Договор иррегулярного хранения

Окрім загальних  положень про зберігання слід виділяти також і різновиди зберігання.

Так, за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути ці товари у схоронності. Особливим суб'єктом даного договору є зберігач, яким виступає товарний склад, тобто організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов'язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Певними особливостями наділений і об'єкт договору складського зберігання, до якого відноситься товар, тобто результат праці, що призначений для подальшої реалізації, а не для споживання. Специфіка даного договору віднаходить своє втілення і в правах та обов'язках сторін, що віднаходить своє закріплення у ст.ст.978, 979 ЦК України. Ще однією суттєвою відмінністю даного договору від загальних умов договору зберігання є порядок оформлення складського зберігання складськими документами, до яких слід відносити: складську квитанцію, просте складське свідоцтво та подвійне складське свідоцтво.

Під поняттям “складської квитанції” слід розуміти документ, яким засвідчується факт прийняття товару на товарний склад, основні показники товару (кількість, якість, асортимент тощо), а також посвідчує право поклажодавця вимагати повернення товару. Просте складське свідоцтво є єдиним документом, що виданий на пред'явника та підтверджує передачу товару на зберігання. Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин – складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта).  Вимоги до змісту даних документів передбачаються у ст.ст.962, 965 ЦК України.

Товарний склад видає  товари володільцеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського  свідоцтва) лише в обмін на обидва свідоцтва разом. Володільцеві складського свідоцтва, який не має заставного свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, склад видає товар лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом з ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.

До спеціальних видів зберігання слід також відносити:

а) зберігання речей у ломбарді. Суб'єктами зберігання речей в ломбарді є з однієї сторони ломбард (зберігач), як юридична особа, а з іншої сторони фізична особа (поклажодавець). Форма договору зберігання в ломбарді є письмовою і оформляється шляхом видачі поклажодавцю іменної квитанції. Особливість прав полягає в тому, що зберігач (ломбард) зобов'язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, що прийняті на зберігання у повній сумі їх оцінки. Окрім цього, у випадку коли поклажодавець не виконає свого обов'язку забрати річ – зберігати її ще в продовж 3 місяців від дня закінчення строку договору, після чого реалізувати її.

б) зберігання цінностей у банку, проводиться як шляхом зберігання з наданням індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком так і шляхом зберігання з наданням індивідуального банківського сейфу, що не охороняється банком. Зберігачем за даним договором є виключно банк. Об'єктом даного виду зберігання є не будь-яка річ, а лише документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності. Укладення договору посвідчується видачею банком поклажодавцю іменного документа, пред'явлення якого є підставою для повернення цінностей.

в) зберігання речей  у камерах схову організацій, підприємств транспорту, яке здійснюється або шляхом зберігання у власне камерах схову чи автоматичних камерах схову. Особливим суб'єктом даного договору є зберігач, яким може виступати тільки організація, підприємства транспорту. Поклажодавцем за цим різновидом зберігання може бути тільки фізична особа. Укладення договору та факт прийняття речей на зберігання підтверджується видачею поклажодавцю квитанції або номерного жетону. Строк зберігання визначається правилами, що видаються відповідно до транспортних кодексів (статутів), або за домовленістю сторін. У випадку втрати, нестачі або пошкодження речі, що була здана до камери схову, заподіяні поклажодавцю збитки відшкодовуються протягом доби з моменту пред'явлення вимоги про їх відшкодування.

г) зберігання речей  у гардеробі організації. Специфічними ознаками даного спеціального виду зберігання є місце зберігання – гардероб, тобто спеціально відведене та обладнане місце (частину приміщення) організації, що призначено для зберігання верхнього одягу, головних уборів та інших подібних речей. Зберігачем за даним договором є відповідна юридична особа. Об'єктом за договором зберігання, як правило, є верхній одяг, головні убори, взуття, сумки, портфелі, дипломати, інша ручна поклажа та подібні речі. Укладення договору та факт передачі речі на зберігання у гардероб може посвідчуватись легітимацій ним знаком (номерним жетоном).

д) зберігання речей  пасажира під час його перевезення. Зберігачем за цим договором буде власник відповідного транспортного  засобу, поклажодавцем може бути тільки пасажир, який уклав відповідний договір перевезення. Об'єктом може бути валіза (сумка), особисті речі пасажира, які знаходяться у спеціально відведених для цього місцях (багажне відділення, багажник тощо).

