Наукова робота, як об"єкт інтелектуальної власності

У договорі на виконання НДР предмет  має комплексний характер та охоплює  юридичний аспект — діяльність виконавця  з проведення наукових досліджень та матеріальний аспект — одержані у процесі їх проведення наукові результати. Предметом договору на виконання ДКТР є науково-технічна діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Цей до​говір має більш практичне застосування. Ним, як правило, науково-прикладні результати, одержані у процесі розробки чи удосконалення конструкторських або технологічних рішень.

Отже, якщо результат виконання  договору про НДР може мати теоретичне чи практичне застосування, то договір  про здійснення ДКТР, насамперед, спрямований  на одержання практичних результатів  від проведеної роботи (розробку нових технологій, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, проведення дослідної роботи та оформлення її у науковому звіті, створення нового виробу та оформлення конструкторської документації тощо). Предмет договору на виконання ДКТР включає лише матеріальний аспект — науково-прикладні результати, досягнуті внаслідок проведення конструкторської, технологічної та дослідної діяльності.

Статтею 894 ЦКУ передбачений обов'язок виконавця особисто здійснити наукові  дослідження за договором на виконання НДР. При цьому виконавець має право залучати до виконання НДР інших осіб лише за згодою замовника. Проте у договорі на виконання ДКТР виконавець має право залучати субвиконавців до виконання ДКТР. Залучення третіх осіб для здійснення дослідно-конструкторської діяльності забороняється лише у випадку, якщо така заборона прямо встановлена договором. Різниця існує також у правових наслідках неможливості досягнення результату за договором про виконання НДР та договором на здійснення дослідно-конструкторської діяльності. Зокрема, відповідно до ст. 899 ЦКУ, якщо у ході НДР виявляється неможливість досягнення результату внаслідок обставин, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити роботи, проведені до виявлення неможливості отримати передбачені договором результати, але вартість їх має бути не вищою ніж відповідна частина ціни робіт, визначеної договором. Але, якщо у ході виконання дослідно-конструкторських та технологічних робіт виявляється неможливість досягнення результату внаслідок незалежних від виконавця обставин, замовник зобов'язаний лише відшкодувати витрати виконавця, без надання йому встановле​ної договором винагороди.

Спільними рисами зазначених договорів є, зокрема, те, що предмет таких договорів може охоплювати як весь цикл проведення наукових досліджень, розробку та виготовлення зразків чи іншої науково-технічної продукції, так і окремі етапи, визначені сторонами (абз. 2 ч. 1 ст. 892 ЦКУ). В останньому випадку суб'єкти зобов'язання мають чітко сформулювати предмет, ціну та строки виконання щодо кожного етапу окремо. Згідно із ч. 4 ст. 331 ГКУ зазначений договір може вклю​чати, крім вищенаведених робіт, і впровадження у виробництво науко​во-технічної продукції, а також її подальше технічне супроводження (обслуговування) виконавцем.

Сторонами договорів НДДКР виступають виконавець та замовник. При цьому  необхідно відзначити, що за ст. 892 ЦКУ  сторона, яка за завданням замовника  здійснює наукові дослідження та розробки, забезпечує підготовку конструкторської документації чи створює зразок нового виробу або технології, зазначена  як підрядник. В інших статтях глави 62 ЦКУ зазначена сторона ідентифікується як виконавець.

За загальним правилом, замовни​ком  можуть бути юридичні особи будь-якої форми власності, фізичні особи з необхідним обсягом дієздатності, держава, АР Крим, територіальні громади. Разом з тим, замовником НДДКР, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, має бути особа, яка є розпорядником державних коштів.

Відповідно до підпункту 18 п. 2 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2008 р. (із змінами), розпорядниками державних коштів є органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи та організації, визначені Конституцією України і законодавством, підприємства, а також підприємства, установи чи організації, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття ними зобов'язань і здійснення платежів. Що стосується виконавців НДР та ДКТР, ЦКУ не встановлює щодо цих осіб необхідності наявності певного статусу (юридичної чи фізичної особи).

Разом з тим, згідно з п. 6 постанови  Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування і виконання замовлення на проведення наукових досліджень і розробок, проектних та конструкторських робіт за рахунок коштів державного бюджету" від 25 серпня 2004 р. (із змінами) виконавцями замовлення на виконання НДР та ДКТР, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, можуть бути науково-дослідні, науково - технічні, проектні і конструкторські установи та організації будь-якої форми власності. Отже, з цього пункту фактично випливає, що виконавцями за такими видами робіт можуть бути лише юридичні особи.

