Форма і зміст господарських договорів

Підписання договору підтверджує  волевиявлення сторін на його укладання, в зв’язку з чим виникають  права, обов’язки, відповідальність сторін.

При виникненні спору між сторонами  договір є найважливішим доказом в суді. Інколи винна сторона обирає такий прийом захисту, коли заперечує сам факт укладання договору.

Порядок виконання договору.

Порядок виконання зобов’язань  кожною стороною договору підлягає певним нормативним правилам. Виконання договору не завжди зводиться до вчинення однієї дії, як це відбувається при купівлі-продажу товарів в магазині. В більшості випадків це процес, певна система послідовних дій.

В цьому процесі можна виділити дві основні його частини.

1). Матеріальна стадія виконання договору.

Ця стадія включає в себе дві  взаємні дії:

- надання виконаного однією  стороною;

- прийняття предмету виконання  іншою стороною.

Порядок виконання зобов’язань  здійснюється згідно з вимогами чинного  законодавства.

а) Строки виконання договору

Якщо в договорі передбачений день виконання, то зобов’язання виконується  в цей день. Зобов’язання може бути виконане в період якогось часу. Дострокове виконання допускається за згодою сторін.

На практиці дуже часто в договорі буває, що ця умова сформульована нечітко або не встановлена зовсім. У цьому випадку обов’язок має бути виконаний у розумний строк. Цей критерій буде визначати суд.

б) Місце виконання договору

Якщо місце виконання не зазначено  в договорі, зобов’язання виконується  за місцем знаходження сторони, яка приймає виконання.

Але з цього правила є винятки:

- об’єкт нерухомості передається  за місцем знаходження;

- зобов’язання передати товар,  якщо передбачається його перевезення  виконується в місці здачі  перевізникові;

- зобов’язання передати товар у місце виготовлення або зберігання виконується, якщо це місце відомо покупцеві.

в) Ціна договору

Оплата виконаного за договором  проводиться за ціною, визначеною угодою сторін. Зміни ціни договору після  укладення можливі тільки на умовах, передбачених договором. В умову договору можна внести “захисне застереження”, яке передбачає можливість зміни початкових умов розрахунків чи ціни на товар у процесі виконання договору в залежності від рівня інфляції.

г) Спосіб виконання договору

Спосіб виконання договору – це передбачений договором порядок дії сторін у процесі виконання. Згідно з загальними правилами, зобов’язання має бути виконано повністю один раз, якщо угодою сторін не передбачено виконання зобов’язання частинами. Взаємні обов’язки повинні виконуватися одночасно, якщо інше не випливає з угоди. Тому при укладанні договору необхідно точно передбачати, як будуть виконуватися зобов’язання.

2. Техніко-юридична стадія виконання  договору.

Суть цієї стадії виконання полягає  в тому, що проводиться перевірка виконаного за кількістю та якістю, а також складання документів, які підтверджують факт виконання.

Особа, яка приймає виконання, надає  іншій стороні відповідний документ. Такими документами можуть бути:

а) акт здачі – прийому товарів (робіт, послуг);

б) платіжне доручення, завірене установою  банку, про оплату товарів (робіт, послуг);

в) квитанція транспортного органу про відвантаження товару;

г) квитанція про здачу – приймання  товару на склад продавця;

д) розписка отримувача;

е) інші документи та свідчення[5, c. 46-48].

Отже, договір може бути укладеним між приватними особами й організацією та між організаціями. Цивільний кодекс передбачає такі договори: купівлі-продажу, позики, наймання житлового приміщення, підряду, постачання, приватизації житла та нежитлових приміщень, оренди.

Для успішного виконання договірних зобов’язань мало знайти вигідного  партнера і укласти з ним вигідний договір, але дуже важливо, щоб цей  договір був виконаний належним чином. Для цього існують способи  виконання зобов’язань, які являються додатковими заходами майнового впливу на винну сторону.

 

Розділ 3. Характеристика основних видів господарського договору

Теорія зобов'язального права  класифікує господарські договори за кількома критеріями: 

А. За суб'єктним складом розрізняються дво- і багатосторонні договори. Прикладом першого є поставка продукції . Прикладом другого договору є перевезення вантажів: у ньому беруть участь перевізник, вантажовідправник і вантажоодержувач — особа, уповноважена на одержання вантажу.

