Лекции по "Хозяйственному праву"

Тема 1 ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО ЯК КОМПЛЕКС ПРАВОВИХ НОРМ, СФОРМОВАНИЙ IЗ НОРМ ГАЛУЗЕЙ ПРАВА

Вступ до дисципліни

Сучасне господарське право можна розглядати як юридичну форму розв'язання суперечностей між приватними та громадськими інтересами під час здійснення господарської діяльності. Але загальним регулятором господарських відносин воно стало лише в XX сторіччі. Перед цим воно не було правом загального характеру. Як і будь-яке історичне явище, господарське право мало свій початок і зазнало певних змін, перш ніж досягти сучасного стану.

Російський спеціаліст у галузі торговельного права Г.Ф.Шершеневич наприкінці минулого сторіччя зробив усебічний та надзвичайно цікавий аналіз еволюції торговельних законів (звичаєве торговельне право), які були регулятором відносин у середовищі середземноморських, а згодом й інших купецьких гільдій Він запропонував розрізняти три періоди в розвитку торговельного права: італійський, французький та німецький

1 У перший період (XI - XIII сторіччя) торговельне право ще не було  загальним правом. Воно являло собою звичаї, на грунті яких регулювалися відносини між купцями всередині середземноморських купецьких гільдій. Торговельні звичаї різних гільдій суттєво відрізнялися один від одного, оскільки кожна гільдія об'єднувала купців однієї місцевості та, як правило, одного різновиду торговельної діяльності Для розв'язання суперечок між членами гільдій призначалися особливі особи (консули). Рішення консульських судів занотовувалися в хронологічній послідовності в особливі книги (статути), які, по суті, вже були нехай ще й місцевим, але вже прецедентним правом.

2 У XIV - XVIII сторіччях торговельне  значення Італії зменшується, зростає  роль інших морських держав - Іспанії, Англії, Франції, яка опиняється  в центрі найбільш економічно  розвинених країн, і саме тому цей період запропоновано називати французьким. Торговельне право, як і раніше, має кастовий (купецький) характер (особливо на початку періоду). Проте розвиток торговельного обігу як усередині країни, так і між країнами вимагав уніфікації торговельних звичаїв, у тому числі і в поширенні торговельного права. Найпростіше це можна було зробити, надавши торговельним звичаям законодавчого характеру. Перші систематизовані нормативні акти з'явилися у Франції. У 1673 році прийнято королівський ордонанс "Про торгівлю", а у 1681 році - "Про мореплавство" Вони поширювали свою чинність на всю Францію У них закріплювалося право купецького прошарку Франції на здійснення торговельної діяльності. Французька революція 1789 року знищить кастові привілеї та проголосить свободу підприємницької діяльності. У 1807 році прийнято Французький комерційний кодекс, що набирає чинності 1 січня 1808 року. 3 цього дня юридично закріплюється подвійне регулювання господарської діяльності за допомогою норм торговельного та цивільного права, що отримало назву "дуалізм приватного права". Сфери його дії визначаються субсидіарно, тобто норми цивільного права застосовуються в тих випадках, коли бракує норм торговельного права.

За прикладом Франції поділ приватного права на торговельне та цивільне поширився в більшості країн континентальної Європи. Торговельні кодекси приймаються в Іспанії (1829), Португалії (1833), Німеччині (1861 Німецький торговельний звід) та в інших країнах.

3 Німеччина в розвитку торговельного  права посідає особливе місце Особливість торговельного права країни була пов'язана з тим, що на початку XIX сторіччя Німеччина все ще була державою, що складалася з численних королівств, герцогств, князівств, в яких діяли власні закони. Формування торговельного права тут відбувалося на вже існуючому міському праві (Магдебурзькому, Любекському).

Перший загальнонімецький торговельний звіт з'явився в 1861 році, який складався з п'яти книг про торговельних діячів, про торговельні товариства, про негласне товариство та об'єднання для поодиноких операцій, про торговельні угоди, про моральне право. На думку деяких вчених, торговельний звід 1861 року був не додатком до цивільного законодавства, а справді паралельним щодо нього законодавством.

У 1897 році в Німеччині приймається новий торговельний звід, що містить чотири книги про торговельний прошарок, про торговельні товариства та негласне товариство, про торговельні угоди, про моральне право. Його було введено в дію в січні 1900 року і з додатками та змінами він діє дотепер.

