Шпаргалка по "Гражданскому праву"

Детально застосування цих санкцій  встановлено Положенням про застосування до суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених ст. 37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» затверджено наказом Мінекономіки від 17.04.2000 р. № 52 (надалі – Положення). Санкція ліцензування зовнішньоекономічної діяльності українських суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності передбачає здійснення Міністерством економіки України індивідуального ліцензування кожної окремої зовнішньоекономічної операції певного виду зовнішньоекономічної діяльності, передбаченої у ст.4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Здійснення суб'єктами ЗЕД зовнішньоекономічних операцій без відповідних ліцензій тягне за собою накладення штрафу в сумі 10% вартості проведеної операції, перерахованої у валюту України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком України на день здійснення такої операції. Штрафи стягуються органами державної податкової служби на підставі відповідних рішень центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

З метою контролю за зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що вчинили порушення у цій сфері, оформлюється разова (індивідуальна) ліцензія, яка вилається Мінекономіки чи уповноваженими ним органами. Разова (індивідуальна) ліцензія є підставою для здійснення зовнішньоекономічних операцій суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції. Оформлюється разова (індивідуальна) ліцензія у порядку, визначеному Мінекономіки.

У разі застосування цієї санкції  суб'єкту господарської діяльності необхідно одержати індивідуальний письмовий дозвіл Мінекономіки на здійснення будь-якої зовнішньоекономічної операції. Санкція застосовується у випадках порушення ним Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та пов'язаних з ним актів чинного законодавства, у тому числі стосовно антимонопольних заходів, заборони недобросовісної конкуренції, обмеження реекспорту, заборони демпінгу та інших зазначених у ньому положень, що встановлюють певні заборони, обмеження або режими здійснення зовнішньоекономічних операцій з дозволу держави. Ця санкція щодо українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб'єктів господарської діяльності відповідно до ст.37 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» застосовується у разі порушень законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, коли ці порушення безпосередньо не можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки держави.

Застосування санкції у вигляді  індивідуального режиму ліцензування не означає, що вся зовнішньоекономічна  діяльність суб'єкта підприємництва блокується. Введення індивідуального ліцензування означає лише проведення експертизи зовнішньоекономічних договорів на предмет їх відповідності міжнародним нормам, валютному законодавству України, відповідності рівня цін на експортовану або імпортовану продукцію сформованій кон'юнктурі.

Після проведення такої  експертизи контрактів оформлюється разова індивідуальна ліцензія на зовнішньоекономічну операцію. Отримана разова ліцензія є підставою для митного оформлення вантажів і проведення банківських розрахунків.

Тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності щодо українських суб'єктів ЗЕД та іноземних суб'єктів господарської діяльності визначає позбавлення права займатися всіма видами зовнішньоекономічної діяльності, передбаченими ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», за винятком: завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, при яких з боку українських суб'єктів ЗЕД чи іноземних суб'єктів господарської діяльності були перераховані кошти, до застосовування цієї санкції; завершення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями за продукцію, яку було відправлено за межі України українськими суб'єктами ЗЕД чи відправлено до України іноземними суб'єктами господарської діяльності, до застосування цієї санкції.

Для завершення таких операцій українському суб'єкту ЗЕД слід у встановленому порядку отримати разову (індивідуальну) ліцензію Мінекономіки України.

Санкції у вигляді тимчасового  зупинення ЗЕД можуть застосовуватись  Мінекономіки до суб'єктів ЗЕД у  разі здійснення ним таких дій  у сфері зовнішньоекономічних відносин які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки; які призводять до порушень міжнародних зобов'язань України якщо суб'єкт ЗЕД, до якого раніше була застосована санкція - індивідуальний режим ліцензування, протягом року після її застосування не вжив заходів щодо відповідності своєї діяльності вимогам чинного законодавства у сфері ЗЕД.

Якщо зазначені санкції застосовані  до іноземного суб'єкта господарської діяльності, то українські суб'єкти ЗЕД не мають права укладати з ним угоди, що передбачають проведення зовнішньоекономічних операцій іншими особами чи на користь інших осіб за дорученням або передачу майна у строкове користування з метою проведення ЗЕД в Україні чи з товарами українського походження.

