Загальні відомості про Закарпатську область

Міністерство освіти і науки України 
Чернігівський Державний Інститут Економіки і Управління 
 
 
Кафедра економічної теорії 
 
 
 
 
 
 
НАУКОВА РОБОТА 
на тему: 
 
«Загальні відомості про Закарпатську область» 
 
з дисципліни РПС

                                                                                      Виконав студент групи Т-132 
                                                 Верзун Олександр Миколайович 

                                                                                     Перевірила 
                                      к.е.н., доцент Холявко Наталія Іванівна 
                                                          
                                                                       _________ 
    Підпис

 
 
 
 
Вступ                                                                                                            3                                                                                                                                                                     
Природні умови та ресурси                                                                             4 
Клімат                                                                                                                   4 
Природні ресурси                                                                                                7 
Земельні ресурси                                                                                                 8 
Лісові ресурси                                                                                                    11 
Водні ресурси                                                                                                     12 
Населення                                                                                                          14 
Характеристика господарства                                                                      18 
Промисловість                                                                                                   18   
Сільське господарство                                                                                      20 
Економіка                                                                                                    22 
Висновки                                                                                                    24 
Список літератури                                                                                   28

                                             Вступ 
 
  Закарпаття – наймолодша область України, утворена 22 січня 1946 року. Розташована на крайньому південному заході України, у межах західної частини Українських Карпат та Закарпатської низовини. На півночі межує з Львівською, на сході – Івано-Франківською областями України, на півдні має спільний кордон з Румунією, на південному заході – Угорщиною, на заході – Словаччиною, на північному заході – Польщею. Це єдина з областей України, якамежує з чотирма зарубіжним країнами. 
  Закарпаття – одна з невеликих областей України. Її площа становить 12,8 тис. кв. км або 2,1% території України. Площа регіону майже у 3 рази менша від найбільшої за площею Одеської області (33,3 тис. кв. км) і дещо більша від найменшої за площею Чернівецької області (8,1 тис. кв. км).  
Територія області поділена на 13 адміністративних районів, 11 міст, з них 5 обласного підпорядкування (Берегове, Мукачеве, Ужгород, Хуст, Чоп), 19 селищ міського типу, 579 сільських населених пунктів. На її території, поблизу села Ділове Рахівського району, знаходиться географічний центр континенту. Найбільші міста: Ужгород, Мукачеве.  
  Обласний центр – м. Ужгород з населенням 115,57 тис. жителів. В місті Ужгороді проживає близько 10% населення регіону.  
  Кількість населення становить 1 млн. 243,8 тис. жителів. У загальній чисельності населення України на Закарпатську область припадає 2,6%. Майже дві третини населення Закарпаття проживає у сільській місцевості (62,96%), завдяки чому її територія є найменш урбанізованим регіоном України. Міське населення становить 37,04% населення області.  
  Щільність населення області висока і складає 97,17 осіб/кв. км. В гірських районах щільність нижча від 35 осіб/кв. км у Великоберезнянському до 47 осіб/кв. км – у Воловецькому районі. У Виноградівському районі щільність становить 169,24 осіб/кв. км, цей показник найвищий серед районів області. У містах обласного підпорядкування найщільніше заселені – м. Ужгород (3661,85 осіб/кв. км) та м. Мукачеве (3023,59 осіб/кв. км).  
  Область є багатонаціональною, тут проживають представники понад 100 національностей. Основним і корінним населенням є українці, частка якого – 80,5%. Проживають також угорці (12,1%), румуни (2,6%), росіяни (2,5%), цигани (1,1%), словаки (0,5%), німці (0,3

                                Природні умови та ресурси 
                                                                Клімат 
 
