Сучасний урок географії: впровадження активних форм та методів навчання

До основних вимог організації  рольових (ділових) ігор можна віднести:

• наявність чітко визначеної проблеми в межах конкретної теми;
• введення певних ролей, чіткий розподіл між учасниками гри функцій (розробка відповідних інструктивних карток з обсягом конкретних завдань, перелік питань для обговорення тощо);
• створення системи об´єктивних стимулів, що спрямовують кожного учня і всіх разом працювати на конкретний результат (заохочення оцінками, імпровізовані призи);
• рівноцінність умов, вимог та правил для учасників гри.

Головною метою рольової гри (ділової  гри, гри-практикуму) є поглиблення  і розширення теоретичних знань  з певної теми, їх застосування в  різних навчальних ситуаціях. Учні також  удосконалюють навички групової роботи і вміння працювати з різними джерелами географічної інформації. Рольові ігри найкраще запроваджувати у 7-10 класах.

Для організації роботи клас поділяється  на 2-4 групи (відділи, бригади, експедиції, лабораторії тощо). Кожна з груп отримує певні проблемні завдання, для реалізації яких потрібно обрати старшого (завідуючого, бригадира), який здійснює розподіл між членами групи функцій для швидкого і якісного виконання комплексних завдань. Результатом роботи можуть бути: заповнена таблиця, опорна схема, складений маршрут, картосхема тощо. Після цього учні мають захистити власну розробку, проект, схему перед класом. Для більшої зацікавленості школярів рольовій грі потрібно надати характер своєрідного змагання (наприклад, групі, яка швидше і якісніше виконає завдання, підвищуються оцінки).

Робота з підручником (навчальним посібником) передбачає організацію самостійної роботи учнів над друкованим текстом. Джерелом географічних знань школярів можуть бути: підручники, навчальні посібники, атласи, хрестоматії, робочі зошити, науково-популярна література, періодичні видання, енциклопедії, довідники, словники тощо.

Робота з книгою дає можливість учням самостійно набувати нових  знань, закріплювати, розширювати та поглиблювати їх, а також спонукає школярів до оволодіння методами самоосвіти (способами користування підручниками, посібниками, атласами та іншими засобами інформації).

Наведемо приклади організації  самостійної роботи учнів над  друкованими матеріалами:

• самостійне вивчення нового матеріалу за підручником (посібником, атласом, робочим зошитом). Досвідчені вчителі спеціально виділяють майже в кожній темі нескладні 
  питання для самостійного їх вивчення;
• читання тексту підручника (навчального посібника) з метою закріплення здобутих знань. Цей вид самостійної роботи потребує порівняння фактів, процесів, явищ і систематизації навчального матеріалу за певною ознакою;
• підготовка відповідей за підручником або іншими джерелами на поставлені вчителем запитання. Для цього учні читають текст і визначають провідні ідеї та здійснюють 
  логічний взаємозв´язок між окремими положеннями;
• знаходження та виписування визначень окремих понять, об´єктів географічної номенклатури, заповнення узагальнюючих таблиць після самостійного опрацювання тексту підручника;
• розгляд і аналіз малюнків, ілюстрацій, таблиць, схем, картосхем, додатків, що є в тексті підручника;
• підготовка повідомлень, доповідей, рефератів, що вимагає від учнів умінь працювати з додатковими інформаційними джерелами.

1.2.2.Група наочних методів навчання.

До наочних методів навчання належать: демонстрування, ілюстрування, спостереження. За допомогою наочних методів навчання школярі набувають знань в результаті зорового сприйняття окремих процесів і явищ або їх зображень.

Ілюстрування та демонстрування — це наочні методи, які передбачають показ конкретних предметів та явищ географічної оболонки в натуральному вигляді чи у вигляді зображень. Ілюстрація подається у статичному вигляді (гірські породи і мінерали, зразки продукції різних виробництв, форми рельєфу, живі рослини і тварини, малюнки, фотокартки, картини із зображенням різних типів ландшафтів, географічні карти, картосхеми, графіки, схеми, таблиці).

У процесі аналізу ілюстрацій учні не тільки сприймають матеріал, а й  проводять з ним певну розумову роботу: пояснюють зміст ілюстрацій, порівнюють їх, роблять узагальнення.

Під час демонстрування матеріали  показуються в динаміці (проведення експериментів у курсах фізичної географії, креслення схем, таблиць, показ слайдів і відеофрагментів, робота з комп´ютерними програмами). Для показу окремих демонстраційних об´єктів використовуються спеціальні технічні засоби навчання.

Спостереження як метод навчання забезпечує безпосереднє сприйняття явищ дійсності (спостереження за процесами та явищами природи, господарською діяльністю людини та її наслідками тощо). Спостереження можна проводити. безпосередньо або за допомогою спеціальних приладів (метеорологічних, астрономічних, математичних та ін.).

