Права замовника у разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду

На виконання робіт може бути складений твердий чи приблизний кошторис. Якщо наявні всі вихідні дані, визначені всі необхідні види" .робіт, то складається твердий кошторис, відступ від якого не дозволяється. За загальним правилом кошторис, передбачений договором підряду, є твердим. Кошторис вважається приблизним лише при наявності спеціальної вказівки про це в договорі. Зміни до твердого кошторису можуть бути внесеш лише за погодженням сторін. Витрати, пов'язані з перевищенням кошторису за загальним правилом, несе підрядник. Приблизний кошторис складається в тому разі, якщо заздалегідь неможливо визначити перелік робіт, що потребуються. В міру виконання робіт приблизний кошторис уточнюється й розрахунки провадяться за фактично проведеними підрядником витратами, але якщо немає значного перевищення приблизного кошторису. Можливість збільшення ціни припускається лише в разі виникнення необхідності в проведенні додаткових робіт, не передбачених приблизним кошторисом. Збільшення ціни з інших підстав не дозволяється. Так, зростання витрат підрядника внаслідок зміни цін на матеріали, зміни кон'юнктури ринку, правил оподаткування не можуть розглядатися як обставини, що викликають необхідність перевищення ціни, визначеної приблизно.

Законом не встановлений будь-який кількісний показник, який свідчить про значне перевищення приблизного кошторису. В кожному конкретному випадку це визначається на підставі ряду факторів, у тому числі вартості робіт, розміру витрат та ін. Юридичне значення перевищення приблизного кошторису полягає в тому, що при значному перевищенні замовник вправі відмовитися від договору, сплативши при цьому підряднику ціну за виконану частину робіт. Здійсненню цього права замовника передує обов'язок підрядника своєчасно попередити замовника про необхідність значного перевищення кошторису. Невиконання вказаного обов'язку позбавляє підрядника права на відшкодування надкошторисних витрат.

У кошторисі виконуваних робіт потрібно враховувати вартість матеріалів, терміновість виконання замовлення та інші можливі обставини. Вартість замовлення може бути сплачена повністю чи частково до початку його виконання або після завершення робіт. Оплата вартості виконаних побутовими підприємствами робіт проводиться, як правило, після виконання замовлення, а вартість матеріалів, яка не входить до вартості послуг, сплачується повністю під час оформлення замовлення.

У разі істотного зростання вартості матеріалу або устаткування, а також вартості послуг підрядник має право вимагати збільшення кошторису (див. коментар до ст. 843 ЦК).

а) Ощадливість підрядника.

Підрядник має право на ощадливе ведення робіт за умови забезпечення належної їх якості. Якщо фактичні витрати підрядника виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни (кошторису), підрядник має право на оплату роботи за ціною, встановленою договором підряду, якщо замовник не доведе, що отримане підрядником заощадження зумовило погіршення якості роботи.

Сторони можуть домовитися про розподіл між ними заощадження, отриманого підрядником.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлено строки виконання роботи, підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

1.4. Правові наслідки  неналежного виконання умов договору  підряду

Настання тих чи інших правових наслідків залежить від характеру недоліків  у виконаному замовленні. Так, відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК УРСР, коли підрядник допустив відступи від умов договору, що погіршили роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатно виправити зазначені недоліки у відповідний строк або відшкодувати йому необхідні витрати з виправлення своїми засобами недоліків роботи, якщо договором передбачено таке право замовника, або відповідного зменшення винагороди за роботу. Відповідно до п. 1 ст. 871 нового ЦК за таких порушень замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків, або відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. Наведена стаття має кілька новел. По-перше, вона надає замовникові право встановити "розумний" строк для виправлення недоліків, по-друге, наведене в ній правило діє в усіх випадках, якщо інше не встановлено договором. Однак в обох кодексах законодавець поділяє недоліки на ті, які виявилися у вигляді відступів від умов договору, що погіршили роботу, та інші недоліки в роботі. Цілком очевидно, що під категорію "інших недоліків у роботі" підпадають ті з них, які у принципі не знижують якості роботи, але є відступом від умов договору (наприклад, підрядник виконав ремонт квартири шпалерами іншого кольору, ніж це було обумовлено договором). Наявність таких недоліків, однак, не дає замовникові права вимагати розірвання договору й відшкодування збитків, він може лише зажадати відшкодування витрат на виправлення недоліків [6].

