Договір дарування

Будь яка юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа. Таким чином, будь-яка юридична особа може виступати стороною договору дарування за умови, якщо це не суперечить установчим документам такої юридичної особи.

Певні обмеження стосуються можливості бути стороною договору дарування підприємницьких товариств. Такі товариства можуть бути учасниками договірних відносин, якщо це не суперечить установчим документам. Установчими документами відповідно до Закону "Про господарські товариства" для акціонерних товариств і товариств з обмеженою і додатковою відповідальністю є установчий договір і статут, а для повних і командитних товариств - установчий договір. Однак це положення не поширюється на право юридичної особи укласти договір пожертви [7].

Дарувальником і обдаровуваним можуть бути держава Україна, Автономна Республіка Крим в особі уповноважених органів із дотриманням вимог Конституції України, Конституції Автономної Республіка Крим та чинного законодавства. Правовий статус територіальної громади як особливої сторони в договорі дарування визначається Цивільним кодексом з урахуванням положень закріплених в Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Але не лише стосовно юридичних осіб встановлюється ряд особливостей. Такий, здавалося б на перший погляд, простий і повсякденний договір містить певні обмеження і для фізичних осіб.

Дарування майна іншим особам є виключним правом власника майна, яке є предметом договору. Неповнолітні можуть бути дарувальниками стосовно предметів, які мають невисоку вартість. Особи віком від 14 до 18 років можуть укладати договори дарування за згодою своїх батьків (усиновителів), піклувальників [6, с.29].

Крім того, сімейне та цивільне законодавство України встановлює додаткові гарантії захисту осіб, які перебувають під опікою або піклуванням. Так, опікун не має права без дозволу органів опіки та піклування укладати угоди, а піклувальник - давати згоду на їх здійснення, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами, зокрема, є договори, що підлягають нотаріальному посвідченню і спеціальній реєстрації, відмова від належних підопічному майнових прав, поділ майна тощо [15, с.250].

Договір дарування допускає його укладення за посередництвом представника. Тобто дарування не належить до правочинів, які мають укладатися особисто. Зміст доручення визначається з урахуванням відповідних положень ЦК і чинного законодавства. Існують певні вимоги щодо представництва. Представник повинен діяти лише на підставі довіреності виданої довірителем (дарувальником). Представник укладає договір дарування, щодо того майна яке вказано в довіреності [11, с.234].

Відповідно до ст.245 ЦК довіреність укладається в формі, в якій відповідно до закону має укладатися правочин, тобто у письмовій формі, якщо представником або довірителем (дарувальником) є юридична особа; якщо вартість майна щодо якого представник уповноважений укладати договір дарування, перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Відповідно до цивільного законодавства встановлено правило, згадно з яким, відсутність в довіреності імені обдаровуваного тягне за собою нікчемність останньої. Крім того, обов’язковими положеннями довіреності є місце і дата її підписання (складання), повне найменування (для юридичних осіб) та зазначення прізвища імені та побатькові (фізичних осіб), а також місце проживання (місцезнаходження для юридичної особи).

Ще одна особливість договору дарування полягає в тому, що незважаючи на те, що договір за загальним правилом є консенсуальним, він містить певні права та обов’язки сторін.

За дарувальником закріплюються певні права, зокрема:

- відмовитися від виконання  договору, у випадку, коли після  обіцянки подарувати річ, майновий стан дарувальника істотно погіршився;

- вимагати від обдарованого виконання покладеного нього обов'язку вчинити певну дію майнового змісту або утриматися від її вчинення на користь третьої особи (передати грошову суму чи інше майно у власність, сплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо). Вимагати від обдарованого виконання покладеного на нього обов'язку має право дарувальник, а в разі його смерті, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним - особа, на користь якої має бути виконаний цей обов'язок;

- скасувати договір дарування  до моменту вручення дарунку, якщо він був переданий через  іншу особу або органи транспорту  чи зв’язку;

- зажадати скасування договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) та дітей;

- вимагати розірвання договору, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати речі, яка має для дарувальника велику немайнову цінність;

- зажадати скасування договору дарування, якщо через недбале ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена;

- вимагати розірвання договору, якщо обдаровуваний відмовився  виконувати свій обов’язок на користь третьої особи;

Обов’язками дарувальника є:

- передати майно у власність  при обіцянці дарування;

- повідомити обдаровуваного про недоліки речі або її особливі властивості, які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна як обдаровуваного так і інших осіб;

- у випадку неповідомлення дарувальником  про недоліки речі чи її  особливі властивості, і в разі  заподіяння шкоди при користуванні чи володінні річчю, він зобов’язаний її відшкодуватию.

Обдаровуваний, як друга сторона договору, в свою чергу теж наділяється рядом як прав і так і обов’язків. Він має право:

-  у разі настання строку  виконання договору або відкладальної обставини, вимагати передання речі;

- у випадку, якщо дарувальник, незважаючи на настання умови, ухилятиметься від виконання свого обов'язку, обдаровуваний має право на примусове витребування відповідної речі або компенсацію її вартості;

- в будь-який момент односторонньо відмовитися від договору дарування і повернути річ, якщо вона не потребує догляду або особливих умов утримання чи зберігання.

