Кліматопрофілактика. Методи кліматотерапії в процесі фізичного виховання

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Дніпрпетровський національний університет

імені Олеся Гончара

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Кліматопрофілактика. Методи кліматотерапії в процесі фізичного виховання»

 

 

 

Виконала: студентка групи ББ-10-2

Яценко Олена Андріївна

 

Перевірив: викладач кафедри

Фізичного виховання

Пічурін Віктор Васильович

 

 

 

 

Дніпропетровськ 2012

Зміст

Вступ…………………………………………………………….…………………3

1. Фізіологічні  механізми впливу клімату на  організм……………………..4

2. Характеристика  різних кліматичних зон………………………………….9

Клімат  пустель ……………………………………………………………………9

Клімат  степів …………………………………………………………………….10

Клімат  тропіків і субтропіків……………………………………………………10

Клімат  лісів ……………………………………………………………………...11

Клімат  гір…………………………………………………………………………11

Клімат  морів і островів……………………………………………………….....12

Клімат  морських берегів ………………………………………………………..13

3. Методи кліматотерапії  в процесі лікувального оздоровлення  та фізичного виховання…………………………………………………………...14

Аеротерапія………………………………………………………………………14

Геліотерапія  ……………………………………………………………………...18

Таласотерапія ……………………………………………………………………22

Загартовування  повітрям ………………………………………………………25

Загартовування  сонцем ………………………………………………………....26

Висновок………………………………………………………………………..29

Використана література…………………………………………………………30

 

Вступ

Під кліматотерапією розуміють  використання впливу різних метеорологічних  факторів і особливостей клімату  даної місцевості, а також спеціальних  кліматичних дій (процедур) з лікувальною  і профілактичною метою. В поняття кліматотерапії включається ряд елементів.

1. Вплив зміни кліматичних  районів. Приїзд хворого на  курорт, який відрізняється сприятливими  кліматичними умовами з точки  зору впливу на патологічний  процес, є важливим елементом  кліматотерапії. В цьому випадку  кліматичні умови полегшують  функціонування організму, поступово  тренують його механізми адаптації,  розширюють можливості компенсації  порушених функцій. Зміна кліматичних  районів може діяти стимулюючим  чином, змінити реактивність організму  і викликати зміни в проходженні  хвороби, що має значення при  повільних патологічних процесах  і сприяє їх зникненню. 
2. Вплив метеорологічних умов у звичних для хворого кліматичних умовах (приміські санаторії, будинки відпочинку і т.д.). Лікування на курортах, які не відрізняються за кліматичними умовами від постійного місця проживання, має значення для хворих з ослабленими адаптаційними механізмами, які різко реагують на зміну кліматичних районів. 
3. В поняття кліматотерапії включається застосування спеціальних кліматотерапевтичних процедур: повітряних і сонячних ванн, сну на повітрі, таласотерапії (сон на березі моря, морські купання), при яких досягається максимальний вплив кліматичних факторів на хворих.

Лікувальна дія клімату  може використовуватись для профілактики і лікування захворювань в  будь-яких кліматичних районах. Лікування  кліматом складається з впливу особливостей кліматичних умов місцевості і спеціальних  кліматопроцедур.

 

1. Фізіологічні  механізми впливу клімату на  організм..3

Вплив клімату на організм людини складається з різноманітних  дій чинників зовнішнього середовища, складових вельми складний кліматичний  комплекс. На організм людини роблять  вплив метеорологічні (атмосферні), радіаційні (космічні) і земні (телуричні) чинники. Організм реагує як безпосередньо  на окремі переважаючі елементи перерахованих  груп чинників, так і на їх поєднання, створюючі різні варіанти погодних ситуацій. Погода розглядається як цілісне утворення природи, що характеризується комплексом взаємозв'язаних  і взаємообумовлених  метеорологічних  і  інших елементів  і явищ. Клімат, як багаторічний режим  погоди в даній місцевості, робить вплив на організм саме через погодні  чинники. На організм людини впливають  добові і сезонні зміни, з якими  пов'язані певні біологічні ритми; впливає зміна кліматичних районів  при дальніх поїздках. Мають значення мікрокліматичні умови, що створюються  житлом, одягом і т.д.

Особливість дії  кліматичних  чинників  на відміну від багатьох інших дій полягає в тому, що ці чинники є природними подразниками для організму людини. Вони мають  загальнийбіологічне значення. В  процесі розвитку людина пристосовувалася до дій зовнішнього середовища, при  цьому в організмі вироблялися  різні регуляторні механізми, пов'язані  з цими впливами. Так, у відповідь  на дію холодового чинника розвинулася  могутня терморегуляторна система, компенсуюча втрату тепла посиленої  теплопродукцією   (хімічна терморегуляція)  і що підтримує тепловий  баланс організму, попереджаючи його переохолодження, чревате  можливістю виникнення  різних захворювань. Дія сонячної радіації, зокрема її ультрафіолетовій частині, сприяла розвитку гуморального механізму  регуляції ряду функцій, пов'язаного  з виробленням гістаміну. Тільки взаємодіючи із зовнішнім середовищем, постійно використовуючи кисень повітря, піддававшись дії сонячної радіації, яка впливає на різні біохімічні процеси організму, споживаючи з  навколишнього середовища необхідні  речовини, пристосовуючись до кліматичних умов, що змінюються, людина може нормально існувати і розвиватися.

