Загальні відомості про Закарпатську область

  Стабільно впродовж останніх років працюють підприємства з виробництва плодоовочевої консервної продукції, що створені із залученням інвестицій ТОВ “Дядя Ваня – Закарпатські овочі”, ТОВ “Мікаланд”, ТОВ “Консервний завод “Універ” Виноградівського району, виноробний завод “Котнар-М”, ТОВ “Фрут Мастер Груп” з виробництва соків Берегівського району, ДП “Голден Фудс” Ужгородського району з виробництва картопляних чіпсів та снеків із кукурудзяного і пшеничного борошна. Специфікою Закарпаття є вирощування городини приватними господарствами і фермерами, особливо поширене у населених пунктах Іршавщини, Виноградівщини і Берегівщини. Так, у Заріччі Іршавського району городина, а головно капуста, – основа місцевої економіки, вирощуванням ранніх овочів займаються не менше 80% селян. У селах Олешник, Букове, Виноградово, Велика Копаня, Широке, розташованих в найтеплішій низовині області, на Виноградівщині, великі плантації першої ранньостиглої полуниці. Велика і Мала Доброні Ужгородського району відомі врожаями червоного перцю, або “доброньською паприкою”.

                                                 Економіка 
 
  У Закарпатській області сформувався народногосподарський комплекс аграрного-індустріального типу з розвиненою сферою санаторно-курортного лікування та туризму. В промисловості домінують галузі, пов’язані з переробкою деревини, а також трудомісткі виробництва (виробництво приладо- та машинобудування, електронна галузь). 
  Провідними галузями є виробництво деревини та виробів з деревини, машинобудування, харчова промисловість та перероблення сільгосппродуктів, меблеве виробництво, які працюють на власній сировині. Вагому частку займає легка промисловість та машинобудування, виробництва яких в значній мірі використовують давальницьку сировину. Повністю з давальницької сировини виробляються вироби кондитерські, куртки шкіряні, ящики пластмасові, миючі засоби, трансформатори електричні, майже повністю (97-99%) – верхній та нижній трикотаж, білизна постільна, взуття.  
  Промисловий потенціал в основному зосереджений в Ужгородському районі, частка якого у загальних обсягах реалізованої продукції склала 39,1%, разом з містами Ужгород і Мукачеве – 60,6%. Це обумовлено реалізацією інвестиційних проектів на умовах спеціального режиму інвестування у СЕЗ «Закарпаття» та території пріоритетного розвитку.  
  Машинобудування області представлене виробництвом верстатів, гідравлічних пресів, виробів радіоелектронної промисловості, електродвигунів, арматури трубопровідної, побутових газових конвекторів, газових лічильників тощо.  
  Найбільші підприємства – ЗАТ «Берегівський радіозавод» (виробництво побутової техніки), ТОВ «Полімер-Техніка» (виробництво електрообладнання для автомобілів, пластмасові вироби широкого вжитку), ВАТ «Мукачівський верстатзавод» (виробництво металообробних верстатів), ЗАТ «Єврокар» (виробництво легкових автомобілів концерну «Фольксваген»), ТОВ «Ядзакі Україна» (виробництво електричних кабелів для легкових автомобілів), завод «Конвектор» (виробництво побутових газових і електричних конвекторів), Закарпатський завод «Електроавтоматика» (виробництво санiтарно-технiчного устаткування), ВАТ «Мукачівський завод «Точприлад» (виготовлення електрообладнання для авіаційної техніки) ЗАТ «Іршавський абразивний завод» (виготовлення інструментів) та інші.  
