Обєкти цивільного права

 

                                                   Зміст

 

Вступ..................................................................................................................2-3ст 
Розділ І «Поняття і види об’єктів цивільних прав»   …………………….. 4-6ст                                                                                                                                                                                                                                  
Розділ ІІ «Речі як об’єкти цивільних прав та їх класифікація»                                                                                                             2.1. Речі індивідуально визначені і родові …………………………………. 7ст                                                                                                                               2.2. Речі споживчі і не споживчі. ………………………………..……..…….8ст                                                                                                                 2.3. Нерухомі і рухомі речі …………………………………………….…..…9ст         2.4. Майно…………………………………………………………………..…10ст                                                                                                                            Розділ ІІІ «Ціні папери та вексель, як об’єкти цивільних прав» 
3.1. Поняття ціних паперів, їх види та форма …………………………...11-22ст 
3.2. Поняття та види векселя.……………………..................................... 23-24ст                  3.3. Форма векселя………………………………………………………...25-26ст 
Висновки…………………………………………………………....……….27ст 
Список використаних джерел…………………………………...………..28ст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                      Вступ

 

У теорії та практиці цивільно-правового регулювання  майнових і немайнових відносин, які  виникають у сучасному українському суспільстві, визначення понять об'єктів  цивільних прав займає одне з центральних  місць. Цивільне законодавство так  чи інакше пов'язане з матеріальними  і нематеріальними благами. Без  них галузь законодавства втрачає  будь-який конструктивний зміст. Будучи базисом фактичних і регулюючих правовідносин, майнові і немайнові  блага мають певні особливості, котрі впливають на весь механізм правового регулювання. Що ж потрібно розуміти під об'єктами цивільних  прав?

Щоб дати визначення поняттю «об'єкти цивільного права», необхідно розглянути співвідношення його з терміном «об'єкти цивільних  правовідносин». Питання про об'єкти цивільних правовідносин є одним  із найбільш спірних у теорії цивільного права. Огляд правової літератури з  цього питання дали Ю.К. Толстой, В.О. Лапач, О.В. Дзера та ін. Розмежування зазначених понять ґрунтується на таких  міркуваннях: об'єктами цивільних правовідносин  є те, на що вони спрямовані і певним чином впливають. Як суспільні зв'язки цивільні правовідносини можуть впливати лише на поведінку людини, тобто  об'єктом останніх є поведінка  їх суб'єктів щодо різних матеріальних благ.

Актуальність теми :необхідність визначення специфіки правової природи об’єктів цивільних прав, дослідження механізмів їхнього регулювання і обґрунтування на цій підставі шляхів подальшого вдосконалення правового регулювання відносин, що виникають стосовно них.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами: дана курсова робота пов’язана  з тематикою дисципліни Цивільне право та загальним навчальним планом КНУВС.

Об’єкт дослідження – специфіка об’єктів цивільних прав.

Основна мета дослідження курсової роботи полягає  у комплексному дослідженні специфіки  об’єктів цивільних прав.

Виходячи  з поставленої мети, в даному дослідженні  поставлені наступні завдання:

1. дослідити загальну характеристику поняття та види об’єктів в цивільному праві;

2. розгляд особливостей  окремих видів об’єктів цивільних  прав.

При написанні даної роботи було використано  такі методи дослідження: спеціально-юридичний, порівняльно-правовий, історико-порівняльний.

Предметом дослідження є чинне законодавство, монографічні та публіцистичні дослідження.

Теоретичне  та практичне значення: матеріал курсової роботи можливо використовувати  при викладанні відповідної теми Цивільного права – «Об’єкти цивільних прав»,а також при підготовці наукових семінарів, конференцій тощо.

Структура роботи: курсова робота складається з вступу, п’яти питань та дев’яти підпитань, висновку та списку літератури.

