Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

—використання банківських гарантій (наприклад, ввалювання перевідних векселів — тратт тощо).

Перевага цього механізму  зниження ризиків — простота і  доступність використання для учасників  ЗЕД, недолік — порівняна дорожнеча  такого типу банківських послуг.

Таким чином, сучасний рівень розвитку страхової, банківської і  біржової справи у світі надає  учасникам ЗЕД широкий вибір  різних інструментів захисту від  ризиків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Однак вони не в змозі  забезпечити абсолютний захист від можливих ризиків, хоча і можуть істотно їх зменшити. Значною мірою ризики можна відвернути шляхом ефективного управління (наприклад, диверсифікацією діяльності тощо). Найбільший ефект може бути досягнутий за рахунок поєднання, комбінації різних методів управління ризиками: страхування, хеджування, застосування сучасних методів управління, форм і методів розрахунків у зовнішньоекономічних операціях.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Страхування валютних ризиків

 

    Валютні ризики є частиною комерційних ризиків, які загрожують учасникам ЗЕД. Валютні ризики — це небезпека валютних втрат у результаті зміни курсу валюти ціни (позики) стосовно валюти платежу в період між підписанням контракту або кредитної угоди і здійсненням платежу. В основі валютного ризику лежить зміна реальної вартості грошового зобов´язання в зазначений період. Валютні ризики загрожують обом сторонам угоди.

    У зв´язку з тим, що курси абсолютно усіх валют, у тому числі й резервної валюти — долара США, зазнають періодичних коливань унаслідок різних об´єктивних і суб´єктивних причин, практика міжнародних економічних відносин виробила підходи до вибору стратегії захисту від валютних ризиків.

Сутність цих підходів полягає в тому, що:

1. Приймаються рішення  про необхідність спеціальних  заходів для страхування валютних ризиків.

2. Виділяється частина  зовнішньоторговельного контракту  або кредитної угоди — відкрита  валютна позиція, яка буде страхуватися.

3. Вибирається конкретний  спосіб і метод страхування ризику.

У міжнародній практиці застосовуються три основних способи страхування ризиків:

1. Односторонні дії одного з партнерів.

2. Операції страхових  компаній, банківські й урядові гарантії.

3. Взаємна домовленість учасників угоди.

На вибір конкретного  методу страхування ризику впливають такі чинники:

особливості економічних і політичних відносин із стороною — контрагентом угоди;

конкурентоспроможність  товару;

платоспроможність контрагента угоди;

чинні валютні і кредитно-фінансові  обмеження в певній країні;

термін покриття ризику;

наявність додаткових умов здійснення угоди;

— перспективи зміни  валютного курсу або процентних ставок на ринку.

Світова практика страхування  валютних і кредитних ризиків  відображає зміни, що відбуваються у  світовій економіці й валютній системі  в цілому. Найбільш простим і найпоширенішим методом страхування валютних ризиків були золоті й валютні захисні застереження, які почали застосовуватися після Другої світової війни.

Сьогодні валютні застереження як метод страхування валютних ризиків  експортерів і кредиторів поступово  замінюється сучасними методами страхування: валютними опціонами, форвардними валютними операціями, валютними ф´ючерсами, міжбанківськими операціями "своп".

Валютний опціон —  угода між покупцем опціону і  продавцем валют, що надає право  покупцю опціону купувати або продавати валюту за визначеним курсом протягом обумовленого часу за винагороду, що сплачується продавцю. Валютні опціони застосовуються, якщо покупець опціону прагне застрахувати себе від втрат, пов´язаних зі зміною курсу валюти.

Крім опціонів на купівлю і продаж валют застосовуються опціони на купівлю цінних паперів. Опціон на купівлю цінних паперів — угода, за якою покупець опціону одержує право купувати або продавати певні цінні папери за курсом опціону протягом визначеного часу, сплативши при цьому премію продавцю опціону. Особливістю опціону, як страхової угоди, є ризик продавця опціону, що виникає внаслідок перенесення на нього валютного ризику експортера або інвестора. Неправильно розрахувавши курс опціону, продавець ризикує зазнати збитків, що перевищать отриману ним премію.

Форвардна валютна операція — продаж або покупка певної суми валюти з інтервалом за часом між  укладанням і виконанням угоди за курсом дня укладання угоди. Форвардні  валютні операції здійснюються поза біржею.

Валютний ф´ючерс —  термінова біржова угода, що є угодою купівлі-продажу певної валюти за курсом, зафіксованим на момент укладання угоди, з виконанням через визначений термін. Відмінність валютних ф´ючерсів від операцій "форвард" полягає в тому, що:

— ф´ючерси — це торгівля стандартними контрактами;

— обов´язковою умовою ф´ючерсу є гарантійний депозит;

— розрахунки між контрагентами  здійснюються через клірингову палату при валютній біржі, що виступає посередником між сторонами й одночасно гарантом угоди.

Перевагою ф´ючерсу перед  форвардним контрактом є його висока ліквідність і постійне котирування  на валютній біржі. За допомогою ф´ючерсів  експортери мають можливість хеджу-вання своїх операцій.

Одночасно з хеджерами  на біржі активно діють валютні  спекулянти. З погляду техніки їхні дії аналогічні діям хедже-рів, але спекулянти несуть ціновий ризик, тому що нічого не страхують.