  Лісова та деревообробна промисловість. Майже вся продукція деревини переробляється на місці, на численних деревообробних, підприємствах, розвинених по всьому Закарпаттю. Найбільші деревообробні комбінати є в Сваляві, Тересві, Рахові; лісохімічні заводи в Сваляві, Великому Бичкові, Перечині; картонний завод в Рахові. Меблева промисловість (сировиною є переважно букове дерево) розвинена в Ужгороді, Мукачеві й Берегові. Найбільші підприємства – ТОВ «Нумінатор» (виробництво пиломатеріалів, вікон), ТОВ «ЕНО-Меблі Лтд» (виробництво меблевої продукції), ТОВ «Стен Лтд» (виробництво пиломатеріалів, вікон), СП «Фішер-Мукачеве» (виробництво лиж, ключок для гри в хокей, фанери); ТОВ «Тріо-Транс», ВАТ «Яворник», ТОВ «Проза ЛТД» та ряд інших.  
  Основна проблема галузі – застарілий фізично і морально парк лісозаготівельних та деревообробних машин і механізмів. Висока енергоємність існуючого обладнання, значні витрати коштів на його утримання, надзвичайно низькі якісні та технічні характеристики роблять неможливим освоєння виробництва багатьох конкурентоспроможних видів продукції, що користується попитом.  
  Виробництво електроенергії мало розвинене, зокрема зовсім недостатньо використані багаті водні ресурси. Гідроелектростанції – Ужгородська і Теребле-Ріцька.  
  У хімічній та лісохімічній промисловості налагоджено виробництво пластмас, смол, лаків, фарб, побутової хімії, продуктів переробки деревини тощо. Найбільші підприємства – ВАТ «Перечинський ЛХК» (виробництво етилацетату, деревного вугілля, карбамідних смол), ТОВ «Генкель-Ужгород» (товари побутової хімії).  
  Легка промисловість є одним з пріоритетів області. На сьогодні питома вага обсягів реалізованої продукції підприємств галузі становить 8,4%. Розвинуті текстильне виробництво, пошиття одягу, виробництво шкіри та шкіряного взуття.  
  Найбільші підприємства області –ТОВ «Гроклін-Карпати» (пошив чохлів для сидіння легкових авто), ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика» (пошив чоловічого і жіночого одягу), СП «Сандерс-Виноградів Гмбх.» (пошив ковдр; подушок), ТОВ «Фабрика жіночого одягу «ЛЕ-ГО Україна» (пошив жіночого одягу), ВАТ «Мукачівська трикотажна фабрика «Мрія» (виробництво швейних виробів в асортименті), Виноградівське виробничо-торгівельне швейне об’єднання «Гроно», ТОВ «Фабрика швейних виробів «Карпати-Інтерконтиненталь» у Мукачівському районі.  
  Харчова промисловість об’єднує 13 окремих галузей. Пріоритетними видами галузі є виноробство, виробництво безалкогольних напоїв та розлив мінеральної води, хлібопекарна, консервна промисловість, видобуток кухонної солі.  
  На сьогодні в області нараховується 430 харчових підприємств різних форм власності та господарювання. Внесок виробництва харчової промисловості у загальному обсязі промислового виробництва по області складає близько 16%, що є другим показником після машинобудування. Найбільші підприємства: ОП «Ужгородський коньячний завод», МПП «Алекс», ВАТ «Кондитерська фабрика А.В.К.», підприємство «Скілур». 