 

 

1. Поняття та загальна характеристика  об’єктів цивільних прав

 

Під об'єктом  цивільних прав розуміють матеріальні  та нематеріальні блага, з приводу  яких виникають цивільні правовідносини. Об'єкти цивільних прав та об'єкти цивільних  правовідносин — поняття тотожні. Цивільні правовідносини складаються  між особами щодо матеріального  чи нематеріального блага для  задоволення своїх потреб. Тому об'єктом  цивільних прав (правовідносин) може бути те, заради чого суб'єкти вступають  у правовідносини і на що спрямовані їхні суб'єктивні права та обов'язки з метою здійснення своїх законних права та інтересів¹. Цивільний кодекс УРСР , який набрав чинності з 1 січня 1964 p. і є чинним сьогодні, не містить ніяких окремих положень щодо об'єктів цивільних прав. Між тим у проекті ЦК України від 25 серпня 1996 p. цьому питанню присвячено цілий розділ. Стаття 161 проекту ЦК України відносить до об'єктів цивільних прав речі, включаючи гроші та цінні папери, інше майно, у тому числі майнові права, роботи та послуги, результати творчої діяльності, службову та комерційну таємницю, особисті немайнові блага, та інші матеріальні та нематеріальні блага.

Отже розглянемо речі які є основним видом об‘єктів цивільних прав. В залежності від  особливості їх правового режиму речі поділяються на наступні види:

1) засоби виробництва і предмети споживання;

2) речі, дозволені  для цивільного обігу, обмежені  в обігу та заборонені для  цивільного обігу (напр.: зброя  – заборонена для обігу, наркотичні  засоби – деякі заборонені, деякі  обмежені – ліки за рецептом; разова, мисливська зброя – обмежена  в цивільного обігу);

3) рухомі і  нерухомі речі (земля, споруди,  насадження на корінні – нерухомість, врожай – це вже рухомість);

4) родові речі  та індивідуально визначені речі (Родові речі – це речі, яки  визначаються кількістю, мірою,  вагою. Родові речі є завжди  замінними речами. Принцип з часів  римського права: “родова річ  не гине”, тобто вона замінна.  Наприклад: цемент, цукор, зерно  та т.ін. Індивідуально визначені  речі є незамінними. Наприклад:  антикваріат , предмети образотворчого  мистецтва, архітектура та іншим  чином індивідуалізовані речі. Деяка  категорія речей може переходити  із ряду родових до індивідуально  визначених. Предметом договору  позики можуть бути лише родові  речі, напр. грошова сума – еквівалент  суми, а не ті ж самі гроші  фізично, повертають будь-які  купюри. Позичається автомобіль  – це індивідуально визначена  річ, бо має особливі властивості.  Віндикаційний позов – витребування  незаконно надбаної речі. Може  бути об‘єктом лише індивідуально  визначена річ. При родових  речах йдеться про відшкодування, в натурі чи іншим способом);

5) споживні і  неспоживчі речі (Споживні речі  – які споживаються, тобто припиняють  своє існування в процесі одного  виробничого циклу, напр. сировина, матеріали; неспоживчі – припиняють  своє існування після кількох використань, тобто фонди);

6) подільні і  неподільні речі (подільні – такі, що в результаті їх поділу  не втрачають функціональних  властивостей; неподільні – втрачають  функціональні та споживчі властивості  після їх поділу, напр: 2 кімнатну  квартиру можна поділити між  двома власниками, автомобіль – не можна);

7) головні і  приналежні речі (напр: автомобіль  – головна річ, гараж – приналежна);

8) плоди і доходи (Плоди – приплід худоби і урожай. Такими не можна вважати вироблену продукцію. Доходи – матеріальні цінності, які набуває власник плодів, або виробленої продукції в наслідок їх реалізації);

9) гроші і цінні  папери.

10) дії як об‘єкти  цивільних прав поділяються на роботи і послуги.

Роботи – це дії, результатом яких є створення  матеріального об‘єкту. Договір  підряду на різні види робіт: будівництво та ін.

Послуги – це дії, метою яких є не створення  кінцевого матеріального об‘єкту, а надання певної інформації, здійснення певних дій, які задовольняють потреби  кредитора (уповноваженої особи). В  юридичних послугах, медичних чи аудиторських нічого не створюється, цінним є не результат, а сам процес, в роботах  цінним є саме результат, а не спосіб його досягнення.

11) продуктами  творчої діяльності є твори  науки, мистецтва, літератури, незалежно  від форми призначення, цінності, а також способу відтворення.  Вони стають об‘єктами цивільних  прав лише при втіленні в  певні речі (рукопис, картина,  фонограма тощо). Продуктами творчої  діяльності є також відкриття,  винаходи, раціоналізаторські пропозиції, промислові зразки. Ці продукти  стають об‘єктами цивільних прав  з моменту визнання їх такими  і цивільного оформлення (реєстрації  в Держпатенті).

