Багатства надр України та їх використання

Одночасно з  розвитком підземного видобутку  руди швидкими темпами розвивається відкритий спосіб (кар'єрний). Відкритий спосіб має величезні перспективи, оскільки він забезпечує широ-ке використання великих запасів бідних руд. Цей спосіб обумо-вив створення потужних гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК), до складу яких входять збагачувальні фабрики, аглофабрики і кар'єри. Перші виробляють з бідної руди її концентрат з вмістом заліза 62%, а другі перетворюють його в офлюсований агломерат, повністю готовий для доменної плавки.

На території  Криворізького басейну діє більше двох десятків 1 крупних шахт і кар'єрів, працює п'ять ГЗК: Північний, Центральний, Новокриворізький, Південний і Інгулецький. Найпотужніший серед них - Південний.

До гірничорудної  промисловості України належать також Кременчуцький, Білозерський і Комиш-Бурунський ГЗК, а також рудники і кар'єри Нікопольського марганцеворудного басейну, Самотканський і Іршанський комбінати з видобутку і збагачення титанових руд.

Важливою складовою  частиною металургійного комплексу  є видобуток флюсових вапняків і вогнетривкої сировини (доломітів, магнезитів, вогнетривких глин тощо), а також виробництво вогнетривких матеріалів, необхідних для виплавки металу, будівництва доменних і мартенівських печей, розливки сталі та ін.

Головні родовища цієї сировини, які експлуатуються, знаходяться в Донбасі і в Автономній Республіці Крим. Необхідні для виплавки чавуну флюсові вапняки видобувають біля Докучаєвська і Ново-Троїцького Донецької області. Великі запаси їх знахо-дяться також в районі Балаклави (біля Севастополя). Найбільш якісним для виробництва флюсів є магнезіальні вапняки. Основні поклади їх знаходяться в Докучаєвському і Ново-Троїцькому родовищах. Запаси вапняків в Україні майже невичерпні. В Донецькій області також зосереджені і основні родовища доломітів (Карубське, Докучаївське, біля станції Микитівка та міста Сіверськ). Найбільшими родовищами вогнетривких глин в Україні, які тепер розробляються, є Часів'ярське і Новорайське Донецької області, їх запаси доповнюються новими родовищами, що відкриті в Дніпропетровській, Кіровоградській, Запорізькій областях. ( Додаток 2).

Розділ ІV.Використання і охорона надр України.

Проблеми щодо раціонального використання мінеральносировинних ресурсів України полягають у важковидобувному характері значної частини ресурсів, виснаженості найбільш якісної частини запасів, обмеженні обсягів фінансування геологорозвідувальних робіт тощо. У перспективі здійснюватиметься розвідка нових для України корисних копалин — золота, міді, хрому, свинцю, цинку, молібдену, рідкісноземельних металів, фосфоритів тощо. Це дасть змогу за існуючими прогнозними оцінками збіль-шити експортні можливості вітчизняної мінерально-сировинної бази у 1,5—2 рази та скоротити імпорт сировини на 60—70% (без урахування вуглеводнів)

Використання  та переробка мінеральних ресурсів призводить до утворення відходів. Вони забруднюють навколишнє середовище, знижують цінність ще не використаних ресурсів.

Раціональне використання мінеральних ресурсів передбачає їх комплексне освоєння, застосування у  виробництві енерго - та ресурсозберігаючих технологій, активне впровадження оборотного (або повторного) використання ресурсів. У багатьох економічно розвинутих країнах послідовно реалізується саме така політика. Найглибшій утилізації (вторинному використанню) підлягають промислові та побутові відходи в Японії, країнах Західної Європи та США. Виробництво з використанням повторних ресурсів чорних та кольорових металів, паперово-картонних виробів, будівельних матеріалів, скла та інших дає значну економію мінеральних, біологічних ресурсів та енергії.

Проблеми щодо раціонального використання мінерально-сировинних ресурсів України полягають у важко видобувному характері значної частини ресурсів, виснаженості найбільш якісної час-тини запасів, обмеженні обсягів фінансування геологорозвіду-вальних робіт тощо. У перспективі здійснюватиметься розвідка нових для України корисних копалин -- золота, міді, хрому, свин-цю, цинку, молібдену, рідкісноземельних металів, фосфоритів тощо. Це дасть змогу за існуючими прогнозними оцінками збіль-шити експортні можливості вітчизняної мінерально-сировинної бази у 1,5-2 рази та скоротити імпорт сировини на 60-70% (без урахування вуглеводнів).

Щорічно із надр Землі  добувають  понад  100  млрд. т  різноманітних руд,  горючих  копалин,  будівельних матеріалів та інших видів мінеральної сировини.  Попутно в процесі видобутку корисних копалин, переробляють  і так звані пусті породи,  які залишаються на місці розробок. За прогнозами вчених на початку ХХІ ст. потреба в різних видах сировини досягне 500-600 млрд.т в рік.      Господарська діяльність людини дістала глобальний характер і стала співмірною із геологічними процесами,  які приймають участь в формуванні ландшафтів Землі. Тривале споживацьке відношення  до природи призвело  до  різкого  скорочення  запасів багатьох видів мінеральної сировини,  посилюється негативний  вплив  техногенних процесів на навколишнє середовище.  У зв'язку із порушеннями природного довкілля в процесах розвідки та експлуатації родовищ  корисних копалин  особливої  актуальності набувають питання охорони надр і раціонального використання природних багатств.     