Дія спеціальних санкцій (тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності та індивідуального режиму ліцензування) що застосовуються до суб'єктів ЗЕД, поширюється на всі види ЗЕД, зазначені у ст. 4 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», на операції, як здійснюються українськими суб'єктами ЗЕД та іноземними суб'єктами господарської діяльності. При цьому окремою зовнішньоекономічною операцією є комплекс дій українського суб'єкт; ЗЕД та іноземного суб'єкта господарської діяльності, що підпадає під визначення одного із видів ЗЕД, передбачених ст. 4 Закону, та включає в себе закінчену разову передачу товару (виконання роботу надання послуг) та закінчені розрахунків (грошові, товарні та в інших формах) за ці разову конкретну передачу товару (виконання робіт, надання послуг).

91. Поняття, значення та основні види правової роботи у господарському комплексі.

Правова робота в у  господарському комплексі - система заходів для забезпечення прав і інтересів суб'єктів підприємницької діяльності.

Основні задачі правової роботи в сфері підприємництва: 1) забезпечення дотримання законності в діяльності господарюючого суб'єкта при реалізації його цілей;

2) захист його прав і законних  інтересів при взаємодії з  органами державної влади і  керування, муніципальними утвореннями,  контрагентами за договорами, із власником майна, працівниками й іншими суб'єктами, що вступають у взаємодію з цим суб'єктом підприємницької діяльності. Найбільш розповсюдженою формою правового забезпечення підприємницької діяльності є наявність в організаційно-управлінській структурі господарюючого суб'єкта юридичної служби.

У великих  суб'єктах  юридичні служби мають організаційно  відособлені сектори: 1) договірно-правовий; 2) претензіонно-позовний; 3) корпоративний; 4) внутрішньої нормотворчості; 5) правового забезпечення трудових відносин.

Штат юридичних служб складають  в основному юрисконсульти з  вищою або середньою професійною  освітою, а також економісти, бухгалтери, діловоди, що відповідають за конкретні  складові правовий роботи. Функції юридичних служб групують за наступними напрямками: 1) внутрішня нормотворчість і забезпечення законності організаційно-розпорядницької документації; 2) договірно-правова робота; 3) претензійно-позовна робота, 4) умовно-корпоративна робота; 5) забезпечення правовими засобами якості  продукції, що випускається; 6) забезпечення соціального партнерства в організації, контроль за дотриманням трудового законодавства, участь у взаємодії з представницькими органами працівників; 7) формування правової культури організації.

Юридична служба здійснює контроль за відповідністю вимогам законодавства і внутрішніх документів організації організаційно-розпорядницької документації: наказів, розпоряджень, інструкцій, інших нормативних актів, виданих керівниками організації, - і вживає заходів до зміни актів, прийнятих з порушеннями діючого законодавства або внутрішніх документів організації, або до скасування актів, що втратили силу.

Договірно-правова робота комерційної організації забезпечує: 1) своєчасний і якісний висновок підприємницьких договорів різних видів з контрагентами організації; 2) строгий контроль за виконанням договірних зобов'язань самою організацією і її контрагентами; 3) аналіз причин, що викликають невиконання або неналежне виконання договорів у сфері підприємництва, розробку заходів щодо усунення цих причин.

92. Загальний порядок організації та функції юридичної служби на підприємстві (установі, організації).

Питання організації юридичного обслуговування в суб'єктах господарювання (далі – СГ) можна умовно розділити  на загальні і особливі. Загальні питання мають значення для організації правової роботи, а особливі — відображають її окремі напрями.

До загальних питань, насамперед, належать планування роботи юридичної  служби (далі – ЮС), кодифікація та облік нормативних актів, організація довідкової роботи, аналіз правової діяльності СГ і узагальнення матеріалів юридичної практики та правової роботи.

До особливих напрямів належать питання організації юридичної  роботи із збереження власності, зміцнення  виконавчої, трудової, виробничої і договірної дисципліни, захисту майнових інтересів за допомогою правових засобів.

Розподіл питань правової роботи підприємства на загальні і особливі не до кінця  збігається.

