Патентування об'єктів промислової власності в іноземних державах

Право на одержання Європейського  патенту має будь-яка фізична або юридична особа.   Право на Європейський патент належить винахідникові або його правонаступникові (спадкоємцеві). Право на Європейський патент за розробку винаходу у порядку виконання службових обов'язків повинно визначатися відповідно до законодавства тієї країни, в якій винахідник в основному працює.

Чинність Європейського патенту  визначається строком 20 років від дати оформлення заявки. Права, що випливають з Європейського патенту, починають свою чинність від дати публікації відомостей про його видачу в кожній договірній державі, в якій він видається. Обсяг прав визначається за національним законодавством тих країн, на території яких має чинність патент. Якщо об'єктом Європейського патенту є процес, чинність патенту поширюється також на продукти, що виробляються за цим процесом. Будь-яке порушення Європейського патенту має розглядатися в межах національного закону. 
Заявка на видачу Європейського патенту має бути опублікована після 18 місяців від дати оформлення або, якщо заявляється конвенційний пріоритет, від дати конвенційного пріоритету. На прохання заявника така публікація може бути здійснена раніше зазначеного строку. Вона може бути опублікована також разом з публікацією опису Європейського патенту. Публікація повинна містити опис, вимоги, креслення, як оформлені, так і додаткові, Європейську попередню експертизу і короткий огляд. Інформація про видачу Європейського патенту публікується в офіційному Патентному бюлетені. Водночас Європейське патентне бюро публікує опис Європейського патенту на заявлений винахід, що містить його зображення, вимоги і креслення.

 

Висновки

Ми живемо у світі, який бурхливо розвивається, де ведеться гостра конкурентна боротьба за право домінувати зі своєю продукцією на певних ринках. Крім традиційної матеріальної продукції все більше місце на ринку займає інтелектуальна продукція, що дає змогу спеціалістам вести мову про формування окремих ринків з купівлі-продажу інтелектуальної власності. XXI століття стає століттям економіки, заснованої на знаннях, у якій інтелектуальна власність є головною рушійною силою. Досвід розвинених країн показує, що саме по собі виробництво вже не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно повільно поступається місцем науці, розвитку нових технологій. У зв’язку з цим питома значущість інтелектуальної власності в житті людей зростає вже не щодня, а щогодини. Інтерес до інтелектуальної власності пов'язаний у першу чергу із можливістю отримання додаткового прибутку від монопольного використання нових технічних рішень або продажу патентів та ліцензій. Створення, використання і реалізація інтелектуальної власності можуть принести її власнику значні матеріальні кошти. Підтвердженням цьому є відомі фірми, які створили свій капітал не тільки на розробці нових технологій та продуктів, але й на продажу ліцензій на них по всьому світу. Інтелектуальна власність компаній стає все більш цінним активом нематеріальної властивості, особливо це стосується до галузей, де важливе місце мають не стільки виробничі потужності, скільки доходність патентів, товарних знаків та інших нематеріальних активів. З проголошенням в Україні курсу на створення ринкової економіки найважливішим стимулом активізації господарської діяльності стає конкуренція, що направлена на включення у цей процес об’єктів промислової власності – важливого інструменту технологічного й економічного розвитку держави. Відповідно до Конституції України, що гарантує кожному громадянинові свободу наукової технічної творчості, наша незалежна держава створює власні механізми захисту прав промислової власності, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності. З метою використання максимальної вигоди від існуючих чи набутих об’єктів інтелектуальної власності необхідно своєчасно забезпечити їх правову охорону за діючим національним законодавством, а також на підставі міжнародних угод реалізовувати на комерційній основі й слідкувати за порушниками виключних прав, що випливають із охоронних документів. Питання охорони і використання інтелектуальної власності в сучасних умовах переходу до ринкових відносин починають відігравати важливу роль у комерційній, підприємницькій і виробничій діяльності підприємств та установ усіх форм власності. З визнанням об’єктів промислової власності як товару зростає інтерес до питань оформлення прав на об’єкти промислової власності та їх використання. Сьогодні ці питання набувають великої ваги у комерційній, підприємницькій, виробничій і зовнішньо економічній діяльності підприємств. Патентна система, яка функціонує в Україні з 1992 року, створює сприятливі умови для забезпечення правового регулювання відносин, що виникають у зв’язку зі створенням, правовою охороною, використанням та захистом прав на об’єкти промислової власності. Правові засоби захисту вже набутих прав містяться у Кримінальному, Цивільному, Митному кодексах України і Кодексі України про адміністративні правопорушення. Інтелектуальна власність, що охороняється тепер у більшості країн світу, в сучасних мовах є одним з найпотужніших стимуляторів прогресу розвитку суспільства.

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Цивільний кодекс України [Текст]: офіц. текст: Прийнятий Верховною 

Радою України 16 січня 2003р. –  Кн.4: Право інтелектуальної власності 5.

2. Господарський кодекс України [Текст] /Офіційний вісник України. –

2003. - №11.- Ст. 462.

3. Господарський процесуальний кодекс України [Текст]: офіц. текст: від

21 червня 2001р. [Текст]: Відомості  Верховної Ради України. – 2001. - № 36. –

Ст.188.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Текст]: офіц.

текст: від 7 грудня 1984 р. // Відомості  Верховної Ради Української РСР. – 1984.

Додаток до №51. Ст.1123.

5. Положення «Про Державного інспектора з питань інтелектуальної

власності». [Текст]: постанова  Кабінету Міністрів України від 17 травня2002р.

№674 ( у редакції постанови  Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004р.

№369).

6. «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» [Текст]: [закон

України офіц. текст: від 1 червня] // Відомості Верховної Ради України. – 2001.

- №2000р. №177-III із змінами  і доповненнями, внесеними Законом  України від 

21 грудня 2000р №2188 // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №8 –

Ст.37.

7. «Про затвердження положення про Державний департамент

інтелектуальної власності» [Текст]: постанова Кабінету Міністрів України від

20.06. 2000 р. №997 // Збірник  урядових актів України. 

8. Положення «Про Державний департамент інтелектуальної власності»

[Текст]: постанова Кабінету  Міністрів України від 20 червня 2000 р. №997.

9. Страсбурська угода про Міжнародну патентну класифікацію, підписана

1971р. зі змінами і  доповненнями.

10. Локарнська угода про введення Міжнародної класифікації

промислових зразків (Локарнська угода), підписана в 1968р.

11. Договір про патентну кооперацію (Договір РСТ), підписаний у 1970 р.,

переглянутий у 1979 р. та 1984р.

12. Базилевич В. Д. Інтелектуальна власність. [Текст]/В.Д. Базилевич//

Підручник. - К. :«Знання», 2006.

13. Підопригора О.А. Право інтелектуальної власності [Текст]/ За ред. О.А.

Підопригори //К.:2004.

14. Мухопад В.И. Лицензионная торговля:маркетинг, ценообразование, управление [Текст]/ В.И. Мухопад // - М. : ИНИЦ Роспатента 2000.
15. Корчагин А. Г. Золотых Н.И. Правовые аспекты передачи технологий

на коммерческой основе [Текст]/ А. Г. Корчагин, Н.И. Золотых // - М.: ИНИЦ

Роспатента, 2000.