Основні вимоги до здійснення охорони надр передбачають: 
     1. Забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр. 
      2. Найповніше вилучення з надр  і  раціональне  використання запасів як  основних,  так  і супутніх корисних копалин,  а також компонентів, що містяться в них і мають промислове значення. 
     3.Недопускання самовільного користування надрами. 
     4.Недопускання шкідливого впливу робіт, які виконуються при використанні надр,  на збереженість запасів тих чи інших корисних копалин або на погіршення їх якості.     

5. Охорону родовищ  від затоплювання,  обводнювання,  забруднення та забудови площ залягання корисних копалин. 
      6. Охорону  заповідників,  пам'яток  природи  і культури від шкідливого впливу робіт, пов'язаних із користуванням надрами. 
      Поряд із поняттям "моніторинг", широко вживаним у географії, користуються також терміном "літомоніторинг",  під яким розуміють контроль, оцінку стану і прогноз зміни геологічних, гідрогеологічних та інженерно-геологічних умов під впливом  техногенних  факторів. Своєчасне фіксування  навіть незначних змін на поверхні Землі і в її надрах дозволить прогнозувати перебіг подій і при необхідності не допускати негативних наслідків господарської діяльності. Літомоніторинг передбачає створення спостережувальних пунктів та експериментальних полігонів  за  вивченням  поверхневих  геологічних процесів і режиму грунтових вод.  Такими спостережувальними пунктами повинні  стати природні заповідники із збереженими еталонами непорушеної літосфери, експериментальні ж полігони будуть служити базою для відпрацювання охоронних заходів.  Подібний  полігон уже діє в Криму.

Геологи, проектувальники  й  будівельники  повинні оцінювати кожне родовище як комплекс корисних копалин. Дійсно, поряд із основною сировиною (вугіллям,  залізними,  мідними рудами тощо) всі складові речовини як у  рудному  тілі,  так  і  в  розкривних  та вмісних породах,  можуть бути корисними для народного господарства. Адже супутні  компоненти  (будівельні,  хімічні  та  ін.)  за вартістю часто  рівноцінні  основній корисній копалині.  В той же час розкривні та вмісні породи часто вважаються відходами  гірничодобувних підприємств.   

     Площі під відвалами бувають значно  більшими,  ніж  площі  власне кар'єрних розробок. За деякими оцінками, при видобуванні корисних копалин щорічно на поверхню Землі виймається 150 млрд. т так  званих "пустих" порід. На початку ХХІ ст. загальна кількість піднятих на поверхню порід зросте у 4-6 разів. із цієї величезної маси реалізується у вигляді продукції (тобто іде у виробництво) не більше 5%.  Вказане демонструє потенційні можливості добувної промисловості при комплексній експлуатації родовищ.

 За рахунок  комплексної розробки покладів в Україні  виготовляють вапнякові добрива,  формувальні матеріали для лиття, шляховий і будівельний щебінь,  цеглу тощо. При комплексній оцінці деякі родовища, які раніше вважалися непромисловими, переводяться в економічно рентабельні,  оскільки містять певні дефіцитні для України супутні компоненти-апатити,фосфорити,боксити.

 Однак, повністю  використовувати відвали як сировинні  ресурси при нинішньому рівні  розвитку науки і виробництва  неможливо, тому площі під відвалами,  як і всі землі порушені гірничими роботами, повинні рекультивуватися.   Рекультивація -  це повернення земельних ділянок у той стан,  коли їх можна використовувати  у  сільському господарстві або  для  лісових насаджень,  для будівництва чи для створення зон відпочинку. іноді - це створення штучних ландшафтів, які гармонійно доповнюють природні. Розрізняють гірничотехнічну і біологічну рекультивації. 
Гірничотехнічна рекультивація - це гасіння териконів, формування плоских відвалів, виположування схилів, згладжування терас, засипання понижень. Вирівняні ділянки покривають шаром глинистих порід чи лесом,  супіском і власне грунтом. Гумусовий горизонт ще до початку  гірничих  робіт зрізують і зберігають у спеціальних відвалах.

 Біологічна  рекультивація  охоплює  заходи,  щодо  поновлення грунту або створення на породних відвалах умов,  що  забезпечують їх родючість. Для цього підбирають найбільш витривалі види рослин і створюють стійкі біоценози.

