Шпаргалка по "Гражданскому праву"

Порядок затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи здійснюється згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 р. N 560 «Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи». Згідно п. 3 Постанови при  дво- і тристадійному проектуванні проекти будівництва затверджуються на стадії проект та робочий проект і схвалюються на стадії   технікоекономічне  обґрунтування,  техніко-економічний розрахунок та ескізний проект. В свою чергу, експертизу  проводять  експертні організації незалежно від форми  власності,   що відповідають  критеріям,  визначеним Міністерством будівництва  та  житлово-комунального господарства. Інформація про експертні організації,  які відповідають критеріям, оприлюднюється зазначеним Міністерством на його офіційному сайті.

Згідно ст. 33 Закону наступним елементом порядку здійснення капітального будівництва є здійснення комплексної забудови території. Комплексна забудова території здійснюється з метою забезпечення реалізації громадських інтересів і спрямовується на попереднє проведення інженерної підготовки, спорудження зовнішніх інженерно-транспортних мереж, об’єктів соціальної сфери, житлових будинків, інших об’єктів будівництва, а також на благоустрій території. Комплексна забудова території може здійснюватися шляхом комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду одним або кількома інвесторами. Згідно ст. 37 Закону дозвіл на виконання будівельних робіт видається відповідними інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Також під час будівництва об’єкта згідно із Законом «Про архітектурну діяльність» здійснюється авторський нагляд. Цей нагляд здійснюють архітектор – автор проекту, інші розробники проекту або уповноважені ними особи відповідно до законодавства та договору із замовником.

Згідно ст. 39 Закону здійснюється прийняття  в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.Так прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що належать до I-III категорій складності, та об’єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об’єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об’єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об’єкта до експлуатації шляхом видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

42. Правове регулювання договору підряду на капітальне будівництво.

За договором підряду на будівництво (капітальне будівництво) підрядник зобов'язується за завданням замовника на свій ризик виконати відповідно до затвердженої проектної документації (інвестиційного проекту будівництва) та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи (об'єкт будівництва), а замовник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проектну документацію (у разі якщо цей обов'язок повністю або частково не покладено на підрядника), забезпечити своєчасність фінансування будівництва, прийняти від підрядника закінчені роботи (об'єкт будівництва) та оплатити їх.

За своїм предметом договір підряду на капітальне будівництво є універсальним договором. Він укладається на нове будівництво, на усі види реновації (реконструкцію, розширення, технічне переозброєння, капітальний ремонт), на консервацію об'єктів, на виконання передбачених проектно-кошторисною документацією комплексів робіт, пов'язаних із місцем знаходження об'єкта (сантех-монтаж, оздоблювальні, опоряджувальні, земляні роботи тощо).

Сторонами традиційного двостороннього договору є замовник і підрядник, а в багатосторонньому договорі можуть брати участь гаранти або поручителі (з боку замовника та/або з боку підрядника), проектні організації, постачальники устаткування, кредитні установи, інжинірингові, страхові та інші організації.

Змістом договору підряду на капітальне будівництво є права та обов'язки його сторін, а також інші умови, що регулюють пов'язані з виконанням договірних зобов'язань питання.

Обов'язкові умови договору підряду на капітальне будівництво визначаються ч. 5 ст. 318 ГК України. До них відносяться: визначення предмета договору (види та обсяги будівельних і пов'язаних з ними робіт) та об'єкта, на якому або щодо якого здійснюватимуться ці роботи; строки початку та завершення будівництва (виконання робіт); вартість і порядок фінансування будівництва об'єкта (робіт); права та обов'язки сторін; порядок матеріального, технічного та іншого забезпечення будівництва; режим контролю якості робіт і матеріалів замовника; порядок прийняття об'єкта (робіт); порядок розрахунків за виконані роботи; умови про дефекти і гарантійні строки; страхування ризиків; фінансові гарантії; відповідальність сторін; порядок урегулювання спорів, пов'язаних з виконанням договору; підстави та умови зміни та розірвання договору.

Форма договору: повна письмова (як правило); можливість застосування Примірного договору підряду, затвердженого Міністерством регіонального розвитку та будівництва (Мінрегіонбудом) України.

43. Види, особливість укладання та виконання біржових угод.

Під поняттям «біржова угода» у вузькому розумінні, підпадають винятково угоди, що укладаються на біржі, між членами біржі або брокерами, що діють із дорученням членів біржі, із приводу переходу прав і обов’язків, щодо біржового товару. Біржова угода – це договір, укладений між учасниками біржової торгівлі про взаємну передачу прав і обов’язків відносно біржових цінностей, допущених до обігу на біржі, вчинений учасниками біржової торгівлі в процесі проведення біржових торгів, і зареєстрований біржею відповідно законодавства й Правилами біржової торгівлі.

Необхідно відзначити, що до біржових договорів застосовуються норми  Цивільного Кодексу України у  частині, яка визначає поняття договору, вимоги до договору (глава 16 Цивільного кодексу України) та положення книги  п'ятої «Зобов'язальне право», як у  частині загальних положень про зобов'язання так і щодо договору купівлі-продажу (глава 54 Цивільного кодексу України).

Спеціальні правила  щодо укладення договорів купівлі-продажу  на біржі встановлюються статтями 278—282 ГК, законами України: «Про товарну біржу»; «Про цінні папери та фондовий ринок»; «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», а також іншими нормативно-правовими актами. Певні особливості щодо укладення договорів купівлі-продажу на біржі та їх виконання передбачаються у Правилах біржової торгівлі як основному документі, що регламентує порядок здійснення біржових операцій, ведення біржової торгівлі та розв'язання спорів з цих питань (ст. 281 ГК). Правила біржової торгівлі затверджуються загальними зборами членів товарної біржі або органом, ними уповноваженим.

