Отчет по практике на примере Яворівського НПП

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  «ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА»

 

 

 

 

 

Кафедра кадастру територій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНІ РОБОТИ № 1,2,3

З КАДАСТРУ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                           Виконав:

   ст. гр. ЗМКз-3

 

    Перевірила:

                                                                                  Маланчук М.С.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Львів – 2013 р.

1. Поняття про природні ресурси як об’єкт кадастру

Раціональне використання водних ресурсів є складовою частиною охорони природних ресурсів.

Природні ресурси - це національне багатство України, основа забезпечення життєдіяльності населення. Саме тому, розуміючи значимість та унікальність природних ресурсів на державному рівні, необхідно розглядати питання, що стосуються оцінки їхнього стану, ступеня вивченості, інвентаризації, обліку, моніторингу, охорони і контролю за їхнім використанням. 
Одним з важливих завдань у галузі охорони природи є створення і розвиток системи кадастрів природних ресурсів.

Кадастри природних ресурсів - систематизовані зведені дані, які якісно і кількісно характеризують визначені види природних ресурсів, містять фізико-географічні характеристики, класифікації, відомості про динаміку, ступінь вивченості, еколого-економічної значимості тих чи інших об'єктів і ресурсів. Додатково кадастри налічують картографічні і статистичні матеріали, подають рекомендації з використання природних ресурсів, заходи щодо їхньої охорони та іншу інформацію.

З метою забезпечення збору, обробки, збереження та аналізу інформації про стан навколишнього природного середовища, прогнозування його змін і розробки науково обґрунтованих  рекомендацій для прийняття ефективних управлінських рішень в Україні  створюється система державних кадастрів природних ресурсів. Вона забезпечує взаємну інтеграцію, комплексність, доступність та оперативність надання відомостей про природні ресурси органам державної влади й управління, суб'єктам природокористування загалом.

Державні кадастри провадять у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

 

 

2. Суть і зміст кадастру земельних ресурсів

Земля є обов’язковим елементом виробництва та місцем розташування різних об’єктів будівлі  та споруди. Земля, що використовується у сільськогосподарському виробництві може містити корисні копалини – пісок, вапно, камінь, торф, мінеральні копалини. Земля не є продуктом людської праці, а виникла й існує без будь-якого втручання людини та є даром природи. Саме створення потужного потенціалу багатьох держав, що представлений багатогалузевою промисловістю, розвинутим сільським господарством, розгалуженою транспортною мережею людство зобов'язане землі. Даний продукт не має вартості, але містить у своєму складі споживчі вартості, якими опановують за допомогою виробничої діяльності. Землю не можна ні створити заново, ні збільшити її розміри, ні перемістити її в інше місце, тому і земля функціонує там, де природа її створила. Унікальною властивістю земельних ресурсів є неможливість переміщення в просторі. 

Специфічні особливості  землі :1) Земля знаходиться у власності  державних, громадських організацій  та є надбанням природи; 2) Земельні ресурси використовуються майже  у всіх сферах економічного процесу [1]. 

Згідно до Конституції  України земля в межах України є об’єктом власності народу і поділяється на : 

- землі лісового фонду; 

- землі водного фонду; 

- землі запасу; 

- землі сільськогосподарського  призначення. 

Земельні ресурси України  доцільно поділяти на сільськогосподарські угіддя (рілля, сіножаті, пасовища) і несільськогосподарські землі (ліси, заболочені землі). В Україні особливо актуальною проблемою сьогодення є ефективне використання земельних ресурсів країни. Держава сьогодні спрямована на пошук шляхів щодо раціонального використання земельних ресурсів [2]. 

За характером управління в Україні сформувалось загальне і галузеве управління земельними ресурсами. Загальне управління має територіальний характер, охоплює відповідні території (країна, область, район). Галузеве управління поширюється на окремі галузі економіки (землі оздоровчого призначення, землі сільськогосподарського призначення). 

Родючість земельних ресурсів – це є не вічна величина, вона дана природою. Родючість землі можна  розглядати як природну, так і штучну. Рівень природної родючості визначається кліматичними умовами, складом ґрунту. В оцінці земельних ресурсів виділяють наступні принципи : 

– залишкової продуктивності землі; 

– граничної продуктивності землі; 

– оптимальної величини землі; 

– зростаючої та зменшувальної  прибутковості. 

