Роль рухової активності у збереженні та зміцненні здоров’я молодої людини

                            

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І  НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ            ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

 

 

Кафедра психології

 

 

 

 

Роль рухової активності у збереженні та зміцненні здоров’я молодої людини

 

 

 

 

 

 

 

Реферет виконала:

студентка 1-В курсу

психологічного факультету

Глушкова Марія

Перевірив: Олексієкно Я.І.

 

 

ЧЕРКАСИ - 2012

 

План:

Вступ…………………………………………………………………………………..3

1. Роль фізичних вправ…………………………………………………………...…..3

2. Фактори, що впливають на здоров'я дорослих людей…………………………..6

3. Вплив рухової активності на здоров'я……………………………………………7

4. Норма рухової активності…………………………………………………………9

5. Шкідливі звички і здоров'я………………………………………………………10

Висновок……………………………………………………………………………..12

Список використаної літератури…………………………………………………...13

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

У процесі росту і розвитку людини відбуваються значні зміни опорно-рухової  системи. У дитячому і підлітковому віці ці зміни пов'язані насамперед із ростом кісток, їхнім окостенінням, формуванням постави, зміною пропорцій тіла.

У довжину кістки ростуть  нерівномірно. Найбільше - у перші два роки життя. Наступне підвищення інтенсивності росту припадає на вік 7-8 років, а потім у дівчат у віці 12-13 років, а у хлопчиків - 13-14 років (може становити за рік 7-10 см). У віці 22-24 роки ріст кісток у довжину припиняється. Маса м'язів до 13-14 років збільшується повільно, а інтенсивно зростає у віці від 14 до 16 років. Це найкращий період для початку занять силовими видами спорту.Розвиток опорно-рухової системи значною мірою залежить від ступеня рухової активності, харчування, діяльності залоз внутрішньої секреції.

Потреба в русі – одна з загальнобіологічних особливостей організму, яка відіграє важливу роль у його життєдіяльності. Формування людини на всіх етапах еволюційного процесу відбувалося в нерозривному зв’язку з активною м’язовою діяльністю. Зв’язок рухової активності зі станом здоров’я людини незаперечний.

Фізична активність тісно  пов’язана з трьома аспектами  здоров’я: фізичним, психічним і соціальним й протягом життя людини відіграє різну роль. У дитячому віці вона визначає нормальний, ріст і розвиток організму, найбільш повну реалізацію генетичного потенціалу, підвищує опірність захворюванням. У дорослих людей фізична активність протягом життя сприяє нормальному функціональному стану та працездатності організму.

 

