Технологія розвитку мотиваційних основ до уроків фізичної культури

У цілому нині рівень фізичної культури свідомості проявляється у  орієнтаціях не так на базові образиимплицитних  концепцій виховання, але в ціннісно забарвлені вчинки сучасників, як у  спорті, і у повсякденного життя. Високаценностно-смисловая і вольова  організація особистості. Готовність до ризику на розумному рівні, здатність  до прийняття зважених рішень, цілеспрямованість, вміння планувати життя, рівномірно й настільки наполегливо рухатися до поставленим цілям.

Для діагностики фізичних ідеалів використовується прийомсмислопорождающего включеного прикладу: разом з поясненням порядку виконання нових вправ  вводяться словесні ілюстрації,увязивающие  те чи інше рух з заздалегідь відомим  учням фільмом. У цьому вводиться  тільки назву бойовика чи трилера, звернення  до учнів з проханням розгорнути описуваний епізод.

Чільну увагу при промовлянні  ними змісту епізоду звертається  недопущення жаргонізмів і особливо різких, грубих висловів. Надалі цей  прийом посилюється залежно від  складності наступних етапів запровадженням новихценностно-смислових іценностно-емоциональних  структур.

Пошуковий - організація  спільного з учнем пошуку причин виникнення труднощі, можливих наслідків  її збереження (чи подолання); погляд на ситуацію з боку, як "дитини", і  з допомогою синергетичного принципу "виходу в сторонню позицію". Метою  пошукового етапу є надання підтримки  і прийняття учнем він відповідальності за виникнення і вирішення проблеми з використанням даних діагностичного етапу (визначення локусу самоконтролю); допомогу у викритті що з проблемою  фактів та соціальні обставини, причин, що призвели до скруті.

Обговорення можливих наслідків  передбачає володіння педагогом  умінням передбачити, передбачити, що буде у найближчий і відстрочений період - після закінчення школи, а  то й приймати ніяких дій. Пошуковий  етап передбачає і підтримку з  визначенні мети майбутнього вибору - у процесі виявлення фактів і  причин з'являються попередні "робочі" висновки та засоби мети, як виходу з  проблеми.

На пошуковому етапі встановлювався неявний джерело моральної характеристики автора введеної раніше інформації. Як педагогічних коштів підтримки використовувалися: прояв уваги до будь-яких способам, які називає сам учень; відмови  від висловлювання

оціночних і критичних  суджень; обговорення переваг тієї чи іншої способу досягнення цієї мети як підтримка вибору. Завдання педагога - підтримати учня у кожному  виборі і пропозицією висловити  готовність допомогти у разі.

>Договорний - проектування  дій педагога і учня (поділ  функцій і персональної відповідальності  щодо проблеми, наприклад - прийом  уточнення сутності та сенсу,  привабливих зразків фізичної  розвиненості). Відповідно до алгоритмом  педагогічної підтримки, цей прийом  розвиває позиції пошукового  етапи у напрямі вирішення  проблеми ціннісного вибору, у  розподілі дій на добровільних  засадах. Орієнтація на здатність  учня самостійно долати труднощі  відкриває дорогу до своїх  дій. Бажання учня самостійно  докладати зусилля на вирішення  своєї проблеми морального самовизначення  є важливим результатом педагогічної  роботи.

>Деятельностний - задля  забезпечення успіху педагог  повинен підтримувати учня іморально-психологически, і, коли треба, прямо захищати  її інтересів і право перед  однолітками, батьками, вчителями,  якщо це пов'язано з забезпеченням  безпеки по дорозі самостійного  дії. Вирішення проблеми морального  вибору вимагає залучення нових  прикладів, які у двох якостях:  підтримки або "розхитування" обраної позиції. 

Прийом "розхитування" обраної позиції визначається внесенням  на змалювання дій зразка для наслідування елементів неявних, негативних характеристик, присутніх поведінці "героїв". Учням пропонувалося побудувати модель її подальшого розвитку ситуації, де позначилися б наслідки для  їхніх дій, якщо вони дома тієї чи іншої  персонажа. Це необхідне формування позиції стійкості чи від обраного зразка.

>Рефлексивний - спільний  із учнем обговорення успіхів,  і невдач попередніх етапів  діяльності, констатація фактівразрешимости  чи нерозв'язності проблеми на  її переформулювання, осмислення  учнем і педагогом нових варіантів  самовизначення. У результаті рефлексії  можуть відкритися невидимі раніше  причини й обставини, які стоять  по дорозі гаданого самовизначення.

