Патентування об'єктів промислової власності в іноземних державах

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ  НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“КИЇВСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ВАДИМА ГЕТЬМАНА”

 

Юридичний факультет

Кафедра цивільного права

 

 

 

Реферат

на тему: «Патентування об'єктів промислової власності в іноземних державах» 
з дисципліни Цивільне право

 

 

 

 

Роботу підготувала: 
студентка 2 курсу 
спеціальності 6601/1 – менеджмент 
групи ЕМП – 201 
Ващенкова Ганна

 

Київ – 2013

План:

Вступ

1. Загальні положення про патентування
2. Умови патентування об'єктів промислової власності в іноземних державах
3. Договір про патентну кооперацію

Висновки

Список  використаної літератури

 

Вступ

Однією з основних рис виробництва  є конкурентна боротьба виробників за більш вигідні умови виробництва  та збуту товарів. Перевага в цій  боротьбі (завоювання ринків збуту  завдяки випуску продукції за нижчими цінами) можлива за рахунок  зменшення витрат виробництва на базі підвищення продуктивності праці. За цих умов головним фактором підвищення продуктивності праці виступає удосконалення техніки та технології виробництва.

Нові виробничі відносини неминуче мали набрати форми нових правовідносин. Законодавство висунуло нове поняття  так званої "промислової власності", найважливішим за значенням об'єктом  якого для досягнення науково-технічного прогресу є винаходи.

Практичні потреби виробництва  призвели до руйнації цілої системи  традиційних правових уявлень —  прирівнювання до матеріальних об'єктів  права власності низки нематеріальних об'єктів. Відтак не відповідала потребам і система охорони технічних нововведень, що склалася раніше, способом надання главою держави привілеїв монопольного права на їх застосування. Ці привілеї, надані факультативно і відповідно до адміністративного розсуду, поступилися місцем новому охоронному документу, який видається в обов'язковому порядку за певних установлених законом умов.

Сьогодні патент на винахід —  це документ, виданий компетентним державним органом винахіднику  або його правонаступнику, який засвідчує  наявність у його власника виключного права на винахід на території  даної держави. Від цього охоронного документа і походить найменування "патентне право".

Патенти відіграють вагому роль у  фінансовій і економічній політиці як цілих держав, так і окремих  дрібних або великих підприємств, оскільки це одна з дозволених державою монополій. Винахід, який охороняється патентом, дає можливість не лише зменшити витрати виробництва, а й виступити на ринку з новим товаром монопольно, під державною охороною. Патент постав одним з найважливіших засобів конкурентної боротьби за ринки.

Рис. 1. Етапи розвитку патентів 

Ці властивості патенту, що зумовлюють підвищення його ролі, значною мірою впливають на технічний прогрес. Новітня техніка є лише одним із засобів одержання прибутків за рахунок зниження собівартості продукції або підвищення цін на нові товари, що випускаються монопольно. Патентна монополія дає змогу здійснювати більш розлоге маневрування цінами, що легше робити, використовуючи сучасну технологію і випускаючи нові, запатентовані товари. Завдяки патенту можна монопольно закріпити свою перевагу на всіх етапах виробництва та збуту, і обмежуючи конкуренцію, прямо впливати на процес встановлення ціни. [4, c.87]

Підприємства, вкладаючи певні  кошти в науково-дослідні та проектно-конструкторські  розробки для створення винаходів  і їх впровадження у виробництво, мають на меті не лише відшкодувати в подальшому всі пов'язані з  цим затрати і одержати прибуток, а й значно підняти ціну над  собівартістю. Юридичну можливість використання винаходу на монопольних засадах протягом встановленого терміну забезпечує його патентування.

Через територіальний характер дії  патентного права патент виконує  свої функції тільки у межах держави, яка його видала. Цим зумовлено юридичну необхідність патентування винаходів в іноземних державах для встановлення їхньої правової охорони. Патентування винаходів в іноземних державах має на меті такі основні інтереси:

Найважливішою метою патентування винаходів в іноземних державах є забезпечення експорту промислової  продукції в країні патентування, створення умов для безперешкодного  вивозу товарів. Товарному експорту, як правило, передує патентування винаходів. Охорона прямого комерційного експорту залишається головною формою експлуатації патентів, одержаних за кордоном. 
Патентування за кордоном здійснюється також з метою використання іноземних прав як самостійного об'єкта комерційних операцій у зовнішній торгівлі. Одержання іноземного патенту є базою для продажу запатентованих винаходів та, що ще важливіше, укладення ліцензійних договорів на їхнє використання. Масштаби цього "небувалого" експорту великі, причому за темпами зростання світовий обсяг ліцензійної торгівлі значно випереджає обсяг товарних експортно-імпортних операцій. Це зумовлено низкою причин економічного та юридичного характеру.