 Однією із основних вимог до розробки родовищ корисних копалин є застосування найбільш раціональних і ефективних методів вилучення сировини з надр.  Справа в тім, що через не досить досконалі методи добування частина розвіданих запасів корисних копалин залишається в  забоях  і  кар'єрах.  Серед  них  - кам'яне і буре вугілля, залізні руди,  калійні солі та інші види  сировини.  Боротьба за зменшення цих втрат є важливою ланкою охорони надр. Цьому сприяють такі заходи як удосконалення організації робіт, впровадження нових технологій видобутку. Скажімо, при розробці нафтових родовищ значна кількість нафти залишається в надрах. Застосування нових  фізико-хімічних  і  теплових  методів  підтримування пластового тиску в процесі  експлуатації  нафтових  родовищ  дало змогу збільшити видобуток нафти на 10-25%. Проводиться також вторинне добування нафти на старих відпрацьованих родовищах за допомогою обводнення,  нагнітання газу, пари, теплових методів впливу на пласт (вогневе витіснення нафти) тощо.

 Більшість  видів мінеральної сировини багатокомпонентні.  Це, зокрема, руди чорних і кольорових металів,  нафта,  газ, вугілля, горючі сланці,  солі тощо.  іноді буває так, що загальна цінність супутніх елементів перевищує вартість основної сировини.  Повнота вилучення супутніх компонентів визначає ступінь комплексності використання даної сировини. 
     Прикладом комплексного використання сировини є утилізація супутнього нафтового газу. Відомо, що з кожною тонною нафти   добувають до 150, а іноді і до 200 м³  нафтового газу - цінної енергохімічної сировини. Донедавна утилізація супутнього  газу  не перевищувала 65%, значна кількість його спалювалась у  факелах. Нині на окремих нафтопромислах України утилізацію газу доведено до 92-93%.

 Унікальні  за  складом  і  кількістю солей розсоли Сивашської затоки. Комплексна переробка ропи Сиваша дає можливість  добувати окис магнію та його солі, бром, кухонну сіль тощо.

 Ще один  приклад  можливості  комплексного  використання  - менілітові (бітумінозні) сланці Карпат. Запаси їх практично необмежені. Окрім безпосереднього використання як низькосортної енергетичної сировини,  можлива  також  переробка  їх  для  одержання різноманітних будівельних матеріалів (керамзиту, щебеню, кам'яного литва, асфальтобетону, сланцевої смоли тощо.

 Із сірчаних  руд Прикарпаття попутно можна  вилучати  целестин - сировину для стронцію.

 Довгополуменеві  відміни донецького вугілля можуть  бути  джерелом германію,   германієносні   також  окремі  вугільні  пласти південної частини Львівсько-Волинського  басейну.  Крім  цього, у Львівсько-Волинському басейні  цінною енергетичною і хімічною сировиною є сапропеліти, які залягають разом з гумусовим вугіллям і при видобутку останнього залишаються у надрах.

 І, нарешті,  ще одним дуже важливим аспектом охорони надр  є виявлення, реєстрація та охорона геологічно цінних об'єктів, еталонів літосфери. Детально це питання розглянуте у главі.  Нагляд за  основними вимогами щодо охорони надр, комплексної розробки родовищ,  охороною навколишнього середовища при експлуатації родовищ корисних копалин здійснює Держгіртехнагляд України.

Плата за користування надрами справляється у вигляді: 1) платежів за користування надрами; 2) відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 3) збору за видачу спеціальних дозволів (ліцензій); 4) акцизного збору.

Плата за користування надрами не звільняє користувачів від сплати інших обов'язкових платежів, передбачених законодавчими актами України. Розробка родовищ твердих, рідких і газоподібних корисних копалин та переробка мінеральної сировини провадяться згідно з затвердженими проектами та планами робіт, правилами технічної експлуатації та охорони надр.

Правила технічної експлуатації, проекти  і плани розробки родовищ корисних копалин та переробки мінеральної  сировини погоджуються користувачами  надр з Міністерством охорони  навколишнього природного середовища України та Державним комітетом України по нагляду за охороною праці в частині додержання вимог законодавства про надра. З метою запобігання негативним демографічним, соціальним та екологічним наслідкам інтенсивного видобутку корисних копалин установлюються квоти на видобуток окремих видів корисних копалин.

Порядок установлення квот на видобуток  корисних копалин затверджується Кабінетом  Міністрів України.

Основними вимогами в галузі охорони  надр є: забезпечення повного і комплексного геологічного вивчення надр; додержання встановленого законодавством порядку надання надр у користування і недопущення самовільного користування надрами; раціональне вилучення і використання запасів корисних копалин і наявних у них компонентів; недопущення шкідливого впливу робіт, пов'язаних з користуванням надрами, на збереження запасів корисних копалин, гірничих виробок і свердловин, що експлуатуються чи законсервовані, а також підземних споруд; охорона родовищ корисних копалин від затоплення, обводнення, пожеж та інших факторів, що впливають на якість корисних копалин і промислову цінність родовищ або ускладнюють їх розробку; запобігання необгрунтованій та самовільній забудові площ залягання корисних копалин і додержання встановленого законодавством порядку використання цих площ для інших цілей; запобігання забрудненню надр при підземному зберіганні нафти, газу та інших речовин і матеріалів, захороненні шкідливих речовин і відходів виробництва, скиданні стічних вод; додержання інших вимог, передбачених законодавством про охорону навколишнього природного середовища.