Сучасний урок географії: впровадження активних форм та методів навчання

Для чіткої організації самостійної роботи школярів визначається графік розгляду кожної країни.

Перед початком вивчення розділу «Регіони та країни світу» клас ділять на групи по 3—4 особи (важливо, щоб учні це робили самостійно за бажанням, адже від взаєморозуміння всередині «творчого союзу» залежить їх подальший успіх). Кожна група учнів вибирає 2 країни, інформацію про які учасники групи будуть висвітлювати, тобто виступатимуть як «оглядачі» цих держав, але таким чином, щоб розгляд першої країни відбувався в III, а другої — у IV чверті.

Усі інші учні, що не характеризують конкретної країни, тобто не належать до категорії «оглядачів», переходять до розряду «публіка» (або «кореспонденти»). Але вони теж готуються до зустрічі під час «конференції», бо будуть ставити питання «оглядачам».

Підготовка «оглядачів» до конференції

Готуючи огляд певної країни, кожен  учень повинен прочитати багато літератури (енциклопедії, довідники, підручники, книжки, статті тощо), опрацювати різні джерела інформації (географічні карти, атласи, сторінки Інтернету, теле- та радіопередачі та ін.), щоб якомога краще дізнатися про державу, що характеризується.

Для кращої організації роботи на уроці розробляється план характеристики держави. По-перше, десятикласникам легше буде збирати інформацію, характеризувати державу в певній послідовності. По-друге, для вчителя існуватимуть чіткі орієнтири щодо повноти розкриття матеріалу.

План економіко-географічної характеристики держави може мати такі пункти:

1. Загальні відомості (площа, кількість населення, столиця; державні символи: прапор, герб, гімн; державний лад: форма правління, державний устрій, адміністративно-територіальний поділ; офіційна мова; грошова одиниця; національні свята).
2. Географічне положення, оцінка для розвитку господарства (економіко-географічне — вихід до океанів і морів, важливість транспортних магістралей тощо; політико-географічне — країни-сусіди та відносини з ними, сусідство з «гарячими точками» планети тощо.
3. Природні умови та ресурси, оцінка для розвитку промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту тощо (особливості рельєфу й клімату, оцінка сприятливості природних умов; забезпеченість природними ресурсами — мінерально-сировинними, водними, земельними, лісовими та ін.).
1. Населення (демографічні процеси: кількість населення та його динаміка, природний та механічний рух, статево-вікова структура; розміщення населення: густота населення, основні типи поселень, міське та сільське населення; етнічний та національний склад; релігія, трудові ресурси та зайнятість населення; соціальна структура).
2. Господарство (загальна характеристика промисловості, сільського господарства, транспорту; територіальна організація).
3. Проблеми та перспективи суспільного розвитку країни.

Для того, щоб характеризувати країну за таким планом, не досить мати інформацію (навіть у великих обсягах) про неї, потрібно ще вміти аналізувати зібраний матеріал — оцінювати всі чинники розвитку господарства, пояснювати ступінь розвинутості господарства загалом і його окремих галузей тощо, — а також давати лаконічну інтегровану відповідь на кожне питання.

Учителю потрібно чітко зорієнтувати учнів щодо витрати часу на уроці при висвітленні кожного пункту плану характеристики (регламентувати кожний розділ, визначити тривалість розповіді по кожному пункту, щоб більша частина часу припадала на розгляд господарства), що в сумі не повинно перевищувати 30 хвилин.

Організація роботи всередині групи  залежить від самих десятикласників, які до неї входять. Учні можуть матеріал готувати разом, обговорюючи кожний пункт, а можуть пункти плану розподілити між учасниками групи, щоб кожен більше заглибився у «свій напрям». Але останнє не означає обмеженість лише «своїми» пунктами, бо всі учні групи повинні володіти загальною інформацією про країну, хоча «своє» питання потрібно знати досконало. Під час конференції група «оглядачів» мусить висвітлювати особливості певної країни, навіть коли хтось із групи з будь-яких причин не з´явився на урок, — не можна ж розчарувати «публіку», яка готувалася до зустрічі. Той, хто був відсутній під час виступу своєї групи, приєднується до огляду іншої країни, але його участь у ролі «оглядача» упродовж чверті обов´язкова.

Крім усної розповіді про  країну група «оглядачів» може підготувати будь-який ілюстративний матеріал (фотографії, таблиці, схеми, малюнки, відеороліки тощо), адже вони розуміють, що досягти поставленої мети — за короткий час якомога повніше розкрити економіко-географічні особливості держави за типовим планом — найкраще, якщо не тільки на слух, а й візуально сприймати інформацію. 