                                            Висновки 
              Регіональні проблеми розвитку Закарпатської області 
 
  Регіональні екологічні проблеми Закарпатської області зумовлюються ці-лим рядом чинників. Зокрема, це - прикордонне положення області, найбільша в Україні густота водних об’єктів, велика кількість мінеральних джерел, малоземелля, велика щільність населення, чудові природні умови для розвитку санаторно-курортної та туристично-рекреаційної галузей, насиченість території транспо-ртними комунікаціями, в тому числі трубопровідними, рельєфом місцевості. Разом з тим на території області відсутні об’єкти ядерної енергетики, великі гірничо-металургійні комплекси, вугільні розрізи. 
  Найбільш гострою проблемою для Закарпатської області є захист населених пунктів, виробничих об’єктів та сільськогосподарських угідь від затоплення паводковими та повеневими водами р. Тиса та її приток. 
Паводки та повені на річках Закарпаття відбуваються від 3 до 8 разів на рік, а паводки в листопаді 1998 року та березні 2001 року мали екстремальний характер. Останнім часом частота високих паводків невпинно зростає внаслідок збільшення водності, посилення антропогенного навантаження на водні екосистеми, порушення водоохоронного режиму в процесі господарювання, зміни інженерної інфраструктури та забудови території Закарпатської області. Аналіз впливу палео-географічних процесів свідчить, в майбутньому на Закарпатті можна очікувати посилення руйнівної дії паводків. Таким чином постає проблема протипаводково-го захисту. 
  В гірській частині Закарпатської області після катастрофічних паводків 1998 та 2001 років різко активізувались небезпечні екзогенні процеси (зсуви, сходження селевих потоків, річкова бічна ерозія). Дані процеси продовжуються і охоплюють все більші території. 
  Найбільш активно зсуви проявляються в Тячівському, Хустському, Рахівському та Міжгірському районах. Особливу небезпеку становлять зсуви в зоні Тереблянського водосховища, при сходженні яких може бути пошкоджена гребля, що загрожує знесенням більше тисячі житлових будинків, які знаходяться в селах нижче по течії. Сходження зсувів на трасах трубопроводів загрожує руйнуванням останніх і, як наслідок, попаданням в навколишнє природне середовище значної кількості органічних забруднювачів. 
  Значну шкоду завдає ерозія в долинах гірських річок. Фактично долини знаходяться на початку нового геоморфологічного циклу, пов’язаного з перебудовою рельєфу. В результаті досить швидко змінюються надзаплавні тераси. В межах цих терас, як правило розташовані центральні частини населених пунктів, основні транспортні комунікації та орні землі. Крім цього, з терасами пов’язані алювіальні горизонти, за рахунок яких, в основному забезпечується водопостачання населення. Бічна ерозія та пов’язані з нею зміни надзаплавних терас загро-жує погіршенням якості питної води та зменшенням величини її експлуатаційних запасів на розвіданих водозабірних ділянках. 
В період інтенсивних дощів значну шкоду наносять селі. Селенебезпечними є практично всі притоки основних річок Закарпаття в приводороздільній частині Карпат. 
  Активізації зсувних процесів, селей та бічної ерозії сприяє цикл підвищеної водності. 
  Ситуація з очисткою стічних вод на території області продовжує залишатися складною. На території області нараховується 95 споруд очистки зворотних вод різних методів очистки (74 споруди повної біологічної очистки, 14 споруд механічної очистки, 7 споруд фізико-хімічної очистки). Як правило, власниками споруд біологічної очистки є підприємства житлово-комунального господарства (20 очисних споруд), підприємства туристичного та санаторно-курортного комплексів (32 очисні споруди), селищні ради (2 очисні споруди) та промислові під-приємства (20 очисних споруд). До очисних споруд біологічної очистки значної частини промислових підприємств підключені і житлові будинки, які раніше були у власності цих підприємств. Спорудами механічної та фізико-хімічної очистки в більшості обладнані підприємства харчової промисловості (переробка овочів та фруктів), підприємства, де розміщені гальвановиробництва та великі підприємства по транспортуванню та зберіганню нафтопродуктів.

