Договір дарування

Окремою підставою розірвання договору дарування  є недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність. Правовий режим таких речей визначається також законодавством про охорону пам’яток історії та культури, зокрема Законом України «Про охорону культурної спадщини», Положенням про Державний реєстр національного культурного надбання. Згідно із вказаним Положенням до Державного реєстру заносяться історії та предмети, пов’язані з найважливішими історичними подіями у житті народу, розвитком техніки, науки, культури,життям і діяльністю видатних діячів, пам’ятки архітектури і містобудування тощо.

Якщо виникає загроза знищення або істотного пошкодження таких речей внаслідок недбалого ставлення  обдаровуваного, дарувальник має право розірвати договір дарування.

Розірвання договору є правовою підставою припинення права власності на подаровану річ у обдаровуваного. Останній зобов’язаний повернути у натурі з урахуванням можливого нормального зносу за час перебування в обдаровуваного. Відшкодування витрат обдаровуваному на утримання дарунка, розрахунки, пов’язані з поліпшенням подарованої речі у разі розірвання договору дарування із зазначених вище підстав законом не передбачено.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

Таким чином, дослідивши зазначені розділи плану роботи я дійшов наступних висновків, що значне місце у системі підстав виникнення цивільних прав і обов'язків належить цивільно-правовому договору, який є основною правовою формою, що опосередковує рух цивільного обороту: переміщення матеріальних цінностей і надання послуг тощо, а також що досить важливий інститут цивільного права, який був і є актуальним с позиції його дослідження, розвитку та вдосконалення, оскільки стосується майнових інтересів людини.

Договір дарування та пожертви традиційно належить до найбільш стабільних розділів цивільного права. Завдяки цьому поняття договору дарування та пожертви та його видів у теорії цивільного права залишається практично незмінним грунтуючись на положеннях римського права.

Соціальна роль цього договору полягає тому, що у будь-якому суспільстві є  прошарки населення з невеликими доходами, а також окремі громадяни, соціально незахищені з різних суб’єктивних і об’єктивних причин. Особливо скрутним стає матеріальне становище значної частини населення у перехідні періоди реформування економіки, що відбувається нині і в Україні. За цих умов певну матеріальну допомогу найбіднішим верстам населення, хворим та інвалідам можуть надати організовані форми благодійництва.

Варто зазначити, що поняття «безоплатна передача майна» значно ширше за поняття «передача майна за договором дарування». Близьким за своїм змістом до дарування є відносини, що випливають з передачі майна у формі благодійництва, пожертв, нагородження преміями або цінними подарунками за певні заслуги чи у зв’язку з ювілеєм. Своєрідними формами дарування можна вважати внесення коштів батьками у кредитні установи на ім’я дітей, відмову одного з подружжя від частки у спільному майні на користь другого з них, відмову спадкоємця від спадщини на користь будь-кого з інших спадкоємців, держави або окремих юридичних осіб, а також нагородження державними та міжнародними преміями за заслуги громадян та організацій перед державою, народами світу

Проаналізувавши дану тему можна класифікувати договори дарування на підвиди:

˗˗ Договір пожертви [2;ст. 729];

˗˗ Договір дарування як одностороння угода [2;ст. 722];

˗˗ Договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому [2;ст. 723];

˗˗ Договір дарування з обов'язком обдаровуваного на користь третьої особи [2;ст. 725].

Коротко характеризуючи договір пожертви можна зробити висновок, що він деякою мірою суперечить ч. 2 ст. 717 ЦК, оскільки визначаючи в ст. 730 ЦК права пожертвувача тим самим, одночасно, встановлюються обовґязки обдарованого.

Відносно ж мети, з якою може робитись пожертва, то вона не тільки не конкретизована, а й не сформульована в законі. Але вважається, що мета має задовольняти обидві сторони договору, а тому цю угоду необхідно вважати однозначно двосторонньою.