Б. Залежно від юридичної підстави укладання договору розрізняються три різновиди господарських договорів:

— господарські договори, які визначені і регулюються як державні контракти. Це договори поставки продукції, виконання робіт, надання послуг тим споживачам, потреби яких фінансуються за рахунок держави і замовниками у яких виступають центральні державні органи (міністерства, відомства). Держконтракти поєднують у собі юридичні властивості держзамовлень (актів централізованого планування) і власне господарських договорів. Особливою їх ознакою є те, що держава гарантує оплату продукції, робіт, послуг за державними контрактами;

— господарські договори, які укладаються на підставі державних замовлень і зміст яких повинен відповідати цим замовленням. їх особливістю є те, що держава може надавати економічні пільги виконавцям цих договорів. Виконавці державного замовлення забезпечують себе матеріально-технічними ресурсами самостійно шляхом укладання прямих договорів з підприємствами-постачальника-ми, державними постачальницько-збутовими та іншими посередницькими організаціями. Виняток становлять окремі види ресурсів, виробництво і споживання яких контролюється і централізовано розподіляється державою;

— господарські договори, які укладаються на поставку продукції, виконання робіт, надання послуг на підставі господарських намірів сторін, юридично виражених істотними умовами договорів (регульовані договори).

В. Залежно від способу виникнення розрізняють формальні, реальні  і консесуальні господарські договори. Для укладання формального господарського договору необхідні узгодження волевиявлення сторін (консенсус) та вираження волі у певній (загалом визначеній законом) формі. Форма господарських договорів — письмова, причому здебільшого регулюється імперативними нормами. Це їх істотна ознака. Для укладання реального господарського договору необхідні не тільки узгодження волі сторін, а й передача речі — об'єкта договору. Консесуальні договори — це такі господарські договори, які виникають в момент реальних намірів сторін, недвозначно виражених словами або конклюдентними діями.

Г. За способом оберту і визначення змісту розрізняють:

— договори приєднання. Це господарські договори, у яких одна сторона наперед визначає істотні умови майбутнього договору. Іншій стороні залишається або прийняти їх, або не вступати в договір (перевезення вантажів, страхування тощо);

— договори, зміст яких сторони визначають при їх укладенні.

Д. За змістом істотних умов розрізняють  прості і складні господарські договори. Прості договори мають у своєму тексті майнові елементи лише одного виду договору: поставки, перевезення і т. ін. У складних господарських договорах поєднуються майнові елементи двох і більше договорів.

Наприклад, у договорі підряду на капітальне будівництво — поставка, підряд, майновий найм.

Е. За регулятивними функціями розрізняють:

— попередні і основні господарські договори. Попередній договір визначає умови, за яких сторони зобов'язуються у певний строк укласти господарський договір («договір про договір», протокол про наміри). Такий договір є необхідним щодо тих господарських відносин, в яких для укладання основного договору треба здійснити ряд дій, без яких його неможливо укласти (підряд на капітальне будівництво складного об'єкта);

— генеральні і поточні господарські договори. Генеральний укладається на весь період діяльності, яка регулюється, і визначає істотні умови співробітництва сторін протягом усього періоду. Поточні (разові) договори укладаються на підставі генерального договору як такі, що розраховані на певні (короткі) проміжки часу. Поточні договори, як правило, не включають умов, не передбачених генеральним договором, інакше це був би новий (окремий) договір[9, c. 87-89].

В основі нових умов господарювання і розвитку ринкових відносин лежить економічна самостійність підприємств, і договір між ними є одним з важливих засобів міжвиробничих зв'язків. Найпоширенішими договорами між організаціями і підприємствами є договори поставки, оренди приміщень, підряду, найму тощо, які й розглянемо детальніше.

• Договір поставки

Договір, за яким організація-постачальник зобов'язується передати в певні терміни організації-покупцеві (замовникові) у власність або оперативне управління певну продукцію, а організація-покупець зобов'язується прийняти продукцію до оплати за встановленими цінами, є договором поставки. Сторонами його можуть бути державні, кооперативні, суспільні, приватні, орендні та інші організації й підприємства.

Договори поставки відповідно до нормативних  актів мусять мати такі реквізити: назва  документа; місце і дата укладення  договору; вступна частина (назви сторін, що укладають договір, посади, прізвища, імена й по батькові осіб, які підписують, зазначення їх повноважень).

Предмет договору (точна назва, кількість  і в разі необхідності асортимент продукції).