е) зберігання речей  у готелі. Зберігачем є готелі, гуртожитки, мотелі, будинки відпочинку, пансіонати, санаторії та інші подібні організації. Поклажодавцем – є особа, яка тимчасово проживає в них. Об'єктом даного зберігання можуть бути як особисті речі поклажодавця (валіза, сумки, автомобіль тощо) так і інші речі, що знаходяться при ньому. Специфікою даного виду зберігання є обов'язок поклажодавця негайно повідомити готель чи іншу організацію про втрату чи пошкодження речі.

є) зберігання речей, що є предметом спору (секвестр). Специфікою даного договору є те, що об'єктом зберігання в порядку секвестру є річ, яка складає предмет спору. Закон виділяє такі види секвестрів: договірний (коли річ передається особі на зберігання за домовленістю сторін, між якими виник спір, до його розв'язання у судовому порядку) та судовий (коли річ передається за рішенням суду).

ж) зберігання автотранспортних засобів, здійснюється боксом та гаражем чи на спеціально відведених місцях (стоянках). Специфікою даного договору є об'єкт, тобто транспортний засіб. Інколи укладення даного договору та факт прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

з) договір охорони, здійснюється як договір охорони  майна, так і як договір охорони особи. Специфікою даного договору є те, що його суб'єктом є не зберігач, а охоронець. Об'єктом даного права є майно або недоторканість особи.

 

 

4. Іррегулярне зберігання

Якщо предметом договору були індивідуально-визначені речі (species), то їх необхідно було повернути  по закінченні договору. Якщо ж на зберігання передавалися речі, визначені родовими ознаками (genera), то мала місце спеціальна різновидність цього договору – іррегулярне зберігання (depositum irregulare). По закінченні такого договору поверталися не ті самі речі, а така ж кількість однорідних речей (зерна,овочів, фруктів тощо).

Даний спосіб зберігання речей прийнято називати іррегулярним (неправильним) зберіганням. Він застосовується тільки у випадках, прямо передбачених договором зберігання, і може встановлюватися тільки у відношенні родових речей, коли речі одного поклажодавця змішуються з речами інших, і після закінчення термінів зберігання кожному з них передається обумовлена сторонами кількість речей того ж роду і якості. Такі відносини найчастіше застосовуються при зберіганні на елеваторах, у холодильниках, овочесховищах загального користування і т. п. складах (ст. 958 ЦК та коментар до неї).

У випадках іррегулярного  зберігання постає запитання: кому належить право власності на передані родові речі. Це спеціальний випадок загальної  часткової власності поклажодавців  зі знеособленням їхньої частки. При  зберіганні речей із правом розпорядження ними власником вважається зберігач.

Важливою для  характеристики об’єкта договору складського  зберігання є

поділ речей  на індивідуально визначені і  визначені родовими ознаками.

Привласнена їм ще в римському праві назва  іррегулярного зберігання відразу ж ідкреслила їх “неправильність”, “незвичність”. Адже на зберігання на товарний клад разом з товарами з індивідуальними ознаками можуть також передаватись овари, визначені родовими ознаками. Суб’єкти господарювання, що здійснюють ідприємницьку діяльність у сфері торгівлі подібними товарами (зерном, овочами, афтою), але не мають при цьому власних складських площ, завжди зацікавлені забезпеченні зберігання продукції, що належить їм, в спеціалізованих складах- елеваторах, нафтосховищах, овочебазах.

При цьому умови  зберігання товарів можуть бути різними. Якщо товари,

що належать поклажодавцю, наприклад, зерно, наперед  упаковані

поклажодавцем, і ця тара маркована, йдеться про  індивідуалізацію товарів, тобтотовар наділений тільки йому властивими ознаками, що вирізняють його з-поміж інших однорідних товарів. Після закінчення терміну зберігання товарний склад зобов’язаний повернути поклажодавцеві саме ті товари (те саме зерно), які були передані останнім на зберігання.

Якщо ж за умовами договору складського зберігання товари одного власника поміщаються в те ж приміщення, де вже знаходяться на зберіганні аналогічні товари, що належать іншій особі, і змішуються з останніми, відбувається знеособлення товарів. Зберігання на таких умовах іменується “зберіганням із знеособленням” або “іррегулярним зберіганням”.

Поклажодавцю  в цьому випадку після закінчення терміну зберігання

повертаються  вже не ті товари, які спочатку були поміщені ними на склад, а

товари того ж роду, якості і в такій же кількості.

