Поняття тв завдання норм господарського права

Створення    суб'єктів   господарювання   здійснюється   з  додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства.

Суб`єкти господарювання можуть створюватися для  здійснення будь-якої діяльності, якщо вона не суперечить чинному законодавству. Обмеження є для приватних  підприємств стосовно діяльності у  виготовленні і реалізації деяких видів  продукції. Таку діяльність як уже зазначалося, можуть здійснювати лише державні підприємства.

На здійснення окремих видів господарської  діяльності, як уже про те йшлося, треба мати спеціальний дозвіл –  ліцензію. Перелік таких видів  діяльності визначений у законодавстві.

2.1.1.Етапи створення господарської  органзаії

Першим  етапом створення господарської  організації, що є юридичною особою приватного права, є прийняття засновниками рішення про намір створення  господарської організації та розробку її установчих документів;     другим етапом — організація та формування майнової бази господарювання; 
третім етапом під час створення господарських організацій кооперативного типу — організація та проведення установчих зборів, які приймають рішення про створення господарської організації та затверджують її установчий документ (порядок скликання та проведення установчих зборів нормативно визначений тільки для                          акціонерних товариств (статті 35, 36 Закону України «Про                  господарські товариства» та кооперативів (ст. 7 Закону України «Про кооперацію»); під час створення унітарних господарських організацій прийняття засновником одноособового рішення про створення господарської організації та затвердження її уставного документу; 
четвертим етапом — державна реєстрація, як обов'язкова умова легалізації суб'єкта господарювання та необхідна передумова його законної участі в господарсько-виробничих правовідносинах.

2.1.2.Характеристика утворення субєктів господарювання.

Законодавством  передбачається особливості створення  колективних підприємств зокрема  господарських товариств. Порядок  їх створення визначений Господарським кодексом і Законами України «Про господарські товариства», «Про акціонерні товариства».

Засновниками господарських товариств можуть бути :

• підприємства;
• установи;
• організації;
• фізичні особи України;
• іноземні особи;
• особи без громадянства;
• іноземні юридичні особи;
• також міжнародні організації.

Не можуть бути засновниками господарських товариств  громадяни, яким законом заборонено здійснювати підприємницьку діяльність.[11,c.315]

Установчі документи господарських  товариств залежать від їх виду. Одні господарські товариства можуть діяти на підставі засновницького договору, інші – на підставі договору і статуту. При заснуванні господарського товариства вибір організаційної форми залежить від засновника чи засновників. При цьому враховується зміст та основні напрямки діяльності, сфера її здійснення, ресурси, які можуть бути використані, кількість і склад осіб, які безпосередньо об`єднуються для здійснення господарської діяльності, тощо.

У колективних підприємствах можливі різноманітні поєднання як видів суб`єктів, так і їхніх майнових відносин, що виникають при створенні, діяльності та ліквідації колективних підприємств. Так, вони можуть створюватися тільки фізичними особами, тільки юридичними особами або засновуватися ними спільно. В майнових відносинах вони можуть нести повну, обмежену чи змішану відповідальність.

Колективні  підприємства можуть виникнути внаслідок  добровільного об`єднання майна  громадян і юридичних осіб для  цієї мети; надання працівникам державних  підприємств можливості використати  отримані доходи для викупу державного майна. Виходячи з цього, розрізняють  колективні підприємства, базовані на власності членів трудового колективу, власність яких виникає в разі переходу всього майна державного підприємства у власність членів трудового  колективу внаслідок викупу чи придбання  його іншими, передбаченими законом  способами. Майно колективного підприємства є спільною частковою власністю  його колективу. В ньому визначаються вклади працівників у майно державного чи комунального підприємства, на базі якого створене колективне  підприємство, і вклади працівників у приріст  майна після його заснування. Вклади працівників у приріст майна  визначаються, виходячи з їхньої трудової участі в діяльності підприємства. На ці вклади нараховуються і виплачуються відсотки (дивіденди), розмір яких встановлює трудовий колектив за результатами господарської  діяльності підприємства.

Різновидом  колективних підприємств є підприємства, засновані на базі власності кооперативу – добровільного об`єднання фізичних та юридичних осіб для здійснення спільної господарської чи іншої діяльності з використанням для цього майна, що належить кооперативу на праві власності або орендованого чи наданого йому в безкоштовне користування.

Діяльність  кооперативу базується на принципах  добровільності вступу в кооператив і безперешкодного виходу з нього, безпосередньої участі членів кооперативу  в управлінні його справами. В складі кооперативу можуть створюватися структурні підрозділи, зокрема територіально  відокремлені. Кооператив має право  відкривати свої філії та представництва.[12,c.24]

Майно кооперативу  формується за рахунок грошових та матеріальних внесків його членів, виробленої ним продукції, доходів  від її реалізації та іншої діяльності, надходжень від продажу цінних паперів  та інших джерел, передбачених статутом кооперативу.

Значну  питому вагу серед підприємств  мають  підприємства, засновані на державній та комунальній власності.