Характеристику якості і комплексність продукції; вимоги, що ставляться до тари й упаковки; зазначення цін на продукцію; термін і порядок відвантаження продукції.

Порядок розрахунків.

Порядок кількісного і якісного приймання продукції.

Додаткові умови до договору.

Вказівки на майнову відповідальність за невиконання зобов'язань постачальником або споживачем.

Виклад порядку розгляду суперечок.

Загальна сума договору.

Загальний термін дії договору.

Юридичні адреси сторін, що укладають  договір.

Підписи й печатки сторін, що укладають  договір.

До договору поставки, як правило, додається специфікація, що характеризує продукцію, яка підлягає постачанню.

 • Договір підряду

Договір підряду — це договір, за яким підприємство (організація)-підрядник  зобов'язується виконати роботи підприємству (організації)-замовнику.

Договір підряду (генпідряду, субпідряду) у будівництві може бути використаний як між підприємством і будівельною  організацією, так і між будівельними організаціями. Додатком до договору, як правило, є особливі умови договору, графіки здавання робіт, передачі замовникам устаткування, матеріалів. Ними можуть бути внутрішньо-будівельний титульний список, довідка про забезпечення та фінансування робіт і т. ін.[ 6, c. 52-53}

• Договори про майнову відповідальність

Договір про матеріальну відповідальність — це документ, за яким одна сторона (матеріально відповідальна особа) бере на себе повну матеріальну відповідальність за прийняті матеріальні цінності і зобов'язується дотримуватися встановлених правил приймання, зберігання, відпускання і обліку, а інша сторона (підприємство або організація, якій належать матеріальні цінності) зобов'язується створити матеріально відповідальним особам сприятливі умови праці, що забезпечують схоронність зданих на зберігання матеріальних цінностей;

Укладання договору про матеріальну відповідальність забезпечує відшкодування відповідальними особами вартості заподіяної шкоди. Договір має бути підписано при призначенні матеріально відповідальної особи на роботу.

Обов'язкові реквізити догорову: назва  документа (заголовок); місце і дата укладання договору; назви сторін — посади, прізвища, імена і по батькові осіб, які укладають і підписують договір; зобов'язання матеріально відповідальної особи; зобов'язання підприємства або організації; термін дії договору; адреси сторін; підписи осіб, що укладають договір; печатка підприємства або організації.

Договір про матеріальну відповідальність складають у двох примірниках, перший з яких зберігається у відділі  управління персоналом підприємства або  установи в особовій справі матеріально відповідальної особи, а другий передається безпосередньо працівникові, який підписав договір. Договори візуються юрисконсультом і головним бухгалтером організації. [ 7, c. 81-82]

Окрім раніш зазначених видів договорів, в господарсько-договірній діяльності зустрічаються також договори оренди, лізингу, суборенди, застави майна, куплі-продажу і т. п. Кожен з зазначених договорів має свої особливості, які треба враховувати при їх укладанні.

• Трудові угоди

Трудові угоди укладаються між  організаціями і працівниками, які не входять до складу цієї організації. Залучення працівників до виконання певних видів робіт відбувається у тих випадках, коли в організації бракує фахівців з даної галузі і коли ці роботи не можуть бути виконані на договірних засадах з відповідними установами і підприємствами.

Трудова угода містить у собі такі обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце його складення; перелік  сторін, що уклали угоду; зміст угоди  із зазначенням обов'язків виконавця  і замовника; юридичні адреси сторін; підписи сторін; печатка підприємства або організації.

Трудова угода складається у  кількох примірниках, один з яких передається виконавцеві, а інші зберігаються у справах організації-замовника.

Трудова угода, укладена зі штатним  працівником, визначає коло його доручень, які виходять за межі безпосередніх службових обов'язків.

Реквізити:

1. Назва виду документа.

2. Заголовок.

3. Місце складення.

4. Дата.

5. Текст з перерахуванням повноважень і зобов'язань сторін.

6. Юридичні адреси сторін.

7. Підписи.

8. Печатка установи.

Трудова угода складається в  кількох примірниках, один з яких передається виконавцю, а решта  зберігається у справах організації-замовника[13, c. 152-156].

Отже, в основі нових умов господарювання і розвитку ринкових відносин лежить економічна самостійність підприємств, і договір між ними є одним з важливих засобів міжвиробничих зв'язків. Найпоширенішими договорами між організаціями і підприємствами є договори поставки, оренди приміщень, підряду