Для страхування зовнішньоекономічних угод використовуються також операції "своп´ які поєднують готівкову купівлю-продаж з одночасним укладанням угоди на певний строк. Існує декілька типів операцій "своп": валютні, процентні, боргові, із золотом і їх різні поєднання. Валютна операція "своп" — це купівля іноземної валюти на умовах "спот" в обмін на вітчизняну валюту з подальшим викупленням.

Угоди "своп" з золотом проводяться аналогічним способом: метал продається на умовах готівкового продажу й одночасно викуповується з платежем через визначений термін. Операції "своп" з валютою і золотом означають тимчасовий обмін активами, з процентами і борговими вимогами — остаточний обмін. Сутність операцій "своп" з процентами полягає в тому, що одна сторона зобов´язується виплатити іншій проценти за ставкою LIBOR в обмін на одержання платежів за фіксованою ставкою. Виграє та сторона, що не помилилася в прогнозуванні ринкової процентної ставки. Операції "своп" із борговими зобов´язаннями полягають у тому, що кредитори обмінюються не тільки процентними надходженнями, але і всією сумою боргу клієнта. Операції "своп" з валютою і процентами іноді поєднуються: одна сторона виплачує проценти за плаваючою процентною ставкою в доларах США в обмін на одержання процентних платежів за фіксованою ставкою в євро.

До операцій "своп" на фінансових ринках близькі за змістом  так звані операції "репо", які  засновані на згоді учасників угоди про зворотнє викуплення цінних паперів. Операції "репо" бувають декількох видів: "репо з фіксованою датою", "відкриті репо".

 

Висновок

 

     Майже 85% комерційних структур і підприємств України здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, від якої залежить їхній подальший ефективний розвиток, розширення ринків збуту, отримання нових технологій і прибутків, обмін досвідом, інтеграція у міжнародну систему виробництва, тощо. Отже, багатьом із них неодноразово доводилося мати справу з ризиками у цій сфері.

     Ризики можуть бути загальні та операційні, що належать до конкретного виду зовнішньоекономічних операцій. Ще існує група зовнішніх ризиків, що залежить від особливостей країни – потенційного партнера. Найвагомішими у цій групі є політичні, юридичні, маркетингові, макроекономічні ризики. Політичний ризик пов'язаний із можливими змінами в політичному курсі уряду, в пріоритетних напрямках його діяльності. Політичні ризики поділяються на чотири групи: ризик націоналізації й експропріації; ризик трансферту, пов'язаний із можливими обмеженнями на конвертування національної валюти; ризик розриву контракту через діяльність влади тієї країни, де знаходиться компанія-контрагент; ризик військових дій і громадських заворушень.

     Ступінь можливості виникнення національних ризиків залежить від країни, з якою передбачається укладання зовнішньоекономічного контракту. Для зменшення ризиків за укладеними зовнішньоекономічними контрактами слід попередньо перевірити потенційного партнера - оцінити ефективність його функціонування та зробити конкретні висновки щодо його надійності та платоспроможності для мінімізації можливих ризиків. Щоб захистити експортерів, імпортерів та інвесторів від ризиків, пов'язаних із міжнародними операціями, страхові компанії пропонують їм комплексне страхування зовнішньоекономічної діяльності.

     Метою страхування експортних операцій є захист установ, що фінансують, вітчизняних підприємств від можливих втрат під час виконання експортних контрактів.

     Сьогодні страхування валютних ризиків є не менш важливим. Існують такі методи страхування валютних ризиків: валютними опціонами, форвардними валютними операціями, валютними ф´ючерсами, міжбанківськими операціями "своп".

Динамічний розвиток економіки України неможливий без активної зовнішньоекономічної діяльності держави і самих підприємств. Від того, наскільки успішно Україна та її суб’єкти господарювання здійснюватимуть зовнішньоекономічні операції, залежатиме їхній подальший ефективний розвиток, тому треба розвивати ринок страхування у зовнішньоекономічний діяльності. Для цього треба усунути низку проблем та створити сприятливий фон для системи чинників,які створюють привабливі умови існування в Україні розвиненого страхового ринку.

      Головна проблема управління ризиками в зовнішньоекономічної діяльності українських підприємств полягає в управлінні такими ризиками, настання яких не залежить від зусиль підприємств. Цю проблему вирішують групи методів, спрямованих на зменшення можливих збитків, що викликані ризиками: хеджування, застосування різних форм і методів розрахунково-кредитних відносин, аналіз і прогнозування кон`юнктури. Та все ж значна увага серед методів управління ризиками у зовнішньоекономічної діяльності приділяється страхуванню.

 

Список використаної літератури

1. Гребельник О.П. Основи зовнішньоекономічної діяльності. 3-тє видання перероблене та доповнене: Підручник. – Центр учбової літератури, 2008. – 432с.
2. Дідківський. Зовнішня економічна діяльність підприємства. – К.: Знаня, 2006. – 462с
3. Пазуха М.Д.Зовнішньоекономічна діяльність (загальні положення). – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 230с.
4. Сміяна Л.С. Правові основи зовнішньоекономічної діяльності. – К.:КНТ, 2008. – 416с.
5. Соловйова О. А. Перспективи розвитку страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.//Фінанси України. – 2007. - №5. – с. 122 – 129
6. Щедрий П. Перспективи міжнародної інтеграції страхового ринку україни в контексті норм СОТ//Економіка України. – 2006. - №5. – с. 82 – 89.