Кліматичні чинники володіють  вельми складною физико-хімічною структурою, яка включає температурний компонент, тиск, вологість, рух повітря, електричне і магнітне поле, променисту енергію, хімічні речовини, що виділяються  в повітря рослинами і т.д. Така складна структура кліматичних  чинників приводить до того, що вони впливають практично на всі рецепторні прилади організму людини. Цим  визначається обширність і генералізованість  їх дії, коли до реакції залучаються  самі різноманітні рівні структурно-функціональної організації від молекулярних і  клітинних до органів і всього організму — від периферичних нервових приладів до психоемоційної сфери. Широкий адресат кліматичних дій веде, з одного боку, до розвитку загальних реакцій, а з іншої спецефічних; до виявлення на їх фоні специфічних зрушень, характерних для окремих кліматичних чинників. Ці дві сторони кліматичних впливів (неспецифічна і специфічна) знаходяться в єдності і приводять до виникнення багатообразних у відповідь реакцій організму.

Перш за все зупинимося на загальних неспецифічних реакціях. До думки про наявність неспецифічного компоненту у дії кліматичних  чинників привели результати спостережень за реакціями хворих на курортне лікування. Дійсно, чим пояснити, що на одному і  тому ж кліматичному курорті позитивний лікувальний ефект спостерігається  у хворих, що мають різні серцево-судинні, легеневі, нервові і інші захворювання? Очевидно, цей факт не можна пояснити без того, щоб не визнати наявності  якихось загальних механізмів дії  кліматичних чинників   на організм.

Аналіз  багатообразних зрушень, які  мають  місце при кліматолікуванні, дозволив виділити ряд таких чинників. По-перше, спостерігається однакова спрямованість зрушень під впливом  одного і того ж методу кліматотерапії різних захворювань. По-друге, відмічена  ідентична спрямованість фізіологічних змін при різних методах кліматичного лікування одного і того ж захворювання. По-третє, один і той же кліматичний метод надає профілактична дія при різних захворюваннях. Ці дані лягли в основу уявлення про неспецифічну дію кліматичних чинників.

Виникаючі фізіологічні зрушення сприяють підвищенню неспецифічної  резистентності організму, тобто його стійкості до несприятливих дій  зовнішнього середовища. У основі підвищення неспецифічної резистентності організму лежать різноманітні реакції, що розвиваються на різних рівнях.

Одній з найбільш важливих реакцій організму на кліматичні дії є зміна термоадаптаційних  механізмів, їх тренування, лежаче в  основі гартування. Механізм термоадаптації, що підтримує постійність температури  тіла і що забезпечує оптимальні умови  для обмінних процесів, вельми складний. Функціональна система, забезпечуюча гомойотермію, включає механізми  тепловіддачі і теплопродукції. Перші  регулюють тепловий стан організму  шляхом зміни умов для теплообміну, сприяючи збільшенню або зменшенню  втрати тепла (фізична терморегуляція). Основна роль в цьому належить судинній системі, реакцію якої можна  зареєструвати, зокрема, по величині зрушень  шкірної температури. До реакцій  фізичної терморегуляції відноситься  і потовиділення, застережливе перегрівання тіла.

Механізми теплопродукції регулюють  тепловий стан організму шляхом зміни  вироблення кількості тепла (хімічна  терморегуляція). Підвищення теплопродукції може здійснюватися як за рахунок  терморегуляторного тонусу м'язів і  активної м'язової роботи, так і за рахунок зміни механізмів утворення  тепла, пов'язаного з відокремленням окислювального фосфорилування. У терморегуляції беруть участь центральні нервові механізми  і гормони (катехоламіни, кортикостероїди).

Під впливом умов зовнішнього  середовища рефлекторно включаються  певні механізми, що входять у  функціональну систему термоадаптації ц направлені на підтримку гомойотермії. Істотну роль грає і стан сприймаючих приладів, їх здатність швидко і адекватно реагувати на зміну навколишнього   середовища. У звичайних умовах функція терморегуляції у людини ослаблена, оскільки він майже все життя проводить в умовах «клімату житла» і «підодежного клімату», в яких терморецептори не піддаються постійним роздратуванням чинниками зовнішнього середовища. Здатність організму реагувати на зміни цих чинників знижується і, таким чином порушуються його біологічні зв'язки із зовнішнім середовищем. Кліматолікування веде до відновлення цих зв'язків і дозволяє досягти високих ступенів гартування.