За наявності у роботі істотних відступів від договору або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору з відшкодуванням збитків (ч. 2 ст. 344 ЦК УРСР, п. 2 ст. 871 ЦК України). Визнають недоліки істотними або незначними самі сторони, а у разі спору — суд. Стосовно побутового замовлення у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 липня 1979 р. № 4 (із змінами, внесеними постановами від 29 червня 1984 p., від 30 червня 1989 р. та від 25 грудня 1992 р.) було дано роз'яснення, що до істотних належать недоліки, які унеможливлюють використання речі відповідно до її цільового призначення або які не можуть бути усунені відносно даного замовника, або для усунення яких потрібні великі затрати праці та часу, або які роблять предмет іншим, ніж передбачено договором. Проте зазначена Постанова Пленуму втратила чинність у зв'язку з прийняттям Пленумом Верховного Суду України постанови "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12 квітня 1996 р. № 5, в якій немає вищезгаданого роз'яснення щодо істотних недоліків, очевидно у зв'язку з тим, що в Законі України "Про захист прав споживачів" є майже таке саме законодавче визначення поняття істотних недоліків.

Закон, однак, не передбачає можливості примусового виправлення підрядником істотних недоліків у роботі на вимогу замовника. І це правильно, оскільки за іншого підходу можливі подальші невиправдані матеріальні витрати. Якщо стає очевидним, що підрядник професійно і технічно не в змозі усунути істотні недоліки, то економічно недоцільно і безперспективно примушувати його виправляти заздалегідь невиправні недоліки в роботі. У ст. 344 ЦК УРСР та ст. 871 ЦК України не встановлюються штрафні санкції (неустойка, штраф) за неякісне виконання роботи. Проте сторони не позбавлені права передбачати їх у договорі. Штрафні санкції можуть також встановлюватися в окремих законодавчих актах.

У ЦК України введено нову ст. 877 "Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи", яка за своїм змістом багато в чому схожа на проаналізовану вище ст. 871, що свідчить про певну їх неузгодженість. Водночас у ній містяться окремі новели. Таким, наприклад, є положення про те, що підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. Новим тут є також правило про те, що підрядник відповідає за якість наданого ним матеріалу відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості.

Правові наслідки неякісного виконання роботи, передбачені законодавством, застосовуються й тоді, коли недоліки сталися через несвоєчасне застереження або незастереження підрядником замовника про обставини, перелічені у ст. 340 ЦК УРСР, ст. 866 ЦК України, та через неякісні матеріали підрядника.

Підрядник відповідає за неправильне використання матеріалів, наданих замовником (ст. 334 ЦК УРСР, ст. 859 ЦК України). Більше того, підрядник відповідає за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу замовника, якщо не доведе неможливість їх виявлення при належному прийманні матеріалу (п. 3 ст. 859 ЦК України). Він також несе відповідальність за будь-яке упущення, що спричинило втрату або пошкодження ввіреного йому замовником майна (ст. 337 ЦК УРСР, ст. 860 ЦК України). Зміст відповідальності підрядника за вказані упущення у разі потреби визначають, виходячи також із загальних норм зобов'язального права.

Відповідні правові наслідки для сторін договору підряду настають у разі перевищення складеного кошторису (ст. 334 ЦК УРСР, ст. 863 ЦК України). Зокрема, якщо виникла необхідність значного (істотного) перевищення кошторису (у новому ЦК — приблизного) підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника, який у разі незгоди має право відмовитися від договору, відшкодувавши підряднику витрати щодо виконаної частини роботи. У разі невиконання підрядником такого інформаційного обов'язку він зобов'язаний виконати договір підряду за встановленою ціною.

Відповідно до п. 5 ст. 863 ЦК України підрядник не має права вимагати збільшення твердого кошторису, а замовник — його зменшення, якщо на момент укладення договору підряду не можна було передбачити повний обсяг роботи або необхідні для цього витрати.

Певні невигідні правові наслідки передбачені і щодо замовника. Так, якщо замовник, незважаючи на своєчасне і обґрунтоване попередження з боку підрядника, у відповідний строк не замінить недоброякісні або непридатні матеріали, не змінить вказівки щодо способу виконання роботи або не усуне інші обставини, які загрожують міцності чи придатності виконуваної роботи, підрядник має право, а за договором між соціалістичними організаціями зобов'язаний відмовитися від договору і стягнути збитки, заподіяні з вини замовника (ст. 341 ЦК УРСР). Відсутність у замовника можливості замінити неякісні матеріали не є підставою для незастосування до нього зазначених санкцій [2].

Не досить чітким уявляється зміст ст. 341 ЦК УРСР у тій частині, де встановлюється обов'язок лише підрядника-організації відмовитися від виконання договору, якщо замовник не усуне обставин, які загрожують міцності або придатності виконуваної роботи. Тому дане питання краще вирішено в ст. 867 нового ЦК, яка встановлює майже такі ж правові наслідки, як і ст. 341 ЦК УРСР і водночас зобов'язує будь-якого підрядника відмовитися від договору, якщо використання неякісного матеріалу чи додержання вказівок замовника загрожує життю та здоров'ю людей чи призводить до порушення економічних, санітарних правил, правил безпеки тощо.