Серед обов’язків обдаровуваного зазначаються:

- повернути дарунок внатурі  у разі розірвання договору дарування;

- у разі смерті  дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім  чи недієздатним зобов'язаний  виконати обов'язок на користь  третьої особи взяті ним зобов'язання;

- у разі порушення обдаровуваним  обов'язку на користь третьої  особи дарувальник має право вимагати розірвання договору і повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, - відшкодування його вартості;

- вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення, тощо).

Якщо при укладенні договору дарування був встановлений обов’язок обдаровуваного вчинити певні дії на користь третьої особи, то права і обов’язки виникають у певних випадках і в такої третьої особи. Так, у разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним виконання обов'язку на користь третьої особи має право вимагати від обдаровуваного особа, на користь якої встановлений цей обов'язок. В цивільному законодавстві закріплено гарантії захисту своїх  порушених прав для третіх осіб, зокрема положення про можливість їх захисту в порядку цивільного судочинства [13, с. 199].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.2 Укладення договору дарування, форма та істотні умови

 

 

За загальним правилом, закріпленим в цивільному законодавстві, договір дарування є консенсуальним, тож звідси можна зробити певний висновок, що для його укладення перш за все і головним чином потрібним є бажання власника подарувати річ. Крім волевиявлення дарувальника, для здійснення договору дарування необхідна також згода обдаровуваного, яку законодавець розцінює як акт прийняття дарунка [23, с. 170]. Порядок і правові наслідки прийняття дарунка врегульовано ст. 722 ЦК України, за якою право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, тобто з того часу, коли обдаровуваний будь-якими діями підтвердить свою згоду на прийняття дарунка. Дарувальник, який передає річ через підприємство або організацію транспорту, зв'язку або через іншу особу для вручення її обдаровуваному, має право відмовитися від договору до вручення речі обдарованому. Дарунок, направлений обдаровуваному без його попередньої згоди, є прийнятим, якщо він негайно не заявить про відмову від дарунка. До прийняття дарунка ст. 722 ЦК України прирівнює також прийняття документів про право власності на речі або символів речі (ключів, макета тощо). Безпосереднє висловлення згоди обдаровуваного необхідне лише при даруванні майна, укладання угоди на яке потребує спеціального оформлення (наприклад, дарування вогнепальної зброї, тощо).

Що до об'єктів державної власності, то відповідно до положень чинного Господарського кодексу України, державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом [10, с.580].

Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурсних засадах.

В чинному законодавстві закріплено, що предметом договору дарування може бути найрізноманітніший перелік речей, зокрема зазначається про такі як рухомі і нерухомі речі, гроші, цінні папери, іноземна валюта, а також майнові права якими володіє власник, або я кі виникнуть у нього в майбутньому (напрклад, у зв’язку із здійсненням права інтелектуальної власності), і в той же час майно, що дарується має бути не вилучене з товарообороту і може бути у власності особи, якій воно дарується. Від того, що саме виступає предметом конкретного договору дарування, від виду договору та його суб’єктного складу залежить і форма, у якій цей договір буде укладено [22, с.183].

В Конституції України закріплено право власності кожного громадянина, таке право власності гарантується [1, ст.41]. Отже визначати долю речі, що є власністю конкретої особи, є виключним індивідуальним правом власника. Що ж стосується речей, які перебувають у спільні власності, то договір дарування таких має бути погоджений всіма власниками.

В Цивільному кодексі України зазначається, що договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладено в усній формі. Визначальними критеріями віднесення речей до даної категорії є мета їхнього використання (побутове та особисте), а також їх відносно невелика вартість.

З моменту передачі права власності на річ обдаровуваному юридичний зв'язок між сторонами припиняється, тому обов'язок подальшого належного ставлення до дарувальника є суто морально-етичним. Однак в законі передбачається, що дарувальник (а в разі вчинення обдарованим вбивства дарувальника - на вимогу спадкоємців) має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей або іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка), дітей [25, с.210].

Дарувальник також не може залишити за собою право користуватися річчю після передачі її обдаровуваному. Однак ст. 725 ЦК України передбачає можливість встановлення обов'язку обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (надати право довічного користування дарунком чи його частиною третій особі, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо). Дарувальник може встановити умови, за яких договір дарування набиратиме чинності (наприклад, після завершення навчання, при одруженні тощо), головне, щоб ця умова не породжувала зобов'язання обдаровуваного перед дарувальником, в іншому випадку такий договір набуде ознак іншого, відмінного від дарування правочину.

Закон окремо встановлює вимоги щодо дарування рухомих речей, які мають особливу цінність. Такі договори мають укладатися в письмовій формі. Законодавець не визначає критеріїв віднесення речі до такої, що має особливу цінність. Водночас дарування цінних рухомих речей може здійснюватися усно, оскільки коментовані правочини не є нікчемними.

Спеціальна вимога щодо форми правочину встановлена для дарування валютних цінностей у розмірі, який перевищує п'ятдесяти кратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Договори дарування, що перевищують зазначений розмір, укладаються в письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням. До валютних цінностей згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" належить валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.