Обговорюючи з учнем просування до розв'язання проблеми, виділяють  ключові моменти, що підтверджують  правильність чи хибність спроектованих  дій. Особливу увагу приділяють почуттям і емоціям старшокласників, виявляється  підтримка у вигляді висловлювання  власних почуттів. Педагог створює  умови, у яких школяр аналізує свої дії,самооценивает як засіб дій, і досягнутий результат. Важливо  допомагати учневі помічати ті зміни, що відбувається як у ньому самому, і навколо неї.Рефлексивний етап може бути виділений в самостійний, а може і пронизувати всю діяльність підтримки.

Наведена структура наближає вчителя до розуміння й перетворенню своєї роль наданні педагогічної підтримки в розвиткуценностно-смисловой  сфери свідомості учнів засобами уроку фізичної культури. Одночасно  вона наближає і старшокласників  до нового розумінню сенсу занять фізичної культурою як як засобу зміцнення здоров'я та перемоги розвитку фізичних можливостей, а й як засобу, що сприяє становленню морального здоров'яличности.[4]

 
2. Ставлення учнів до  уроків фізичної культури у  школі

Нині під час проведення досліджень стало ясним, що школа  від імені вчителя фізкультури, перестав бути чинним чинником, впливає  виховання мотивації до систематичним  занять фізичної культурою і спортом  в час. Причини, які криються у  тому, залежать тільки від особистості  вчителя фізкультури, а й від  постановки процесу фізичного виховання  в визначене час. Останніми роками було багато публікацій з навчальні  програми по фізичного виховання, нормативної  бази, матеріально-технічної бази фізичного  виховання у шкільництві. Але  дуже мало досліджень, які б присвячені виясненню питання у тому, як самі учні ставляться до процесу фізичного  виховання. У зв'язку з цим, частина  нашої роботи ми присвятили означеній  темі.

У дослідженні взяли участь 1219 школярів 5-11 класів, учнів в загальноосвітніх школах рр. Київ та Умані. Був використаний метод анкетування. Вибірка була випадкової, алестратифицированной  за віком йполу.[5]

Для з'ясування ставлення  школярів до уроків фізкультури було поставлене пряме питання: "Подобаються  чи тобі уроки фізкультури?" Майже 90% відповіли "так". У цьому нічого немає дивного,т.к. урок фізкультури  відрізняється від загальноосвітнього емоційністю, можливістю рухатися, а  чи не сидіти за партою, та, крім цього  які встановилися думкою, що фізкультурні вправи корисні здоров'я.

Зацікавлення уроку фізкультури  ми з'ясовували через інше запитання: "Скільки на рік пропускаєш уроки  фізкультури?". Результати відповідей представлені у табл. 1. Виявилося, що ні пропускають ніколи лише 27,3 ± 1,81% хлопчиків і 3,6 ± 0,68% дівчаток. Що ж  до дівчаток, це цілком об'єктивно через  фізіологічних особливостей їх організму, ось відвідання уроків фізкультури  хлопчиками швидше за все пов'язане  з їхнім зацікавленням прочитає і ставленням до цього предмета. Це у відповідь "намагаюся зупиняти" - 25,3 ± 1,78%, що може засвідчувати у тому, що їм бути об'єктивні і поодинокі  пропуски пов'язували із недугою  чи іншими важливими причинами. Цей  процес і попередні відповіді  ми можемо кваліфікувати як б досить стійкий інтерес до уроку фізкультури, таких школярів в дослідженнях 52,6 ± 2,05%. З ймовірністю 95,45% можна стверджувати, що з 48,5 до 56,7% досить регулярно відвідують уроки фізкультури, однак у 5-му класі  на цю кількість більше - 68,5 ± 4,6%, в 6-му вже 51,2 ± 5%, в 7-му лише 41,7 ± 4,9%, в 8-му - 48,8 ± 4,95%, в 9-му - 40,9 ± 4%, а 10-му і 11-му починає  збільшуватися відповідно 67,2 ± 4,7% і 62,1 ± 4,84% (рис. 1). Регулярність відвідин уроків фізкультури який завжди вочевидь пов'язана зі стійким інтересом  школяра до уроку фізкультури, але  й виконанням обов'язки його відвідувати, щоб уникнути осуду дорослих. Найбільшу "сумлінність" тому виявляють  п'ятикласники, а й у старшокласників  то, можливо інший мотив - уникнути низькою оцінки за фізкультури, ніж  псувати загальний бал атестата. Можливість цих причин, які змушують хлопчиків відвідувати уроки  фізкультури дуже висока,т.к. вони потім  висловлюють, що він не подобається  під час уроків фізкультури.

