Прийоми використання засобів зорової наочності для формування мовленнєвих навичок учнів на уроках німецької мови у старшому ступені СЗОШ

                                     Міністерство освіти і науки України

Чорноморський державний університет імені Петра Могили

Інститут філології

Кафедра германської філології

 

Курсова робота на тему:

«Прийоми використання засобів зорової наочності для формування мовленнєвих навичок учнів на уроках німецької мови у старшому ступені СЗОШ»

 

 

Студентки 143 групи

факультету_іноземної філології

Поннац Катерини Сергіївни

Науковий керівник:

Доцент кафедри романо-германської

                                                                      філології ЧДУ ім. Петра Могили,

                                                                                  кандидат педагогічних наук

Вакуленко Т.І.

 

                                             

                                                  Миколаїв 2014

                                                               Зміст

Вступ………………

1. Теоретичне обґрунтування  використання засобів зорової  наочності для розвитку мовленнєвих  вмінь при вивчені  німецької  мови учнів старших ступенів  СЗОШ…………………

1.1. Зорово-наочні методи навчання …………………

1.2.      Різновиди засобів зорової наочності при вивчені  німецької мови……….

1.3.. Основні положення і функції принципу наочності…………….

2.Практична частина.

2.1. Застосування наочних посібників у вивченні німецької мови

2.2. Ігри та кросворд.

ДОДАТКИ………………………………………………………………22

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………...…….46

                                                  

 

 

 

 

                                               

 

 

                                                 Вступ       

Актуальність дослідження

    На сучасному  етапі  вивченню іноземних мов,  а саме німецької, приділяється  багато уваги в нашій країні.  В наш час знання німецької  мови набуває першочергового  значення та стає дуже престижним  і необхідним, тому що мова- це  інструмент міжкультурної комунікації. Володіння іноземною мовою розглядається, як можливість самореалізації особистості в сучасних умовах, тому ми можемо спостерігати процес пожвавлення інтересу багатьох вчених до вивчення та дослідження іноземних  мов. Серед них такі вченні, як Вишневський О.І., Пассов Е. І., Білова Л.В. Обґрунтування багатьох принципових положень, які забезпечують розвиток інтересу учнів до вивчення іноземних мов можна знайти в працях цих письменників та вчених. Їх посібники присвячені для розвитку  навчання учнів старшої школи та студентів.

   Традиційні методи навчання іноземним мовам передбачають, як правило, створення "ідеальних" умов з великою кількістю навчальних годин, наявності достатньої кількості відповідно обладнаних аудиторій. Однак, на практиці досягнути всіх цих передумов буває нелегко. Нерідка відсутність всіх традиційних основних передумов ведення "регулярного" навчального процесу повинна компенсуватися застосуванням глибоко продуманої конкретної методики, специфічно скомпонованого навчального матеріалу в конкретних специфічних умовах передачі і закріплення знань і навичок.  Пізнання нами навколишнього світу відбувається у великій мірі за рахунок мимовільного запам’ятовування з використанням засобів зорової наочності, яке у навчальному процесі може давати високі результати.

   У шкільних умовах  навчання за відсутності іншомовного  середовища об'єктивний світ моделюється  за допомогою наочності . Використовуючи різні засоби наочності: предмети, макети, картини, жести, рухи, діафільми, кінофільми тощо, вчитель у навчальних цілях моделює фрагменти об'єктивної дійсності , які асоціюються учнями з відповідними іншомовними формами в процесі здійснення навчальної комунікації . У результаті цього форми іноземної мови стають для учнів відображенням відповідних фрагментів об'єктивного світу і носіями певної інформації , обмін якою здійснюється при спілкуванні в тій чи іншій ситуації. За допомогою зорової наочності створюються навчальні ситуації , в яких відпрацьовується усна комунікація та освоюється таким чином мовна реакція на об'єктивну дійсність і життєві ситуації. Отже , наочність у навчанні іноземної мови в практичних цілях допомагає розкрити зміст висловлювань і моделює життєві ситуації , в яких відбувається комунікація.

