Договір дарування

Крім волевиявлення пожертвувача, для здійснення договору пожертви необхідна також згода обдаровуваного, яку законодавець розцінює як акт прийняття дарунка. Порядок і правові наслідки прийняття дарунка врегульовано ст. 722 ЦК України, за якою право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, тобто з того часу, коли обдаровуваний будь-якими діями підтвердить свою згоду на прийняття дарунка. Пожертвувач, який передає річ через підприємство або організацію транспорту, зв'язку або через іншу особу для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору до вручення речі обдарованому. Дарунок, направлений обдаровуваному без його попередньої згоди, є прийнятим, якщо він негайно не заявить про відмову від дарунка. До прийняття дарунка ст. 722 Цивільний кодекс України прирівнює також прийняття документів про право власності на речі або символів речі (ключів, макета тощо). Безпосереднє висловлення згоди обдаровуваного необхідне лише при даруванні майна, укладання угоди на яке потребує спеціального оформлення (наприклад, на вогнепальну зброю).

Сторонами в договорі дарування з додержанням загальних правил законодавства про дієздатність можуть бути фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади (ч. 1 ст. 720 ЦК України).

Укладати договір пожертви може також представник пожертвувача на основі письмового доручення, в якому обов'язково має бути вказане ім'я обдаровуваного (ч. 4 ст. 720 ЦК України).

Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурсних засадах.

Цивільний кодекс України у ст. 719 п. 1 передбачає можливість усної форми укладання договору пожертви предметів особистого користування та побутового призначення, коли таке бажання висловлюється прямо й дарунок передається обдаровуваному в момент укладання договору. Письмова форма є обов'язковою для пожерти майнового права та дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому (в разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним), а також для пожертви рухомих речей, що мають особливу цінність, хоча передання такої речі за усним договором також є правомірним, якщо тільки суд не встановить, що обдаровуваний заволодів нею незаконно.

З моменту передачі права власності на річ обдаровуваному юридичний зв'язок між сторонами припиняється, тому обов'язок подальшого належного ставлення до пожертвувача є суто морально-етичним. Однак ч. 1 ст. 727 ЦК України передбачає, що пожертвувач має право вимагати розірвання договору пожертви нерухомих речей або іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей.

Пожертвувач може встановити умови, за яких договір пожертви набиратиме чинності (наприклад, після завершення навчання, при одруженні тощо), головне, щоб ця умова не породжувала зобов'язання обдаровуваного перед дарувальником, інакше такий договір матиме ознаки іншого правочину.

Предметом договору пожертви може бути будь-яке майно (як індивідуально визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками), не вилучене з товарообороту і яке може бути у власності особи, якій воно дарується. Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі. Дарунком можуть бути також майнові права, якими уже володіє дарувальник, а також ті, які можуть виникнути у нього у зв'язку із здійсненням права інтелектуальної власності, та інші права.

З укладенням договору дарування фактично припиняється юридичний зв'язок між сторонами.

При укладанні договору пожертви необхідно враховувати наступні вимоги:

1) до договору пожертви застосовуються  положення про договір дарування, якщо інше не встановлено законом (ч. 3 ст. 729 Цивільного кодексу України);

2) пожертвою є дарування нерухомих  або рухомих речей, зокрема грошей  або цінних паперів особам, зазначеним в ч. 1 ст. 720 Цивільного кодексу України для досягнення ними певної попередньо обговореної мети (відповідно до ч. 1 ст. 729 Цивільного кодексу України);

3) сторонами договору пожертви  можуть бути фізичні особи, юридичні  особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальна громада (ч. 1 ст. 720 Цивільного кодексу України);

4) вимоги до форми укладання  договору пожертви - ст. 719 Цивільного  кодексу України:

- договір пожертви предметів особистого використання і побутового призначення може бути укладений усно;

- договір пожертви нерухомої речі укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню;

- договір пожертви з обов'язком передати подарунок в майбутньому укладається в письмовій формі;

- договір пожертви рухомих речей, які мають особливу цінність, укладається в письмовій формі;

- договір пожертви валютних цінностей на суму, що перевищує 50-кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню;

5) договір пожертви вважається укладеним з моменту прийняття пожертви (ч. 2 ст. 729 Цивільного кодексу України).

Договір пожертви може бути розірвано, з тих же самих підстав і у тому ж порядку, що і звичайний договір дарування.

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Договір дарування містить свої витоки ще зі стародавніх часів, іне дивлячись на плин часу, особливості укладання і розірвання цього договору не зазнають якихось кардинальних змін.

Беззаперечно значне місце у системі підстав виникнення цивільних прав і обов'язків належить цивільно-правовому договору, який є основною правовою формою, що опосередковує рух цивільного обороту: переміщення матеріальних цінностей і надання послуг тощо, а також що досить важливий інститут цивільного права, який був і є актуальним с позиції його дослідження, розвитку та вдосконалення, оскільки стосується майнових інтересів людини.

Варто зазначити, що поняття "безоплатна передача майна" значно ширше за поняття "передача майна за договором дарування". Близьким за своїм змістом до дарування є відносини, що випливають з передачі майна у формі благодійництва, пожертв, нагородження преміями або цінними подарунками за певні заслуги чи у зв'язку з ювілеєм. Своєрідними формами дарування можна вважати внесення коштів батьками у кредитні установи на ім'я дітей, відмову одного з подружжя від частки у спільному майні на користь другого з них, відмову спадкоємця від спадщини на користь будь-кого з інших спадкоємців, держави або окремих юридичних осіб, а також нагородження державними та міжнародними преміями за заслуги громадян та організацій перед державою, народами світу.