                                 Перспектива розвитку Закарпатської області 
 

  Закарпаття має великі рекреаційні можливості в європейському масштабі. Лише два найперспективніших в цьому відношенні регіони республіки - Азово-Чорноморське узбережжя та Карпатський - дають змогу щороку забезпечити природними (в тому числі лікувальними) ресурсами рекреантів, кількість яких у два з половиною рази перевищує сучасну чисельність населення України.  
Важливим перспективним районом рекреації є Карпатський (18,8 % сумарного потенціалу). Тепле літо й м'яка зима, величезні запаси сульфідних, вуглекислих, гідрокарбонатно-сульфатних, кальцієво-магнієвих, сульфатних натрієво-кальцієвих вод та грязей дають змогу розвивати тут територіально-рекреаційні комплекси міжнародного значення.  
  Першочерговими заходами для розвитку рекреаційно-туристичного комплексу Закарпаття є: забезпечення загальнодержавної  підтримки туризму, залучення до його розвитку  як  державних,  так  і  підприємств  інших  форм власності, а також окремих громадян; формування нових економічних основ належної матеріально-технічної бази і розвинутої інфраструктури; децентралізація управління туристичною галуззю, роздержавлення, створення сучасних структур на принципах ринкового господарювання; забезпечення пріоритетності вітчизняного внутрішнього та іноземного (в'їзного) туризму на основі використання туристичних ресурсів, надбань національної історії та культури українського народу; розроблення державних стандартів основних форм туристичного обслуговування; сприяння духовному розвиткові населення,  зміцненню  його здоров'я,  формуванню  у  громадян   загальнолюдських   цінностей, екологічної культури. 
  Потенціал Львівщини у санаторно-курортному лікуванні та розвитку туризму досить потужний. Діє 256 туристичних організацій, в яких працює понад дві тисячі осіб. За минулий рік вони прийняли 120 тисяч туристів, тридцять тисяч з яких — іноземці. Порівняно з попереднім роком це в 1,3 разу більше. На території Львівщини функціонують шість курортів, в основному бальнеологічного спрямування. Сьогодні можуть приймати відвідувачів 127 санаторіїв, які тільки за минулий рік оздоровили більш ніж 240 тисяч чоловік. Це дало змогу не лише лікувати й оздоровлювати людей, а й вирішити наші соціальні проблеми, перш за все, створювати нові робочі місця і зберігати вже існуюючі, поповнювати місцевий і державний бюджети. Так, скажімо, в загальному обсязі платних послуг на Львівщині послуги, надані санаторно-курортними і туристичними організаціями, становлять 200 млн. грн. А до бюджету було сплачено понад 30 млн. грн. Тому галузь, безумовно, заслуговує на увагу, вона оголошена пріоритетною і вже має свій вагомий вплив на структуру нашої економіки.  
  Крім того, постають завдання підготовки техніко-екологічних обгрунтувань щодо визначення територій курортними. Колись курорти місцевого чи державного значення визначалися на рівні Кабінету міністрів. Нині закон про курорти визначає, що це повноваження Верховної Ради. Однак тоді регіони повинні підготувати техніко-економічні обгрунтування, зібрати всі дані щодо потенційного курорту і т.д. Це дуже важливі функції місцевих управлінь, адже від їх роботи залежатиме подальший розвиток курортної справи. 
Регіональна влада також може і повинна розробляти програми з розвитку рекреаційних, туристичних зон, курортів і частково їх фінансувати. Завдяки державній туристичній адміністрації, створеній недавно на рівні Кабміну, вперше в державному бюджеті окремим рядком визначені кошти на розвиток туристичної і санаторно-курортної справи. Невеликі, всього 1,5 млн. грн., але це вже якийсь крок. І в нашому бюджеті маємо 320 тисяч гривень на розвиток курортної й туристичної справи. Хоча ці кошти не вирішать проблеми капітальних вкладень, будівництва чи часткового переобладнання нашої бази. Вони будуть спрямовані на розробку програм з розвитку курортів і туристичної інфраструктури, інвентаризацію наявної бази, методичну роботу з пам’ятками історії та культури, проведення тренінгів, семінарів для спеціалістів.  
  Є перспективи також в об’єднанні зусиль — минулого року створено раду з розвитку туризму Карпатського регіону, в яку ввійшли Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області. 
  На процес інвестування найбільше впливають політична ситуація в країні і довіра до місцевої влади. У нас з інвесторами були десятки, якщо не сотні переговорів. Справа зрушила з місця. Кількість відпочиваючих, які приїхали з Заходу (переважно з Польщі), збільшилася в минулому році в сім-вісім разів і становила 28 тисяч чоловік. Це досить суттєво, і їх потік зростає. 
  Організація санаторно-курортної справи — це цілий «кошик» проблем, наявних і «підводних». Вирішувати їх потрібно у комплексі.

                                              Список літератури 
 
1 http://www.experts.in.ua/regions/detail.php?ID=4322 
(Сайт: «Всеукраїнська експертна мережа» 
 
2 Журнал “Закарпаття” №2 літо/осінь 2010 
 
3 http://www.investments.uz.ua/ua/investment-proposals/natural-resources.html 
(Сайт: «Закарпатське інвестиційне агенство») 
 
4 http://www.uz.ukrstat.gov.ua/ 
(Сайт: «Державна служба статистики України» - «Головне управління статистики у Закарпатській області») 
 
5 http://carpaty.net/?p=7826&lang=uk 
(Сайт: «Регіональний інформаційний центр Карпати» 
 
6 http://uk.wikipedia.org/wiki/ «Закарпаття» 
 
7 http://www.karpaty.info/ua/uk/zk/ 
(Сайт: «Карпати.info»)