 

Підготовка «публіки» до конференції

Щоб бути «публікою» під час проведення конференції, не досить лише присутності на уроці — необхідна активність під час обговорення проблеми, а для цього потрібно підготуватися: у загальних рисах знати про країну, що розглядається, заготовити цікаві запитання для детальнішого вивчення предмета обговорення (держави).

До запитань, які «публіка» ставитиме «оглядачам», висуваються такі вимоги:

• географічність (запитання мають стосуватися території цієї 
країни й географії);

• лаконічність, чіткість, однозначність (запитання має бути коротким і чітко сформульованим; воно не повинно містити в собі відповіді або базуватися на 
  якихось припущеннях);
• свіжість і новизна інформації (питання має бути таким, щоб 
  відповідь не повторювала інформацію, що вже прозвучала, тобто не повинна стосуватися типового плану характеристики країни; при відборі матеріалу для запитання слід користуватися сучасними, а не застарілими даними);

• унікальність і специфічність (запитання має бути з «родзинкою», цікаве, оригінальне, відповісти на яке можуть лише ті «оглядачі», що впевнено володіють інформацією про «свою» країну).

Зрозуміло, що для того, щоб задати запитання «оглядачам» за цими вимогами, потрібно багато попрацювати. Крім правильно сформульованого запитання, треба знати і повну відповідь на своє запитання, адже існує вірогідність її оприлюднення в разі, коли «оглядачі» цього зробити не зможуть.

Структура проведення уроку-конференції

Після вступного слова вчителя група «оглядачів» за типовим планом характеризує держави упродовж 25—30 хвилин. Учителю важливо стежити за дотриманням регламенту висвітлення кожного пункту плану, іноді втручаючись у розповідь «оглядачів» для того, щоб прискорити розкриття інших розділів характеристики, адже учні часто захоплюються деталями і багато уваги приділяють чинникам розвитку господарства за рахунок часу, відведеного на розгляд основних галузей господарства.

Характеризувати країну «оглядачі» можуть у будь-який спосіб: кожен висвітлює ті пункти плану, які готував; усі учасники групи, чергуючись і доповнюючи один одного, дають опис держави по кожному пункту плану; хтось один розповідає про країну, а всі інші — доповнюють, демонструють ілюстративні матеріали тощо. Але під час виставлення оцінки за роботу на конференції враховується активність і внесок кожного «оглядача» окремо.

Виступаючи перед класом, учні набувають  навичок ораторської майстерності, освоєння якої веде до збільшення зацікавленості аудиторії до проголошеної інформації, а відтак і до зростання інтересу до точки зору промовця та його особистості. Виступаючи перед аудиторією, слід:

а) говорити голосно і чітко, не поспішати, але й не робити довгих пауз;

б) стояти рівно, обличчям до слухачів;

в) не зловживати жестами (надмірна кількість  рухів утомлює аудиторію);

г) мати строгий, підтягнутий вигляд (у зовнішності треба уникати елементів, які б відволікали публіку від інформації, що проголошується) .

Навчаються спілкуванню й учні, що знаходяться в ролі «публіки», бо слухати теж треба вміти.

Для привернення уваги однокласників до розповіді «оглядачів» пропонується її конспектувати, що призводить до активного сприйняття матеріалу, адже з усього потоку інформації потрібно вибрати основне й записати. Проведення конференцій під час вивчення розділу «Регіони та країни світу» є чудовою нагодою для школярів набути та вдосконалити навички конспектування, що стануть їм у нагоді в подальшому житті, особливо під час навчання у вищих навчальних закладах, де вважається, що студент повинен уже вміти конспектувати за лектором. Учням важливо пояснити основні прийоми та правила конспектування:

1. не намагатися записувати все підряд, кожне слово, перетворюючись на стенографіста, а фіксувати головне (фразу, слово) із почутого речення (думки);
2. писати швидко, але розбірливо;
3. уникати допоміжних слів («отже», «таким чином», «значить» та ін.);
4. скорочувати деякі слова, але так, щоб текст потім був зрозумілий (краще від слова зали шати кілька початкових і кінцевих літер, замінюючи середину 
   дефісом, наприклад, слово «характеристиці» буде виглядати, як «хар-ці»);
5. для довгих слів або фраз, які часто трапляються, вигадати абревіатуру або символічне позначення;
6. спочатку зафіксувати важливі числа, а потім повернутися 
   до їх пояснення, розшифровки;

7) запам´ятовувати мелодику проголошення  географічних назв і власних  імен для того, щоб потім по  пам´яті відновити почуте на  папері.