Територія Закарпаття має м'який помірно-континентальний клімат. Він сформувався під впливом сонячної радіації, що потрапляє на поверхню, циркуляції повітряних мас і рельєфу території.  
   Величина сонячної радіації залежить від кута падіння сонячного проміння, який змінюється від 64-65° в червні до 17-18° в грудні. Поверхня області отримує в середньому за рік 48 ккал/см² тепла. Розподіл тепла та інші кліматичні показники (атмосферний тиск, опади, напрям і сила вітру) визначаються насамперед рельєфом. Карпатські гори перешкоджають проникненню холодних повітряних мас з півночі, тому клімат тут формується переважно вологими повітряними масами з Атлантичного океану і континентальним повітрям помірних широт. Гори зумовлюють "мозаїчність" клімату. Гірський рельєф посилює континентальність повітря. В гірській частині області спостерігаються найнижчі середні температури січня (-8°...-6°С) і липня (+14°...+16°С). В с. Нижній Студений зафіксовано абсолютний мінімум температур в області – -36°С. Ізотерми липня і січня простягаються паралельно до напрямку хребтів.  
   На рівнині повітря протягом року прогрівається більше, ніж в горах. Середня температура липня тут досягає +20°С, а січня – -4°С. Амплітуда середніх місячних температур є найбільшою саме в рівнинній частині області. Тут же зафіксовано абсолютний максимум температур — +41°С у м. Берегове.  
   Закарпаття має достатнє зволоження. Найбільше опадів (понад 1400 мм) випадає в найвищій частині Карпатських гір – на сході та північному сході області. Їх кількість зменшується в південно-західному напрямі (до 500-600 мм) – у районі міст Чоп та Берегове.  
   Опади випадають переважно влітку (понад 60%), особливо у червні, а в горах – у липні. Влітку бувають зливи та грози.  
   Сніговий покрив у гірській частині області встановлюється в середині листопада, сходить на початку квітня, тривалість його – до 110 днів (Нижній Студений). На рівнині сніговий покрив триває з кінця грудня – початку січня до початку березня в районі м. Берегове (51 день). На рівнинній території нерідко бувають зими без стійкого снігового покриву.  
   Протягом року над Закарпаттям переважають повітряні маси помірних широт. На рівнинній території найчастіше дують південно-західні вітри, в передгір'ях і горах – гірсько-долинні, а вище 1000 м панує західний перенос повітря. Взимку в Карпати по зниженнях річкових долин проникають північні вітри. В цю ж пору холодне повітря часто опускається з гір на рівнину у вигляді північних і північно-східних вітрів.  
   На території області чітко виділяються пори року. Кожна з них має свої особливості у гірській і рівнинній частинах.  
   Зима на рівнині м'яка, коротка і нестала. Тут вона значно тепліша, ніж в інших районах України, розміщених на тій же широті, що пояснюється надходженням вологих і відносно теплих повітряних мас з Атлантичного океану. Переважає хмарна погода з туманами, температура повітря близька до 0°С. Сильні морози бувають рідко. Сніговий покрив нестійкий, часті відлиги. В горах зима суворіша і триваліша. Сніговий покрив досягає 1 м і більше, на найвищих вершинах сніг лежить аж до липня. Температури повітря нерідко опускаються до -30°С і нижче, середні ж у січні становлять -8°...-9°С. В горах спостерігається температурна інверсія – в долинах буває холодніше, ніж на схилах гір. Це відбувається внаслідок того, що важке й щільне холодне повітря опускається в долини і там застоюється.  
   Весна характеризується значним впливом циклонів з Середземного моря і частим вторгненням континентальних тропічних повітряних мас. Це спричиняє часту зміну погоди навесні. На рівнині весна починається в кінці лютого – на початку березня. В цей час можна спостерігати як різкі підвищення температури повітря (до +15°...+18°С), так і велике зниження (до -5°...-10°С). У квітні-травні температура може підніматись до +25°...+35°С, проте майже щорічно у другій половині квітня бувають приморозки. В горах весна холодніша, що зумовлено зниженням температури повітря відповідно до висоти.  
   Літо у Закарпатті починається з другої декади травня (як і на Південному березі Криму). В цей час переважає морське повітря помірних широт, яке приносить велику кількість опадів. Континентальні тропічні повітряні маси, вторгаючись сюди, зумовлюють нерідко підвищення температури до +36°...+40°С (при середньодобовій +15°...+25°С). В гірських районах температура повітря значно нижча (в середньому +9°...+13°С), на найвищих вершинах влітку іноді випадає сніг.  
   Осінь починається в другій половині вересня і триває 80-90 днів. В цей період температура повітря значно знижується, в кінці жовтня починаються приморозки, збільшується кількість днів з туманами, тривалими опадами. Коли ж надходять теплі морські маси з Середземномор'я, встановлюється тепла погода з облоговими дощами.  
   За відмінностями кліматичних показників на території області можна виділити три агрокліматичні райони – низовинний, передгірний, гірський.  
   Низовинний район займає всю Закарпатську низовину і є найтеплішим в області. Сума температур вище 10° становить 3000°С-3600°С. Безморозний період – 170-190 днів. Найтепліші місця – навколо м. Виноградів та с.Мужієво (Берегівський район). Вони захищені від холодних вітрів і мають дуже сприятливі умови для прогрівання повітря. Зволоження району достатнє – 530-700 мм. Кліматичні умови сприятливі для вирощування тут різноманітних сільськогосподарських культур, у тому числі теплолюбних – абрикосів, персиків, рису,винограду, перцю та ін.  
   Передгірний район займає передгір'я, південну частину Вулканічного хребта, Іршавську та Солотвинську улоговини. Відзначається м'яким теплим кліматом з великою сумою активних температур (2700°С-3000°С), тривалим безморозним періодом (170-175 днів), значним зволоженням (900-1200 мм). Більшим ступенем континентальності відзначаються Іршавська і Солотвинська улоговини: взимку сюди проникає з гір холодне повітря, тому часто бувають сильні морози. Кліматичні умови району сприяють вирощуванню багатьох теплолюбних культур, у т.ч. винограду, тютюну та ін.  
   Гірський район займає найбільшу частину області. Між окремими його частинами існують значні відмінності у кліматі, пов'язані з висотою над рівнем моря, різною експозицією схилів, формами рельєфу. В теплий період із збільшенням висоти на кожні 100 м температура знижується на 0,7°С, а в холодний – на 0,4°С. З висотою скорочується тривалість безморозного періоду (до 100-60 днів), зменшується сума активних температур (1000°С - 600°С). Тут випадає надмірна кількість опадів (понад 1400 мм), більшість їх – у вигляді снігу. Такі умови дають можливість вирощувати найменш вибагливі до тепла сільськогосподарські культури: овочі на зелень, ріпу, картоплю, кормові трави.  
   Найтеплішими місцями в цьому районі є гірські долини. Кліматичні умови в них сприятливі для вирощування ярих зернових культур, картоплі, деяких овочів.  
   Кліматичні умови на всій території Закарпаття сприятливі для розвитку сільського господарства, але найкращі вони – в низовинній її частині. Інколи спостерігаються негативні кліматичні явища – пізні весняні приморозки, зливи, раннє танення снігу. Сприятливий клімат дозволяє розвивати на території області різні види літнього й зимового відпочинку людей.  
 

