Форма і зміст господарських договорів

2.2. Структура договору та його основні умови

Господарський договір складається  з чотирьох частин:

1. Преамбула (або вступна частина).

2. Предмет договору. Права та  обов’язки сторін.

3. Додаткові умови договору.

4. Інші умови договору.

1). Преамбула або вступна частина договору містить такі основні положення:

а). Назва договору (купівлі-продажу, поставки, оренди, про спільну діяльність). Це дає можливість зразу довідатись, про які правовідносини йде мова. Якщо назва договору не вказана, його доведеться прочитати і лише тоді довідатися про його суть. Ця обставина у кожного викликає почуття роздратування. А це досить небажано, якщо договір буде читати арбітр або податковий інспектор.

б). Дата підписання договору. Це дуже важливо, тому, що з датою підписання договору пов’язані правильне визначення моменту його укладення та встановлення строку завершення його дії і тих юридичних наслідків, які з цим пов’язані. Якщо сторони підписують договір в різний час, то він вважається укладеним з моменту його підписання останньою стороною.

в). Місце підписання договору. Мається  на увазі місто або населений  пункт. І це не просто формальність. Ця умова має інколи дуже велике юридичне значення:

- правоздатність і дієздатність  осіб, які складають угоду;

форма угоди;

зобов’язання, що виникають з угоди.

Це важливо при укладанні  зовнішньоторговельних контактів  і договорів з фірмами держав-учасиць  СНД.

г). Повна фірмова назва контрагентів під якою вони зареєстровані у  реєстрі державної реєстрації.

д). Назви сторін за договором – “Підрядник”, “Постачальник”, “Замовник”. Це необхідно для того, щоб у тексті договору кожний раз не повторювати повністю фірмові назви сторін.

е). Докладна назва посади, прізвища, імені, по-батькові особи, що підписує договір, а також назва документу, з якого випливають її повноваження на підписання договору.

Як показує практика, інколи недобросовісні контрагенти, не бажаючи виконувати свої зобов’язання за договором і  нести відповідальність, оголошують про те, що особа, яка підписувала  договір, таких повноважень не мала. Крім того, ще один з найпоширеніших способів шахрайства.[16, c. 6]

Перевірка повноважень особи що підписує договір. Дуже важливо переконатися у особі, яка підписує договір, тобто  перевірити її паспорт. Якщо договір  підписує директор, він діє від імені підприємства без довіреності. А тому треба тільки переконатися в тому, що він дійсно директор. Про це можна дізнатися з наказу про призначення особи директором, з посвідчення або протоколу Зборів власників підприємства.

В даний час, коли директор працює за наймом, власники можуть обмежити повноваження директора і надають їх тільки за згодою правління або зборів власників.

Для того, щоб не було неприємностей, необхідно продивитися відповідний  розділ статуту підприємства-конкурента і переконатися, що повноваження директора не обмежені.

В деяких фірмах буває декілька керівників, поряд з директором може працювати  президент, голова загальних зборів та інше. У цій ситуації важко  визначити, хто ж є дійсним  і повноважним керівником підприємства. Це можна визначити з статуту підприємства, в якому мають бути закріплені повноваження кожної посадової особи.[10, c.53-54]

Заступник керівника, хоч і є  повноважною особою, але у відповідності  до чинного законодавства лише одна особа підприємства – керівник – має право виступати від імені підприємства без довіреності. А тому у заступника має бути довіреність.

Після того, як була встановлена особа  необхідно звернути особливу увагу  на саму довіреність.

Необхідно перевірити наступне:

- чи є на довіреності підпис  керівника і печатка підприємства;

- дату її видачі (якщо її немає,  довіреність недійсна);

- строк, на який видано довіреність;

- обсяг повноважень, яких однозначно  випливає, що перед вами дійсно  той, хто має право укладати  саме такі угоди.

Треба пам’ятати, що угода, яку укладено від імені іншої особи перевищенням повноважень, не тягне жодних, правових наслідків для особи, від імені якої її складено.

5. Предмет договору. Права та  обов’язки сторін.

Ця частина договору містить  суттєві умови договору:

1. Обов’язки та права першої сторони за договором.

2. Обов’язки та права другої  сторони за договором.

3. Строк виконання своїх зобов’язань  сторонами.