Відмінність між звичайним (регулярним) і іррегулярним зберіганням

полягає в тому, що в першому випадку належне  виконання договору виявляється в поверненні тієї ж речі, а при іррегулярному заміна відбувається в режимі “відступного” способу припинення зобов’язання, який здійснюється відповідно до ст. 600 ЦК України.

Відповідно  до ст. 941 ЦК України зберігання із знеособленням, або

зберігання  товару визначеного родовими ознаками на загальних підставах

допускається  за згодою поклажодавця. При цьому  § 1 глави 66 ЦК України

містить загальні положення про зберігання та закріплює  можливість застосування такого способу зберігання. Це означає, що зберігання із знеособленням може застосовуватися не тільки при складському зберіганні, але і при інших видах зберігання. Проте на практиці зберігання із знеособленням застосовується в основному саме в області зберігання на товарному складі. Такий висновок підтверджується нормою ст. 958 ЦК України, в якій передбачено право товарного складу розпоряджатися переданими йому на зберігання товарами, якщо це випливає із закону, інших правових актів або договору. Особливості такого виду зберігання обумовлюються великою кількістю товарів, що передаються на склади для зберігання, необхідністю забезпечення їхнього правильного приймання, зберігання та видачі поклажодавцям, а також дотримання інших умов, пов’язаних зі зберіганням.

Спеціальним законодавчим актом, що регулює відносини зберігання, є Закон України “Про зерно та ринок зерна в Україні”. Цей Закон визначає не лише державну політику щодо розвитку ринку зерна як пріоритетного сектора економіки агропромислового комплексу України, але і спрямований на створення правових, економічних та організаційних умов конкурентоспроможного виробництва і формування ринку зерна, а також особливості правового регулювання зберігання зі знеособленням. Ще один спеціальний нормативний акт, що регулює правовідносини, пов’язані з правовим регулюванням обігу простих і подвійних складських свідоцтв під час зберігання товарів на товарних складах — Закон України “Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва” приділяє увагу знеособленому зберіганню в контексті оформлення, видачі та погашення складських свідоцтв при іррегулярному зберіганні.

Речі, передані на іррегулярне зберігання, знеособлюються (оскільки вони є замінними), і зберігачеві надається право розпоряджатися ними. Право товарного складу розпоряджатися товарами, що зберігаються, може виникнути саме у випадку іррегулярного зберігання, оскільки інакше склад зобов’язаний буде повернути власнику саме ті товари, які були передані на зберігання, а тому він не може розпоряджатися цими товарами. Однак у такому разі до відносин сторін застосовуються положення про договір позики, а час та місце повернення товарів мають визначатися у договорі згідно з вимогами до договорів зберігання.

Межу між  звичайним і іррегулярним зберіганням  прийнято позначати,

беручи до уваги  властивості речей, що дозволяє здійснити  їх поділ на

індивідуально-визначені  і такі, що володіють родовими ознаками. В той час,

коли предметом звичайного зберігання є речі індивідуально-визначені, іррегулярне зберігання можливе лише відносно речей з родовими ознаками. Таким чином, зберігання стає іррегулярним не тому, що річ належить до родових, а лише як наслідок того, що зміст договору передбачає можливість зберігача замінювати передані речі. Вся суть у тому, що договір складського зберігання нехтує в таких випадках тими індивідуальними ознаками, які можуть бути властиві предмету договору. І навпаки, при звичайному зберіганні обов’язковою є індивідуалізація предмета договору.

З викладених позицій  стає зрозумілим, чому у ст. 941 ЦК України

встановлена вимога, що іррегулярний характер зберігання носить лише “у випадках прямо передбачених договором зберігання”.

При всьому широкому розповсюдженні іррегулярного зберігання в

товарному обороті  і дотепер немає єдності в  питанні про те, хто повинен  вважатися в таких випадках власником речей, що зберігаються.

Практично йдеться  про три можливі варіанти вирішення  даного питання:

1) передача речей  на знеособлене зберігання означає перехід їх у власність

зберігача;

2) речі, передані  одним поклажодавцем, разом з  речами, одержаними

від інших поклажодавців, стають їх спільною частковою власністю;

3) передані речі  при іррегулярному зберіганні, подібно  до зберігання

звичайного, передаються  поклажодавцем зберігачеві тільки у володіння, а значить, їх власником продовжує залишатися поклажодавець.

Третій варіант відповідає природі відносин при іррегулярному зберіганні: поклажодавець залишається власником переданої на зберігання речі.