                                 Природні ресурси 
 
  Площа лісів Закарпаття становить близько 5000 км2. Серед деревних лісових порід найпоширеніші бук (58%), ялиця й дуб, а також вільха, тису, сосна, ясен і інші. Вони переважно ростуть у передгір'ях і горах на бурих горно - лісових і гірських луго - буроземних ґрунтах, на низовині, що переміняються дерново-підзолистими й буроземно-підзолистими. Широке поширення лісів сприяло розвитку в області деревообробної промисловості. 
  Корисні копалини представлені досить багатими родовищами свинцово - цинкових руд (Біганское), алюмінієвих руд (Берегівське) і золота (Сауляк і Мужієвське). На півдні області знаходиться велике родовище кам'яної солі (Солотвино), також знамените розташованими на різній глибині (від 150 до 500 м) соляними шахтами й лікувальними грязями. Крім цього промислове значення мають родовища туфів, доломітів, перлітів, мінеральних фарб, бентонітових глин і кольорових мармурозованих вапняків. Область буяє цілющими мінеральними водами (більш 340 джерел), найбільш відомі з них - Свалява й Поляна Квасова. 
  Багатий і різноманітний тваринний мир регіону. На Закарпаття живе 80 видів ссавців, 280 - птахів, 16 - земноводних, 60 - риб, 100 - молюсків. В Українських Карпатах водиться три чверті всіх ссавців країни. Тут можна зустріти дикого кабана, козулю, карпатського оленя, бурого ведмедя, вовка, лисицю, єнотоподібний собаку, борсука, куницю, крота, ласку, горностая, тхора, норку, видру, рись, зайця, білку, ондатру й багатьох інших мешканців. У річках Закарпаття водиться майже половина всіх прісноводних риб України, серед яких - форель річкова, лосось дунайський, харіус, сом, щука, лин, плотва й інші.