4. Місце виконання зобов’язань  кожної із сторін.

5. Спосіб виконання зобов’язань  кожної із сторін, а саме: порядок  дій, їх послідовність і строки.

Конкретний зміст цих умов залежить від виду договору і від конкретної ситуації його укладення. На цьому ми зупинимось додатково на прикладі договору поставки.

6. Додаткові умови договору.

Такий розділ договору включає такі умови, які в принципі не обов’язково передбачати в договорі, але їх наявність суттєво впливає на права та обов’язки сторін і на порядок їх виконання.

1. Строк дії договору.

Це потрібно обов’язково вказати  тому, що необхідно знати, коли договір  припиняється і можна буде пред’явити вимоги і претензії до контрагента за відмову від його виконання.

2. Відповідальність сторін.

Ця умова договору забезпечує виконання  обов’язків сторонами на випадок  порушення однією з них умов договору. Це різного роду санкції у вигляді неустойки, пені, штрафу, що сплачується стороною, яка не виконала своїх зобов’язань.[ 11, c.71-72]

А тому при складанні договору проти  кожного обов’язку контрагента  має бути передбачена певна відповідальність у випадку невиконання обов’язків.

3. Способи забезпечення зобов’язань.

Для успішного виконання договірних зобов’язань мало знайти вигідного  партнера і укласти з ним вигідний договір, але дуже важливо, щоб цей  договір був виконаний належним чином. Для цього існують способи  виконання зобов’язань, які являються додатковими заходами майнового впливу на винну сторону.

В нашому законодавстві є чотири основних способи забезпечення зобов’язань:

- неустойка;

- застава;

- порука (гарантія);

- завдаток.

4. Підстави дострокового розірвання  договору в односторонньому порядку і порядок дій сторін при такому розірванні.

При односторонньому розірванні договору виникають проблеми з приводу  повернення авансових платежів і  передоплати. В цій умові договору можна передбачити, що у випадку  одностороннього розірвання договору всі авансові платежі мають бути повернені протягом певного часу.

5. Умови про конфіденційність  інформації по договору.

Цей пункт договору передбачає, які  умови договору вважаються конфіденційними  і не підлягають розголосу сторонами.

6. Порядок розв’язання спорів між сторонами по договору.

Відповідно до законодавства України  всі спори між сторонами розв’язуються  в арбітражному порядку. Але сторони  можуть передбачити розгляд спорів в третейському суді, що створюється  сторонами, або будь-яким постійно діючого третейського суду.

7. Інші умови договору.

1). Чим ще, окрім договору, регулюються  відносини сторін?

Немає потреби переписувати в договорі всі норми законодавства, якими  регулюються всі відносини сторін по договору. А тому в договір  можна включити таке формулювання: “У випадках, не передбачених даним договором, сторони керуються чинним цивільним законодавством”.

2). Умови про узгодження зв’язку  між сторонами.

В даному пункті для кожної сторони  договору вказуються:

а). особи, повноважні надавати інформацію і вирішувати питання по виконанню договору. В договорі можна зазначити повноваження персональної особи або зазначити посади;

б). способи зв’язку. Це може бути телефон, факс, телекс, телеграф, телетайп із зазначенням  їх номерів та інших даних.

3). Реквізити сторін.

У цьому пункті зазначаються для  кожної сторони:

а). поштові реквізити;

б). місцезнаходження;

в). банківські реквізити сторін (номер  розрахункового рахунку, установа банку, код банку, МФО, кореспондентський  рахунок банку).

г). відвантажувальні реквізити (для залізничних відправлень, для контейнерів, для дрібних відправлень).

Особливу увагу необхідно приділити  наявності і правильності відомостей, що стосуються банківських реквізитів, оскільки без них буде дуже важко  стягнути збитки.

Крім того в договорі треба зазначити, що сторони приймають на себе зобов’язання негайно повідомляти одна одну про зміни своїх реквізитів.

4). Кількість примірників договору.

В цьому пункті можна вмістити таке формулювання: “Даний договір (угода) складено в оригінальних примірниках по одному для кожної із сторін”.

5). Порядок виправлень за текстом  договору.