Наприкінці XIX сторіччя в Німеччині формується промислове право, а на початку XX сторіччя в цій країні виникли гострі суперечності між приватними та публічними інтересами, розв'язання яких вимагало більш інтенсивного вторгнення держави в приватну господарську діяльність.

У XX сторіччі державне втручання в господарську діяльність стає загальним. Упродовж усього XX сторіччя здійснювався пошук оптимального варіанта вторгнення держави в господарську діяльність. Розвиток господарського права йшов шляхом помірного або максимального втручання в економіку. За першим напрямком розвивається господарче законодавство в країнах з ринковою системою господарювання. Другий напрямок є характерним для країн із системою централізованого державного керівництва економікою (В'єтнам, Китай, Північна Корея, Радянський Союз, Чехословаччина та інші).

Після 1991 року в східноєвропейських країнах та в країнах, що утворилися внаслідок розпаду Радянського Союзу, інтенсивно формується господарське законодавство, що виключає монопольне становище державної власності. За короткий термін були прийняті закони про господарські товариства, про підприємництво, власність та ін. Але вони мають де-які проблеми та розбіжності.

У жовтні 1991 року Президія Верховної Ради України прийняла рішення про підготовку Торговельного кодексу, Цивільного кодексу та Кодексу законів про працю. Було розроблено та подано уряду України Торговельний кодекс та його концепцію, в якій багато уваги приділено зарубіжному досвіду правового регулювання господарської діяльності.

У кожній країні були свої історичні, економічні та національні особливості. Разом з тим у всіх країнах виникнення та подальший розвиток торговельного права має подібні риси, що загалом характерні для формування права. Спочатку виникають звичаї (звичаєве право), тобто такі історично сталі риси поведінки, що через багаторазовість повторення ставали звичайними для виконання, їхнє виникнення диктувалося потребою охопити загальними правилами поведінки щоденно повторені акти виробництва та обміну продуктів. Згодом звичаї набувають державного характеру. Торговельне право щодо цього не було винятком.

Виходячи з цього, в розвитку торговельного права можна відокремити такі періоди XI -XIII сторіччя: виникнення та розвиток торговельного права, XIV - XVIII сторіччя - одержавлення торговельних звичаїв, формування купецького права, XIX сторіччя - формування промислового права, XX сторіччя - формування господарського (економічного, торговельного, комерційного, підприємницького) права.

Розвиток промисловості та торгівлі зробив приватну господарську діяльність справою всього суспільства. Спочатку вона була винятково привілеєм купців, що закріплював їхні кастові інтереси. Згодом ідеї "свободи, братерства, рівності", що перемогли в суспільстві, перетворили привілеї купців на надбання всіх громадян, а точніше тих з них, хто зажадав займатися господарською діяльністю. Суб'єкти господарської діяльності не можуть тепер вести свої справи без урахування інтересів усіх громадян країни. У зарубіжних наукових джерелах вони, як правило, називаються публічними інтересами У вітчизняній науковій літературі - це громадські інтереси.

Виникнення й розвиток господарського права з моменту виникнення і до сьогодення є відображенням у праві боротьби між приватними та публічними інтересами під час здійснення господарської діяльності, є історією того, як за допомогою норм права в тканину приватних інтересів упліталися публічні економічні інтереси.

Норми господарського права є юридичною формою розв'язання суперечностей між приватними та публічними інтересами під час здійснення господарської діяльності. У них закріплений певний рівень централізації та децентралізації в управлінні економікою.

У розвитку господарського права можна відокремити періоди звичаєвого торговельного права, купецького (торговельного) права, промислового права та господарського права.

У XI - XIII сторіччях торговельне право являло собою торговельні звичаї, що регулювали відносини між купцями всередині, як правило, однорідних за різновидом здійснюваної торгівлі купецьких гільдій. Оскільки кожна гільдія діяла в межах одного міста або місцевості, торговельні звичаї різних гільдій відрізнялися один від одного. Ведеться їхня систематизація в хронологічній послідовності в особливих книгах (статутах).

У період купецького права (XIV - XVIII сторіччя) зростають тенденції до усунення місцевих особливостей в статусах різних міст, окремі частини звичаєвого торговельного права набувають державного характеру, у той самий спосіб регулюються торговельні відносини між купцями.

У період промислового права (XIX сторіччя) усувається становий характер купецького права, його норми стають загальними правилами поведінки для всіх громадян, розвивається процес його поширення на сферу виробництва товарів. У більшості країн видаються торговельні кодекси або спеціальне законодавство.