Про те, що договір дарування за ЦК може розглядатись як одностороння угода свідчать такі положення: що дарувальник вправі відмовитись від договору дарування до вручення речі обдаровуваному, а останній - якщо негайно заявить про відмову від прийняття дарунку [2;ст. 722]. Тому автори вважають, що договір дарування може посвідчуватись в нотаріальному порядку лише в присутності дарувальника, який має намір в наступному передати і дарунок, і договір дарування обдарованому.

Договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому [2;ст. 723], вважається посвідченим як двосторонній правочин. Характерними рисами цього правочину є те, що не зважаючи на одностороннє зобовґязання за цією угодою дарувальника, обдаровуваний має право вимагати від дарувальника передання дарунка або відшкодування його вартості. Це положення зобов'язує дарувальника навіть більше ніж обдарованого належним чином зберігати дарунок, оскільки, як зазначалось раніше, в разі розірвання договору дарування обдарований зобовґязаний повернути дарунок лише тоді, коли він зберігся в натурі.

Договір дарування з обов'язком обдаровуваного на користь третьої особи [2;ст. 725] передбачає істотні умови, які висуваються до обдарованого. Так, за договором дарування може бути встановлений обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення.

Отже існує ще багато думок стосовно даної теми, тому можна зробити загальний висновок, що договір дарування та пожертви у ЦК України зберігає принципові засади регулювання відносин у цій галузі, і дбає про додержання законності і справедливості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел:

1.Конституція України. Закон  України "Про внесення змін  до Конституції України" № 2222-IV від 8.12.2004 р. : прийнята на п'ятій  сесії Верхов. Ради України 28 черв. 1996 р.

2.Цивільного кодексу України.

3.Господарський кодекс  України від 16.01.2003р. // ВВР, №18-22,ст.144.

4. Закон України від 16 вересня 1997 року «Про благодійництво та благодійні організації» // Голос України. 1997, 15 жовтня.

5.Закон України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. -- 1991. -- № 49. -- Ст. 682.

6.Постанова Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» // ВВР.--1992. -- № 35. -- Ст. 517.

7. Цивільне право України: Навчальний посібник.  // Самойленко В.М .–. Чернігів.: Чернігівський ЦНТЕІ, 2006.–. Ч. 1.–. 503с.

8.Договір дарування: новели правового регулювання Ю.Анохін // www.contragent.narod.ru

9.Інструкція про по порядок державної реєстрації право власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичної та фізичних осіб. Затв. Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06. 98 №121

10.Науково-практичний коментар  Цивільного кодексу України // За  ред. проф. Коссака В.М. – К.: Істина, 2004. – 976с.

11.Римское частное право: Учебник / Под ред. проф. И. Б. Новицкого и проф. И. С. Перетерского. – М., 1996. – С. 499.

12.Зобов'язальне право: теорія і практика/ За ред. О.В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер,1998 - 632 с.\

13.Красавчиков О.А. Гражданско-правовой договор: понятия, содержание, функции: Сб. гражданко-правовой договор и его функции.- Свердловск,1980.- 422 с.

14.Ярошенко О. Договір  дарування // Офіційний сайт Міністерства  юстиції України / http://www.minjust.gov.ua

15.Цивільне право України: навчальний посібник  // Ю.В. Білоусов, С. В. Лозінська, С.Д. Русу та інші  – За ред. Р. О. Стефанчука –  К.: Наукова думка прецедент, 2004

16.Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я. М. Шевченко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004. – Ч. 1. – 692 с.

17.Цивільне право України /За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, - К.: Юрінком Інтер, 2001 р. - 734 с.

18. Цивільне право Загальна  частина/ За ред. О.А. Підопригори, Д.В. Бобрової. - К.:Вен турі, 1995. - 311 с.

19. Цивільне право України: Підручник: у 2 кн./О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгент та ін./ За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер,2002 р. - 640 с.