Не можна виправити якісь  умови договору у своєму і чужому примірнику, що ставить іншого партнера у делікатну ситуацію. Справа в  тому, що наявність підпису практично  означає: той, хто підписав “нібито згідний”, але інколи це може не відповідати дійсності. В такому випадку в договір потрібно ввести таку умову: “Всі виправлення за текстом даного договору мають юридичну силу лише в тому випадку, коли вони засвідчені підписами сторін в кожному окремому випадку”.

6). Підписи представників сторін.

Кожний договір, оскільки в ньому  виражено волю певної особи, має бути підписаний саме цією особо або його повноважним представником власноручно[13, c. 246-249].

 

 

2.3 Порядок оформлення тексту договору

Моментом укладання договору визначається моментом надання угоді встановленої форми в декілька способів укладення  договору. Конкретний спосіб укладення  договору обирають його сторони

1). Складання одного документа

Це один з найпоширеніших способів укладання договору. Саме в одному документі під заголовком “договір”, “угода”, “контракт” сторони визначають всі суттєві умови.

Перевагою цього способу укладення  договору є те, що при його наявності  практично не виникає спорів про  сам факт укладення договору. Таким чином укладаються будь-які господарські договори.

2). Укладання договору у відповідності  з протоколом про наміри.

У відповідності з нашим законодавством ведення переговорів з приводу  передбачуваного договору не надає  його учасникам жодних прав та обов’язків. Але останнім часом одержав поширення такий вид документації, як протокол про наміри.

Чинним законодавством передбачена  така форма, як попередній договір. У  відповідності з ним сторони  зобов’язуються в майбутньому укласти  договір про передачу товарів, виконання роботи та інше на умовах попереднього договору.

Якщо одна з сторін такого договору ухиляється від укладення передбаченого  договору, інша сторона має право  звернутися до суду з позовом про  спонуку укласти договір і  стягнення збитків, що могли виникнути.

А тому до протоколів про наміри треба  ставитися більш ніж відповідально: якщо у вас немає наміру зв’язувати себе правами і обов’язками, в  протоколі необхідно зробити  відповідний запис.

3). Укладання договору шляхом  обміну листами.

Договори заключаються шляхом пропозиції однієї сторони іншій заключити  договір – оферта. Пропозиції можуть бути надіслані листами, телеграмами, телетайпограмами. Пропозиція повинна  містити всю необхідну інформацію відносно суттєвих умов договору і  повинна бути звернена до конкретної особи і виходити має від повноважної особи підприємства.          [9, c.49-50]

Але для укладання договору однієї пропозиції недостатньо. Необхідно, щоб  пропозиція була прийнята, акцентована, оскільки договірні відносини виникають не із листа, а із схвалення його сторонами. Прийняття пропозиції про укладання договору називається акцентом. Акцент теж повинен відповідати певним вимогам. Він має виходити від тієї особи, якій роблено оферту. Акцент має бути безумовним. У випадку незгоди сторони хоча б з незначними умовами оферти, такий акцент розглядається як нова пропозиція укласти договір.

При цьому будуть мати значення строки, протягом яких пропозицію має бути прийнято.

Коли оферту зроблено із зазначенням  стоку для відповіді, договір вважається укладеним, якщо акцент одержано протягом цього строку.

Коли в оферті не вказано строк, то її прийняття має юридичне значення, якщо відповідь одержано протягом нормального  необхідного часу, встановленого  законодавством.

Відповідь про згоду заключити договір на інших умовах, ніж було зазначено в пропозиції, визнається відмовою від неї і в той же час – новою пропозицією.

4). Прийняття замовлення до виконання.

В передбачених законом випадках договір  може бути укладений шляхом прийняття  до виконання замовлення. Прикладом може бути прийняття до виконання державного замовлення.

Цей спосіб укладання договорів  застосовується у плановій економіці  для постачання товарів народного  споживання та продукції виробничо-технічного призначення. За умов вільного підприємництва можливості цього способу дуже обмежені[16, c. 98-99].

Про укладення договору свідчить його підписання: це власноручний підпис повноважної  особи – представника підприємства і відбиток її печатки, яка наче підтверджує  повноваження особи. Але відсутність печатки не робить договір автоматично недійсним. Вирішального значення закон надає повноваженням особи, яка підписала договір. Тому наявність печатки на договорі, підписаному неповноважною особою не робить догові дійсним, тоді як відсутність печатки на підписі повноважної особи однозначно свідчить про укладення договору.