До них належать:

• по-перше, неможливість для патентовласників здійснення великих капіталовкладень за кордоном для організації самостійного виробництва на підставі запатентованих винаходів;

• по-друге, нерентабельність або неможливість товарного експорту до будь-якої країни (через сформований рівень цін, установлених на імпорт, високі митні тарифи, валютні обмеження та інші причини).

Володіючи іноземними патентами, монополії  не лише торгують ними, а й створюють  міжнародні патентні об'єднання —  картелі, пули і т.п., які відіграють нині важливу роль у світовій економіці, пов'язуючи найпотужніші монополії  найбільш розвинених країн.

Юридичною підставою таких чисто  монополістичних об'єднань є угоди  про обмін патентами, ліцензіями і технічною документацією з  метою спільної експлуатації винаходів. Часто угодами передбачається заснування нових компаній, які передають патенти для спільної їх експлуатації за ліцензіями і поділу прибутків за встановленими паями. [8, c. 54]

Учасники патентних картелів, не обмежуючись обміном правами  на експлуатацію винаходів, встановлюють спеціалізацію і розподіл виробничих програм, контингенти виробництва товарів, сфери їхнього збуту по країнах, визначають ціни і всю технічну політику у великих галузях господарства.

Разом зі збільшенням масштабу вивозу капіталу все більшого значення набуває  зарубіжне патентування як засіб  його охорони і розширення експорту. Патентування винаходів в іноземних  державах використовується, зрештою, як засіб патентного блокування діяльності конкурентів, аби стримати їхній  технічний розвиток і витіснити  з поля конкуренції. Метод патентної блокади полягає в придбанні патентних прав у конкретній державі та систематичному патентуванні кожного наступного удосконалення об'єкта, що охороняється. 
Таке патентування здійснюється з метою блокувати третім особам доступ на ринок, виграти час у технічному змаганні з конкурентами, примусити їх збільшити витрати на науково-дослідні роботи, що надто важливо в конкурентній боротьбі за сучасної доби високого рівня затрат на ці роботи.

У кінцевому підсумку таке патентування є прагненням монополізувати товарний ринок, змусити конкурентів відмовитися  від самостійного розроблення техніки  та технології виробництва того чи іншого товару і придбати ліцензію.

Проміжні форми використання патентних  прав на базі національного та зарубіжного  патентного законодавства стали  невід'ємною частиною цілої системи  господарювання, ведення монополіями виробництва і конкурентної боротьби. Дістаючи від технічних рішень, які юридично охороняються, величезний економічний зиск, монополії форсують розробку винаходів та операції з їхнього патентування. [6, c. 132]

Особливої активності цей процес набуває  у перспективних технічних галузях, де найприскоренішими темпами зростають  обсяги виробництва та його монополізації: у хімії, біології, електротехніці, окремих галузях машинобудування  та приладобудування, транспортування  вантажів і деяких інших.

Відбираючи винаходи для зарубіжного патентування, необхідно, насамперед, чітко уявляти мету патентування. При цьому мають братися до уваги всі економічні обставини і патентна ситуація, можливості реалізації винаходів та одержання на них патентів.

Запропонований для патентного захисту об'єкт повинен мати, як правило, більш високі техніко-економічні показники супроти найкращих зразків того самого призначення. З огляду на всі розглянуті вище обставини доцільності патентування головним критерієм у цих питаннях є патенто-здатність об'єкта, яка зумовлюється новизною, винахідницьким рівнем вирішення задачі та промисловою придатністю. Водночас, безумовно, має оцінюватися можливість забезпечення надійного, достатньо широкого патентного захисту. Тому патентуванню винаходів, зазвичай, передує всебічне опрацювання всіх можливих і навіть мало реальних варіантів розробниками нової техніки разом із спеціалістами патентних служб. Необхідно також здійснити дослідження на патентну чистоту, що дасть змогу дійти висновку про незалежність даного винаходу від інших запатентованих винаходів, чинних на тій самій території. Слід з'ясувати, чи можна його використати за кордоном, не вдаючись до придбання ліцензії на чужий винахід, а також проаналізувати доцільність патентування винаходу, якщо він виявиться залежним від іноземного патенту. 
Якщо винахід характеризується принципово новими особливостями, що охоплюють усі або багато конкретних варіантів виготовлення об'єкта, захист його патентом може бути широким. За інших рівних умов патентування з таким захистом є найбільш доцільним.

