Договір дарування

Відповідно  до цього закону меценатство – добровільна безкорислива матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними особами набувачів благодійної допомоги; спонсорство – добровільна матеріальна, фінансова, організаційна та інша підтримка фізичними та юридичними особами набувачів благодійної допомоги з метою популяризації виключно свого імені (найменування), свого знака для товарів і послуг.

Коротко характеризуючи договір пожертви можна  зробити висновок, що він деякою мірою суперечить ч.2 ст.717 ЦК, оскільки визначаючи в ст.730 ЦК права пожертвувача тим самим, одночасно, встановлюються обов’язки обдарованого. Так, якщо пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву, то обдарований повинен мати обов’язок забезпечити таке право.

Відносно  ж мети, з якою може робитись пожертва, то вона не тільки не конкретизована, а й не сформульована в законі. Але вважається, що мета має задовольняти обидві сторони договору, а тому цю угоду необхідно вважати однозначно двосторонньою.

Пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви, відповідно до обумовленої договором мети. Таким чином, право власності особи, якій пожертвували майно, має певні особливості. Така особа не вправі здійснювати належне їй право як абсолютне. Адже використання пожертви на інші, не обумовлені договором цілі, навіть якщо таке використання за призначенням виявилося неможливим, допускається лише за згодою пожертвувача. Наприклад, у разі, коли предметом дарування є бібліотека рідкісних та цінних книг, то на обдаровуваного покладено обов’язок надати її у суспільне користування, тобто дозволити доступ усім бажаючим.

Згідно  з ч.3 ст.730 ЦК України, пожертвувач має право вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням. Близьким за своїм змістом до дарування є відносини, що випливають з передачі майна у формі благодійництва пожертв, нагородження преміями або цінними подарунками за певні заслуги чи в зв’язку з ювілеєм.

У разі смерті пожертвувача чи ліквідації юридичної особи – пожертвувача, використання пожертви для інших цілей може здійснюватися за рішенням суду [2; ст.730]. Слід звернути увагу, що в правозастосувальній діяльності неодмінно виникне питання: хто ж може звернутися до суду з відповідною вимогою у випадку використання пожертви всупереч обумовленим цілям чи про зміну мети її використання. Тобто механізм реалізації такого законодавчого положення практично відсутній. Очевидно, що правом на звернення до суду у випадку використання пожертви всупереч обумовленим цілям та про зміну цільового її використання мають бути наділені будь-які зацікавлені особи, про що має бути зазначено у ч.2 ст.730 ЦКУ.

Окремо  слід зазначити, що за ч.3 ст.720 ЦК передбачається навіть «не обтяжувати» статутних документів юридичної особи правом на пожертву, тобто пропонується надати це право будь-яким юридичним особам. Однак, вважається, що тут все ж таки необхідно чітко встановлювати податки на такі «пожертви» і особливо у випадках, коли такими пожертвами будуть розраховуватись за товари, будуть вноситись кошти в статути інших підприємств тощо.

До договору пожертви також належить виплата премій працівникам у порядку існуючої ситеми оплати праці, виплати в порядку соціального захисту населення, приватизація громадянами державного майна на підставі приватизаційних сертифікатів. [17; с.85]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ. 2. Сторони та зміст договору дарування

 

2.1. Сторони та зміст договору дарування

 

Сторонами договору є дарувальник та обдаровуваний. Стороною договору дарування може бути будь-який суб’єкт цивільного права.

Фізичні особи – дарувальники повинні  мати відповідний обсяг дієздатності. На відносини дарування поширюються  загальні правила щодо обсягу дієздатності фізичних осіб в цивільних відносинах.

Обдаровуваним може бути будь-яка фізична особа  незалежно від обсягу дієздатності. Юридична особа здатна мати такі ж  цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа. Таким чином, юридична особа може бути стороною договору дарування, якщо це не суперечить установчим документам такої юридичної особи.