З невиконанням або неналежним виконанням замовником своїх обов'язків, що полягають у прийнятті та оплаті виконаної підрядником роботи (статті 342 і 345 ЦК УРСР), також пов'язується настання тих чи інших правових наслідків, хоч законодавством спеціально вони не визначаються. Цілком очевидно, що підрядник має право вимагати відшкодування збитків, завданих такими діями (бездіяльністю) замовника. Не виключається також застосування санкцій у вигляді неустойки (пені). Ризик випадкової загибелі чи випадкового пошкодження предмета підряду, що сталися після прострочення його прийняття, покладається на замовника.

ЦК УРСР не встановлює якогось єдиного порядку приймання виконаної роботи і оформлення її результатів. Тому ці дії мають виконуватися з додержанням загальних або спеціальних правил про договір підряду. У ст. 342 ЦК УРСР лише визначається обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від договору або інших недоліків заявити про них підрядникові без зволікання. Значно докладніше такі відносини врегульовані новим ЦК України (ст. 872). За цим Кодексом замовник зобов'язаний прийняти виконану підрядником роботу, оглянути її та негайно заявити йому про виявлені недоліки. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає у подальшому право посилатися на ці недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, втрачає право посилатися на ті недоліки, які могли бути встановлені при звичайному способі прийняття роботи (явні недоліки). Замовник зобов'язаний також негайно повідомити підрядника про виявлені після прийняття роботи приховані недоліки.

Надзвичайно важливим є правило п. 5 ст. 872 ЦК України про те, що у разі ухилення замовника від прийняття виконаної роботи протягом одного місяця, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, за вирахуванням належних йому платежів, внести в депозит нотаріуса на ім'я замовника, якщо інше не встановлено договором.

На захист прав підрядника спрямована норма ст. 875 ЦК України, яка надає йому право притримати результат роботи та майно замовника, яке є у нього, якщо замовник не оплатив необхідних платежів. Сторони можуть оформити здачу-приймання результату виконаної роботи відповідним актом або іншим документом. Окремими нормативними актами може бути передбачений обов'язок сторін відповідним чином оформляти приймання замовником виконаної роботи. Як правило, це стосується виконання складних будівельно-монтажних, радіотехнічних та інших робіт [8].

Закон встановлює строки пред'явлення позовів щодо виявлених у роботі недоліків. За ст. 343 ЦК УРСР такі позови можуть бути пред'явлені замовником з приводу:

1) недоліків у будинках і спорудах, які не могли бути помічені  при звичайному прийнятті роботи (приховані недоліки), якщо однією із сторін є громадянин, — протягом трьох, років;

2) прихованих недоліків в іншому  майні – протягом одного року;

3) явних недоліків – протягом 6 місяців.

Законом України від 6 квітня 2000 року „Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контрактну), „Про виконання робіт на будівництві об’єктів” окремо визначені правові засади майнової відповідальності за порушення умов договору.

 
Розділ ІІ. Договір побутового підряду.

2.1 Поняття договору побутового підряду

За договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових чи інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити роботу (ч. 1 ст. 865 ЦК).

Правовому регулюванню договору побутового підряду в ЦК присвячено окремий параграф, що пов’язано, перш за все, з необхідністю законодавчого забезпечення інтересів замовника як споживача результату підрядних робіт за даним договором.

Згідно зі ст. 865 ЦК до відносин за договором побутового підряду, не врегульованих ЦК, застосовується законодавство про захист прав споживачів, а також інші акти цивільного законодавства. Ними, зокрема є: Закон України «Про захист прав споживачів» (далі Закон); Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Правила побутового обслуговування населення? затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1994 р. № 313 (далі - Правила); низка інструкцій щодо надання окремих видів побутових послуг, затверджених наказом Українського союзу об'єднань підприємств та організацій побутового обслуговування населення (Укрсоюзсервіс) від 27 серпня 2000 р. №/20, зокрема: Інструкція щодо надання послуг з хімічної чистки та фарбування (перефарбування) виробів, Інструкція щодо надання послуг з ремонту та пошиття швейних і хутряних виробів, виробів із шкіри, головних уборів, Інструкція щодо надання послуг з ремонту побутових машин і приладів, ремонту та виготовлення металовиробів, Інструкція щодо надання послуг з ремонту та виготовлення ювелірних виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, Інструкція щодо надання послуг з ремонту і пошиття взуття, Інструкція щодо надання послуг з ремонту, пошиття та в'язання трикотажних виробів, Інструкція щодо надання послуг з ремонту побутової радіоелектронної апаратури тощо [2].