12) до особистих  немайнових прав належать здоров‘я, особиста недоторканість, честь  і гідність громадянина, авторські  права, не пов‘язані з майновими  правами, ділова репутація. Юридичні  особи мають наступні немайнові  права: найменування юридичної  особи (захист імені), ділова репутація,  товарний знак, права авторства.  На відміну від особистих немайнових  прав фізичних осіб такі права  юридичних осіб можуть припинятися  і відчужуватися.

Отже розглянувши  перший розділ курсової роботи ми визначили  поняття об’єктів цивільного права  та коротко розглянули види об’єктів та їх характеристику.

 

 

 

 

Розділ  II  Речі як об’єкти цивільних прав та їх класифікація.

2.1. Речі індивідуально визначені і родові.

Індивідуально визначені — це речі, які відрізняються від інших за індивідуальними ознаками:

а) виділені із загальної маси речей  даного роду (наприклад, з партії холодильників, приймачів);

б) єдині у своєму роді (наприклад, картина  Рєпіна “Запорожці”);

в) відрізняються від інших за кількома ознаками (будинок Київського університету, завод “Арсенал”).

Родовими  називаються речі, які мають єдині  родові ознаки речей даного виду. Вони вимірюються вагою, числом, об'ємом (1 т пшениці, 1 м³ дров, 10 л бензину, 5 м тканини).

Правове значення поділу речей на індивідуально  визначені і родові полягає у  тому, що при загибелі індивідуально  визначеної речі боржник звільняється від обов'язку передати її кредитору, але зобов'язаний виплатити грошову компенсацію її вартості. Якщо ж предмет зобов'язання — індивідуально визначена річ — є в натурі, то кредитор вправі вимагати саме цю річ (ст. 265 ЦК України) і боржник не вправі замінити ЇЇ грошовою компенсацією без згоди на те кредитора. При загибелі родових речей боржник, як правило, не звільняється від виконання зобов'язання у натурі, оскільки є можливість замінити річ, що загинула, іншою річчю такого роду (ст. 234 ЦК України).

Ось чому у цивільному праві родові та індивідуально визначені речі називають відповідно замінимими і незамінимими.

 

 

 

 

 

 

 

2. Речі споживні і неспоживні.

 

При використанні речі або знищуються повністю, або перетворюються в іншу річ, або зберігають свою цілісність тривалий час.

Речі, які при використанні знищуються повністю (наприклад, паливо, продукти харчування) або перетворюються в  іншу річ (наприклад, сировина), називаються споживними. До них належать також гроші, оскільки використовувати їх можна лише витрачаючи.

Неспожшнчми звуться речі, користуватися якими можна лише при тривалому зберіганні їх призначення (наприклад, верстати, машини, будівлі, одяг, взуття).

Поділ речей має відповідне правове значення, оскільки вказані речі можуть бути предметом лише певних угод. Так, предметом договору позики можуть бути споживні речі (фоші або речі, визначені родовими ознаками), бо позичальник, використавши одержану річ, зобов'язується повернути позикодавцеві таку суму грошей або кількість речей такого самого роду і якості (ст. 374 ЦК України). Інакше вирішується питання у договорі майнового найму, оренди, прокату. Тут предметом договору можуть бути тільки неспоживні речі, оскільки наймач при припиненні договору зобов'язаний повернути те саме майно, яке він одержав у тимчасове користування (ст.265 ЦК України).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.3. Нерухомі та рухомі речі.

 

До  нерухомих речей належать земельні ділянки та все, що розташоване на них і міцно з ними пов'язане. Переміщення таких речей практично виключається, бо в разі їх переміщення це може призвести до втрати цивільного призначення нерухомості речей і непропорційних збитків.

Правочини з нерухомими речами вимагають спеціальної державної реєстрації.

Державна  реєстрація прав на нерухомість і  правочинів з нею є публічною. Реєструвальний орган зобов'язаний надати інформацію про здійснену реєстрацію та зареєстровані права будь-якій особі.