Особливості використання земель

   а) для  малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 га – 25 м;

   б) для  середніх річок, водосховищ на  них, водойм, а також ставків  площею понад 3 га –

50 м;

   в) для  великих річок, водосховищ на  них та озер – 100 м.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Розмір і межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів – з урахуванням містобудівної документації [1, 2].

2. 6. Землі промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення

Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони  та іншого призначення віднесені до однієї категорії, оскільки всі вони виконують функцію просторового базису для розміщення предметів і засобів праці у тій чи іншій сфері діяльності. Багатоцільове використання цих земель не є перешкодою для об'єднання їх в одну категорію.

  До земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їхніх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель. Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених державних норм і проектної

документації, а відведення земельних ділянок  здійснюється з урахуванням черговості їхнього освоєння. Навколо об'єктів, які є джерелом виділення шкідливих речовин, запахів, підвищених рівнів шуму створюються санітарно-захисні зони.

 Землі, надані  підприємствам, установам та організаціям  залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту, відносяться до земель транспорту.

  До земель зв'язку й енергетики належать земельні ділянки, що надані під повітряні і кабельні телефоно-телеграфні лінії, супутникові засоби зв'язку та під енергогенеруючі об'єкти та об'єкти транспортування електроенергії. Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній зв'язку й електропередачі, навколо випромінювальних споруд телерадіостанцій встановлюються охороні зони, де використання земельних ділянок здійснюється згідно встановлених обмежень.

 Землі для  потреб оборони надаються для  розміщення і постійної діяльності  військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних сил України, інших військових формувань, що створені відповідно до законодавства України. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охороні та інші зони з особливими умовами користування.

  На відміну від усіх інших категорій земель, які можуть перебувати у державній, комунальній і приватній власності, землі оборони у приватну власність не передаються.

Висновки  

Розуміння усієї сукупності протиріч у використанні земельного фонду України, які були обумовлені як адміністративно-командним стилем управління, так і пануванням єдиної державної форми власності на землю, зумовило приділення питанню власності на землю особливої уваги ще до проголошення Акту про незалежність України. 
 Об'єктами власності є засоби виробництва, земля, її надра, рослинний і тваринний світ, робоча сила та результати її діяльності - предмети матеріальної та духовної культури, цінні папери, гроші. Визначальним серед цього різноманіття є засоби і фактори виробництва. Саме власність на засоби виробництва характеризує сутність усієї сукупності відносин власності, в тому числі механізму розподілу і привласнення результатів виробництва, доходів господарської діяльності. Власник засобів виробництва значною мірою привласнює і результати виробництва. Домінуючим об'єктом власності стала земля, яка завдяки розвитку продуктивності суспільної праці поступово перетворилась з колективної основи існування людини на відокремлений засіб її виробничої діяльності. Але особливість землі як засобу виробництва полягає в тому, що вона не є результатом людської праці. Земля не створена людиною і тому має бути надбанням усіх людей.

Перелік посилань

1. Земельний  кодекс України: Коментар. – Харків: ТОВ «Одісей», 2002. –  600 с.

2. Земельний кодекс України. – Львів: Укртехнології, 2001. – 80 с.

3. Возняк Р.П., Ступень М.Г., Падляк М.І. Земельно-правовий  процес: Навчальний посібник. – Львів: «Новий Світ-2000», 2006. – 224 с.

4. Землі сільськогосподарського  призначення: права громадян України. Науково- навчальний посібник // За ред. Н.І. Титової. – Львів: ПАІС, 2005. – 368 с.

5. Горлачук В.В. Розвиток землекористування в Україні. – К: Довіра, 1999. – 254 с. 
6. Деякі інституціональні аспекти земельних відносин в Україні: стан та напрямки вдосконалення. / За ред. С.І. Дорогунцова. – Київ, 2002. – 134 с 
7. Онищенко О. Особливості сучасних земельних відносин в Україні. // Економіка України. 2001, № 4. – С. 51-62.