                                           Земельні ресурси 
 
  Сільськогосподарські угіддя займають 36% від земельного фонду області. Ліси та інші лісовкриті площі складають 57% території області. На інші види земель та угідь припадає 7% території області.  
  За останні роки в області спостерігається тенденція до погіршення агрохімічних властивостей ґрунтів. Середньозважений показник вмісту гумусу за останні 5 років зменшився на 0,14%, площа ґрунтів з низьким і дуже низьким вмістом калію збільшилася на 11%, вмістом фосфору – на 1% від загальної. Спостерігається тенденція до збільшення площі земель з кислими ґрунтами та підвищення кислотності ґрунтів.  
  В області нараховується 8,4 тис. га деградованих та 14,9 тис. га малопродуктивних земель, які потребують консервації. До деградованих відносяться землі, зайняті зсувами, кам’янистими місцями, ярами. До малопродуктивних – змита рілля (9,8 тис. га) та орні землі на схилах більше 10° (5,1 тис. га).  
  Закарпатський регіон в цілому характеризується високим рівнем небезпеки сукупного прояву небезпечних геологічних процесів, таких як зсуви, селі, бічна річкова і площинна ерозія, карст, підвищена сейсмічність та інші. Закарпатська область є найбільш ураженою зсувними, селевими та ерозійними процесами (61% загальної площі області).  
  Значної шкоди завдає ґрунтова ерозія. За останні 25-35 років ступінь еродованості орних земель збільшилась на 10-25% в межах гірсько-передгірних районів і на 3-10% на рівнинах. Найбільша частина еродованих земель в Іршавському – 23% (басейн р. Боржава) і Міжгірському – 29% (басейн р. Ріка) районах, середня (11-14%) – характерна для Воловецького і Свалявського (басейн р. Латориця), Рахівського (басейни Чорної і Білої Тиси), Ужгородського (басейн р. Уж) районів, а найменша (біля 1%) – для рівнинних районів Берегівського та Виноградівського районів. В структурі еродованих угідь на слабозмиті ґрунти приходиться 45%, середньозмиті – 37% і сильнозмиті – 18%.  
 
Основними причинами збільшення площі еродованих земель є:  
• включення у ріллю земель на схилах, крутіших 7-10°;  
• недосконала агротехніка обробітку земель;  
• інтенсивний розвиток ерозійних процесів.  
 
  Найбільш гострою проблемою для Закарпатської області є захист населених пунктів, виробничих об’єктів та сільськогосподарських угідь від затоплення паводковими та повеневими водами р. Тиси та її приток. Паводки та повені на річках Закарпаття відбуваються від 3 до 8 разів на рік, а паводки в листопаді 1998 року та березні 2001 року мали екстремальний характер.  
  Значних збитків економіці Закарпаття наносять зсувні та селеві процеси в гірській частині області, значну шкоду завдає дія річкової берегової ерозії в долинах рік. Державним управлінням екоресурсів постійно приділяється велика увага заходам захисту земель від підтоплення та ліквідації наслідків повеней 1998 та 2001 років. Щорічно вводяться до дії захисні дамби, проводяться берегоукріплення, очистка берегів річок та струмків, регулюються русла малих річок, розчищаються заплавні території у зонах затоплення.  
  Останнім часом частота високих паводків невпинно зростає внаслідок збільшення водності, посилення антропогенного навантаження на водні екосистеми, порушення водоохоронного режиму в процесі господарювання, зміни інженерної інфраструктури та забудови території Закарпатської області. Аналіз впливу палео-географічних процесів свідчить: в майбутньому на Закарпатті можна очікувати посилення руйнівної дії паводків. Таким чином постає проблема протипаводкового захисту.  
  В гірській частині Закарпатської області після катастрофічних паводків 1998 та 2001 років різко активізувались небезпечні екзогенні процеси (зсуви, сходження селевих потоків, річкова бічна ерозія). Дані процеси продовжуються і охоплюють все більші території.  
  Найбільш активно зсуви проявляються в Тячівському, Хустському, Рахівському та Міжгірському районах. Особливу небезпеку становлять зсуви в зоні Тереблянського водосховища, при сходженні яких може бути пошкоджена гребля, що загрожує знесенням більше тисячі житлових будинків, які знаходяться в селах нижче за течією. Сходження зсувів на трасах трубопроводів загрожує руйнуванням останніх і, як наслідок, потраплянням до навколишнього природного середовища значної кількості органічних забруднювачів.  
  Значну шкоду завдає ерозія в долинах гірських річок. Фактично долини знаходяться на початку нового геоморфологічного циклу, пов’язаного з перебудовою рельєфу. В результаті досить швидко змінюються надзаплавні тераси. В межах цих терас, як правило розташовані центральні частини населених пунктів, основні транспортні комунікації та орні землі. Крім цього, з терасами пов’язані алювіальні горизонти, за рахунок яких, в основному забезпечується водопостачання населення. Бічна ерозія та пов’язані з нею зміни надзаплавних терас загрожує погіршенням якості питної води та зменшенням величини її експлуатаційних запасів на розвіданих водозабірних ділянках.  
  В період інтенсивних дощів значну шкоду наносять селі. Селенебезпечними є практично всі притоки основних річок Закарпаття в приводороздільній частині Карпат.  
   