У комунальній  власності можуть бути як промислові, так і будівельні, сільськогосподарські, торговельні підприємства, підприємства транспорту, побутового обслуговування та інші господарські організації.

Підприємства, засновані на державній власності, створюються за рахунок майна держави. Ті чи інші державні підприємства створюються державними органами, уповноваженими управляти державним майном. Державні органи здійснюють і приватизацію майна державних підприємств, а також їхню реорганізацію або ліквідацію. В останньому випадку трудовий колектив підприємства, що підлягає реорганізації чи ліквідації, має право вимагати передачі його в оренду або перетворення на інше підприємство, засноване на колективній власності.

Чинним  законодавством передбачено створення  й підприємств з іноземними інвестиціями, заснованих на базі об`єднання майна різних власників. Серед засновників таких підприємств можуть бути юридичні особи і громадяни України та інших держав. Як випливає з їх назви, це підприємства, створені за участю іноземних юридичних та фізичних осіб.

Окрему категорію підприємств становлять малі підприємства. Вони можуть створюватися громадянами, членами їх сім`ї та іншими особами, які спільно здійснюють господарську діяльність, а також господарськими утвореннями інших організаційних форм і державними органами, уповноваженими управляти майном.[13,c.110]

Для набуття  статусу суб'єкта підприємницької  діяльності громадянину достатньо  зареєструватися в порядку, встановленому  чинним законодавством.

Суб'єкти господарювання зі статусом юридичної  особи створюються за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також  за рішенням інших органів, організацій  і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб'єкта господарювання з додержанням  вимог законодавства. Суб'єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового  поділу (виділення) вже існуючого  суб'єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства  України.

Відповідно  до ст. 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права  створюється на підставі установчих документів згідно із ст. 87 ЦК України. Юридична особа публічного права  створюється розпорядчим актом  Президента України, органу державної  влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права  встановлюються Конституцією України  та законом. Держава, територіальні громади можуть створювати юридичних осіб як приватного (підприємницькі товариства), так і публічного права (державні унітарні та казенні підприємства, комунальні унітарні підприємства). Рішення про створення господарських організацій — юридичних осіб публічного права оформлюється розпорядчим актом, який є одним із видів правових актів (актів правозастосування), що приймається управненим владними суб'єктом відповідно до його повноважень. Такими актами є Указ Президента України, постанова Кабінету Міністрів України, наказ міністерства, рішення органів місцевого самоврядування тощо.

3.1.Державна реєстрація субєктів господарювання

Процедуру державної реєстрації регламентовано Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців проводиться державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації за місцезнаходженням юридичної особи або за місцем проживання фізичної особи-підприємця.Порядку реєстрації юридичної особи та цілій нізці питань, які виникають у зв'язку із цим присвячено розділ III Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».[13,с.179]

3.1.1.Інститут резервування найменування юридичної особи

Новелою для вітчизняного законодавства  став інститут резервування найменування юридичної особи. Так, засновник (засновники) юридичної особи має право  зарезервувати найменування такої  юридичної особи строком на два  місяці, а найменування відкритих  акціонерних товариств — строком  на дев'ять місяців. Найменування повинно  містити інформацію про її організаційно-правову  форму та назву. Засновник (засновники) юридичної особи у заяві про  резервування має вказати найменування юридичної особи, повне найменування юридичної особи, під яким він (вони) мають намір її зареєструвати.

Для резервування найменування юридичної особи засновник (засновники) юридичної особи або  уповноважена ним (ними) особа повинен  подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення або електронним документом) державному реєстратору такі документи:

– заяву  встановленого зразка про резервування найменування юридичної особи;

– документ, що підтверджує внесення плати за проведення резервування найменування юридичної особи.

Державному  реєстратору забороняється вимагати додаткові документи для проведення резервування найменування юридичної  особи, якщо вони не передбачені цим  Законом.

Резервування  найменування юридичної особи здійснюється протягом трьох робочих днів із дати надходження необхідних документів.Дата внесення до Єдиного державного реєстру  запису про резервування найменування юридичної особи є датою резервування найменування юридичної особи.[17,с.25]

3.1.2.Документи, які подаються для проведення державної реєстрації

Для проведення державної реєстрації юридичної  особи засновник (засновники) або  уповноважена ними особа повинні  особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з  описом вкладення) такі документи:

– заповнену  реєстраційну картку на проведення державної  реєстрації юридичної особи;

– примірник  оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення засновників або  уповноваженого ними органу про створення  юридичної особи у випадках, передбачених законом;

– два  примірники установчих документів;

– документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

У разі якщо проводилося резервування найменування юридичної особи, крім документів, які  передбачені частиною першою цієї статті, додатково подається чинна довідка  з Єдиного державного реєстру  про резервування найменування юридичної  особи.

– У випадках, визначених законом, крім загального пакета документів, додатково подається (надсилається) копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів  України про надання дозволу  на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання.

– У разі державної реєстрації юридичної  особи, для якої законом встановлено  вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім загального пакета документів, додатково  подається документ, що підтверджує  внесення засновником (засновниками) вкладу (вкладів) до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної  особи в розмірі, який установлено  законом.