Розвиток спритності у футболістів

Таким чином, основними  вимірниками спритності виступають - координаційна складність, точність і час виконання достатнього  завдання. Стосовно футболу вимірником спритності також може бути здатність  розподіляти і перемикати увагу, що залежить від зорового аналізатора.

Також розроблені методи вимірювання  спритності у футболістів. Під час  роботи над цією проблемою ми прагнули, щоб запропоновані нами методи максимально  моделювали обстановку, змагання. Наприклад:

біг по периметру квадрата із стороною 10 м. У другій спробі випробовуваному  необхідно оббігти чотири стійки, встановлені на другій і четвертій  стороні (їх дві на кожній з відстанню  між ними, рівною двом метрам).

Футболістів також досліджували в бігу на 40 м по прямій.

Різниця в часі пробіжки складних завдань і час подолання  відрізка 40 м по прямій вважалася  критерієм оцінки спритності;

здатність гравців перебудовувати рухову діяльність залежно від зміни  ситуації при діях з м'ячем оцінювали  за допомогою пристрою, що моделював  виникаючі в грі ситуації. Реєстрували  час і точність виконання завдання;

здатність диференціювати м'язові зусилля оцінювали за допомогою контактної платформи  і цифрового мілісекундоміра. Футболісту давали завдання вистрибнути вгору  спочатку в повну силу, а потім  в половину зусилля [5].

Відхилення від "належного" (очікуваного) результату ставало показником досліджуваної здатності.

По коефіцієнту ефективності ряду ігрових прийомів (наприклад, прийом м'яча в русі, передача м'яча, відбір м'яча, обведення супротивника, удари  по воротах) експертним методом визначали  спритність футболістів.

Крім того група тренерів оцінювала дії гравців по чотирьох критеріях, що характеризують компоненти спеціальної спритності, це:

тактичне мислення;

швидкість орієнтування;

точність передач і  ударів у ворота;

координаційні здібності.

Таблиця 3.1

Результати досліджень [5]

Тести	Юнаки	Назва команди	-""-
	X	V%	X	V%	X	V%
Біг на 40 м по прямій (с)	5,96	5	5,54	4	5,57	2
Біг на 40 м із зміною напряму (с)	9,83	5	8,47	6	8,31	2
Біг на 40 м по периметру  квадрата (с)	10,75	3	-	-	9,78	2
Різниця (с) в бігу з реагуванням  на сигнал і пробігами 40 м по прямій	3,87	10	2,92	17	2,72	4
Різниця (с) в бігу на 40 м  по периметру квадрата в пробіжці 40 м по прямій	4,79	8	-	-	4,15	3
Точність м'язового диференціювання (см)	-	-	4,11	127	3,89	15
Час, що витрачається на передачу м'яча (с)	-	-	4,3	28	1,28	68
Точність передачі м'яча (бали)	-	-	0,63	25	0,7	28
ТЕСТ НА КООРДИНАЦІЮ
Завдання 1. Час (с) Число помилок	-	-	1,14 7,8	105 31	0,68 6,46	11 15
Завдання 2 Час (с) Число помилок	-	-	1,16 8,48	104 43	1,01 8,65	32 12

Аналіз результатів, наведених  у таблиці 3.1, показує, що найбільш однорідні  результати одержані в узагальненому  тесті з подоланням 40 м відрізка, у юних футболістів варіативність  у цьому тесті 8-10 %, що дещо вище в  порівнянні з дорослими гравцями.

Помірну варіативність має показник часу складної реакції при передачах  м'яча і точність передач. Значний  розкид виявлений в показниках м'язового  диференціювання (127%).

Видно, що у відносно простих і  звичних завданнях міжіндивідуальна мінливість результатів невелика. У  завданнях, що вимагають максимального  прояву спритності, відмінності помітніші.

Разом з тим, результати тестування футболістів в польових умовах (наприклад, біг з рішенням специфічних грі, але раптово виникаючих завдань; швидкість (своєчасність) і точність виконання передачі м'яча) мають  істотні коефіцієнти з показниками  ефективності техніко-тактичних дій.

Об'єктивність показників в тестах з визначенням спритності знаходимо  по коефіцієнту узгодженості оцінок.

Оскільки коефіцієнти узгодженості виявилися достатньо високими (0,80; 0,82 і 0,87) - використані методи оцінки спритності слід вважати інформативними, надійними і об'єктивними.

Як бачимо, труднощі оцінки і множинність  вимірюваних компонентів складових  спритність, значно утрудняють контроль цієї важливої для футболу якості, але все таки не роблять такий  контроль неможливим.

Слід зазначити, що з квітня по вересень (тобто весь експериментальний період) футболісти виконували рекомендовані  спеціальні вправи, що зв'язано впливають  як на розвиток спритності, так і  на зростання техніко-тактичної  майстерності.

Наведемо вправи характерні для  певних періодів підготовки футболістів.

Загальнопідготовчий період.

1. Два гравці біжать в 3-4 м  один за одним. Ведучий раптово  змінює напрям і швидкість  бігу.

Завдання веденого - повторити всі  рухи ведучого.

2. Гравці в колоні поодинці  в 30 метрах від тренера [5].