Біржові угоди, що укладаються на товарній біржі, класифікуються за певними видами ознак. Однією з основних ознак, що характеризує біржову угоду, є об'єкт торгу. Це може бути як реальний товар, так і контракт, що дає право на володіння цим товаром або право на його укладення. Відповідно до цієї ознаки біржові угоди поділяють на дві групи: угоди з реальним товаром; угоди без реального товару.

Іншим різновидом угод з реальним товаром є форвардні, або строкові, контракти, тобто взаємна передача прав і обов'язків щодо реального товару з відстроченим терміном постачання. Такі угоди оформляються договором постачання.

Форвардний контракт - це стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) товари (цінні папери або кошти) у визначений час і на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.

До різновидів форвардних біржових контрактів, що не змінюють їх суті, але покликані знизити ступінь ризику контрагентів у біржовій торгівлі, належать такі угоди.

Угода із заставою - це договір, у якому один контрагент виплачує іншому контрагенту в момент його укладення суму, взаємовизначену договором між ними як гарантії виконання своїх зобов'язань. Застава може забезпечувати як інтереси продавця, так і інтереси покупця. Тому розрізняють угоди із заставою на купівлю та угоди із заставою на продаж.

Угода з премією - це договір, у якому один із контрагентів на підставі особливої заяви на певний день за встановлену винагороду (премію) одержує право зажадати від свого контрагента або виконання зобов'язань за договором, або цілком відмовитися від угоди.

Форвардні угоди мають ще один різновид - угоди з кредитом. Це угоди між брокером і клієнтом, згідно з якими брокер зобов'язується в обмін на товар, запропонований клієнтом, надати йому товар, що цікавить його. З цією угодою брокер звертається в банк, де одержує кредит на здійснення угоди. Використовуючи кредит, брокер купує на торгах товар, що цікавить клієнта, після цього одержує той товар, що його пропонував клієнт. Отриманий товар, як правило, дефіцитний, брокер самостійно продає його на біржі і повертає кредит банку.

Одним з видів біржових угод на строк є ф'ючерсні договори, предметом яких є стандартні біржові контракти на стандартизований товар з визначеним наперед строком виконання, але за ціною, встановленою на день укладення контракту. Ф’ючерсний договір – стандартний документ, що засвідчує зобов’язання продати або купити цінні папери, товари або кошти в певний час і на певних умовах у майбутньому з фіксацією ціни на момент виконання зобов’язань сторонами контракту.

Розглянемо один із основних та ефективних способів укладення біржових договорів  – біржові торги.

Важливе значення щодо забезпечення належного рівня правового забезпечення біржових торгів мають положення Господарського кодексу України (далі - ГК України), де зокрема у ч.3 ст.281 отримало закріплення поняття «біржові торги». Вперше на законодавчому рівні було закріплено поняття біржових торгів, яке дає змогу визначити як загальні вимоги щодо біржових торгів, так й принципи їх проведення.

Згідно ст.281 ГК України біржові  торги, визначаються як торги, що публічно і гласно проводяться в торгівельних залах біржі за участю членів біржі по товарах, допущених до реалізації на біржі, в порядку встановленому правилами біржової торгівлі.  Настання певного правового результату, а саме укладання біржової угоди на біржі, таким способом як біржові торги можливо тільки за дотримання певних умов, закріплених у ч.3 ст.281 ГК України. Зокрема до таких умов слід віднести: 1) належний суб’єктний склад торгів (члени товарної біржі); 2) належний об’єкт торгів (товар, допущений до реалізації на біржі); 3) місце проведення торгів (торговельні зали біржі); 4) дотримання встановленого порядку проведення торгів, який визначається спеціальними нормативними актами (Правилами біржової торгівлі).

44. Правове регулювання договору про спільну господарську діяльність.

Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови цього договору (у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови) визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Особливо ґрунтовно в ЦК (статті 1132-1143) регулюються відносини щодо спільної діяльності у формі простого товариства, відповідно до якого сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Основними ознаками цього договору є:

1. об'єднання учасниками своїх вкладів для формування спільного майна, на базі якого здійснюється спільна діяльність: (а) вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки; вклади учасників вважаються рівними за вартістю (якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин); грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками; (б) спільне майно учасників формується за рахунок вкладів учасників, виробленої у результаті спільної діяльності продукція та одержаних від такої діяльності плодів і доходів (якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом); (в) користування спільним майном учасників здійснюється за їх спільною згодою, а в разі недосягнення згоди - у порядку, що встановлюється за рішенням суду; (г) ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників може бути доручено ними одному з учасників; (д) обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, встановлюються договором простого товариства;

2. ведення спільних справ учасників: (а) під час ведення спільних справ кожний учасник має право діяти від імені всіх учасників, якщо договором простого товариства не встановлено, що ведення справ здійснюється окремими учасниками або спільно всіма учасниками договору простого товариства; (б) у разі спільного ведення справ для вчинення кожного правочину потрібна згода всіх учасників; (в) рішення щодо спільних справ учасників приймаються учасниками за спільною згодою, якщо інше не встановлено договором простого товариства; (г) у відносинах із третіми особами повноваження учасника вчиняти правочини від імені всіх учасників посвідчується довіреністю, виданою йому іншими учасниками, або договором простого товариства; при цьому учасники не можуть посилатися на обмеження прав учасника, який вчинив правочин, щодо ведення спільних справ учасників, крім випадків, коли вони доведуть, що на момент вчинення правочину третя особа знала або могла знати про наявність таких обмежень; (д) учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників правочин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників; учасники, яким внаслідок таких правочинів було завдано збитків, мають право вимагати їх відшкодування;