 
 
 
Основними негативними чинниками змін екологічного стану в районах розробок корисних копалин є:  
• Зміна природного рельєфу на техногенний.  
• Утворення відвалів гірських порід.  
• Погіршення природного захисту підземних вод від забруднення внаслідок розробки поверхневих захисних шарів порід.  
• Порушення природного режиму поверхневих та підземних вод, що може призвести до зменшення їхніх запасів.  
• Активізація екзогенних геологічних процесів, зокрема зсувів, ерозії, та інше.  
 
Важливим еколого-економічним чинником, який в не повній мірі враховується при обґрунтуванні доцільності видобутку сировини, є вилучення під гірничі відводи сільськогосподарських земель. Втрати цих земель в більшості випадків незворотні. Внаслідок розробок, під кар’єрами та шахтами в області нараховується 730 га порушених земель, з них 500 га відпрацьованих земель, що підлягають рекультивації. 

                                                  Лісові ресурси 
 
  Всі, хто хоч би раз побував на Закарпатті, визнають, що мало де в Європі є ще такий куточок, який би порівнявся з цим краєм по кількості і якості озеленення території. На Закарпатті близько 2.000 видів вищих рослин, серед яких, на жаль, 44 види – на межі вимирання. Ліси краю займають площу близько 500.000 га (що складає 45% території Закарпаття). 
  Серед лісових порід найбільш представлені буки – 58%, ялицеві – 31%, дубові – 7%, є також березові, вільхові, грабові, тісовиє, соснові, ясеневі, кленові. Переважно вони ростуть в горах на бурих гірничо-лісових і гірських лужно-буроземніх грунтах, які на низовинах змінялися дерновий-підзолистими і буроземно-підзолистими. 
  На Закарпатті є також немало історичних парків-пам’ятників. 
Вони розташовані, зокрема, в таких місцевостях, як В.Березный – парк ХTХ в., Ужгород – парк Лаудона, парк Підзамковий, Мукачево – парк, що налічує 140 екзотичних дерев і кущів, Віноградово – парк Перені, Карпати – парк Шенборнов, Буштіно – парк XVIII в., Невіцкоє – парк Вагнера (замокнув), В.Лазы – парк Плотені, Креслення – парк 1848 р. 
  Безперечно, впорядковані парення Закарпаття існували вже в середні віки, а їх виникнення пов’язане з такими феодалами, як Перені, Шенборни, Довгаї, Другети. Вони сприяли появі і розвитку парків, оскільки вввозілі зі всіх куточків миру різні, екзотичні для нашого краю, рослини. 
Про це свідчить той факт, що в 1701 році навколо замку в місті Ужгороді було 5 парків: Квітковий, Звіриний, Луг, Журавлиний і Голубиний. У Межигір’ї, Іршаве, Стужіце, Плав’і до сьогоднішнього дня ростуть вікові дуби, а в Ужгороді – 500-річний платан і 300-річний ясен. 
  Наш край славиться не тільки місцевими породами, але і численною екзотичною флорою. В даний час на Закарпатті зафіксовано більше 300 видів екзотичних рослин. З ранньої весни і до пізніше осяй цвітіння одних рослин змінявся цвітінням інших. Здається, що Карпати просто розчиняються в буйному цвітінні дерев і чагарників. 
  Це такі оригінальні рослини, як кущі форзіциі золотистою і зеленуватою, це ніжно-рожеві квіти японської айви і рожеві – яблуні Недзвецкого, криваво-червоні квіти яблуні флорідськой і білі – яблуні китайської, бутони рожевих квітів сакури японською, білі і червонуваті свічки квітучих каштанів. 
  А ще кипарісовіки, гімалайські сосни, дугласиі, самшит вічнозелений, скумпія звичайна (“парикове дерево”), катальпа – “сигарне дерево”, павлонія пухнаста (“адамово дерево”). Кажучи про екзотичні рослини Закарпаття, слід пригадати про дерево з далекого Китаю – про магнолію (“огірковому дереві”). 
  У нашому краю їх росте декілька видів: рожева магнолія Суланжа, біла магнолія Кобус і фіолетова магнолія Ленне. Наукою, до речі, доведено, що квітка магнолії має всередині температуру, вище за температуру навколишнього повітря. Спробуйте переконатися в цьому самі, приклавши до квітки магнолії руку.