>Рис. 1. Вікова динаміка  кількості хлопчиків не пропускають  і намагаються зупиняти уроки  фізкультури, і навіть пропускають  іноді

І це підтверджується динамікою  відповідей "пропускаю іноді". На рис. 1 видно як зменшується кількість  перепусток занять із фізкультури в  старших класах і зменшується  бажання зупиняти уроки у класах.

Таблиця 1. З якою частотою школярі пропускають урокифизкультури

У 30,7 ± 1,89% дівчаток є прагнення  зупиняти уроки фізкультури. "Іноді" пропускають уроки 40,7 ± 2% дівчаток, причому така відповідь дали 52 ± 4,95% дівчаток в 5-му класі, в 6-му вже тільки 34,1 ± 4,74%, в 7-му - 31,9 ± 4,7%, в 8-му і 9-му класах їх більшає відповідно - 53,7 ± 4,96% і 53,5 ± 4,97%, а 10 і 11-му зменшується майже 2 рази, й становить відповідно - 28,7 ± 4,48% і 29,1 ± 4,52%.Безразличное ставлення  до уроків фізкультури, і може бути збільшена й повне незадоволення  ними проявляється у відповіді "пропускаю  уроки ФК регулярно". Так відповіли 3,5% хлопчиків і 6,3% дівчаток. У найбільшою мірою регулярно пропускають  уроки ФК дівчинки в 10-му і 11-му класах (7,4 ± 3% і 13,5 ± 3,4% відповідно).

Привертає увагу кількість  звільнених від уроків фізкультури  через хворобу. З 584 хлопчиків - 10,6% і  з 635 дівчаток - 18,7% (рис. 2).

>Рис. 2. Вікова динаміка  звільнених від фізкультури школярів

З яким віком кількість  дітей, які стосуються спеціальної  медичної групі, не зменшується, а залишається  на рівні в хлопчаків (в 5-му класі 12,6 ± 3,15%, у 11-му 11,3 ± 3,1%), а й у дівчаток кілька збільшується (в 5-му класі 12,5 ± 3,2%, а 11-му 17,7 ± 3,77%), проте ці відмінності  не достовірні.

Відтак можна укласти, що понад половину школярів їй не довіряють  стійкого інтересу до уроків фізкультури.

Не влаштовує школярів під час уроків фізкультури (табл. 2).

Учні назвали досить багато зауважень, що стосуються методики проведення занять, програмного забезпечення і  самої організації процесу. 23,3 ± 1,72% дівчаток вказали, що й не влаштовують  великі фізичні навантаження на занятті. У 5-му і 6-му класі цього вказали  відповідно 10,4 ± 3% і 15,2 ± 3,57% дівчаток. У старших класах (9-11- x) про це свідчать вже відповідно 25,8 ± 4,33%, 26,8 ± 4,4% і 23,9 ± 4,18% школярів.

>Мальчиков меншою мірою  ніж дівчаток турбують великих  навантажень - 7,8 ± 1,2%, але у  8-11- x класах цього вказують від  12 до 19% хлопчиків. 10,9 ± 1,34% хлопчиків  і 3,9 ± 0,87% дівчаток не влаштовують  недостатні фізичні навантаження. Мабуть, ці школярі займаються  спортом і порівнюють урок  фізкультури зі спортивної тренуванням.  Проте, незадоволення фізичним  навантаженням як завищеною і  заниженою під час уроків фізкультури  майже в 25% учнів, свідчить про  неадекватності фізичні навантаження  фізичним можливостям школярів, і навіть у тому, що у уроках  стоїть диференційований підхід  до студентів.

Більшість котрі займаються невдоволені змістом занять 22,6 ± 1,86% хлопчиків і 32,4 ± 1,91% дівчаток зазначають, що відсутні вправи, які подобаються. Якщо 5-му класі про це свідчать 17,4 ± 3,8% хлопчиків і 12,5 ± 3,3% дівчаток, то 9-11- м класі про це свідчать від 19 до 28% хлопчиків і південь від 39 до 47% дівчаток. Починаючи з6-х класів школярі починають досить упевнено орієнтуватися у свої інтереси і  розуміти чого вони хочуть.