Обєкти цивільного права

Відповідно  до Женевського вексельного закону (ст.ст. 2, 33, 74) у векселі може бути вказаний термін платежу: за пред'явленням; у такий-то час від пред'явлення; у такии-то час від складання; на визначений день.

Векселі, які містять іншу вказівку на термін платежу або послідовність терміну платежу є недійсними. Термін платежу, вказаний або визначений векселем, є сталим: ніякі зміни ні законом, ні судом не допускаються (ст.ст. 2, 33, 74).

Проект  Цивільного кодексу України врахував всі істотні ознаки векселя і визначив його як “цінний папір, що посвідчує нічим не зумовлене зобов'язання векселедавця (простий вексель) або іншого зазначеного у векселі платника (переказний вексель) виплатити з настанням передбаченого векселем строку певну суму власнику векселя (векселеутримувачу)”.

В залежності від того, хто є платником  за векселем — сам векселедавець чи третя особа, вексель може бути простим або пере-казним. У простому векселі міститься зобов'язання сплатити грошову суму, а в переказному векселі міститься пропозиція сплатити грошову суму.

У переказному векселі векселедавець  пропонує іншій особі здійснити  платіж грошової суми відповідно до вимог змісту вексельного документа на користь третьої особи.

У переказному векселі векселедавець  іменується трасант, а платник, який приймає переказний вексель —  трасат. Особа, на користь якої здійснюється платіж за переказним векселем, називається ремітентом.

В даному випадку векселедавцем (трасантом) є АКБ “Україна”, який склав наведений  вексель. Пропозиція сплатити відповідну грошову суму адресована АКБ “Гарант”, який виступає платником (трасатом). Виробниче об'єднання “Континент”, на користь якого повинен бути здійснений платіж, в наведеному векселі є першим векселеутримувачем (ремітентом).

Таким чином, за формою документ складається  як переказний вексель, а за змістом  присутнього в ньому зобов'язання він є простим векселем. Вирішення  питання, яким є вексель — простим чи переказним — тягне за собою істотні наслідки. До переказного векселя застосовуються правила про акцепт, тобто згода платника сплатити за векселем. На перший погляд, пред'явлення такого векселя до акцепту є зайвим, так як на ньому уже є підпис векселедавця і платника, які співпадають в одній особі. Але на випадок наявності за таким векселем регресних боржників порушення правила про акцепт не дає можливості притягнути їх до регресної відповідальності.

 

 

                                              3.3. Форма векселя.

Особливістю векселя є його непохитно формальний характер. Формалізм при складанні векселя поширюється не тільки на його форму, а і на зміст, який передається у реквізитах, що визначені законом. Г.Ф.Шершеневич з цього приводу зазначав: “Встановлена форма є суттю вексельного (а не взагалі) зобов'язання як з боку стилю, так і з боку змісту”¹³.

Реквізити переказного і простого векселя  визначені Женевським вексельним законом (ст.ст. 1, 2, 75, 76).

Переказний  вексель повинен містити: найменування “вексель”, яке включене до тексту самого документа і подане тією мовою, якою цей документ складений (в юридичній  літературі цей реквізит прийнято називати “вексельною міткою”); простий і нічим не обумовлений наказ сплатити певну суму; найменування того, хто повинен сплатити (платника); зазначення строку платежу; зазначення місця, де має здійснитись платіж; найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений; зазначення дати і місця складання векселя; підпис того, хто видає вексель (векселедавця).

Переказний  вексель, у якому відсутній будь-який з названих реквізитів, не має сили векселя, за винятком наступних випадків: переказний вексель, строк платежу  в якому не вказаний, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням; при відсутності особливого зазначення, місце, позначене поруч з найменуванням платника, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання платника; переказний вексель, у якому не вказане місце його складання, вважається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Простий вексель має містити такі реквізити: “вексельну мітку”, просту і нічим  не обумовлену обіцянку сплатити визначену  суму; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж; найменування того, кому або  за наказом кого платіж повинен бути здійснений; зазначення дати і місця складання векселя; підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Питання про юридичну силу простого векселя, який не має будь-якого з названих реквізитів, вирішується аналогічно до переказного векселя.