                                                        Водні ресурси 
 
  Водні ресурси області формуються за рахунок поверхневого стоку річок басейну ріки Тиса. Місцевого річкового стоку, що утворюється в межах області 
транзитного річкового стоку, що утворюється на території Румунської, Угорської та Словацької республік, а також експлуатаційних запасів підземних вод.  
  Річки Закарпатської області в географічному плані розміщені і належать до басейну одного із найбільших приток Дунаю – річки Тиса, яка є основною водною артерією області. Всі річки беруть свій початок у високогірній частині Карпат.  
Територія області перерізана густою мережею рік. Середня густина річкової сітки – 1,7 км/кв.км. Всього в області протікає 9426 рік сумарною довжиною 19723 км. Загальна довжина 155-ти рік, кожна з яких довша 10-ти км, становить 3,43 тис. км. З них, ріки Тиса, Боржава, Латориця та Уж мають довжину більше 100 км кожна. Загальна протяжність річки Тиси 967 км, з них в межах України - 262 км. На території області вона приймає праві притоки : річки Косовська (41 км), Тересва (56 км), Теребля (91 км), Ріка (92 км), Боржава (106 км).  
  Середній багаторічний стік, який формується в межах області , становить близько 7040 млн.м3 на рік і 5830 млн.м3 75%забезпеченості.  
  В області нараховується 9 водосховищ та 59 ставків. Загальний об'єм всіх штучних водосховищ 60,5 млн.м куб., площа водного дзеркала становить 1,56 тис.га. Прогнозні запаси підземних вод на області складають 400 млн.м3, затверджені – 124 млн.м3.  
  В області налічується 561 сільський населений пункт з населенням 720 тис. чоловік. Сільськогосподарське водопостачання, за винятком невеликої кількості водозаборів із гірських потоків, базується переважно на підземних водах.  
  У 2002 році 404 основними водокористувачами забрано із природних водних об'єктів 67,76 млн.м3 та скинуто всього 49,55 млн.м3 . За останні роки спостерігається тенденція до зменшення обсягів використання свіжої води, проте скид забруднених стічних вод у водойми за 2002-2012 роки дуже високо зріс, що свідчить про незадовільний стан каналізаційних очисних споруд. 
  Споживання свіжої води зменшилось в порівнянні з 2001 р. на 15,2 відсотки. Найбільше використано води на господарсько-питні потреби – 26,77 млн.м3, сільськогосподарські потреби – 13,53 млн.м3, промислові потреби – 6,25 млн.м3. Зменшення використання свіжої води відбувається в основному за рахунок скорочення кількості використаної води на промислові потреби. Найбільшими споживачами свіжої води є м. Ужгород – 11,5 млн.м3, м. Мукачево – 8,9 млн.м3 , Мукачівський – 7,7 млн.м3 та Ужгородський – 6,5 млн.м3 райони.  
  У поверхневі водні об'єкти скинуто 15,2 млн.м3 забруднених стічних вод, що на 3,1 % більше в порівнянні з 2001 р. Частка забруднених стічних вод в загальному скиді складає 30,7 %. Найбільш несприятлива ситуація склалася у містах Ужгород та Мукачево, де було скинуто забруднених вод відповідно 9,9 та 2,5 млн.м3 , або 65,1 та 16,4 процента загально обласної кількості. 
  В області нараховується 9 водосховищ та 59 ставків. Загальний об'єм всіх штучних водосховищ 60,5 млн.м куб., площа водного дзеркала становить 1,56 тис.га.  
  Прогнозні запаси підземних вод на області складають 400 млн.м3, затверджені – 124 млн.м3.  
  В області налічується 561 сільський населений пункт з населенням 720 тис. чоловік. Сільськогосподарське водопостачання, за винятком невеликої кількості водозаборів із гірських потоків, базується переважно на підземних водах.  
  У 2002 році 404 основними водокористувачами забрано із природних водних об'єктів 67,76 млн.м3 та скинуто всього 49,55 млн.м3 . За останні роки спостерігається тенденція до зменшення обсягів використання свіжої води, проте скид забруднених стічних вод у водойми за 2000-2002 роки дещо зріс, що свідчить про незадовільний стан каналізаційних очисних споруд.