Дарувальником і обдаровуваним можуть бути держава  Україна, Автономна Республіка Крим в особі уповноважених органів  із дотриманням вимог Конституції  України, Конституції Автономної Республіка Крим та чинного законодавства. Правовий статус територіальної громади як сторони в договорі дарування визначається з урахуванням положень Закону «Про місцеве самоврядування в Україні».

Дарування майна іншим особам є виключним правом власника майна, яке є предметом договору. Неповнолітні можуть бути дарувальниками стосовно предметів, які мають невисоку вартість. Особи віком від 14 до 18 років можуть укладати договори дарування за згодою своїх батьків (усиновителів), піклувальників.

Певні обмеження стосуються можливості бути стороною договору дарування підприємницьких  товариств. Останні можуть бути учасниками договірних відносин, якщо це не суперечить установчим документам. Установчими документами відповідно до Закону «Про господарські товариства» для акціонерних товариств і товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю є установчий договір і статут, а для повних і командитних товариств – установчий договір. Однак це положення не поширюється на право юридичної особи укласти договір пожертви.

Крім того, сімейне та цивільне законодавство України встановлює додаткові гарантії захисту осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. Так, опікун не має права без дозволу органів опіки та піклування укладати угоди, а піклувальник – давати згоду на їх здійснення, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами, зокрема, є договори, що підлягають нотаріальному посвідченню і спеціальній реєстрації, відмова від належних підопічному майнових прав, поділ майна тощо.

Договір дарування допускає його укладення за посередництвом представника. Тобто дарування не належить до правочинів, які мають укладатися особисто. Зміст доручення визначається з урахуванням відповідних положень ЦК і чинного законодавства. Існують певні вимоги щодо представництва. Представник повинен діяти лише на підставі довіреності виданої довірителем (дарувальником). Представник укладає договір дарування, щодо того майна яке вказано в довіреності.

Відповідно до ст.245 ЦК довіреність укладається в формі, в якій відповідно до закону має укладатися правочин, тобто у письмовій формі, якщо представником або довірителем (дарувальником) є юридична особа; якщо вартість майна щодо якого представник уповноважений укладати договір дарування, перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Неоподаткований мінімум складає 17 гривень, отже довіреність укладається у письмовій формі якщо її предмет оцінюється більше ніж 340 гривень.

Довіреність на укладання договору дарування, у  якій не встановлено імені обдаровуваного, є нікчемною.

У тексті довіреності мають бути зазначені  місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне  найменування юридичної особи), місце  проживання (місцезнаходження юридичної  особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають. У довіреностях на ім’я адвокатів зазначаються їх статус та членство в адвокатському об’єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об’єднання.

Щодо законного представництва встановлені певні обмеження , зокрема батьки (усиновлювачі) та опікуни не мають права дарувати майно дітей та підопічних.

Однією з новел Цивільного кодексу 2004 року стала можливість визнання договору дарування, як реальним, так і консенсуальний. Саме консенсуальність зумовлює можливість виникнення у обдарованого поряд з правами, також обов’язків.

Отже, обов’язками дарувальника є наступні:

1.  передати майно у власність при обіцянці дарування [2; ст.717];

2. повідомити обдарованого про недоліки речі або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна як самого обдарованого, так і інших осіб;

3. якщо дарувальник не виконав свого обов’язку по повідомленню обдарованого про недоліки речі чи її особливі властивості [2; ст.721], то в разі заподіяння шкоди при володінні чи користуванні дарунком, він зобов’язується до її відшкодування.

Права дарувальника:

1. скасувати дарування до вручення речі обдарованому, якщо ця річ була передана через органи транспорту, зв’язку або через іншу особу [2; ст.722];

2. відмовитися від виконання обов’язку передати дарунок, якщо після укладення договору його майновий стан істотно погіршився [2;ст.724];

3. вимагати від обдарованого виконання покладеного нього обов’язку вчинити певну дію майнового змісту або утриматися від її вчинення на користь третьої особи (передати грошову суму чи інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред’являти вимог до третьої особи про виселення тощо). Вимагати від обдарованого виконання покладеного на нього обов’язку має право дарувальник, а в разі його смерті, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним – особа, на користь якої має бути виконаний цей обов’язок;

4. вимагати розірвати договір і повернути дарунок у разі ухилення обдарованого від виконання обов’язку на користь третьої особи [2;ст.776];

5. зажадати скасування договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) та дітей [2; ст.727];

6. дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику немайнову цінність.