Кожен вчитель за свою педагогічну практику неодноразово чув рекомендації на свою адресу більше використовувати засоби наочності на уроці . Багато сил і часу він витрачав на те , щоб наповнити свій кабінет різними наочними посібниками : картинами , таблицями , схемами , макетами . Мабуть, немає кабінету , де не було б технічних засобів навчання: магнітофони , програвачі , телевізори , діапроектори , а останнім часом і комп'ютери. 
Багато чого залежить від педагогічних вмінь викладача. Важливою умовою у підвищенні пізнавальної активності є інформованість викладача і учнів не тільки про заходи, спеціально направлені на вивчення іноземної мови, яка вивчається (таких, як навчальні програми телебачення і радіо), але і про інші можливі способи реалізації комунікативних потреб у навчальній діяльності. Уміння вчителя зацікавити, привернути увагу, зробити рекламу фільмові, передачі, безумовно, стимулює самостійну діяльність учнів, створює психологічну готовність до сприйняття нової інформації.

    Проблема зорової  наочності мов була актуальною  в усі часи та завжди цікавила  педагогів минулого. Ось наприклад, за думкою педагога Я.А. Коменського : « Навчання  слід починати  не з словесного тлумачення  про речі, і з реального спостереження  за ними».

На нашу думку, найбільш широко ця тема була досліджена у творі О.І.Вишневського «Діяльність учнів на уроках іноземної мови».  Для мене цей посібник виявився дуже цікавим та пізнавальним. Я відкрила багато нового завдяки йому.

    На сьогодні  проблема зорової наочності залишається  поза увагою вчених, існує недостатня  кількість досліджень з означеної  теми, тому вона потребує скрупульознішого  дослідження.

   Загальновідомо, що  ефективність навчання залежить  від ступеня залучення до сприйняття  всіх органів почуттів людини. Чим більш різноманітні чуттєві сприйняття навчального матеріалу, тим міцніше він засвоюється. Ця закономірність знайшла своє місце у зоровій наочності. Я.А.Коменский висунув " золоте правило дидактики ": " ... Все, що тільки можна , представляти для сприйняття почуттями , а саме: видиме - для сприйняття зором , чутне - слухом , запахи - нюхом , підлягає смаку - смаком , доступне дотику - шляхом дотику. Якщо будь-які предмети відразу можна сприйняти кількома почуттями , нехай вони відразу схоплюються кількома почуттями " . Дійсно, цей засіб вчення є невід` ємним компонентом навчального процесу вивчення іноземної мови в середніх навчальних закладах., який допомогає вчителям навчати дітей. Крім того, заняття з іноземної мови мають сприяти морально-естетичному розвитку дітей.

Мета роботи

    Метою нашої курсової є в першу чергу ознайомлення з засобами зорової наочності, навчитись правильно їх використовувати в навчанні учнів старшої школи, адже це є найбільш розповсюджений вид унаочненого процесу викладання німецької мови.  Показати розвиток пізнавальних інтересів дітей до вивчення іноземних мов, формування мовленнєвої компетенції учнів  та виявлення шляхів підвищення ефективності навчання.

Завдання роботи

1. З`ясувати принципи використання зорової наочності на уроках німецької мови
2. Розкрити питання про використання наочних посібників, таблиць, картинок, відеофільмів та опорних схем.
3. Стимулювання в учнів інтересу та зацікавленості до навчання, заохочення їх до мислення, давати поштовх на дії, викликати творчість.
4. запропонувати ряд вправ  для більш  ефективного опанування мовленнєвого матеріалу  учнями старших класів з використанням наочності.

Об`єкт дослідження

Взаємодія вчителя та учнів старшого ступеню СЗОШ на уроках німецької мови.

Предмет дослідження

Використання засобів зорової наочності на уроках учнями при вивченні німецької мови, для поглиблення знань та розмовної іноземної лексики.

Методи дослідження в нашій курсовій

Основу роботи становлять наукові праці, підручники з методології викладання німецької мови вітчизняних та зарубіжних письменників. Для виконання поставлених завдань були використанні такі методи дослідження.

1. Метод поглибленого вивчення, аналіз та порівняння положень наукової літератури з досліджуваної теми з метою визначення особливостей використання зорових наочностей з вивчення німецької мови.
2. Аналіз педагогічної, психологічної, методичної літератури вітчизняного й зарубіжного досвіду; 
3. аналіз передового досвіду педагогів у сфері використання зорових наочностей у вичені німецької мови.
4. Способи взаємодії учнів з вчителями на уроках у старшому ступені СЗОШ: бесіди, анкетування, масове опитування, систематизація знань.

Наукова новизна

Ця тема є актуальною. Новизна її полягає у тому, що розглядаються не достатньо вивчені, на наш погляд шляхи підвищення ефективності навчання. В курсовій були створенні системи роботи із засобами зорової наочності на уроках німецької мови на середньому та старшому етапах. 