У XX сторіччі завершується процес поширення норм торговельного (господарського) права на сферу виробництва. Інтенсивні пошуки більш досконалих форм державного регулювання економіки призвели в першій половині - середині XX сторіччя низку країн Східної Європи, Китай, Північну Корею, В'єтнам, Кубу до створення систем з централізованим управлінням народним господарством. В інших країнах тривав пошук поєднання ринкового господарства з його державним регулюванням. Між першими (східними) та другими (західними) країнами виникло економічне протистояння. Відповідно до цього розділилося на дві гілки й господарське право: соціалістичне господарське право (східна гілка) та західне господарське право.

Наприкінці XX сторіччя з'ясувалося, що поєднання ринкової економіки з державним регулюванням більш ефективне, ніж централізоване управління господарством. Більшість країн соціалістичного спрямування відмовились від монополії державної власності. Сьогодні у цих країнах здійснюється перехід від централізованого господарювання до ринкових відносин. Цей процес впливає на стан і сутність господарського законодавства. Що стосується в цілому господарського права в Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині, Румунії, Болгарії та в країнах, які утворилися після розпаду Радянського Союзу, то воно сприймає ідеї західного господарського права. Але правове регулювання господарської діяльності в цих країнах зараз ще не стабільне. Потрібен час для того, щоб сформувались економічні умови для його становлення

2 ГОСПОДАРСЬКЕ ПРАВО  ЯК КОМПЛЕКС ПРАВОВИХ НОРМ, СФОРМОВАНИЙ ІЗ НОРМ ГАЛУЗЕЙ ПРАВА

Стисла характеристика системи права та її підсистем - галузей права

Під системою розуміється складно організована сукупність елементів, об'єднаних різноманітними зв'язками і взаємовідносинами, що мають на меті досягнення визначених цілей.

Під системою права розуміється історично сформована сукупність норм, інститутів та галузей права, що розвиваються та обумовлені характером регульованими відносинами суспільного розвитку.

Первинним елементом системи права є норма права - правове розпорядження, в утримання якого входять:

• - гіпотеза - визначення конкретних обставин, при яких дана норма набирає чинності;
• - диспозиція - вираження правил поводження суб'єктів, перерахованих у гіпотезі;
• - санкція - можливе заохочення або покарання, що спонукає суб'єктів діяти відповідно до правил, наведених у диспозиції.

Правовий інститут - первинна правова структура, де правові норми групуються за їх юридичним змістом. Правовий інститут регулює визначений вид однорідних відносие (наприклад, відносин власності; відносин, що виникають при купівлі і продажі; процедури створення, реорганізації і ліквідації юридичної особи і т.п.).

У основу розділу права на окремі частини покладено матеріальний критерій - характер суспільних відносин, які підлягають правовому регулюванню, тобто предмет правового регулювання.

Додатковим критерієм виділення галузей із системи права є метод правового регулювання, під яким розуміється сукупність юридичних прийомів і засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання якісно однорідних, порівняно відособлених правових відносин (економічний метод, адміністративний метод і т.д.). Це юридичний критерій. Проте даний критерій не може бути використаний для формування комплексних галузей права, до яких належить господарське право. Це пов'язано з тим, що механізм керування виробничо-господарською діяльністю має комплексний характер (про це сказано вище), тому в ньому повинні комплексно використовуватися різноманітні методи правового регулювання.

Головною галуззю права є державне, або конституційне право. Воно містить правові норми й інститути, що регулюють устрій держави, принципи і функції діяльності органів, закріплює права, свободи та обов'язки держави та особи, порядок обрання представницьких органів влади і т.д. Ці норми знаходять своє вираження у Конституції.

Конституція України гарантує єдність економічного простору держави, вільне переміщення товарів, послуг і фінансових засобів, підтримку конкуренції, свободу економічної діяльності. Признаються і захищаються так само приватна, державна, й інші форми власності.

Цивільне право містить норми, що регулюють особисті відношення громадян між собою. На відміну від інших галузей права предмет цивільного специфічний тим, що його суб'єкти у своїх взаємовідносинах займають однакове положення.

Цивільне право - галузь права, норми якої регулюють товарно-грошові відносини і пов'язані з ними особисті немайнові відносини. У передбачених законом випадках цивільне право регулює й інші особисті немайнові відносини, наприклад, захист честі і гідності. Цивільне право закріплює утримання права власності, регламентує купівлю-продаж, інші угоди, відносини постачань, будівельного підряду, взаємовідносини сторін при різноманітного роду зобов'язаннях, авторських, спадкових і винахідницьких відносин.