Проектування і розрахунок полігонометрії згущення

 

 

X₀ = ∑X_i/n =91056,1175/15 = 6070,4078 м

Y₀ = ∑Y_i/n = 64634,077/15 = 4308,9385 м

Координати, визначені  графічним методом:

X₀ =                 м

Y₀ =                 м

Висновок: координати, визначені графічним та аналітичним способами не відрізняються більше допустимого, отже визначені правильно.

 

 

10. Визначення  форми ходу

 

Хід вважається витягнутий якщо:

• довжина перпендикуляру від замикаючої L до найбільш віддаленої точки ходу не більше
• відношення суми довжин сторін ходу до замикаючої не повинно перевищувати 1,3 , тобто .
• різниця дирекційних кутів замикаючої і найбільш відхиленої сторони ходу не перевищує 24°

Аналіз ходу:

1. Довжина перпендикуляру від прямої, що проходить через центр ваги паралельно до замикаючої, до найбільш віддаленої точки ходу більше .
3. Різниця дирекційних кутів замикаючої і найбільш відхиленою стороною ходу більше 24°.

Висновок — хід Стаче-Сосна є зігнутим.

 

 

11.Прямий розрахунок окремого ходу полігонометрії

 

Визначаємо граничну похибку положення точки в  слабкому місці( в середині ходу) для ходу Стача-Сосна.

Для зігнутого ходу з  попереднім вирівнюванням кутів  формула буде:

Δ²=M²=[m_s²] +m_β²/ρ²·[D_o,i²]= 2956,52+(3²/206265²)· 187064218,75

 =2956,56мм,

 Δ=√2956,56=54,37мм.

де D_o,i² – відстань від центру ваги до кожного його пункту, включаючи початковий і кінцевий.

При вимірюванні ліній  світловіддалеміром, вважаючи сторони  приблизно однакової довжини:

[m_s²]=nm²_Sсер=14·(14,63)²=2956,52 мм

Середня квадратична  похибка вимірювання ліній для  світловіддалеміра СТ-5 «Блеск» визначається за формулою:

m_Sсер=(10+5·S_сер {км})мм =10+5·0.926=14.63мм,

де S_сер- середня довжина сторони запроектованого ходу в кілометрах.

Середня квадратична  похибка вимірювання кутів вибирається з інструкції і дорівнює 3".

Після обчислення граничної  похибки положення точки в  слабкому місці(середині ходу), визначаємо абсолютну граничну похибку на весь хід:

f_s = 2Δ=2·54,37=180,75мм=0,181м

Граничну відносну похибку  знаходять за формулою:

f_s/[S] = 1/T=13890/0,181= 1/77 000

Висновок: Очікувана відносна точність вимірювання ліній задовольняє інструкції, оскільки 1/77 000<1/25 000.

 

 

 

 

 

12. Обернений розрахунок окремого ходу полігонометрії

 

Визначаємо граничну похибку положення точки в середині ходу через граничну відносну похибку 1/Т:

Δ=M=[S]/2T=13890/2·77000=0,0902м=90,2мм,

На основі принципу рівного  впливу записуємо для зігнутого ходу:

[m_s²]= m_β²/ρ²·[D_o,i²] =М²/2=8135,04/2=4068,02мм²

Із відповідних співвідношень  знаходимо с.к.п. вимірювання кутів m_β і ліній m_s. На їх основі підбираємо тип теодоліту і світловіддалеміра, які б забезпечили таку точність.

m_s² = [m_s²]/ n = 4068,02/14 = 290,573 мм²,

m_s =√m_s² = √290,573 =17,06мм

m_β² = ([m_s²] · ρ²)/ [D_o,i²]= 290,573·206265²/187064218,75 =  2,3²"

m_β = √m_β² = 1,52"

Виходячи з того, що кількість джерел похибок при  кутових вимірах n=5 та використовуючи принцип рівного впливу знаходимо  величину похибки одного джерела  для центрування m_ц і редукції m_ρ і обчислюємо точність центрування теодоліта е і візирної марки е'.

m_ц = m_ρ = m_β/√5 =1,52"/√5 = 0,68"≈1"

m_ц = ρ · е/S · √2 

m_ρ = ρ·е'/S,

де S – мінімальна сторона в ході.

Звідки:

е = m_цS/ρ√2 = 1"·890/206265"·1,41 = 6,1мм,

е' = m_ρ/ρ·S =1"/206265"·890 = 4,8мм.

Знайдемо абсолютну  і відносну похибки вимірювання найдовшої сторони:

m_Sнайд = (10+5·S_найд.(км))мм = 10+5·1,075 = 15,38мм,

1075/0,015 = 1/72 000

Знайдемо абсолютну  і відносну похибку вимірювання  найкоротшої  сторони:

m_Sнайк = (10+5·S_найк.(км))мм = 10+5·0,890 = 14,45 мм,

890/0,014 = 1/64 000

Висновок: Вимірювання кутів на пунктах полігонометрії необхідно виконувати способом прийомів теодолітом Т2, а відстані вимірювати світловіддалеміром СТ-5. Центрування приладу візирних марок виконують з точністю 6 мм, що може бути забезпечено оптичним центриром, а візирні марки встановити з точністю 4 мм. Тоді запроектований хід буде відповідати закладеній в нього точності.

 

 

 

 

13. Типи центрів  пунктів полігонометрії

Пункти полігонометричних  мереж закріплюються на місцевості центрами. Центри служать для точного позначення місця розміщення пункта і довготривалого його збереження. Вони можуть мати різну конструкцію, в залежності від фізико-географічних умов їх закладання.