Не можуть вважатися даруванням виплати премій працівникам у порядку існуючої системи оплати праці, виплати в порядку соціального захисту населення, приватизація громадянами державного майна на підставі приватизаційних сертифікатів тощо.

На кінець слід провести відмежування договору дарування від подібних інститутів цивільного права, що, як правило, не є важким завданням:

- купівля-продаж є явним антиподом дарування в силу своєї оплатності.

- від договору позички договір дарування відрізняється тим, що річ, що є його предметом, передається у власність, а не в тимчасове користування, як при позичці. Крім того, предметом дарування може виступати не тільки річ, але і майнове право.

- на відміну від заповіту - односторонньої угоди по розпорядженню майном на випадок смерті - дарування є договором, тобто двосторонньою угодою, а тому може мати місце лише при житті дарувальника. Позика і схов ззовні нагадують дарування, оскільки речі (гроші) передаються у власність позичальника чи охоронця без будь-якої плати. Але з договору дарування зобов'язання або взагалі не виникає (більшість реальних договорів дарування), або кредитором у цьому зобов'язанні виступає одержувач майна (консенсуальні договори дарування). Тоді як у договорах позики і схову одержувачі майна (позикодавець і охоронець) є боржниками, зобов'язаними повернути замість отриманих раніше речей те саме майно або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Перевага в цивільному обігу еквівалентно-оплатних відносин не заперечує й безоплатного передання майна однією особою іншій. Найчастіше таке передання набуває форми трудових або адміністративно-правових відносин. Разом із тим, безоплатне передання майна у власність іншої особи відбувається у цивільно-правових формах. В таких випадках застосовують договір дарування.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Конституція України від 28.06.96р. // Відом. Верхов. Ради України - 1996- N 30 (23.07.96)- ст. 141;
2. Про благодійництво та благодійницькі організації: Закон України від 16 верес. 1997 р. // . Відом. Верхов. Ради України – 1997.– № 46. – Ст.292.;
3. Цивільний кодекс України: Закон України  от 16.01.2003  № 435-IV // Відом. Верхов. Ради України .- 2003 г., № 40, 41, 42, 43, 44. –  Ст. 356.;
4. Постанова Кабінету Міністрів України від 6 червня 2007 р. 803 "Про затвердження Порядку відчуження об'єктів державної власності"// Офіц. вісн. України – 2007р.- N  43 (22.06.2007) - Ст. 1714;
5. Бервено С.М. Проблеми договірного права України: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с;
6. Веретельник Л.К. Систематизація договорів у цивільному праві: Авто-реф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.03. - Харків, 2007. – 150 с.;
7. Договір дарування: новели правового регулювання Ю. Анохін // www.cоntrаgent. nаrоd.ru;
8. Договірні зобов'язання про передання майна у власність: цивільно-правові аспекти: монографія // О.С. Яворська. - Т.: Підручники і посібники, 2009. - 384 с.;
9. Договір у цивільному та трудовому праві. Довідник Ч.1. - К: Видавничий дім „Юридична книга”, 2000. - 275 с;
10. Збірник нормативно-правових актів (Господарське і цивільне законодавство України: Зб. нормат. актів / Упоряд. В.С. Мілаш. – Харків: Право, 2009. – 720 с.;
11. Зобов'язальне право: теорія і практика / За ред. О.В. Дзери. - К.: Юрінком Інтер, 1998 - 632 с.;
12. Кодификація приватного (цивільного) права України / За ред. А. Довгерта. – К.: Укр. центр прав. студій, 2000. – 268 с.;
13. Кучер. А.Н. Теория и практика преддоговорного этапа: юридический аспект. – М.: 2005. – 363 с.;
14. Муромцев С. А. Гражданское право Древнего Рима. – М.: Статут, 2003.  –  186 с.;
15. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 2-е вид., перероб. і доп. / За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком  Інтер, 2006. – Т.2 – 432с.;
16. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України // За ред. проф. Коссака В.М. - К.: Істина, 2004. - 976с.;
17. Пахман  С. В . История кодификации гражданского права / Под ред. и с предисл. В. А. Томсинова. – М.: Зерцало, 2004. – 213 с.;
18. Правознавство. Підручник: 5-е видання перероблене та доповнене. За ред. Копєйчикова.  - К.: Юрінком Інтер, 2002. - 724 с.;
19. Тихомирова Л. В., Тихомиров М. Ю.  Юридическая энциклопедия. – 5-е изд., доп. и перераб. / Под ред. М. Ю. Тихомирова. – М.: 2001. – 467 с.;
20. Цивільне право України: Підруч.: У 2-х т. / За ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: “Вид. Дім “Ін Юре”, 2004. – Т.2.;
21. Цивільне право України: навчальний посібник // Ю.В. Білоусов, С.В. Лозінська, С.Д. Русу та інші - За ред.Р.О. Стефанчука - К.: Наукова думка прецедент, 2004. – 369 с.;
22. Цивільне право України: Підручник: у 2 кн. / Д.В. Боброва, А.С. Довгент та ін./ За ред. Н.С. Кузнєцової. - К.: Юрінком Інтер,  2002. - 640 с.;
23. Цивільне право України: Підруч.: У 2 кн. / О.В. Дзера (керівник авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. – 2-е вид., допов. і перероб. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – Кн. 2.;
24. Цивільне право України. Акад. курс: Підруч.: У 2 т. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – К.: “Вид. Дім “Ін Юре”, 2005. – Т.1. Загальна частина.- 357 с.;
25. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. - К.: Концерн "Видавничий Дім "Ін Юре", 2004. - Ч.1. - 692 с.;