Після характеристики країни 10—15 хвилин відводиться на запитання від  «публіки». Кожен учень може підготувати кілька запитань, але за одне коло ставить лише одне. У разі, якщо запитання не відповідає вимогам, воно знімається (про це повідомляє вчитель, пояснюючи причину зняття), а право ставити запитання переходить до наступного учня. Відповідати на запитання «публіки» може хтось один з «оглядачів» або всі разом, доповнюючи один одного. У випадку, коли «оглядачі» не відповіли на запитання «публіки» або відповіли неправильно чи не повністю, той, хто його ставив, повинен дати правильну повну й вичерпну відповідь. Активність «оглядачів» під час відповідей на запитання та кількість правильних відповідей впливають на оцінку за роботу на конференції кожного з них.

Наприкінці уроку підводяться  загальні висновки щодо характеристики країни, аналізуються помилки, допущені «оглядачами», висловлюються зауваження щодо ведення конференції та повноти розкриття характеристики, учитель виставляє оцінки.

Оцінювання роботи учнів

Підсумовуючи  роботу конференції, учитель виставляє  оцінки «оглядачам», а також учням із «публіки», що ставили запитання, та за конспекти.

Робота  кожного з «оглядачів», що включає  в себе економіко-географічну характеристику держави за типовим планом і відповіді  на запитання «публіки», учителем оцінюється індивідуально з урахуванням зауважень однокласників і сприйняття «публікою». При оцінюванні кожного «оглядача» враховуються його персональний внесок у розкриття теми, загальне враження від його розповіді про країну, активність під час відповідей на запитання, кількість правильних і повних відповідей, а також такі вміння та навички, як:

• чітко та ясно висловлювати свою думку;

• добре володіти та влучно застосовувати  географічну термінологію;

• правильно показувати на географічній карті об´єкти, що називаються;

• цікаво подавати інформацію;

• уміло аналізувати наведені факти, цифри, події.

Оцінки  учням з «публіки» виставляються  за кількість та якість виголошених  запитань (враховуються лише ті запитання, що були поставлені публічно). Причому  іноді за одне цікаве, оригінальне  запитання, на підготовку якого потрібно багато попрацювати, можна отримати високий бал, а в іншому разі — може перемогти велика кількість «сіреньких» запитань, що теж призводить до винагороди високим балом. Щоб отримати високий бал інтегральної оцінки наприкінці чверті за активність на конференціях, десятикласники можуть або поставити по 1—2 запитання на кожному уроці, або зосередитися на кількох країнах для складання оригінальних запитань з великою вірогідністю високої відзнаки.

Перевірка 3—4 конспектів наприкінці уроку не дуже обтяжить вчителя, але з цього подвійна користь, бо, по-перше, є можливість урізноманітнити види оцінюваних робіт і таким чином деяким учням (що не вирізняються творчою активністю, але відзначаються ретельністю і наполегливістю) підвищити свій загальний рівень оцінки, по-друге, десятикласники впевняться, що оцінюється кожний вид їх робіт.

Вести облік оцінок за роботу на конференціях краще в окремому журналі, виділяючи  оцінки за кожний вид роботи («оглядач», поставлені запитання, конспект) окремим кольором. Тоді наприкінці чверті добре видно всю картину участі кожного десятикласника на уроках-конференціях, що може відбитися в інтегральній оцінці за активність на таких заняттях, яка потім істотно впливатиме на виставлення семестрової оцінки.

Висновки

В умовах розбудови незалежної демократичної  правової держави все більшого значення набуває правова освіта молоді.

Перед вчителем стоїть завдання не повідомити матеріал і перевірити знання, а  виявити досвід учнів щодо викладеної вчителями інформації. Змінилася режисура уроку. Учні співпрацюють у діалозі з вчителем, висловлюють свої думки, діляться інформацією, обговорюють те, що пропонують однокласники, відбирають під керівництвом вчителя той матеріал, що закріплений науковими знаннями.

Правильний  вибір форм і методів навчання — одна з найголовніших умов підвищення ефективності уроку.

Вибір методів навчання залежить від навчально-виховної мети і змісту теми, рівня підготовки учнів, наявності наочних засобів  навчання. Велике значення має вибір  типу уроку та його структура.

Якщо  на уроці вивчається новий матеріал з переважанням теоретичних питань, а учні мають достатні опорні знання, доцільно використовувати метод  бесіди в поєднанні з пояснювальною  розповіддю про головні й нові програмові знання. Залежно від підготовки учнів бесіда може бути простою або евристичною, з постановкою проблемних завдань і залученням різних засобів навчання (підручник, карти,«матеріали спостережень).