1.Роль фізичних вправ

 Фізичні вправи, являючись  біологічним стимулятором доброякісних  реакцій, в першу чергу здійснюють загальну неспецифічну дію на організм. Функціональна діяльність організму людей, котрі займаються фізкультурою, забезпечуються умовно-рефлекторними механізмами, завдяки котрим з'являється можливість регулювати дію різних факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Умовний сигнал включає цілу систему головних зв'язків, яка забезпечує найбільш цілісну форму взаємодії організму з безумовними агентами. За допомогою умовного рефлексу удосконалюються засоби збереження постійності внутрішнього середовища і шляхи її регулювання, що дуже важливо при навчанні фізичним вправам, розвитку і вдосконаленні пристосувальних реакцій. Умовно-рефлекторні механізми - результат діяльності головного мозку, а реалізація цих механізмів обумовлена рівнем активності центральної нервової системи, яка значно підвищується в умовах активного рухового режиму, особливо в осіб похилого віку. Систематично виконувані фізичні вправи стимулюють умовно-рефлекторну діяльність, удосконалюють і сприяють утворенню нових умовно-рефлекторних зв'язків між корою великого мозку, підкорковими утвореннями, ретикулярною формацією, внутрішніми органами і працюючими м'язами. Фізичні вправи покращують динаміку основних нервових процесів - збудження і гальмування, збільшують їх рухомість , врівноваженість і силу, що здійснює вплив на діяльність основних систем організму, в тому числі і серцево-судинної. При правильній методиці проведення фізичних вправ роздражнення рецепторів тканин, беручи участь в русі, викликає рефлекторно-трофічну перебудову тканинних процесів. По принципу внутрішнього гальмування здійснюється дія на центральну нервову систему - подавлення і видалення застійних вогників збудження. Систематичні заняття фізичними вправами створюють центральній нервовій системі потужну домінанту. В результаті постійного продумування і повторення вправ виникає модель майбутньої дії, значно полегшує виконання наступних рухових дій. При позитивних емоціях, які виникають під час занять фізкультурою, відбувається різне збудження симпатичної частини автономної нервової системи, покращується діяльність органів чуття, підвищується тонус і працездатність центральної нервової системи. В зв'язку з цим покращується перетворення інформації і розвиток пристосувальних реакцій організму. Підвищується розщеплення запасів глікогену в печінці і м'язах, викликаючи утворення глюкози - енергетичного матеріалу, необхідного працюючим м'язам. Розщеплення глюкози в скелетних м'язах супроводжується різним посиленням окислювальних процесів. Цьому сприяє викликаючи адреналіном розширення простору бронхів і посилення легеневої вентиляції. При емоційному напруженні рідко посилюється діяльність серця і підвищується артеріальний тиск, відбувається перезподілу крові. З цього випливає, що при позитивному емоційному збудженні стимулюється робота всіх систем забезпечуючих зовнішніх реакцій організму, створюються умови для інтенсивної і напруженої м'язевої діяльності. Правильно організовані заняття фізкультурою зазвичай супроводжуються позитивними емоціями, які утворюють позитивний фон для діяльності серцево-судинної системи, дихання і інших систем. Для правильної оцінки впливу можливих емоцій підчас занять фізкультурою слід враховувати вік людей, які займаються і особливості функціонального стану серцево-судинної системи, наявність вікових судинних дефектів, при яких протипоказане значне емоційне покращення, які супроводжуються різними посиленнями коронарного і церебрального кровообігу. Робота м'язів призводить до розширення судин і деякому зниженню артеріального тиску, що зменшує навантаження на серце і нормалізує його діяльність. Фізичні вправи покращують нервову регуляцію доцільно дихальної системи, вони сприяють підвищенню окисно-відновних процесів за рахунок більш повноцінної утилізації кисню. Це забезпечується збільшенням глибини дихання, виробіткою більш повноцінного ритму, використання допоміжних дихальних механізмів, насичення артеріальної крові киснем. 
Багато лікарів відмічають важливу роль дозованої людської діяльності в профілактиці серцево-судинних захворювань і розвитку компенсаторних реакцій. В умовах помірної патології серцевого м'язу дозовані фізичні вправи, підвищуючи активність не вражених ділянок міокарда, у визначеній степені компенсують порушення кровообігу. Фізичні вправи покращують кровопостачання і обмінні процеси в серцевому м'язі, створюють умови для притоку крові до частин серця, сприяють біль енергійному скороченні шлуночків. Відповідно механізм позитивної дії фізичних вправ на організм людей, які займаються фізичною культурою. Нервова ланка цього механізму  у покращення динаміки - основних нервових процесів кори півкуль великого мозку (збудження і гальмування); у удосконалення умовно-рефлекторних зв'язків;в утворення позитивного емоціонального на лаштування до фізичних вправ і збудження в центральній нервовій системі; утворення моделі рухової дії в центральній нервовій системі для виконанні і удосконалення рухових актів. В ендокринній ланці механізму дій фізичних вправ важлива рол належить системі гіпофіз - кора наднирників. Збільшення синтезу нуклеїнових кислот і білків приводить не тільки до функціональних, але й до структурних зрушень, забезпечуючи розвиток пристосувальних реакцій до нових умов зовнішнього середовища і до зміни, які відбуваються у внутрішньому середовищі організму. В результаті цього організм пристосовується до фізичних навантажень, що і визначає тренованість організму, яка має важлива значення для здоров'я літніх людей і особливо для тих, хто має вікові зміни в серцево-судинній системі. Механізм позитивної дії фізичної активності являється основою для реалізації занять фізкультурою в різному віці, в тому числі і в похилому, при умові вивчення пристосувальних можливостей організму за допомогою рішень методів дослідження. Ці механізми більш чітко розкриваються при проведенні лікувально-педагогічних спостережень. В зв'язку з тим, що в старшому і похилому віці найбільш виражена патологія серцево-судинної системи, вважається, що представляє інтерес аналіз різних методів лікувально-контрольного обстеження і систематичного спостереження за станом серцево-судинної системи у людей, які займаються фізкультурою у цьому віці.