Розвиток економіки залежить насамперед від ефективного використання землі. Ефективне використання землі  – це таке використання, яке має  відповідати її цільовому призначенню, забезпечує ефективність землекористування,спрямоване на запобігання необґрунтованого земель сільськогосподарського призначення. Ефективне використання у свою чергу повинно передбачати задоволення потреб суспільства від залучення в оборот ресурсів. Важливою складовою розвитку економіки є реформування відносин, які відбуваються в даний час в Україні [3].  
 
Існують певні функції щодо управління земельними ресурсами, а саме:1) організація; 2) планування; 3) регулювання; 4) контроль. Дані функції управління земельними ресурсами містить: контроль за використанням землі; здійснення землеустрою; ведення державного земельного кадастру; раціональне землекористування. 

Законом України встановлено  основні завдання та принципи щодо контролю за використанням земель та їх охороною : 

1) дотримання власниками землі та користувачами землі нормативів та стандартів щодо використання земель, зниження родючості ґрунтів; 

2) дотримання органами місцевого самоврядування , органами державної влади, а також юридичними і фізичними особами вимог земельного законодавства України; 

3) компенсація шкоди, яка заподіяна природі, довкіллю, під час порушення земельного законодавства України; 

4) раціональне використання землі та її охорони як патріотичного багатства, яке перебуває під охороною держави. 

Однією із важливих функцій механізму управління земельним  фондом є проведення контролю за використанням землі та її охороною. Контроль полягає у забезпеченні дотримання органами державної влади, підприємствами, громадянам вимог земельного законодавства України [4]. 

Центральним органом  виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є Державний комітет України по земельних ресурсах. Даний орган має право вносити пропозиції щодо формування політики в державі у сфері регулювання земельних відносин, охорони та використання земельних ресурсів. Державний комітет України по земельних ресурсах має певні завдання : 1) координація проведення земельної реформи в Україні; 2) здійснення контролю з боку держави за охороною та використанням земель; 3) організація ведення державного земельного кадастру. 

3. Структура й зміст регіонального кадастру природних ресурсів

Обліку й  оцінці в регіональних кадастрах  природних ресурсів (об'єктів) підлягають:

• ресурси земель, використовувані в господарській діяльності і соціальній сфері, резервні і не використовувані земельні площі;
• ресурси надр - корисні копалини мінерального й органічного походження;
• поверхневі і підземні води, природні і штучні водні об'єкти;
• ресурси рослинного і тваринного світу (у тому числі лісові ресурси і лісові масиви, мисливськогосподарські ресурси й мисливські угіддя, промислові ресурси внутрішніх водойм, промислові ресурси морів і шельфу);
• ресурси (природні об'єкти) рекреаційного і соціально- культурного призначення;
• особливо охоронні природні території (заповідники, заказники, національні парки і пам'ятники природи) і біологічні об'єкти (рідкісні і ті, що зникають види тварин і рослин).

   Кадастрова інформація  формується на підставі облікових  матеріалів органів державного  управління, підприємств і організацій,  яку отримують при статистичному контролі запасів і стану природних ресурсів, інструментальним шляхом і за допомогою спеціальних технічних засобів (аерокосмічних, геодезичних і т.п. методів), натурних досліджень та інвентаризаційними заходами і моніторинговими обстеженнями стану навколишнього середовища.

Кадастр природних ресурсів (об'єктів) містить достовірні дані про правовий стан, кількісну, якісну і економічну оцінку, а також моніторингово-прогнозну інформацію об'єктів.

Інформація про правове  положення містить у собі дані про юридичний статус: про порядок розпорядження, володіння і використання природних ресурсів, про межі, власниках і орендарях природних об'єктів.

Облік кількості і  якості природних ресурсів (об'єктів) ведеться по їхньому фактичному стану  і використанню в межах адміністративних одиниць (для територіальних кадастрів) і в межах природно-ресурсних об'єктів (басейнів рік, озер, морів, шельфу, родовищ і проявів корисних копалин, ареалів тварин і рослинних співтовариств для галузевих кадастрів).