Футболісти виконують прискорення  у бік тренера.

Якщо тренер підняв праву руку - гравець починає бігти протиходом (до лінії старту).

Спеціально-підготовчий період.

1. З положення "лежачи на  спині" гравець виштовхує м'яч  обома руками від грудей і,  схопившись (не давши м'ячу торкнутися  землі (підлоги), приймає його  на ногу і починає ним жонглювати.

2. Гравець розміщується лицем  до стіни на відстані 4 м від  неї.

Асистент з відстані 8-10 м рукою  посилає м'яч (то справа, то зліва) в  стіну.

Завдання: зупинити відскакуючий м'яч.

Після 10-12 кидків - зміна ролей.

3. Ігрове поле (майданчик) розділені  на три зони. У ближній гравці  мають право торкатися м'яча  один раз, в середній три,  в дальній - число торкань не  обмежене.

Вправа дозволяє вдосконалювати швидкість  переходу гравців від оборони  до атаки і навпаки.

Важливою особливістю цих завдань  є те, що футболістам надається  можливість оволодіти великим запасом  раніше невідомих рухових навиків. Це сприяє тому, що в процесі гри  футболісти мобільніші до рішення техніко-тактичних  задач. Крім того, накопичений об'єм різноманітних рухових навиків  надає можливість гравцям імпровізувати  в процесі реалізації ситуативних  завдань.

Таким чином, спеціальна спритність є  лімітуючим чинником в досягненні високих  спортивних результатів у футболі.

Підвищення ефективності ігрових  прийомів футболістами, що брали участь у експерименті, слід розцінювати  як наслідок доцільного використання тренерами вправ, що надали зв'язану  дію як на підвищення точності виконання  ігрових прийомів, так і на техніко-тактичну майстерність, пов'язану з різними  проявами спритності в складних моментах гри. Подальші дослідження передбачається провести у напрямі вивчення інших  проблем вимірювання і вдосконалення  спритності.

Висновки

Отже, спортивне тренування включає в тій чи іншій мірі всі основні або відносно самостійні сторони: технічну, фізичну, тактичну, психічну і інтегральну. Така структура  упорядковує уявлення про складові спортивної майстерності, дозволяє до певної міри систематизувати засоби і методи їх вдосконалення, систему  контролю і управління процесом спортивного  вдосконалення (Заціорський В.М., 1970 р.; Матвєєв Л.П., 1997 р.; Платонов В.Н., 1997 р.; Зеленцев А.М.; Лобановський В.В., 1989 р.; Лисенчук Г.А.; 2003 р. та ін.)

Кількість різних проявів  окремих рухових якостей у  футболі вельми велика, тому розвиток і ефективне вдосконалення кожного  з них вимагає належного наукового  обґрунтування. В процесі гри  у футбол постійно виникає проблема швидкого реагування на несподівані  дії суперників, прояв високих  швидкісних і силових якостей  при виконанні окремих технічних  прийомів гри, швидкості орієнтування, здійснення переміщень, атакуючих і  захисних дій в умовах строгого дефіциту часу, складної взаємодії з партнерами по команді.

Різноманітність змісту ігрової  діяльності у футболі вимагає  комплексного розвитку основних фізичних якостей і функціонального вдосконалення  всіх систем організму того, що займається. А це можливо лише в процесі  різносторонньої фізичної підготовки, коли, разом з розвитком основних фізичних якостей, приділяється увага  і розвитку спеціальних якостей  для футболу.

Тренувальні програми будуть ефективними, якщо вони будуть направлені на одночасний розвиток спритності і  техніки тактичної майстерності. Разом з тим ми не повинні не забувати про те, що оцінка ступеня  спритності будь-якого обґрунтованого рухового завдання не полягає в елементах  даного завдання, а визначається виключно по ступеню відповідності їх з  навколишнім оточенням, оскільки від  її ефективності залежить ступінь успішності рішення реалізовуваної командної  задачі.

Аналіз результатів, одержаних  при тестуванні футболістів як у  неспецифічних, так і в специфічних  проявах показав, що у відносно простих  рухах міжіндивідуальна мінливість результатів мало залежить від підготовленості  спортсмена. Але із збільшенням складності і із зменшенням часу на рішення  рухової задачі, міжіндивідуальна варіативність  різко збільшується.

Можна стверджувати, що достатньо  доцільнішою є наступна схема  розвитку і подальшого вдосконалення  спритності:

визначення рівня розвитку цієї якості;

встановлення структури  спритності кожного гравця команди;

підбір вправ (рухових  завдань), що впливають на провідні форми прояву даної якості;

оцінка ефективності використовуваних тренувальних засобів по темпах приросту показників спритності;

вибір і використання в  тренувальному процесі тих засобів (можливий також урахування індивідуальної схильності) які відтворюють найбільшу  дію.

Головний принцип підбору  вправ для розвитку спритності - якомога більше різноманітності. На тренуваннях потрібно більше використовувати  добре розучені гімнастичні і  акробатичні вправи, чергування ходьби і бігу в різних поєднаннях, рухомі ігри з несподівано змінними ситуаціями, вправи по техніці і тактиці гри. Виконувати їх рекомендується на початку  заняття.