2.Фактори, що впливають на здоров'я дорослих людей

Вивчення факторів, які  впливають на здоров'я людини, показують, що 50% складають фактори, які характеризують спосіб життя людини, 20% - гігієнічні,   20% - спадковість і тільки 10% залежить від медицини. Відповідно спосіб життя займає провідне місце в детермінації здоров'я і змінюючи спосіб життя, людина сама може впливати на своє здоров'я. Під способом життя розуміється сукупність форм діяльності, посередником яких виражає своє існування особистість, індивід, соціальної групи (студенти, робітники, службовці і т.п.), суспільство. Встановлено, що здоровий спосіб життя робить життя якісно кращим, збільшує його тривалість. Розглянемо вплив основних факторів здорового способу життя на здоров'я людини. На основі вивчення взаємозв'язку між рівнем рухової активності, захворюваністю і смертністю у 17000 випускників Гарвардського університету, яким на час дослідження було 35-74 років ( тобто через 10-15 років після закінчення вузу), було встановлено, що:  більш активні випускники прожили довше і характеризувалися зниженим ризиком смерті; позитивний вплив активного способу життя, яке проявлялося в збільшенні тривалості життя, починалося з першого кроку і продовжувалося неупинно зростати зі збільшенням рухової активності; максимальна користь для здоров'я була досягнута в тих випадках, коли найбільш малорухомі випускники ставали більш активними; найменший ризик розвитку захворювань і передчасної смерті, а також максимальне збільшення тривалості життя було у найбільш у фізично активних студентів, які щоденно витрачали близько 2000 кілокалорій і більше на заняттях масовим спортом. 
Крім того було встановлено, що щоденні заняття масовим спортом, при яких енергетичні затрати складають 2000 Ккл. в тиждень, збільшують тривалість життя на 2 роки у віці до 60 років. Велике значення має відмова від паління у віці 35-54 роки тривалість життя збільшується більш ніж на 2 роки, в 55-64 - на 1,8 року, в 65-74 - на 1,45 року, 75-84 - 9 місяців, якщо рівень рухової активності збільшувався до 1500 Ккл. o тиж -1 і людина відмовляється від паління приріст подовження життя у два рази більший, ніж при малоактивному способі життя, але при відмові від паління. Найбільший ефект спостерігається при переході до здорового способу життя (відмова від паління, підвищення рухової активності, нормалізація харчування) при одночасній нормалізації стану функціонального стану серцево-судинної системи. Моніторинг 7000 дорослих людей протягом 5,5 року показав, що тривалість життя і стан здоров'я тісно пов'язані з наступними здоровими звичками: 
регулярне 3-х разове харчування; щоденний сніданок; регулярна рухова активність середньої активності; повноцінний сон (7-8 годин); відмова від паління; підтримання оптимальної ваги тіла; не вживання або обмеження вживання алкоголю; додаткове споживання вітамінів А, Е, С, і бета-каротину; зниження чутливості до стресів; заняттям суспільною діяльністю.

3.Вплив рухової активності на здоров'я

Коли одного з філософів  древності спитали: "Що цінніше - багатство чи слава?", - він відповів: "Ні багатство, ні слава не роблять людину щасливою. Здоровий бідний - щасливіший здорового короля!" ці слова точно відображають головну думку: багатство нашого життя - це здоров'я. Наукові досліди показали взаємозв'язок між рівнем рухової активності і захворюваністю, смертністю. Автоматизація і механізація виробництва, штучний розвиток різних засобів зв'язку, транспорту, умов життя призвели до значного обмеження рухової активності. Поступово знижується інтерес до спорту, тривале перебування на робочому місці в одній і тій же позі, відпочинок переважно за читанням або переглядом телепередач, обмежують рухову активність дорослої людини. Це призводить до значних порушень в діяльності життєвозабезпечуючих систем і передчасному старінню і смерті. Цікаві результати дослідів, проведені професором І. Муравйовим. Вчений вивчив дві групи мишей одного віку. Одну групу не обмежував в рухах, руховий режим другої групи мишей був різко обмежений - їх помістили в маленькі клітки. Результат експерименту виявився вражаючим: тривалість життя тварин, які вели малорухливий спосіб життя була в 6 разів коротшою, ніж активних мишей. Розріз показав, що у малорухливих мишей було різко виражені процеси старіння в серці, в легенях, в печінці. Крім цього були виявлені різко патологічні явища. 
Ще Аристотель писав: "Ніщо так не зморює і руйнує людину, як тривале фізичне ледарство". Науковими дослідженнями встановлено, що у осіб, які ведуть "сидячий" спосіб життя смертність в результаті серцево-судинних захворювань спостерігається в 2 - 3 рази частіше, ніж у фізично активних людей (Аронов, 1985р.).  Тривале зниження рухової активності призводить до виражених і стійких порушень, які поступово стають не зворотними і вколи кають найбільш розповсюджені в наш час хвороби, так звану "хвороби цивілізації": гіпертонічну хворобу, атеросклероз, ішемічну хворобу серця, захворювання судинні, порушення постави з ураженням кістково-м'язового апарату; сприяють розвитку інфаркту міокарда.  В той же час фізичні вправи, регулярні заняття фізкультурою і спортом здійснюють позитивний ефект, який проявляється, в перш за все, в екомінізації і стимуляції функцій організму.Під впливом тренування підвищується адаптація організму до негативних факторів зовнішнього середовища (холоду, радіації).Наукові дослідження показали, що треновані краще переносять радіацію ніж не треновані. В той же час в умовах підвищеної радіації пристосування і оздоровчий ефект залежить від направленості засобів фізичної культури і їх ефективності. Найбільш ефективними у цих умовах являється вправи низької активності зі значним статистичним компонентом. При адаптації до фізичних навантажень покращується скоротлива здатність міокарда, знижується потреба кисні підвищується вміст глюкози, білку і активність ферментів, необхідних для ефективної і тривалої роботи серця. Це призводить до економізації роботи серця і підвищенню енергетичних ресурсів. Основні фізіологічні показники в стані спокою у тренованих, знаходиться на більш "економічному" рівні, а максимальні можливості при м'язовій роботі більш високі, ніж у не тренованих. При систематичних заняттях фізичними вправами значно змінюється морфофункціональна характеристика дихальної системи: розвиваються дихальні м'язи, збільшується загальна ємність легень, покращується ефективність функції дихання. Позитивні зміни спостерігаються в опорно-руховому апараті: вдосконалюється кровопостачання і нервова регуляція м'язів, підвищується активність ферментів, які прискорюють аеробні і анаеробні реакції в м'язах, покращується функціональна здатність суглобів. Тренування хворих призводить до більш швидкому оздоровленню або більш легшому перенесенні хвороби, попереджує розвиток ускладнень. Наприклад, після операції на серце суворим ускладненням, яке часто супроводжується летально, являється пневмонія. Використання фізичних вправ і масажу з перших днів після операції сприяє покращенню цього ускладнення.  Досвід свідчить, що люди, які займаються фізичними вправами рідше хворіють простудними захворюваннями, у них менше днів не працездатності, і що особливо важливо, заняття фізичними вправами збільшують фізичну працездатність, знижують появи втоми, підвищують можливість реакції, гнучкість, витривалість, тим самим сприяють підготовці до високовиробничої праці. Однак неадекватні навантаження, перевищуючі функціональні можливості організму нерідко призводять до негативних наслідків, а в ряді випадків - і до незворотних змін.. Це відбувається при не знанні або ігноруванні основних принципів використання фізичних вправ. Видатний лікар XVIII ст. Тіссео стверджував, що рух, може замінити любий засіб, всі лікувальні засоби світу не можуть замінити дії руху.