Теоретичне значення

Полягає в обґрунтуванні доцільності використання засобів зорової наочності на середньому та старшому етапах навчання при вивченні німецької мови. Конкретизовані теоретичні положення в організації навчання німецької мови з використанням засобів зорової наочності. 
 
Практичне значення

1. Створено ряд завдань для перевірки знань учнів.
2. Розглянуто сучасний стан проблеми контролю та засвоєння учнями мовного матеріалу.
3. Результати дослідження можуть бути корисними  у  
   подальшому вивчені цієї проблеми.

Структура роботи: робота складається зі вступу, 2-х частин – теоретичної та практичної, висновків та списку використаних джерел.

 

 

 

 

   1. Зорово-наочні методи навчання

Доведено, що 87% інформації людина отримує за допомогою зорових відчуттів, а 9-за допомогою слуху. З побаченого запам'ятовується 40%, з почутого – 20 %, а з одночасно побаченого і почутого – 80% інформації. З прочитаної інформації запам'ятовується 10%, з почутої – також 10, а коли ці процеси відбуваються одночасно – 30%. Якщо застосовуються аудіовіазуальні засоби, то в пам'яті залишається 50% інформації, а час навчання скорочується на 20-40%. Цих прикладів достатньо, щоб у дидактичному процесі одночасно зі словесними методами використовувати наочні, які, спираючися на різноманітні способи спостереження процесів, явищ, предметів і дій, впливають на зорові рецептори. Адже наочне пізнання генетично випереджає словесне.

Метод показу. Серед зорово наочних видів навчання найчастіше застосовується метод показу. Показ – це навчальний метод, що являє собою сукупність прийомів, дій і засобів, за допомогою яких в учнів створюється наочний образ предмета, котрий вивчається, формується конкретне уявлення про нього. Цей метод використовується під час проведення майже усіх видів занять, незалежно від їх змісту й методики. За його допомогою реалізується принцип наочності навчання учнів.  
Розрізняють два види показу: ілюстрування і демонстрування.  
Перший характеризується як допоміжний при словесному методі, його значення полягає в тому, щоб яскравіше увиразнити думку педагога. Засоби ілюстрування – це різноманітні картини, плакати, схеми, таблиці, умовні моделі, муляжі, карти, малюнки на дошці. Основна їхня властивість – нерухливість. Вони мають «оживати» в розповіді педагога.  
Демонстрування характеризується рухливістю засобу показу. Це можуть бути: діюча модель техніки; навчальний кінофільм чи його фрагменти; навчальна телепередача; технічний пристрій; комп'ютерний показ тощо. Дієвість показу передусім залежить від всебічної його, підготовки. Тому педагог повинен чітко уявити всі аспекти показу, добре оволодіти його методикою і правильно демонструвати предмет. Відомо, що процес пізнання починається з відчуттів, які виникають внаслідок впливу предметів і явищ матеріального світу на органи чуття. І. М. Сеченов, характеризуючи цей процес, визначав, що впершу мить сприйняття предмета ми охоплюємо найхарактерніші особливості його площинного образу, а вже потім визначаємо сам предмет. Тому під час показу важливо не тільки створити цілісний образ, а й виділити його істотні характеристики.  
Однією із психологічних умов активного і свідомого сприймання засобів наочності є вироблення спостережливості в учнів та формування позитивної настанови під час показу. «Сама настанова на те, щоб дати докладний словесний опис спостережуваних явищ, може чималою мірою сприяти його точності», – зазначав Г. С Костюк. Позитивна настанова спрямовує учнів на відтворення істотного у змісті показу, активізує розумову діяльність, допомагає визначити причинно-наслідкові зв'язки між об'єктами та явищами, сформулювати правильні висновки та узагальнення. Основні прийоми формування і підтримання настанови педагогом під час показу – це створення проблемної ситуації; запитання до спостерігачів. Отже,ефективність показу  забезпечується дотриманням таких методичних умов:  
– зосередження уваги учнів на предметі показу або на відповідному його елементі. 
– забезпечення оптимальних умов спостереження для всіх учасників показу;  
– загальний показ усіх елементів предмета, а потім повторення його окремих елементів з акцентуванням уваги на ключових;  
– відповідність темпу і пояснень елементів або дій їх демонстрації та швидкості; використання різноманітних засобів демонстрації предмету.