2.2. Умови та співвідношення  виконання науково-дослідних робіт  (НДР) та дослідно-конструкторських  та технологічних робіт (ДКТР)

Відповідно до статті 638 ЦКУ істотними  умовами договору є умови про  предмет договору, умови, що визначаються законом як істотні або є необхідними  для договорів даного виду, а також  усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто  згоди. При цьому слід також враховува​ти положення частини третьої ст. 180 ГКУ. Вона передбачає, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язуються у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. ЦКУ не містить поіменованих істотних умов договорів НДДКР, тому відповідно до ЦКУ істотними умовами цього договору слід вважати предмет, ціну та строк дії договору. На перший погляд, словосполучення "умови про предмет договору" не має викликати особливих запитань, адже в договірній теорії та практиці ще з радянських часів панувала позиція, відповідно до якої під терміном "предмет договору" слід було розуміти взаємні права та обов'язки його сторін чи принаймні основні з них, які надають можливість визначити вид конкретного договору.

Під предметом договорів НДДКТР розуміють наукові результати, одержані у процесі проведення фунда​ментальних чи прикладних наукових досліджень або науково-прикладні результати, одержані у процесі розробки чи удосконалення конструкторських або технологічних рішень. Разом з тим, доцільним все ж таки видається вважати під предметом договору в розумінні ст. 638 ЦКУ не тільки сам результат НДДКТР, але і принаймні деякі права і/або обов'язки сторін договору НДДКТР. До таких обов'язків, зокрема, слід відносити обов'язок замовника НДР або ДКТР видати виконавцеві технічне завдання та погодити з ним програму (техніко-економічні показники) або тематику робіт. Цей обов'язок безпосередньо випливає з поняття договору НДДКТР, визначеного статтею 892 ЦКУ. Крім того, обов'язком замовника також слід вважати прийняття та оплату виконаних робіт. Це прямо випливає із характе​ру договору НДДКТР, а саме — відплатності цього виду договору.

Крім цього, до істотних умов договорів  на виконання НДР та ДКТР належить також умова про конфіденційність.

Особливості істотних умов до​говорів виконання НДР або ДКТР, на підставі яких виконуються НДР або ДКТР, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України

Як вже зазначалось, відповідно до статті 638 ЦКУ істотними умова​ми договору, зокрема, є умови, що визначаються законом як істотні. Крім істотних умов, що притаманні усім договорам НДДКТР, для договорів НДДКТР, на підставі яких виконуються НДР та ДКТР, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, законодавство України передбачає особливі істотні умови. Відповідно до ч. 3 статті 42 Зако​ну обов'язковими умовами дого​вору (контракту), на підставі якого виконуються НДР та ДКТР, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, є визначення:

• суб'єктів права інтелектуальної власності;
• зобов'язання сторін щодо забезпечення охорони прав на створені об'єкти інтелектуальної власності;
• сторона, яка буде сплачувати винагороду суб'єктам права інтелектуальної власності згідно із законодавством України.

Незважаючи на те що до нормативно-правових актів, які можуть встановлювати  істотні умови конкретних договорів, ЦКУ відносить лише закони, під час укладання договорів на виконання НДР та ДКТР необхідно також враховувати положення Порядку формування і виконання замовлення на проведення наукових досліджень і розробок, проектних та конструкторських робіт за рахунок коштів державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р.  (із змінами).

Так, відповідно до п. 8 зазначеного  Порядку невід'ємною складовою  договорів (угод) на виконання НДР  та ДКТР є завдання (технічні завдання), в яких детально визначаються вимоги до результатів виконання замовлення, а також порядку перевірки  застосування та обліку науково-технічних розробок суб'єктами господарювання. Договорами (угодами) також визначаються обсяги, строки виконання замовлення, порядок фінансування, звітування про виконання, відповідальність сторін за взяті зобов'язання.

Договори про виконання НДР  або ДКТР мають спільні риси з  такими цивільно-правовими договорами як договори підряду та договори про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності (далі — договір замовлення). На співвідношенні договорів на виконання НДР або ДКТР та договорів підряду акцентували увагу, зокрема, науковці А.О. Кодинець, Ю.В. Осипова. Що стосується співвідношення договорів про виконання НДР або ДКТР та договорів замовлення, слід зазначити, що обидва договори спрямовані на ство​рення та подальше використання результатів інтелектуальної діяльності. Предметом як договорів на виконання НДР та ДКТР, так і договорів замовлення можуть бути об'єкти авторського права, ними не можуть бути об'єкти промислової власності з підстав, передбачених вище. У зазначених договорах має бути передбачено права замовника стосовно використання результату робіт (ч. 1 ст. 896 ЦКУ) та об'єкта права інтелектуальної власності (ч. 2 ст. 111 ЦКУ).