Економічна оцінка природних ресурсів (об'єктів) являє собою систему натуральних показників (бали, класи, коефіцієнти) і вартісних показників у грошовому вираженні, що повинні враховувати чинники попиту і пропозиції, процеси інфляції, а також необхідність резервувати частину засобів для компенсаційних і природоохоронних заходів.

Моніторингово-прогнозні  матеріали, приходячи самостійною  інформацією, служать вихідними даними для внесення змін у всі інші блоки кадастру, і зокрема для коригування економічних оцінок.

Крім вищевказаних розділів, регіональний кадастр природних ресурсів повинний містити зведений блок інформації, у якому на основі порівняльного аналізу економічних оцінок природних ресурсів (об'єктів) отримуються інтегральні показники, що дозволяють визначити,спектр можливих варіантів господарського використання території з урахуванням екологічної безпеки населення.

Інформаційне забезпечення системи регіональний кадастр природних ресурсів здійснюється шляхом створення єдиного банку даних, що охоплює рівні адміністративного управління від району до України. Всі показники групуються в рамках адміністративно-територіальних меж.

Банк даних про природно-ресурсний  потенціал на підставі спеціальних  міжгалузевих угод про інформаційний  обмін формується з первинної  інформації облікових служб підприємств і організацій народного господарства у виді статистичних даних, від підрозділів спеціалізованих галузевих служб у формі фотоаерокосмічних, геодезично-картографічних матеріалів, даних моніторингових обстежень і інвентаризації природних ресурсів і об'єктів.

Відповідальність за достовірність інформації, що подається, про природні ресурси несе її власник, або користувач природного ресурсу або об'єкта.

При веденні комплексних  територіальних кадастрів природних  ресурсів обмін інформацією між органами державного управління, органами управління народним господарством, спеціалізованими державними організаціями по веденню кадастрів може здійснюватися на безкоштовній основі або за договорами.

Кадастрова інформація, що знаходиться в банку даних і в головних кадастрових організацій надається недержавним, комерційним структурам, змішаним і іноземним організаціям і підприємствам за установленими відповідними органами державного управління тарифами.

 

4. Субєкти організації і науково-методичне забезпечення формування кадастру природних ресурсів.

Організаційне і науково-методичне  забезпечення розробки регіональних кадастрів природних ресурсів здійснюється Міністерство екології та природних ресурсів України, регіональними органами державного управління і органами Міністерства екології та природних ресурсів України разом із відповідними підрозділами Державного Комітету України по земельних ресурсах, Комітету України з питань геології та використання надр, Державного Комітету лісового господарства України, Державного комітету рибного господарства України, Головного управління геодезії, картографії та кадастру. Мінагрополітики України й інших міністерств і відомств.

Органи державного управління (галузеві і територіальні) призначають  відповідальних осіб і підрозділи для розробки системи РКПР і робіт з удосконалювання галузевих кадастрів природних ресурсів, або створюють відповідні спеціалізовані підрозділи (відділи і т.п.) із відповідними функціями.

Загальна організаційно-методична схема розробки кадастру природних ресурсів наведена в табл.1.

На рівні територій здійснюється безпосереднє керівництво:

• розробкою і реалізацією докладного порядку здійснення кадастрово-оціночних робіт в регіоні;
• розробкою і вибором разом із регіональними органами державних служб і Міністерство екології та природних ресурсів України переліку
• показників природно-ресурсного потенціалу, і засобів їх розрахунку для конкретного регіону;
• виділенням першочергових по значимості природних об'єктів і ресурсів для впровадження в КПР, а також постійний контроль за проведенням кадастрових-оціночних робіт.

Інформаційне та картографічне забезпечення здійснюється силами регіональних служб і закладів, а також галузевих міністерств і відомств, які ведуть кадастри. Конкретний організаційний механізм використання інформації для КПР визначають відповідні органи державної влади.

  Програмне забезпечення створення автоматизованого банку інформації            про природно-ресурсний потенціал регіону здійснюється на єдиній програмній основі. Реалізація програмного забезпечення є функцією регіональних кадастрових центрів при участі існуючих на території регіональних інформаційно-аналітичних центрів. Вихідний етап розробки РКПР в організаційному плані включає: