Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ  ВІДНОСИН

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Контрольна робота

з навчальної дисципліни:

«ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ  ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

 

 

 

 

 

 

 

                                                Студентки 3-го року

                                                       заочної форми навчання       

                                                                    відділення післядипломної освіти

                                                           спеціальність «Міжнародне

                                          приватне право»

                               Головко Н.І.

 

 

 

 

                                                  Перевірив ___________

                                                                доц. Забара І.М.

 

 

КИЇВ-2013

 

План

 

Вступ

1. Страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
2. Ризики в ЗЕД та їх страхування.
3. Страхування валютних ризиків.

Висновок

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Розвиток міжнародних господарських зв`язків суб`єктів господарювання обумовив необхідність ефективного захисту майнових інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності від різноманітних ризиків, викликаних випадковостями і силами природи. Страхування зовнішньоекономічних операцій з боку суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється в Україні на договірних засадах і є добровільним, якщо інше не передбачено законами України. Згідно с Законом України «Про страхування» Ст.7 є перелік видів обов`язкового страхування. Страхування зовнішньоекономічних операцій здійснюється в Україні щодо ризиків, які існують у світовій практиці.

Страхування зовнішньоекономічних операцій в Україні здійснюється комерційними страховими компаніями (державними, акціонерними, іноземними, та іншими), а також іншими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, до статутного предмету діяльності яких входять страхові операції. Вибір страхової компанії здійснюється суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності самостійно.

Для більшості видів страхування укладання договорів є добровільним. Однак сам характер угод про товарні поставки, підряди на будівництво та перевезення, про оренду того чи іншого майна, як правило, враховує страхування як неодмінну передумову дії договору. Залежно від змісту відповідних контрактів витрати на страхування може нести будь яка із сторін; вона вибирає страхову компанію та умови страхування, орієнтуючись на власні інтереси та інтереси вітчизняних страхових організацій.

Існує багато ризиків, як внутрішніх так і зовнішніх, які в свою чергу поділяються на політичні, юридичні, маркетингові, валютні, макроекономічні та ін. Вони, в свою чергу, поділяються ще на декілька видів.

Метою цього реферату є ознайомлення з ризиками, які  виникають під час зовнішньоекономічних операцій, шляхи їх запобігання та зменшення. Серед методів управління ризиками у ЗЕД значна увага приділяється страхуванню.

Предметом є сам процес страхування. Об’єктом є зовнішньоекономічні операції, які підлягають страхуванню.

 

1. Страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

 

    Майже 85% комерційних структур і підприємств України здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, від якої залежить їхній подальший ефективний розвиток, розширення ринків збуту, отримання нових технологій і прибутків, обмін досвідом, інтеграція у міжнародну систему виробництва, тощо. Отже, багатьом із них неодноразово доводилося мати справу з ризиками у цій сфері.

     Ризики можуть бути загальні та операційні, що належать до конкретного виду зовнішньоекономічних операцій. Ще існує група зовнішніх ризиків, що залежить від особливостей країни – потенційного партнера. Найвагомішими у цій групі є політичні та макроекономічні ризики. Політичний ризик пов'язаний із можливими змінами в політичному курсі уряду, в пріоритетних напрямках його діяльності. Політичні ризики поділяються на чотири групи: ризик націоналізації й експропріації; ризик трансферту, пов'язаний із можливими обмеженнями на конвертування національної валюти; ризик розриву контракту через діяльність влади тієї країни, де знаходиться компанія-контрагент; ризик військових дій і громадських заворушень.

     Ступінь можливості виникнення національних ризиків залежить від країни, з якою передбачається укладання зовнішньоекономічного контракту. Для зменшення ризиків за укладеними зовнішньоекономічними контрактами слід попередньо перевірити потенційного партнера - оцінити ефективність його функціонування та зробити конкретні висновки щодо його надійності та платоспроможності для мінімізації можливих ризиків. Щоб захистити експортерів, імпортерів та інвесторів від ризиків, пов'язаних із міжнародними операціями, страхові компанії пропонують їм комплексне страхування зовнішньоекономічної діяльності.

     Метою страхування експортних операцій є захист установ, що фінансують вітчизняних підприємств від можливих втрат під час виконання експортних контрактів.

     Ризики неплатежу в експортній торгівлі поділяють за суб'єктивними та об'єктивними ознаками.

     До суб'єктивних, або комерційних ризиків, належать ризики неплатежу, що безпосередньо залежать від імпортера та пов'язані з його фінансовими труднощами, банкрутством або небажанням сплачувати свою заборгованість контрагенту та інші ризики, коли імпортер прагне розрахуватися за контрактом, але з незалежних від нього обставин не може цього зробити.

    У сучасній міжнародній торгівлі свою ефективність підтвердила державна підтримка експорту через Експортні кредитні агентства (ЕСА). ЕСА страхують експортні кредитні політичні та комерційні ризики та надають відповідні гарантії. Головною метою діяльності ЕСА є страхова та фінансова підтримка національних експортерів задля забезпечення конкурентоспроможних умов пропозиції своєї продукції/послуг на міжнародних товарних ринках.

      Сьогодні ЕСА функціонують у понад 70 країнах світу, зокрема майже у всіх країнах Східної Європи, Україна залишається чи не єдиною державою Європи, яка не має належних механізмів державної підтримки страхування експорту.

     Більшість ЕСА різних держав, як правило, є членами союзу "Кредит-Альянс". "Кредит-Альянс" об'єднує 59 страховиків із понад 50 країн.

Крім державних установ зі страхування  експортних кредитів, функціонують також  недержавні страхові компанії зі страхування  політичних ризиків. Головні позиції  на цьому ринку належать північноамериканським  і європейським компаніям. На відміну від державного страхування експорту, де основною метою є державна підтримка експортерів, комерційне страхування має на меті отримання прибутку. Саме тому комерційні страховики ретельніше підходять до відбору проектів, що беруться під страховий захист, і встановлюють трохи вищі тарифи, ніж державні компанії.

Головними перевагами експортерів  від фінансування та страхування  їхньої діяльності банківськими установами за наявності гарантій ЕСА:

• можливість запропонувати своїм покупцям конкурентоспроможні умови оплати;
• отримати захист від майнового та фінансового ризиків;
• врегулювання питань щодо застави шляхом можливого страхування заставного майна;
• підвищення вимог до фінансового стану імпортера.

     Це можливо за рахунок додаткової перевірки фінансового стану імпортера для отримання страхових гарантій; моніторинг можливих ризиків неплатежу на зовнішніх ринках страховиком.

     Таким чином, система страхування насамперед базується на побудові взаємовигідної співпраці банків і страховиків. Переваги експортного страхування для страховиків: збільшення числа споживачів продуктів страхування завдяки можливості приваблювати клієнтів банку, які знаходяться на територіях, наприклад, де присутність страховика обмежена; розширення асортименту запропонованих послуг. Оскільки отримання страховою організацією можливості працювати з банківськими клієнтами припускає необхідність пропозиції нових видів продуктів, що можуть задовольнити специфічні потреби страхувальника.

      Страхова галузь в Україні має низку проблем, що стримують розвиток цього ринку: не сформовано модель державного регулювання страхового ринку, неузгодженість між Державною податковою адміністрацією та Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг; відсутність якісної системи обліку, звітності, розкриття інформації щодо діяльності страхових компаній. А це обмежує можливості потенційних інвесторів і споживачів страхових послуг з вибору страхової компанії.; відсутність механізму державної підтримки страхування та фінансування експорту; низький рівень платоспроможного попиту суб'єктів на страхові послуги; відсутність механізму виділення коштів із державного бюджету на покриття збитків із експортного страхування.

      Головним у формуванні повноцінного ринку має бути: розроблення Програми реформування галузі з використанням прогресивних форм і методів стимулювання національного експорту розвинених країн світу в Україні, а саме: звільнення від можливих обмежень на експортне кредитування на внутрішньому ринку; організація системи страхування експортних кредитів з обов'язковою державною підтримкою; створення спеціалізованої державної інституціональної системи кредитування експорту з метою пільгового фінансування експорту; з метою активізації надання експортних пільгових кредитів необхідним є отримання бюджетних субсидій. Таким чином, можна зробити висновок, що динамічнийрозвиток економіки України неможливий без активної зовнішньоекономічної діяльност і держави і самих підприємств. Від того наскільки успішно Україна та її субєкти господарювання здійсниватимуть зовнішньоекономічні операції, залежитиме їхній подальший ефективний розвиток, тому треба розвивати ринок страхування у зовнішньоекономічний діяльності. Для цього треба усунути низку проблем, що були зазначені, та створити сприятливий фон для системи чинників,які створюють привабливі умови існування в Україні розвиненого страхового ринку.

2. Ризики в ЗЕД та їх страхування

    Комерційна, підприємницька діяльність на зовнішньому ринку неминуче пов´язана з ризиками, що загрожують різним майновим інтересам учасників зовнішньоекономічної діяльності. Ризики — це можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників ЗЕД. Робота з управління зовнішньоекономічними ризиками має включати такі основні складові:

• аналіз ситуації і визначення можливих ризиків;
• оцінка ймовірного збитку й прийняття рішення щодо управління потенційними ризиками;
• реалізація прийнятих рішень і контроль за їх виконанням.

     Політика учасника ЗЕД щодо потенційних ризиків має декілька різновидів.

Виключення ризиків  — це відмова від здійснення будь-яких дій, пов´язаних з можливістю появи ризиків у ЗЕД.

Прийняття ризиків означає, що підприємство бере на себе відповідальність за проведення зовнішньоекономічної операції та ризики, пов´язані з нею.

Зменшення ризиків –  це прийняття рішень, які дають  змогу знизити рівень витрат від  прийнятих ризиків.

Передача ризиків означає, що підприємство передає відповідальність за ризики своєму партнеру або третій особі.

Структура ризиків у  зовнішньоекономічній діяльності доволі змістовна і нараховує сотні різновидів, які можна класифікувати за певними ознаками. Ризики, зовнішні щодо контракту, поділяються на політичні, юридичні, макроекономічні, маркетингові. Політичні ризики — це можливість виникнення збитків чи скорочення розмірів прибутку внаслідок державної політики регулювання зовнішньоекономічних відносин. Політичні ризики розподіляють на чотири групи:

1) ризик націоналізації та експропріації;

2) ризик трансферту, пов´язаний  з можливими обмеженнями конвертування національної валюти;

3) ризик розриву контракту  через діяльність влади тієї  країни, де знаходиться підприємство-контрагент;

4) ризик військових  дій та громадських заворушень.

При проведенні зовнішньоекономічних операцій слід врахувати фактори ризиків, пов´язані з платіжним потенціалом країни-дебітора, тому потрібно здійснювати аналіз її макроекономічних показників та ринкового потенціалу.

Отже, слід розглянути:

— внутрішню економіку  країни;

— економіки країн-партнерів;