Правила і методика загартування

 

 

2.2. Вплив води на організм

Висока  ефективність впливу води на організм порозумівається тим, що її теплоємність у 28 разів вище, ніж теплоємність повітря. Так, повітря при температурі 13° С сприймається як прохолодний, у той же час вода тієї ж температури  здається холодною. При одній і  тій температурі повітря і  води організм втрачає у воді майже  в 30 разів більше тепла. Саме з цієї причини вода розглядається ,як дуже сильний природний засіб, що гартує.

У водяних  процедур є ще одна особливість. Вони, як правило, роблять на людину і механічний вплив. Більш сильна дія в порівнянні з повітрям вода робить і за рахунок  розчинених у ній мінеральних  солей, газів і рідин. До речі, з  метою посилення дратівного дії  води іноді до чий додають 2-3 столові  ложки повареної солі або 3-4 ложки  столового оцту.

Основна ж перевага води як засобу загартовування полягає в температурному факторі. Водяні процедури по своїй температурі  підрозділяють на гарячі - вище 40 °С, теплі - 36-40 °С, байдужні - 34-35 °С, прохолодні -20-33 °С и нижче 20 °С. Розподіл такого роду враховується при проведенні загартовування. Уміло варіюючи температурою води, можна легко дотримуватися точності дозування сеансів загартовування.

Кожний, у залежності від стану, ступеня  загартованості, інших умов може до того ж вибрати придатний для  себе спосіб процедур. Вплив деяких з них не занадто велико (наприклад, обтирання мокрим рушником). Сила ж впливу інших, скажемо, душу, купання, - досить велика. Однак при всіх обставинах намагайтеся дотримувати найважливішого принципу - поступовості. Інакше кажучи, доцільніше використовувати воду тієї температури, що необхідна в даному випадку.

Загартовування  водою починають з м'яких процедур - обтирання, обливання, потім переходять до більш енергійних - душ, купання  і т.д.

Систематичне  застосування водяних процедур - надійний профілактичний засіб проти випадкових охолоджень тіла. Не даремно існує  приказка: Хто з водою холодною дружить, той нежиті не боїться. Водяні процедури, багатогранно впливаючи  на організм, поліпшують терморегуляцію, обмін речовин, роботу серцево-судинної і дихальної системи.

Отже, водні процедури суттєво змінюють хімічну й фізичну терморегуляцію організму, підвищують обмін речовин, стимулюють діяльність центральної нервової системи. Звуження й розширення кровоносних судин — це своєрідна гімнастика судин, яка тренує шкіру, змушує її краще пристосовуватись до зміни температури навколишнього середовища.

 

2.3. Вплив сонця на організм

Сонячне світло складається з видимих і невидимих променів. Видима частина спектра неоднорідна, складається з червоних, жовтогарячих, жовтих, зелених, блакитних, синіх і фіолетових кольорових пучків, що добре помітні після грози, коли на небі веселка. Невидимі промені розташовуються по обидва боки сонячного спектра. Одні з них примикають до його червоної частини і називаються інфрачервоними, інші ж знаходяться за фіолетовим кінцем і тому іменуються ультрафіолетовими.

Ультрафіолетові промені мають найменшу довжину  хвилі - від 295 до 400 нм. На частку ультрафіолетової області сонячного спектра в земної поверхні приходиться тільки близько 5% сонячного випромінювання. Проте ця область має найбільшу біологічну активність.

Дія чарівних ультрафіолетових променів на організм неоднаково і залежить від довжини  хвилі. Одні з них роблять вітаміноутворюючу дію - сприяють утворенню в шкірі вітаміну D, недостатність якого викликає порушення фосфорно-кальцієвого обміну в організмі, приводить до захворювання дітей рахітом. Інші роблять так звану еритемну і пігментну дію, тобто викликають на шкірі утворення еритеми (почервоніння) і пігменту, що обумовлює засмагу. Найбільш короткі ультрафіолетові промені роблять бактерицидні, убиваючі мікроби дія.

При опроміненні  сонцем частина його променів відбивається шкірою, інша частина проникає всередину  і робить теплову дію. Інфрачервоні промені можуть проникнути в організм на 5-6 див, видимі промені - на кілька міліметрів, а ультрафіолетові - тільки на 0,2-0,4 мм.

У природних  умовах на людину впливає пряма радіація, що безпосередньо виходить від Сонця, розсіяна - від небесного зводу і відбита - від різних земних предметів. Енергетичний склад прямої і розсіяної радіації різний і виз., висотою стояння Сонця. Сонячне світло, робить згубна дія на хвороботворні мікроби.

Отже, сонячне світло володіє воістину дивною цілющою силою. Його промені, насамперед ультрафіолетові, діють на нервово-рецепторний апарат шкіри і викликають в організмі складні хімічні перетворення. Під впливом опромінень підвищується тонус центральної нервової системи, поліпшується обмін речовин і склад крові, активізується діяльність залоз внутрішньої секреції. Усе це благотворно позначається на загальному стані людини. Загартовування сонячним опромінювання покращує обмін речовин, підвищує вміст гемоглобіну в крові, підсилює кровообіг, стимулює травлення, загальний тонус організму, його стійкість проти інфекції.

