Проектування і розрахунок полігонометрії згущення

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний університет будівництва і архітектури

Кафедра інженерної геодезії

 

 

 

 

 

 

 

Курсовий проект

НА ТЕМУ:

ПРОЕКТУВАННЯ  І РОЗРАХУНОК

ПОЛІГОНОМЕТРІЇ  ЗГУЩЕННЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: ст. гр. ГД-11с

Урупа М.С.

Керівник: доц. Литвин Г.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2010

                                                    Зміст 

1. Підбір топографічних матеріалів для проектування полігонометрії……….3
2. Фізико-географічна характеристика району робіт…………………….……..9
3. Топографо-геодезична вивченість району робіт…………………………….12
4. Характеристика полігонометрії………………………………………………12
5. Характеристика паралельно прокладених ходів полігонометрії…………...12
6. Можливі схеми побудови полігонометрії та елементи ходу……………….13
7. Умови проектування полігонометричних ходів……………………………..15
8. Проект полігонометрії 4 класу, 1 і 2 розрядів……………………………….16
9. Визначення центра ваги окремого ходу полігонометрії графічним та аналітичним способами……………………………………………………….17
10. Визначення форми ходу…………………………………………………...…18
11. Прямий розрахунок окремого ходу полігонометрії……………………...…18
12. Зворотній розрахунок окремого ходу полігонометрії…………………...…19
13. Типи центрів пунктів полігонометрії………………………………………...20
14. Схеми закріплення пунктів полігонометрії стінними знаками…………….22
15. Картка закладки геодезичного пункту…………………………………….....26

Список використаної літератури………………………………………………...27

Додатки:

Додаток 1: Учбова карта  У-34-37-В-в;

Додаток 2: Проект полігонометрії 4 класу на кальці;

Додаток 3: Визначення центра ваги ходу графічним способом.

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Підбір топографічних матеріалів для проектування полігонометрії.

 

 

 

Визначення  номенклатури і координат кутів  рамки трапеції масштабу 1:25 000

В основі номенклатури топографічних карт всіх масштабів лежить номенклатура карти масштабу 1:1 000 000, розміри кожного листа якої 4° по широті і 6° по довготі.

Місцезнаходження точки на поверхні Землі визначається її  географічними  координатами:  широтою  і  довготою. Довгота позначається  λ  і  відраховується від Гринвіцького меридіана  на захід і схід. Широта позначається φ і відраховується від екватора на північ і південь.

Поверхню землі, поділяють меридіанами  на смуги, які проводяться за довготою через 6°. Ці смуги називають колонами. Початок відліку колон-меридіан з довготою 180° і нумерація їх збільшується з заходу на схід від 1 до 60. Крім цього поверхню Землі поділяють на пояси паралелями через 4° за широтою, починаючи від екватора, в обидві сторони. Кожний ряд позначають великою літерою латинської азбуки від А до V.

Номенклатура окремих аркушів карти масштабу 1:1 000 000 складається з літери поясу і номера колони.

Визначення номенклатури карти  М 1:25 000 виконують поділом:

• 1:1000 000 на 144 частини і отримаємо аркуш карти 1:100 000. Номенклатура аркуша карти масштабу 1:100000 складається з номенклатури аркуша масштабу 1:1000000 і номера аркуша карти. Розміри аркуша карти за широтою 20¢ і за довготою 30¢.
• 1:100 000 на 4 частини – одержимо аркуш карти масштабу 1:50 000. Розміри аркуша карти за широтою 10¢ і за довготою 15¢. Позначаються літерами українського алфавіту від А до Г.
• 1:50000 на 4 частини -  одержимо аркуш карти масштабу 1:25000. Кожна частина позначається літерами а, б, в, г. Розміри аркуша карти за широтою 5¢ і за довготою 7¢30².
• 1: 100 000 на 256 частин – отримаємо аркуш карти 1:5000 з розмірами по широті 1¢15², по довготі 1¢52,5², які позначаються цифрами від (1) до (256).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Вихідні дані: φ= 51º 25′10″,   λ=31º17′05″

 

51º:4 = 13 = М,

31º:6 = 6(зона) +30=36(колона).

 

 

М-36

 

30° 52°00′	00′	31°	00′ 31°	30′							36°	00′ 52°00′
51º40′	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
51º20′			15									24
												36
												48
												60
												72
												84
												96
												108
												120
												132
48°00′												144	48°00′
30°	00′											36°	00′

 

1:1 000 000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

M-36-15

 

31° 51°40'	00' 31°	29°     15' 31°		30'
51°30'	А	Б		51°30'
51°20'	В	а	б	51°25'
		в	г	51°20'
31°	00'                       31°	15'      31°	22,5'  31°	30'

 

 

M-36-15-Г-а

 

31° 51°30'	15'            31°	22,5' 51°30'
51°25'		51°25'
31°	15'            31°	22,5'

 

1:25 000

 

Визначення  прямокутних координат кутів рамки трапеції М-36-15-Г-а,

М 1:25000

За географічними координатами визначаємо прямокутні координати вершин кутів рамки трапеції 1:25000. Їх виписують з таблиць Гаусса-Крюгера по широті і різниці довгот вершин кутів рамки трапеції і осьового меридіана зони. Довготу осьового меридіана визначають за формулою:

L0 = 6°n - 3°,

n - номер координатної шестиградусної зони,в якій розміщено аркуш карти.