7. зажадати скасування договору дарування, якщо через недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Права обдаровуваного:

1. зажадати передання йому дарунку у разі настання строку (терміну) або відкладальної обставини [2; ст.723];

2. у випадку, якщо дарувальник, незважаючи на настання умови, ухилятиметься від виконання свого обов’язку, обдаровуваний має право на примусове витребування відповідної речі або компенсацію її вартості;

3. право в будь-який момент односторонньо відмовитися від договору дарування і повернути річ, якщо вона не потребує догляду або особливих умов утримання чи зберігання.

Обов’язки обдаровуваного:

1. обов’язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред’являти вимог до третьої особи про виселення, тощо)

2. у разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним зобов’язаний виконати обов’язок на користь третьої особи взяті ним зобов’язання;

3. у разі порушення обдаровуваним обов’язку на користь третьої особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, – відшкодування його вартості;

4. у разі розірвання договору дарування зобов’язаний повернути дарунок у натурі.

 

2.2. Обов'язок  обдаровуваного на користь третьої  особи

 

Також договір дарування може створювати права для третіх осіб. Відповідно до статті 725 ЦК Укрваїни договором може бути встановлений обов'язок обдарованого вчинити певну дію майнового змісту на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо). Відповідно до даної статті у договорі дарування може бути передбачено положення про обов'язок обдарованого вчинити певну дію майнового змісту на користь третьої особи або утриматися від її вчинення. Тобто дарувальник при укладенні договору може покласти на обдарованого обов'язок виконати або утриматися від виконання певних дій відносно третьої особи, замість чого обдарований набуває право власності на подарунок. Дане положення є зовсім новим для цивільного законодавства, оскільки раніше обдарований ставав власником одержаного за договором дарування майна без будь-яких умов та обов'язків виконувати які-небудь дії (чи утриматися від їх вчинення) на користь третіх осіб. Враховуючи зазначене, при укладенні договору дарування дарувальник може вимагати від обдарованого вчинити певну дію майнового змісту на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (наприклад, передати грошову суму або інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком або його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо).

 Дарувальник має право  вимагати від обдарованого виконання  покладеного на нього обов'язку  на користь третьої особи. Але  в разі смерті дарувальника, оголошення  його померлим, визнання безвісно  відсутнім чи недієздатним (тільки  в судовому порядку), вимагати  від обдарованого виконання обов'язку  на користь третьої особи, передбаченого  договором дарування, має право  особа, на користь якої встановлено  цей обов'язок.

 Відповідно до статті 726 ЦК України дарувальник має право у разі порушення обдарованим обов'язку на користь третьої особи вимагати розірвання договору і повернення дарунка. Тобто у даному випадку законодавець виходить з інтересів і дарувальника, і третьої особи, на користь якої на обдарованого покладається певний обов'язок, іншими словами, захищається право дарувальника встановити на обдарованого певний обов'язок відносно третьої особи, що безумовно зазначається у договорі, та право третьої особи користуватися подарунком у обсягах, визначених самим дарувальником. Законодавцем на обдарованого покладається обов'язок на користь третьої особи, за невиконання якого на обдарованого покладається інший обов'язок — за вимогою дарувальника розірвати такий договір та повернути дарунок дарувальнику, а якщо таке повернення неможливе, — відшкодувати його вартість. Тобто законодавець виходить із того, якщо у договорі дарування міститься положення про обов'язок обдарованого відносно третьої особи вчинити або не вчинити певні дії, то, даючи згоду на прийняття дарунка, він повинен додержуватися обумовлених положень такого договору, в іншому випадку такий договір може бути розірваний. У випадку, коли сторони договору дарування так і не дійдуть згоди щодо вирішення спору, що випливає із положень цієї та попередньої статті, то спір буде вирішено в судовому порядку.