Останніми роками отримано багато фактів, що характеризують тренування термоадаптаційних механізмів під  впливом кліматолікування різних захворювань. При вивченні впливу аеротерапії  на хворих легеневим туберкульозом  методом шкірної електротермометрії було виявлено зменшення тривалості відновного періоду після припинення дії холодового подразника у 79%, зменшення  розбіжності шкірних температур зазвичай відкритих і закритих ділянок  тіла (кисті і грудям) — в 74,5% випадків. Число хворих з нормальною тривалістю відновного періоду збільшилося  майже в 6 разів, а число хворих з нормальною різницею шкірної температури  кисті і грудей (до 5 °С) — майже  в 2 рази. В результаті, якщо до лікування  у всіх хворих стан термоадаптаційних  механізмів був порушений, то до кінця  лікування воно нормалізувалося  у 58,2% хворих. У наших же дослідженнях (хворі з неспецифічними захворюваннями легенів) було встановлено, що на початку  лікування число осіб, у яких під  впливом повітряної ванни в 25 ккал/м2 шкірна температура знижувалася  більш ніж на 1°С, склало 68,3%, тоді як до кінця лікування під впливом  сильнішого охолоджування — 45 ккал/м  число таких хворих склало лише 27%. Після курсу повітряних ванн зменшувалася величина розбіжності температур зазвичай відкритих і закритих ділянок  тіла з 2,2 до 1,3°С , а після курсу  морських купань – з 4,5 до 2 °С. Відмічено зниження тепловтрати при прийомі повітряних ванн у хворих гіпертонічною хворобою. Позитивні зрушення термоадаптації позначаються на клінічному стані хворих. У групі   хворих з поліпшенням термоадаптаційних показників простудні захворювання спостерігалися в п'ять разів рідше.

Істотне значення має позитивна  динаміка обмінних процесів під впливом  кліматичних дій. При цьому наголошується  як нормалізація порушеного обміну, так  і підвищення його при нормальному  початковому рівні. Це веде до того, що обмінні процеси встановлюються на рівні, найбільш сприятливому для  життєдіяльності організму. Перш за все необхідно відзначити активізацію  і нормалізацію окислювальних процесів в тканинах.

Під впливом аеротерапії  і інших методом кліматолікування змінюється структура дихального акту, збільшується дихальний об'єм, що веде до підвищення в альвеолярному повітрі  і, отже, до збільшення напруги кисню  в альвеолярному повітрі, і отже, до збільшення його поглинання кров'ю  і підвищеної доставки до тканин. Підвищення споживання кисню зменшує гіпоксію головного мозку, що веде до поліпшення його регулюючої функції.

Важливе значення при кліматолікуванні має активація продукції кортикостероидных  гормонів, стимулювання функції кори і мозкового шару надниркових. Під  впливом повітряних ванн спостерігається  підвищення секреції глюкокортикоїдів і збільшення їх споживання тканинами. У хворих із задовільними резервами  кори надниркових рівень 17-ОКС в  крові збільшується. Включення в  лікувальний комплекс морських купань і повітряних ванн приводить до збільшення 17-ОКС в крові. Глюкокортикоїдні гормони беруть участь в реалізації сприятливого впливу кліматофакторів  на організм. Додаткова секреція гормонів при холодових кліматопроцедурах  сприяє підвищенню підвищенню реактивності організму, мобілізації його захисних сил.

Під впливом кліматолікування нормалізується білковий і ліпідний обмін. Важливим є факт нормалізації обмінних процесів, пов'язаних з функцією печінки (посилення виділення гіппурової кислоти, нормалізація глікемічної  кривої), що указує на підвищення її антитоксичної  і відновлення глікогенообразуючої  функції.

Санаторний-кліматичне лікування  сприяє нормалізації специфічного мікробного імунітету, що виявляється зниженням  виявлення антитіл до гемолітичного  стрептокока, стафілокока, кишкової палички.

Загальний кінцевий неспецифічний  ефект для різних кліматичних  дій виявляється на рівні цілісного  організму. При кліматичних діях на перший план може висуватися реакція  певної фізіологічної системи   залежно від особливостей подразника; системи термоадаптації (при аеротерапії), симпатико-адреналової нейрогуморальної регуляції (при геліотерапії), систем зв'язаного функціонування і тренування органів кровообігу, дихання, руху і  терморегуляції (при таласотерапії  з морськими купаннями). Точки  додатку різних кліматофакторів  в тому або іншому ступені різні – в цьому, поза сумнівом, виявляється  специфічність їх дії, по-різному  відбиваються на у відповідь реакціях організму. Кінцевий результуючий ефект  при адекватній для даного стану  організму дії кліматофакторів – підвищення стійкості організму, рівня функціонування всіх систем.