Фізична культура на Запорізькій Січі

Як бачимо, бойове мистецтво запорозьких козаків у «гопаку» мало досить чітку систему дій, основу яких становила відмінна фізична, технічна і психічна під­готовка. Важливими критеріями ефективності цих прийомів вва­жалися їх швидкісно-силові ха­рактеристики, виконання і їхня біомеханічна раціональність. Це тією чи іншою мірою запозичено з живої природи, життя і діяль­ності людей.

32 На Запорожжі існували й ін­ші види козацької боротьби. Се­ред них - «гойдок», «спас», «на ремнях», «навхрест», «на пали­цях» тощо).

Боротьба «гойдок» була при­значена в основному для роз­відників-пластунів. За цією сис­темою боєць «приклеювався» до суперника, повторював усі його рухи, а в разі помилки (через розгубленість, необачність, страх, відчай) нападав на нього, брав у полон чи знешкоджував. Ар­сенал прийомів цього виду єдиноборства дозволяв козакові битися вночі з кількома своїми противниками.

Сис­тема козацької боротьби «спас» - мала не атакуючий, а суто оборонний характер. Для неї ха­рактерне багаторазове, скрупу­льозне відпрацювання блоку­вання дій супротивника. Основа спаса - словозаговір, молитва і секретне навчання, символ – Віз, Велика Медведиця. Багато спасівців ставали характерниками – досягали найвищого рівня мистецтва бою та  виживання.

Козаки боролися також навку­лачки, «на ременях», «навхрест», «на палицях» та ін. Оволодіння технікою єдиноборств і високими моральними принципами під час тренувань і змагань гарантувало безпеку людині і вплив на особис­тість.

33  «Козацьке характер­ництво» -  пласт козацької психофізичної культури, який дістав назву «господар ночі»). Боротьба козаків-харак­терників з ворогом вважалася вер­шиною козацьких бойових мис­тецтв. Окремі козаки досягали  максимального фізич­ного і психофізичного розвитку: вони настільки розвивали свої внутрішні можливості, що багато їхніх сучасників були переконані в тому, що в них «вселялись» якісь надприродні сили, тобто ко­заки володіли чарами, були ха­рактерниками, ставали вовками чи ведмедями.

Посвячення в культ людей – звірів містило дві частини: перша розвивала  вміння приводити себе в стан бойового трансу, який давав змогу бачити  дії супротивника  в уповільненому режимі і легко ухилятися від  ударів, стріл і мечей і відчувати напрямок польоту своєї стріли (в цей час у характерників  ставала холодною потилиця). В окремих випадках мало місце надзвичайно сильне спілкування зі своїм символом в тваринному світі, підкорення тварини своїй волі.

Козаки-характерники володі­ли уміннями, дещо схожими з тими, які в наш час демонстру­ють екстрасенси. Характерники часто вплива­ли на психіку противника, намагалися налякати його, поширити інформацію про свою силу і не­переможність, про те, що їх не бере ні вогонь, ні вода, ні шабля, ні звичайна куля, крім срібної. Вороги нерідко вірили, що коза­ки могли відкрити без ключів замки, брати голими руками роз­печені ядра, бачити на декілька верст навколо себе, замовляти себе від ворожої зброї, руками ловити кулі.

34 Висновки

Підсумовуючи, можемо зазначити таке.

Цілеспрямований розвиток власних фізичних  і духовних сил, волі, можливостей свого організму – одна з вимог кодексу лицарської честі запорозьких козаків. Вони  створили досить  ефективну систему оздоровлення та тіловиховання, яка за твердженнями сучасників,  була однією  з найкращих  у світі..

Ця система складалася із спеціальних  фізичних і психофізичних  вправ, спрямованих на самопізнання, тілесне, психофізичне  та моральне  вдосконалення, на всебічне загартування і саморозвиток. Більшу частину свого жит­тя козаки перебували на лоні при­роди, часто спали просто неба,  прагнули ввібрати в себе енергію космосу, проникнути в його таємниці. Вони добре знали секрети і ре­цепти народної медицини, оволодівали специфічними ди­хальними вправами, багато часу проводили на воді – веслували, плавали, пірнали.

Систематичне виконання фізичних вправ разом з ефективною системою загартування, виховали той тип козаків, які були надійними захисниками всього українського народу, легко переносили спрагу, голод, холод, спеку, дощ,  сніг, брак одягу.

У сформованій козаками системі фізичного і духовного виховання особливе місце займали різноманіт­ні змагання на силу, спритність, витривалість, точність. Разом з тим, система оздоровлення запорозьких козаків  - це комплекс, який стосувався не лише фізичного боку тіла, але й душевного та духовного, енергетичного "я". "Як не буде мир в душі, - казали козаки, - то не буде  здоров'я". Вони заповідали своїм нащадкам, що найперше, чого повинен прагнути  козак -  віри в Бога і Миру в душі.

Велике пізнавальне, розвивальне і виховне значення для сучас­ної молоді може мати опануван­ня складним мистецтвом грун­товно розроблених козацьких єдиноборств, які були відновлені завдяки таким ентузіастам, як В. Пилат  (бойовий гопак) та О.Притула (Спас).

35 дякую за увагу!