Правильно організовані самостійні спостереження  потребують від учнів ведення  спеціальних записів, наприклад, щоденників спостережень за природою у 5-6 класах.

Ефективність методу спостережень залежить від:

• попередньої підготовки учнів до здійснення певного спостереження;
• підключення різних органів сприйняття;
• активізації розумової діяльності школярів (аналіз процесів і явищ, порівняння, узагальнення тощо);
• оформлення результатів спостереження.

Наочні методи найефективніше використовуються за умов кабінетної системи. У кабінетах  географії зібрані підручники, навчальні  посібники, тематичні географічні  карти, довідкова та методична література, засоби унаочнення (таблиці, схеми, картини, відеозаписи, зразки творчих робіт школярів тощо), відповідні технічні засоби, зразки гірських порід та мінералів, спеціальні прилади для виконання практичних робіт, тематичні стенди та інша наочність.

1.2.3.Група практичних методів  навчання.

Головною ознакою практичних методів  є відтворююча (репродуктивна) навчально-пізнавальна  діяльність учнів. Практичні методи використовуються для безпосереднього  пізнання дійсності, поглиблення знань, формування певних умінь та навичок. До групи практичних методів входять: вправи (завдання), практичні та самостійні роботи.

Вправа — це метод навчання, що полягає у повторенні певних дій, під час яких у школярів формуються вміння та навички застосування вже набутих знань. За характером навчальної діяльності учнів розрізняють такі вправи: усні, письмові, графічні й технічні. За дидактичною метою виділяють вправи тренувальні, творчі та контрольні. Для географії специфічними є графічні роботи, в яких знання знаходить відображення в картосхемах (контурні карти), графіках, схемах, таблицях, діаграмах.

Практично-лабораторний метод базується на проведенні певних експериментів. Він виступає одним з видів самостійної дослідної роботи учнів. Метод реалізується в усіх курсах географії за допомогою системи програмних практичних робіт, під час виконання яких учні (індивідуально або групами) проводять певні дослідження.

Розділ 2. Активні форми й методи навчання на уроках географії

Зміни економічної ситуації в державі  впливають на зміст географічної науки, особливо економічної й соціальної. Посилюється економізація та екологізація географічної освіти. Усі ці процеси стосуються й шкіл та навчальних закладів нового типу. Удосконалення навчально-виховного процесу як передумова зростання інтересу учнів до навчання й підвищення якості їх знань передбачає застосування найрізноманітніших методичних прийомів.

Основою активізації навчання й  забезпечення підвищення наукового рівня шкільної географії є вивчення географічних об´єктів, явищ не тільки на рівні фактів, які необхідно запам´ятати, а на рівні проникнення в їх суть.

Першою умовою активізації діяльності учнів є постановка перед ними пізнавальних завдань, які можуть бути у вигляді проблемних ситуацій. Наприклад, під час вивчення природних зон материка можна зачитати уривки з описом певної природної зони, а учням поставити завдання відгадати, про яку зону йдеться, за якими ознаками це можна визначити. Таким чином учнів підводимо до самостійного мислення, уміння виділяти головне, робити висновки.

Другим важливим шляхом створення  проблемних ситуацій є зв´язок матеріалу, що вивчається, з життям. Отже, проблемні  питання спонукають учнів мислити  активно, цілеспрямовано.

Велике значення для активізації пізнавальної діяльності учнів на уроках географії має навчання прийомів роботи з підручником і атласом, зошитом з друкованою основою. На уроці слід показувати як працювати з підручником та його додатковим арсеналом. І так урок за уроком учні тренуються в роботі з усіма компонентами підручника. Якщо матеріал простий і доступний учням, то можна використати самостійну роботу з наступною бесідою, якщо складний — вивчення нового матеріалу подати методом бесіди. Самостійна робота сприяє самоконтролю, умінню працювати, виділяючи головне.

Активними формами навчання, що збуджують  творчу діяльність учнів, є застосування дидактичних ігор, уроки-заліки, уроки-семінари, конференції, уроки - КВК. Звичайно, форми  роботи визначають, виходячи з проблем даного курсу, рівня знань учнів.

Шкільний семінар — одна з  колективних форм роботи. До нього  учні готуються заздалегідь: використовують різноманітну додаткову літературу, інші джерела інформації.

У 10 класі можна використати  прийом рольової гри. Цей прийом навчить майбутнього члена суспільства приймати самостійні рішення, робити й відстоювати свій вибір з точки зору господаря країни.

Приклади завдань ігрового характеру.

1. Ти — один з керівників  гірничо-збагачувального комбінату  в Криворізькому залізорудному басейні. Які заходи для збереження земельних ресурсів запропонуєш?

