьогодні ці досягнення в минулому. Незважаючи на те, що розмір пошукового покажчика «Рамблер» приблизно дорівнює 12 мільйонам Web-сторінок, він давно не обновлювався і видає застарілі результати. Сьогодні «Рамблер» -це популярний портал плюс рекламна площадка. Традиційно ця система тримає перше місце в Росії по відвідуваності і має гарний прибуток від реклами.

Найбільший  покажчик лежить в основі системи  «Яндекс» - приблизно 27 мільйонів Web-сторінок, але справа не тільки в розмірі. Це не просто покажчик на ресурси, а покажчик на самі актуальні ресурси. За рівнем актуальності «Яндекс» сьогодні - безумовний лідер.