4.Норма рухової активності

В літературі останніх років  широко обговорюється про рівні рухової активності, необхідних для нормальної життєдіяльності в різні вікові періоди.  
У відношенні норми рухової активності дорослих людей існує декілька думок. Відповідно в одній точці зору, доросла людина повинна щоденно витрачати над основного обміну на м'язову роботу 1200 - 1300 Ккл., що забезпечує нормальне функціонування організму, необхідну працездатність, попереджує від детренованості. За думкою прихильників цього положення, якщо фізична активність менша норми, виникає своєрідний "дефіцит" м'язової діяльності, який необхідно компенсувати за рахунок включення спеціально організованихзанять фізичними вправами. Такий підхід привернув увагу спеціалістів по фізичні культурі в силу своєї простоти і можливості визначення "дефіциту" рухової активності у людей різних професіональних груп. При цьому допускалась дефіцит рухової активності розглядати як звичне значення об'єму занять фізичною культурою. Однак такий підхід до визначення норм рухової активності має значні недоліки, оскільки не враховує функціональні резерви організму, індивідуальну потребу в русі. Клініко-фізіологічним дослідженням встановлено, що норми рухової активності строго індивідуальна. 

 

5.Шкідливі звички і здоров'я

Шкідливі звички входять  в число найважливіших факторів ризику багатьох захворювань. Навіть епізодичне вживання в молодості алкоголю, паління  несуть в собі загрозу розвитку алкоголізму  пристрасті до тютюнопаління. Ще більш  небезпечним використання засобів, котрі володіють наркотичними або  токсичними діями. Є дані, що в молодіжному середовищі з віком кількість осіб, які вживають алкоголь, збільшується  По даних наукових досліджень, у хворих алкоголізмом і регулярно вживаючих алкоголь в 2-2,5 рази частіше зустрічаються психічні розлади, туберкульоз органів дихання, венеричні хвороби, захворювання печінки. 75% померлих в результаті нещасних випадків і травм - люди, що споживають алкоголь.  Велику небезпеку для здоров'я представляє паління. Є відомості про те, що 40% населення земної кулі становлять люди, що палять. Встановлено, що активне паління віднімає 8-10 років життя, викликає рак легень, підвищує ризик серцево-судинних захворювань, мертвонароджуваність, смертність новонароджених, веде до великих економічних втрат. Тютюновий дим шкідливий для непалящих, не менш, ніж для самого курця. Особливо він небезпечний для жінок. Таким чином отруєння оточуючих тютюновим димом - питання загальної культури.  
У країнах де, ця звичка укоренилася давно, 90% летальних випадків пов'язано з раком легень, 30% всіх ракових захворювань припадає на курців. 80% випадків захворювань хронічним бронхітом і емфіземою легень зв'язані з палінням, ця звичка стає причиною 20-25% коронарних захворювань серця і пов'язаних з ними смертельних випадків. Сюди ж слід віднести респіраторні захворювання, язву шлунку, ускладнення вагітності. У жінок, які палять народжуються діти з пониженою масою тіла, відхиленнями розумового і фізичного розвитку, збільшується ризик смертності. Ризик захворювання раком особливо зростає, якщо людина почала палити в молодому віці. У людей, які відмовилися від вживання тютюну вірогідність захворювання знижується. Разом з тим у них збільшується маса тіла, що само по собі служить фактором ризику. У деяких осіб збільшення маси тіла становить 2,7-3,6 кг, 10% чоловіків і 13% жінок збільшують масу тіла в межах 13,5 кг. Шанс збільшити масу тіла зростає після 55 років. 
Сигаретний дим містить бензол, який служить джерелом іонізуючої радіації. Люди, які палять частіше хворіють лейкемією і раком спинного мозку (мієлома). При обстеженні 34 тис. людей було виявлено, що у тих хто викурює в день 25 і більше сигарет лейкемія зустрічається в тричі частіше, ніж у тих, хто не палить. Для тих, хто палить 15 років і більше, ризик захворіти раком спинного мозку збільшується в п'ять разів. У тих, хто палить зі стажем 15 років і більше, які викурюють по 25 сигарет в день ризик збільшується в сім разів. Як правило, звичка до паління формується до 17-ти літнього віку. В останній час збільшилася кількість підлітків і жінок. Раннє паління особливо небезпечне для молодого організму. Найбільш часті причини, які спонукають до паління - цікавість, приклад дорослих, друзів, вплив телебачення, психологічні проблеми, конфлікти. Необхідно стверджувати ідею тверезого способу життя, пропаганду вати створення зон тверезості і не паління, нові ритуали без вживання алкоголю.