Як правило, патентування в іноземних  державах не має визнаватися доцільним, якщо патент можна легко обійти: наприклад, конструктору іноземної фірми вдається скористатися ідеєю винаходу і знайти інший, рівноцінний запатентованому конструктивний варіант, а ця фірма може навіть запатентувати такий варіант.

Інколи об'єктом патентного захисту (за умови його патенто-здатності) може бути такий об'єкт, використання якого надто важко чи навіть неможливо проконтролювати: наприклад, хімічні та деякі інші процеси (способи) виробництва, оскільки цех заводу є недоступним для огляду. У такому разі доцільність патентування вважається сумнівною.

Пропозиції про патентування винаходів  в іноземних державах мають містити  обґрунтовані докази доцільності патентування і вибору країн, де їх варто патентувати. Кожен винахід, запропонований для патентування, має бути якомога скоріше освоєним промисловістю. Для цього підприємствам, які патентують свої досягнення, необхідно вжити рішучих заходів для використання винаходів в Україні, оскільки без промислового втілення винаходу не може бути ні експорту, ні вигідно проданої ліцензії. 
Подавати заявки на патенти в іноземні держави можна через Український інститут промислової власності (Укрпатент), Європейське патентне відомство, Євразійське патентне відомство, Міжнародне бюро Всесвітньої організації інтелектуальної власності — відомства, уповноважені приймати міжнародні заявки, — скориставшись можливістю, яку надає Договір про патентну кооперацію (РСТ). Подати заявки можна і безпосередньо до країни патентування. РСТ являє собою систему, яка спрощує отримання патентної охорони в багатьох державах через подання однієї міжнародної заявки, що має дію звичайних національних заявок у кожній із зазначених у ній держав. 

 

1. Загальні положення

Однією із форм реалізації своїх  прав інтелектуальної власності  є патентування об'єктів промислової  власності в іноземних державах. Твори науки, літератури і мистецтва не патентуються ні в країні, ні за її межами. Звідси випливає важливий висновок — охорона творів науки, літератури і мистецтва, створених в Україні, здійснюється в іноземній державі за одними правилами, а об'єктів промислової власності — за іншими.

Україна є членом міжнародних угод з авторського права. За правилами цих угод твори українських авторів, створені в Україні чи в будь-якій іншій країні — учасниці цих же угод, мають таку ж охорону, як і твори громадян цієї країни. 
   Для одержання охорони об'єкта промислової власності в будь-якій іншій країні цей об'єкт необхідно обов'язково запатентувати в тій країні, де необхідно отримати правову охорону цього об'єкта. Без патентування об'єкт промислової власності може бути використаний у будь-якій країні без дозволу власника патенту в Україні і без виплати йому належної винагороди. 
За певних обставин патентування об'єктів промислової власності за кордоном — це крайня необхідність, яка обходиться особі, що побажала здійснити цю дію, досить дорого. Патентування в іноземній державі — це тривалий, складний і дорогий процес, який потребує значних витрат енергії, сил і коштів. Тому в тих випадках, коли можна обійтися без закордонного патентування, краще до нього не вдаватися. Патентування заради патентування недоцільне. Патентування об'єктів промислової власності за кордоном доцільне лише за наявності певних економіко-правових факторів. 
   Саме по собі патентування за кордоном ніколи і ніякої шкоди патентовласнику не приносить. Навпаки, таке закордонне патентування засвідчує авторський і державний пріоритет, свідчить про високий рівень науково-технічної думки на батьківщині створення того чи іншого об'єкта промислової власності, що має велике значення в міжнародному науково-технічному співробітництві. [5, c. 241-242]  

 Поряд з позитивними характеристиками  закордонного патентування цей процес має і певні негативні наслідки. Будь-яке патентування, в тому числі і в іноземній державі, вимагає подання в заявочних матеріалах такого повного опису сутності об'єкта промислової власності, який дозволяє фахівцю ним скористатися. Це найбільш уразливе місце патентної охорони об'єктів промислової власності. Повний опис сутності об'єкта промислової власності дозволяє будь-якій особі використати запатентований об'єкт без дозволу патентовласника і без виплати належної винагороди. Безперечно, таке використання можливе поза межами чинності патенту. Наприклад, фахівець якоїсь країни ретельно ознайомився з тим чи іншим об'єктом промислової власності, запатентованими в іншій країні. На ознайомлення з патентним описом того чи іншого об'єкта має право будь-яка особа. Цього достатньо фахівцеві для використання цього ж об'єкта, але вже в межах своєї країни, поки він там не запатентований.