У той же час, у зазначених договорах  відрізняються вимоги до осіб, що можуть виконувати завдання замовника. Так, виконавцем за договорами НДДКТР є, як правило, юридичні особи (науково-дослідні, науково-технічні, проектні і конструкторські установи тощо), тоді як завдання за договором замовлення виконує творець (письменник, художник та ін.), тобто фізична особа.

Крім того, відрізняються положення щодо повноважень виконавця (творця) стосовно використання результату робіт та об'єкта права інтелектуальної власності відповідно. Так, договір про створення за за​мовленням об'єкта інтелектуальної власності має передбачати умови та способи використання такого об'єкта замовником. Таким чином, мають бути визначені повноваження творця щодо такого використання. За змістом ч. 2 ст. 1112 ЦКУ творець має право надати права на використання створеного об'єкта іншим особам, якщо інше прямо не обумовлено у договорі. Разом з тим, згідно із ст. 896 ЦКУ виконавець за договором про виконання НДР і ДКТР має право використати одержаний ним результат робіт також для себе, якщо інше не встановлено договором. Виконавець має право передати результати робіт третім особам лише у випадку, якщо така можливість передбачена договором. Так, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 896 ЦКУ договором може бути передбачено право виконавця передавати результати робіт іншим особам.

Звісно, наведений аналіз положень законодавства України, що регулюють  договірні відносини у сфері  наукової та науково-технічної діяльності, не охоплює усіх особливостей даної  сфери. Зокрема, у даній статті не розглядалась специфіка договорів  на виконання НДР або ДКТР, на підставі яких виконуються НДР або ДКТР, що фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Ураховуючи складність цього питання, воно потребує окремого ґрунтовного дослідження.

Разом з тим, сподіваємось, що наведені у цій статті висновки допомо​жуть  як практикуючим спеціаліс​там в укладанні та/або виконанні зазначених договорів, так і державним службовцям та науковцям у подальшому вдосконаленні законодавства у зазначеній сфері правовідносин.

1. Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використан​ня нових знань. Основними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження (ст. 1Закону).
2. Науково-технічна діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і ви​користання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Її основними формами (видами) є науково-дослідні, дослідно- конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов'язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практич​ного їх використання (ст. 1 Закону).
3. Під науковими дослідженнями та розробками слід розуміти творчу діяльність, яка здійснюється на систематичній основі з метою збільшення обсягу наукових знань, у тому числі про людину, при​ роду та суспільство, а також пошук нових сфер застосування цих знань (п. 3 Інструкції щодо за​повнення форми державного статистичного спостереження- наука "Звіт про виконання науко​вих та науково-технічних робіт" (квартальний)).
4. Фундаментальні наукові дослідження — наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їх взаємозв'язку (ст. 1 Закону, ДСТУ 3973-2000).
5. Пошукові наукові дослідження — теоретичні дослідження, пов'язані з поглибленням знань визна​ченої наукової проблеми і (або) створенням підґрунтя для проведення прикладних досліджень (ДСТУ 3973-2000).
6. Прикладні наукові дослідження — наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержан​ня і використання знань для практичних цілей (ст. 1 Закону, ДСТУ 3973-2000).
7. Наукова робота — дослідження з метою одержання наукового результату (ст. 1 Закону).
8. Науковий результат — нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних науко​вих досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, науко​вої доповіді, наукового повідомлення про науково- дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо (ст. 1 Закону).
9. Науково-прикладний результат — нове конструктивне чи технологічне рішення, експерименталь​ний зразок, закінчене випробування, розробка, яка впроваджена або може бути впроваджена у суспільну практику. Науково- прикладний результат може бути у формі звіту, ескізного проекту, конструкторської або технологічної документації на науково-технічну продукцію, натурного зразка тощо (ст. 1 Закону).
10. Положення ДСТУ 3973-2000 поширюються на виконання прикладних досліджень. Для фундамен​тальних і пошукових досліджень положення цього стандарту є рекомендованими і поширюються у належній частині (п. 5.1.2 ДСТУ 3973-2000).
11. Науково-технічною продукцією є завершені науково-дослідні, проектні, конструкторські, техно​логічні роботи та послуги, створення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для прове​дення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються суб'єктами господарювання (науково-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськи​ми і технологічними установами, організаціями, а також науково- дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, установ і організацій тощо).