Складання векселів в Україні має ряд особливостей, які визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.1992 р. №528. Використовувати векселі, а також бути векселедавцями, акцептантами (особами, які здійснюють передаточний напис на векселі про перехід прав на вексель до іншої особи), а також авалістами (особами, які гарантують виконання вексельних зобов'язань іншої особи) можуть лише юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, що визнані такими відповідно до чинного законодавства України. Векселі можуть видаватися лише для оплати за поставлену продукцію, виконані роботи та надані послуги, за винятком векселів Мінфіну, Національного банку та комерційних банків України. Вексельний бланк заповнюється друкованим способом. Сума платежу за вексель обов'язково заповнюється цифрами і літерами. Вексель підписують керівник і головний бухгалтер юридичної особи та завіряють печаткою.

                                      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                           Висновок

 

В даній  курсовій роботі вивчено питання  «Об’єкти цивільних прав». Згідно основної мети автор здійснив розгляд та комплексне дослідження специфіки об’єктів цивільних прав. При написанні курсової роботи автор зверталась до правової літератури, Законів України та авторських статей правового характеру.

Узагальнюючи  тему роботи слід сказати, що саме поняття  «об’єкт права» в правовій літературі вживається в різних значеннях. По –  перше про об’єкт права говорять як про елемент правовідносин, по – друге як про суспільні відносини, які в конкретних умовах підлягають правовому регулюванню. В даному випадку ми розглянули об’єкти цивільних  прав як елементи цивільних правовідносин. Тому зазначу, що під об’єктами цивільних  прав розуміють будь –які матеріальні  та нематеріальні блага з приводу  яких виникають цивільні правовідносини. Також об’єкти цивільних прав можуть бути визначені як матеріальні, та (або) нематеріальні блага з  приводу яких складаються цивільні правовідносини. Класифікація об’єктів цивільних прав можлива за різними  підставами, проте віділяють класифікації об’єктів цивільних прав за двома  критеріями: залежно від характеру  благ; залежно від оборотоздатності об’єктів цивільних прав.

Я вважаю, що в курсовій роботі достатньо розкрито специфіку об’єктів цивільних прав та надано повні визначення відносно їх класифікації.

 

 

Список використаної літератури

 

1. Конституція України, прийнята ВРУ 28.06.1996.
2. Закон України «Про цінніпапери та фондову біржу» від 18.06.1991.
3. «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»: Закон України від 10.12.1997 р. // ОВУ. – 1997.
4. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" ст. 3, Відомості Верховної Ради України (ВВР),12 липня 2001 р.
5. Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1092 р. "Про застосування векселів в господарському обороті України".
6. Цивільний кодекс України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року. № 435- ІV
7. Українське цивільне право, авт. Заіка О.Ю., вид. Київ, «Істина», 2005р.
8. Цивільне право України:авт.. Мазур О.С. Навч. посіб. К.: Ун-т "Україна", 2005.
9. «Цивільне право України», авт. Панченко М.І. Навч. посіб. — К.: Знання, 2005
10. Українське цивільне право, авт. Зорислава Ромовська: Загальна частина. Академічний курс. Підручник,- К.: Атіка, 2005
11. Цивільне право України - за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, вид. К.: Юрінком Інтер, 2002р.
12. Цивільне право: підручник для студентів юрид. вузів та факультетів. - К.: Вентурі., 1997.
13. Цивільне право: навч. посібник для студентів юрид. вузів та факультетів авт. О.А.Підопригора - К.: Вентурі, 1995.
14. Цивільне право України : Підручник. — Вид. 2, перероб. і доп. авт. Харитонов Є.О., Старцев O.B. — К. : Істина, 2007.