2. Ти — менеджер сільськогосподарського  підприємства на Поліссі. Який  комплекс меліоративних робіт  слід провести у твоєму господарстві, щоб підвищити врожайність картоплі?

У 10 класі можна провести прес-конференцію на тему «Глобальні проблеми людства». Заздалегідь учні отримують ролі:

1. Кореспонденти газет і журналів (учні, які не отримали завдання).

2. Політолог (проблема війни  і миру).

3. Експерт ООН з народонаселення  (демографічна проблема).

4. Представники НДІ — гідрологи,  геологи (проблема раціонального  використання природних ресурсів).

5. Космонавт (проблема освоєння  космосу).

6. Міністр енергетики (енергетична  проблема).

Для підвищення ефективності уроків з географії слід поєднувати вивчення теоретичного матеріалу з виконанням учнями різноманітних практичних робіт. Хороші результати дає виконання практичних робіт групами учнів. Групова робота має такі переваги:

• розвиває самостійність учнів;

• спонукає до поглибленого засвоєння знань;

• виробляє практичні навички й  уміння;

• дає змогу отримати знання за найкоротший час;

• виховує почуття колективізму;

• сприяє вирівнюванню знань учнів;

• розкриває можливості, які не могли б розкритися в індивідуальній роботі.

Групову форму роботи застосовують на різних типах уроків: під час вивчення нового матеріалу, уроках-практикумах, підсумкових уроках (урок-КВК, «Що? Де? Коли?»).

Завдання отримують за місяць до уроку узагальнення знань. Творчі завдання отримують учні під час підготовки до уроків-конференцій в 10 класі. Ця форма роботи включає в себе три етапи:

1. Підготовка;

2. Проведення уроку (звіт);

3. Підсумок.

Оцінки виставляють командири  кожної групи.

Проілюструємо це на прикладі.

Тема уроку «Світові природні ресурси. Географія світових природних ресурсів».

На вивчення теми відводиться 2 уроки. Протягом першого учні самостійно працюють над завданням, удома оформляють результати своїх прогнозів і  потім на другому уроці доповідають  результати в класі.

Клас розділяють на 3 групи, кожна  з яких вибирає капітана (експерта) і отримує завдання.

І група. Географія рудних корисних копалин.

1. Виявити закономірності розміщення  на земній кулі рудних корисних  копалин. Позначити й підписати  на контурній карті найбільші  родовища рудних корисних копалин.

2. Пояснити, чому рудні пояси  простягаються на великі відстані.

3. Визначити, які корисні копалини  приурочені до рудних поясів.

4. Проаналізувати діаграми, що показують,  які частини світу найбагатші  залізною рудою, які —міддю, які  — оловом.

5. Використовуючи атлас, нанести на контурні карти країни — експортери залізної руди.

6. Зробити аналіз забезпеченості  світового господарства корисними  копалинами.

II група. Географія паливних  корисних копалин.

1. Виявити закономірності розміщення  на земній кулі паливних корисних копалин.

2. Позначити й підписати на  контурній карті назви найбільших  нафтових, газових і вугільних  родовищ світу, назвати країни-експортери  нафти, газу та вугілля, використовуючи  дані карт атласу, додатків до  підручника.

3. Дати прогноз ресурсозабезпеченості різних регіонів світу у XXI ст.

III група. Географія водних ресурсів.

1. Виявити географічні особливості  розміщення водних ресурсів.

2. Визначити загальні запаси  води, зробити прогноз забезпеченості  світу водою.

3. Які води найбільше використовуються в промисловості, сільському господарстві й побуті? Чому?

4. Виділити на контурній карті  умовними знаками райони з  найвищим рівнем забезпеченості  водою.

Розділ 3. Урок-конференція в курсі  „Економічної і соціальної географії  світу” в 10 класі

Учителі, що викладають географію у 10-х класах, знають, що обсяг матеріалу курсу «Економічна і соціальна географія світу» дуже великий, а на вивчення його навчальним планом передбачена лише 1 година на тиждень. Це створює значні труднощі, особливо під час розгляду розділу «Регіони та країни світу». Щоб десятикласникам все ж дати певні знання про окремі території, найкраще застосовувати таку форму роботи на уроці, як конференція.

Загальна організація роботи

З кожного регіону (Західна Європа, Центральна Європа, Східна Європа, Північна та Центральна Азія, Середній Схід, Південна та Східна Азія, Північна Америка, Латинська Америка, Африка, Австралія та країни Океанії) вибирається 1—2 держави, що найбільш яскраво відбивають його особливості. Залежно від підготовки учнів, може бути два шляхи відбору країн; перший — легший, коли вибираються найбільш відомі держави, інформація про які міститься в підручнику; 2 — складніший, коли до розгляду пропонуються держави, відомості про які слід відшукати в різних джерелах інформації.