Правильна організація роботи ЮС неможлива  без її планування. Практика засвідчує, що де робота і діяльність ЮС не плануються, проведені нею заходи нерідко випадкові, несистемні, їх ефективність низька.

За таких обставин основу діяльності ЮС становлять і поточні справи, внаслідок чого багато з покладених на неї функцій і завдань не виконується, а всі можливі для поліпшення роботи СГ правові засоби не використовуються, в окремих випадках відсутність плану роботи ЮС виправдовується тим, що в СГ складені загальні плани або заходи, які спрямовані на підвищення результатів виробничо-господарської діяльності. В них помилково відображають завдання ЮС на підставі виданого спеціального наказу або прийнятого рішення щодо СГ для поліпшення правової роботи і передбачені конкретні заходи.

Практика підтверджує, що такі доводи безпідставні, бо в наказах та в інших документах не охоплені основні моменти правової роботи, відсутні строки виконання, не вказуються конкретні відповідальні особи. Отже, такі внутрішньогосподарські акти повною мірою не можуть замінити план роботи ЮС.

Планування необхідне не лише в тих випадках, коли на підприємстві, в установі чи організації є структурний підрозділ або штатний юрисконсульт. Воно потрібне і тоді, коли юридичне обслуговування СГ здійснюється юридичним відділом, групою, фірмою, кооперативом, при­ватно практикуючим юристом, юрисконсультом головного (базового) підприємства або адвокатом.

Правова робота повинна плануватися  в усіх галузях підприємництва та в інших СГ. Як правило, плани складаються  поточні і перспективні, можуть бути місячними, квартальними, піврічними і річними. Питання строку планування визначаються ЮС самостійно.

У процесі планування завдань, які  стоять перед ЮС, вони конкретизуються  при складанні та виконанні окремих  заходів із зазначенням строків  виконання запланованих правових робіт  і відповідальних за виконання осіб — працівників ЮС та інших структурних підрозділів СГ.

Юридичні служби вищих організацій  здійснюють такий контроль при проведенні систематичних виробничих нарад, конференцій  і семінарів. На них за наслідками ознайомлення з організацією правової роботи, проведення перевірок та складання інформації про проведену правову роботу вживаються конкретні заходи щодо виявлення та ліквідації недоліків у плануванні і виконанні планів роботи юридичними службами.

Юридичні служби вищих організацій здійснюють такий контроль при проведенні систематичних виробничих нарад, конференцій і семінарів. На них за наслідками ознайомлення з організацією правової роботи, проведення перевірок та складання інформації про проведену правову роботу вживаються конкретні заходи щодо виявлення та ліквідації недоліків у плануванні і виконанні планів роботи юридичними службами.

Система діловодства визначається залежно від організаційної структури  ЮС, обсягу покладеної роботи із правового  обслуговування і визначення в конкретному СГ форм і правил ведення, обліку і збереження юридичних та інших документів.

93. Поняття неправомірного поглинання та захоплення підприємств (рейдерства). Антирейдерські заходи з боку юридичної служби підприємства.

«Рейдер» (raider) — в перекладі з англійської означає компанію, що поглинає інші компанії, скуповуючи акції компанії–жертви з метою отримання її контрольного пакету.

Проаналізувавши чинне законодавство  України, можна дійти висновку, що до сьогодні юридичного визначення термінів “рейдер” і “рейдерство” в Україні немає, воно не врегульоване жодними законодавчими нормами. Закріплення юридичного визначення терміна “рейдерство” як суспільно небезпечного діяння, його ознак та сутності дасть можливість відмежувати його від правових методів встановлення контролю над суб’єктами підприємництва.

Рейдерське захоплення підприємств спрямоване на неправомірне заволодіння власністю (майновими  правами на власність підприємства: коштами; технікою; продукцією підприємства; зайнятими підприємством територіями; будинками й спорудами; засобами виробництва, бізнесом у цілому тощо. Рейдерство у економічному розумінні можна визначити як форму нелегального поглинання компаній, захоплення певних активів за ціною, що є набагато нижчою від їх ринкової вартості. Основною причиною рейдерства є небажання інвестора сплачувати справедливу ринкову вартість за придбання контролю за юридичною особою.