L0 = 6°*6 - 3° = 33°

L L0 B           l	31°00' 00"	31°22' 30"
	33°00' 00"	33°00' 00"
	-1°45' 00"	-1°37' 30"
Абсциси Х(м)
47°25'	5 709 265,1	5 709 065,0
47°20'	5 699 994,5	5 699 794,2
Ординати у (м)
47°25'	-121 518,7	-112 839,3
47°20'	-121 740,2	-113 045,0
„Умовні”  ординати Y(м)
47°25'	6 378 481,3	6 387 160,7
47°20'	6 378 259,8	6 386 955,0
Зближення меридіанів γ(пояс М)
47°25'	1°22'11"	1°16'19"
47°20'	1°22'05"	1°16'13"
γ середнє = 1°19'12"

За тими ж даними з таблиць виписуємо значення зближення меридіанів для вершин кутів трапеції і обчислюємо середнє значення зближення меридіанів.

 

Визначення  розмірів рамки та площі трапеції М-36-15-Г-а, М 1:25 000

                       а північне

51°30'            

 

 

с

 

 

51°25'

а південне

 

Поправки розмірів рамок за спотворення проекції Гаусса-Крюгера

Δапівн. = 0,00см,                      

Δапівд. = 0,00см, 

Δс = 0,00см,

Δd = 0,00см.

Р = 80,70 км²

c = 37,09 + 0,00= 37,09 см;

d = 50,87 +0,00 = 50,87 см;

а півн. = 34,85 + 0,00 = 34,85 см;

а півд. = 34,78 + 0,00 = 34,78 см.

 

 

 

 

 

 

Визначення  номенклатури сусідніх аркушів карти 1:25000

 

 

М-36-15-А-г	М-36-15-Б-в	М-36-15-Б-г
М-36-15-В-б	М-36-15-Г-а	М-36-15-Г-б
М-36-15-В-г	М-36-15-Г-в	М-36-15-Г-г

 

 

 

 

 

Визначення  географічних координат кутів рамки трапеції М 1:5000

 

М-36-16

31°	00´															31°	30´
51°40´
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16
																32
																48
																64
																80
																96
																112
																128
									137	138	139	140				144
									153	154	155	156				160
									169	170	171	172				176
									185	186	187	188				192
																208
																224
																240
51°20´																256

 

 

 

1:100000

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

М-36-16-186

31°	16´52,5”	31°	18´45”
51°26´15
51°25´

 

 

 

 

             

 

 

 

 

 

 

 

1:5000

 

 

 

 

 

 

2.Фізико-географічні  характеристики Чернігівської обл.

Територія – 31,9 тис. кв. км

Населення – 1151,9 тис. осіб

Обласний центр –  Чернігів  Географічне та адміністративне положення району робіт.

Розташована Чернігівська область у північній частині  України на кордоні трьох держав. Межує на півночі – з Брянською  областю Росії (199 км держкордону), на північному заході – з Гомельською  областю Білорусі (227 км держкордону), на заході і південному заході – з Київською, на півдні – з Полтавською та на сході – із Сумською областями України.

Населені пункти.

Область поділяється  на 22 райони, в ній налічується 15 міст, у т. ч. 3 міста обласного  підпорядкування (Чернігів, Ніжин, Прилуки), 30 селищ міського типу, 1487 сільських населених пунктів. Обласний центр – Чернігів, розташований на правому березі Десни, в 150 км від Києва. Це найбільше місто області, в ньому проживає 299,4 тис. жителів.

Більша частина території Чернігівської області належить Придніпровській низовині, південно-східна частина відноситься до краю Полтавської рівнини.

Рельєф  місцевості.

Рельєф, в основному, –  низинна рівнина (поліська частина) та хвилясто-яружна в межах лісостепової частини області. Наддеснянська вододільна рівнина в окремих пунктах досягає висоти 220 м.

За ландшафтними особливостями  Чернігівщина поділяється на 4 фізико-географічні  провінції:

Чернігівське Полісся охоплює  близько 13 тис.км2 у північно-західній частині області і являє собою слабохвилясту піщану рівнину морено-льодовикового походження. Численні пониження (давні річкові та прохідні долини ) досить заболочені.

Новгород-Сіверське Полісся площею 5,5 тис.км2 займає північно-східну частину  області. Основу його складає Придеснянське лесове плато з численними глибокими ярами, які врізані до корінних крейдяних порід. Є тут і карстові заглибини.

На півдні області 7,3 тис.км2 займають ландшафти понижених слабкохвилястих  рівнин (Дніпровські тераси) з численними лощинами, балками і западинами (степові блюдця).