 При побудові геодезичної мережі в містах, селищах та на промислових майданчиках всі пункти полігонометрії закріплюють постійними центрами типів У15, У15К, У15Н, У16, 143, 160.    

Вузлові та суміжні  з ними пункти полігонометрії 4 класу  закріплюють центрами типу 160. Ці центри закладаються на глибину, що знаходиться нижче межі промерзання ґрунту на 50 см. Таким чином, висота залізобетонного моноліту становить не менше 120 см.

Інші пункти полігонометричних мереж 4 класу (тобто  не вузлові і не суміжні з вузловими), а також пункти полігонометрії 1 і 2 розрядів закріплюються менш капітальними монолітами, висота яких становить 70–75 см. На незабудованих територіях закладають центр типу У15Н, на забудованих — типу У15 або У15к

На забудованих  територіях пункти полігонометрії можуть бути закріплені групою з двох-трьох стінних знаків. В стіні або фундаменті капітальної будівлі видовбують отвір, у який на цементному розчині встановлюють стінний знак. Використовувати його для роботи можна не раніше ніж через два дні після закладання.

Зовнішнє оформлення центрів пунктів 4 класу, 1 і 2 розрядів виконують обкопуванням круглої (у  плані) форми (крім центра типу 160, зовнішнє оформлення якого виконують обкопуванням квадратної форми) з канавою шириною 50 см зверху, 20 см знизу і глибиною 30 см. Внутрішній радіус обкопування 1.3 м. Над центром насипають курган висотою 10 см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Центр пункту полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів для міст Києва, Севастополя і обласних центрів (тип У15к)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Центр пункту полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів для незабудованої території (тип У15н)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Центр пункту полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів для забудованих  територій, райцентрів, міст, селищ, сільських  населених пунктів (тип У15)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стінний знак пункту полігонометрії, 4 класу, 1 і 2 розрядів (тип 143)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

14. Схеми закріплення  пунктів полігонометрії стінними  знаками

 

Стінний знак – пристрій, що закріплений у конструкції капітальних споруд, який є носієм координат та (або) нормальної висоти. Стінні знаки в порівнянні із ґрунтовими мають ряд істотних переваг й їм, по можливості, віддають перевагу. Стінні знаки більше стійкі, вартість їхнього виготовлення й закладки значно менше, ними зручніше користуватися в будь-який час року. Стінні знаки закладають у міцні кам'яні, цегельні, залізобетонні будинки й споруди на висоті від 0,3 до 1,2 м від поверхні землі.

У вигляді стінних  знаків використовуються відливки стінних реперів (тип 143), конструкцією яких передбачений отвір для установки візірної цілі.  Від стінних реперів вони відрізняються відсутністю на лицевій стороні букви "Д", оскільки вони є пунктами місцевого значення.

Стінний знак встановлюється на цементному розчині (1:2) у стіни будинків та споруд.

Стінний знак полігонометрії 1 і 2 розрядів супроводжується тимчасовим пунктом у вигляді робочого центра, відлитого з чавуну та бетонованого врівень з поверхнею землі на глибину до 30 см, або у вигляді диска, прикріпленого до твердого покриття дюбель-цвяхом.

Стінні знаки бувають: відновлювальні (не мають координат), орієнтирні (мають координати).

Розрізняють такі види відновлювальних  систем:

• створно відновлювальна: представляє собою два стінних знаки, закладені в стіну будівлі на певній відстані. На такій же відстані від крайнього знака в створі центрів закладених знаків встановлюють тимчасовий робочий центр пункта полігонометрії.

 

 

 

• створно-відновлювальна з контролем: відрізняється від попередньої наявністю третього знака, встановленого так, щоб напрямок на нього з робочого центра складав кут зі створеною лінією кут не менше 30°.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• створні на перехресті:

 

 

 

 

 

 

 

 

• створні  між двома будинками

 

 

 

 

 

 

 

 

•  трикутні:

а) рівносторонній:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

б) рівнобедрений:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

в) прямокутний:

 

 

 

 

 

 

 

 

г) довільний:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

• орієнтирні системи:

а) окремі: передача координат с тимчасових робочих центрів, на яких виконуються основні кутові вимірювання, на центрі стінних знаків виконуються, як правило, методом редукування.

 

 

 

 

 

 

 

 

б) подвійні: закріплення пункту полігонометрії виконується двома стінними знаками, відстань між якими не повинна перевищувати 20 м.

 

 

 

 

 

 

в) потрійні: система складається з трьох знаків, що закладають, як правило, в одну будівлю.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

15. Картка закладки  геодезичного пункту.

 

 

Підприємство_______________   Об’єкт ______________________

 

Пункт№_______   Клас 4   Трапеція_____________ Тип центру_____

 

	Опис місцеположення
	Технічний стан
	Видимість на суміжні  пункти

 

 

Рік закладки та обстеження___________     Креслив___________________

Склав_____________________________     Нач. орган-ції:______________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Інструкція з топографічного знімання, 1998.
2. Інструкція. Про типи центрів геодезичних пунктів. ГКНТА. – М.: Надра,1982
3. Литвин Г.М. «Методичні вказівки до виконання курсового проекту» - К.:КНУБА, 2007
4. Островський А.Л., Геодезія, «Львівська політехніка», 2008р.
5. Перович Л.М., Геодезія, Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Львів, «Новий світ», 2005 р.
6. Селиханович В.Г., Геодезия, Москва, Надра, 1981 г.
7. Таблицы для вычисления координат рамок трапецій в проекции Гаусса-Крюгера на эллипсоиде Красовского. – М.:ГУК.
8. Тревого И.С. Городская полигонометрия. – М.: Недра, 1986.