 

ВИСНОВКИ

Загартовування  — це своєрідне тренування термоадаптаційних механізмів організму, їхня підготовка до своєчасної мобілізації, це один із методів профілактики захворювань і укріплення здоров’я.

Загартовування  не лікує, а попереджає хворобу, саме у цьому його профілактичне значення. Ним можуть займатись люди будь-якого  віку, незалежно від ступеня фізичного  розвитку, адже воно підвищує працездатність і витривалість організму, нормалізує стан емоційної сфери. Згідно з міркуваннями йогів, загартовування забезпечує злиття організму з природою.

Виділяють такі основні принципи загартовування:

1. регулярність у проведенні за гартувальних процедур. При відсутності підкріплення вже вироблений умовний рефлекс зникає;
2. поступове збільшення тривалості і інтенсивності за гартувальних процедур;
3. врахування індивідуальних особливостей організму, стан здоров’я, сприйняття до дії за гартувальних факторів, їх витривалість;
4. комплексне використання фізичних факторів: холоду, тепла, опромінення (видимими ультрафіолетовими і інфрачервоними променями), механічної дії повітря, води;
5. виконання за гартувальних процедур на різному рівні теплопродукції організму для підвищення його активності як в  спокої, так і при різній руховій активності людини;
6. досягнення оптимальної стійкості людини завдячується при загартуванні не тільки найбільш в’язких до дії  фізичного агента частин тіла (стопів, шиї, області поясу), але і всього організму.

Загартовування  має позитивний вплив на організм, а саме:

• Загартовування сонячними променями. Сонячне ультрафіолетові промені, діють на нервово-рецепторний апарат шкіри і викликають в організмі складні хімічні перетворення. Під впливом опромінень підвищується тонус центральної нервової системи, поліпшується обмін речовин і склад крові, активізується діяльність залоз внутрішньої секреції. Усе це благотворно позначається на загальному стані людини. Загартовування сонячним опромінювання покращує обмін речовин, підвищує вміст гемоглобіну в крові, підсилює кровообіг, стимулює травлення, загальний тонус організму, його стійкість проти інфекції.
• Загартовування повітрям: теплі повітряні ванни діють позитивно на організм, покращуючи окислювальні процеси. Прохолодні і помірковано холодні повітряні ванни, підвищують тонус нервової та ендокринної систем, покращують процеси травлення, вдосконалюють діяльність серцево-судинної та дихальної систем, підвищують кисневу ємність крові, викликають відчуття бадьорості й свіжості.
• Загартовування водою. Водні процедури суттєво змінюють хімічну й фізичну терморегуляцію організму, підвищують обмін речовин, стимулюють діяльність центральної нервової системи. Звуження й розширення кровоносних судин — це своєрідна гімнастика судин, яка тренує шкіру, змушує її краще пристосовуватись до зміни температури навколишнього середовища.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреев П.Л. Как нужно закаляться. - К.: Азимут, 2000. - С. 78-80.
2. Воронцова  І.М.,  Біленький  Л.А.  Загартовування  дітей  із  застосуванням інтенсивних методів. Методичні рекомендації. - Санкт-Петербург: Феникс, 1990. - С. 27.
3. Голяченко О.М., Сердюк А.М, Приходський О.О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я. – К.: Джура, 1997. - 328 с.
4. Єрмолаєва В. Виховання фізично здорових дітей природними засобами загартування. // Початкова школа. - 2004. - № 5. - С. 56 - 57.
5. Іванченко В.Г. Таємниці народного загартування. - М.: Литкон, 1991. - С. 31.
6. Корнелюков Е.Р. Загартовування. - К.: Освіта, 2001. - С. 23-67.
7. Лаптев А.П. Закаливайтесь на здоровье. - М.: Медицина, 1991. - 159 с.
8. Леонов О. Оздоровчі засоби загартування. // Початкова школа. - 2004. - № 12. - С. 60 – 62.
9. Матвеев Л.П. Тоерия й методика физической культури. — М.: ФиС, 1991. – С. 189-201.
10. Свят В.П. Загартовування дітей дошкільного віку. - М.: Амфора, 1988.  - С. 220.
11. Сестринська справа. Навчальний посібник / Під ред. М.Г. Шевчука - К.: 3доров'я, 1992. - С. 88-95.
12. Толкачев Б.С. Фізкультурний заслін ОРЗ. - М.: Олимп, 1988. - С. 102.
13. Традиційні і нетрадиційні  методи  оздоровлення  дітей.  Матеріали конф. – Дубна: 1992. - С. 115.
14. Турсунов М.М. Патогенетичні основи лікарської тактики при частих ОРЗ. - М.: ВАГРИУС, 1987. - С. 18.
15. Щуліпенко І.М. Загальний і спеціальний медичний догляд за хворими з основами валеології. – К.: Кий, 2003. - С. 6-13; - С. 26-34.