Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Декабря 2014 в 23:59, курс лекций
Сучасне господарське право можна розглядати як юридичну форму розв'язання суперечностей між приватними та громадськими інтересами під час здійснення господарської діяльності. Але загальним регулятором господарських відносин воно стало лише в XX сторіччі. Перед цим воно не було правом загального характеру. Як і будь-яке історичне явище, господарське право мало свій початок і зазнало певних змін, перш ніж досягти сучасного стану.
Російський спеціаліст у галузі торговельного права Г.Ф.Шершеневич наприкінці минулого сторіччя зробив усебічний та надзвичайно цікавий аналіз еволюції торговельних законів (звичаєве торговельне право), які були регулятором відносин у середовищі середземноморських, а згодом й інших купецьких гільдій Він запропонував розрізняти три періоди в розвитку торговельного права: італійський, французький та німецький.
Господарському договору властиві загальні договірні і специфічні, тобто господарсько-договірні, функції.
Загальними функціями договору є:
Специфічними, властивими для господарського договору, є такі функції:
Вона полягає в тому, що:
Таким чином, істотні умови господарських договорів є обов'язковою економічною інформацією для складання планів підприємств.
Частина 1 ст.639 ЦК встановлює, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Відповідно до ст.. 208 ЦК у письмовій формі належить, зокрема, вчиняти: а) правочини між юридичними особами; б) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, які повністю виконуються сторонами у момент їх вивчення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недоодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Таким чином, господарські договори мають укладатися в письмовій формі.
Аналіз положень ч. 1 ст. 181ГК дає підстави для висновку, що стосовно господарського діє загальне правило, за яким він має бути укладений у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками, тобто – у письмовій формі.
Разом з тим ч.1 ст. 181 ГК дає змогу сторонам обирати певну письмову форму господарського договору. Зокрема, такі господарські договори, як договір поставки, міни, купівлі-продажу, можуть укладатися у формі одного письмового документа, що підписується сторонами. Це так звана повна письмова форма. Крім того, договірні відносини між сторонами можуть бути встановлені у так званій скороченій письмовій формі - шляхом обміну листами, телетайпограмами, радіограмами, телеграмами і т. ін. Письмовою формою договору поставки визнається також замовлення покупця, прийняте до виконання. Мається на увазі, що поставка продукції, яка не розподіляється у централізованому порядку, здійснюється безпосередньо за замовленнями покупців, які не відхилені постачальниками протягом 20 днів після їхнього одержання, якщо в зазначених замовленнях є дані щодо кількості, розгорнутої номенклатури, якості продукції, строків поставки, ціни, інших необхідних для здійснення поставки даних.
Стосовно окремих видів договірних господарських відносин договірна документація є типовою (ч. 2 ст.179 ГК)(Типовий договір на постачання природного газу, Типовий договір на транспортування природного газу, Типовий договір оренди державного майна тощо).
При укладанні ряду господарських договорів застосовуються не довільні, а уніфіковані (стандартні) форми договірних документів, щодо яких діють спеціальні правила їх складання і які мають точно визначені офіційні назви. Зокрема, це стосується форми договорів перевезення вантажів.
Так, згідно із ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми.
Виконання повітряних перевезень вантажу здійснюється на підставі договору повітряного перевезення. Форми документів, які посвідчують цей договір, та правила їх застосування затверджує Міністерство транспорту України.
Аналогічно регулюють форму договору перевезення вантажів й інші транспортні статути і кодекси.
Зі змісту статей 203, 205, 215 та 639 ЦК випливає, що недотримання встановленої законом форми договору(правочину) не тягне за собою його недійсності. Оскільки згідно з ч.1 ст.638 ЦК договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, то недотримання встановленої законом форми договору є підставою вважати господарський договір неукладеним.
Укладання господарського договору - це зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше господарюючих суб'єктів щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору (надання цим умовам певної форми) як правового акта.
Особливістю господарських договорів є те, що при їх укладанні застосовуються певні техніко-юридичні процедури, тобто порядок висловлення пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття її (акцепту) значною мірою формалізований.
У ГК вперше в нормальному порядку узагальнено і сформульовано загальні умови укладання договорів, що породжують господарські зобов’язання.
Як встановлено ч.7 ст.179 ГК, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Встановлюючи правила укладання господарських договорів, ГК виділяє загальний для всіх видів договорів порядок їх укладання (ст.181 ГК) і особливості укладання господарських договорів залежно від їх виду, підстав, місця укладання тощо (ст..182-182 ГК).
Порядок (процедура укладання господарського договору поділяється на ряд стадій, на кожній з яких відповідна сторона має вчинити певні дії, встановлені законом.
1 стадія – надсилання
пропозиції про укладання
У разі якщо проект договору вкладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов’язаною у разі її прийняття.
2 стадія - прийняття
пропозиції про укладання
Особливістю процедури укладання господарських договорів є наявність у ній проміжної стадії – оформлення і врегулювання розбіжностей, що виникли між сторонами майбутнього договору.
Так, за наявності заперечень, щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірника протоколу розбіжностей разом із підписаним договором (ч.4 ст. 181ГК).
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов’язана протягом двадцяти днів:
У разі досягнення сторонами згоди щодо розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо.)
Частина 7 ст. 181 ГК встановлює три випадки, коли пропозиції другої сторони вважаються прийнятими навіть якщо сторона, яка отримала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений термін до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими. Це стосується:p
У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся.).
Крім загального для всіх видів господарських договорів порядку укладання господарських договорів, містить і певні особливості їх укладання:
Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК.
a) залежно від підстав укладання:
Укладання договору за державним замовленням здійснюється в порядку, передбаченому ст.. 181 ГК, х урахуванням особливостей передбачених законодавством. Державний контракт укладається шляхом підписання сторонами єдиного документа.
До укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладання договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.
За загальним правилом, встановленим ст.188 ГК, зміна та розірвання господарських договорів у односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Виходячи з цього, сторона яка вважає за необхідне змінити чи розірвати договір, повинна надіслати пропозицію про це другій стороні за договором. Друга сторона, в свою чергу в двадцяти денний строк після одержання пропозиції повідомляє про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не дійшли згоди або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Загальні принципи і умови виконання договорів, у тому числі господарських, урегульовані розділом 15 «Виконання зобов'язань» Цивільного кодексу (ст. 161-177). Щодо господарських договорів діють і спеціальні умови виконання, передбачені нормативними актами про окремі види договорів.