Золотовалютні резерви розвинених країн світу та України, їх характеристика

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ   

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

                              ФАКУЛЬТЕТ ФІНАНСІВ

                                                               Кафедра міжнародних фінансів

 

 

 

 

 

 

КПІЗ

з дисципліни: Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини

на тему:

 

«Золотовалютні резерви розвинених країн світу та України, їх характеристика»

 

 

 

 

                                                                           Виконала:

                                                                          студентка групи ФУПС- 41

                                                                           Гавенда О. М.

                                                                           Перевірила:

                                                                           викладач: Пода А. С. 

 

 

                                   ТЕРНОПІЛЬ- 2012

 

                                           Зміст

          Вступ…………………………………………………………………….…3

1. Золотовалютні резерви в системі державного регулювання……..……4
2. Структура золотовалютних резервів України……………………….….6
3. Характеристика золотовалютних резервів розвинених країн світу…..13

Висновки……………………………………………………………….....18

          Список використаних джерел…………………………………….……..21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                      ВСТУП

В умовах фінансової глобалізації гарантією стабільності в періоди 

світових фінансових криз є формування золотовалютних резервів, адекватних масштабам національної економіки і рівню її  інтегрованості в процес міжнародного руху капіталу. Важливими проблемами при цьому є визначення ступеню їх забезпеченості та достатності, а також оптимізація структури та ефективне управління ними. Останнє набуває особливої ваги в ситуації нестійкості світової валютної системи та значного впливу на Україну ризиків світового масштабу.

Метою є обґрунтування золотовалютних резервів розвинених країн світу і України.

Завдання:

–визначити сутність і значення золо валютних резервів як інструменту валютної політики НБУ;

– охарактеризувати структуру  золотовалютних резервів України;

– визначити заходи, що реалізуються Національним банком України  з   формування та управління золотовалютними резервами;

– охарактеризувати світові тенденції акумулювання та використання міжнародних золотовалютних резервів;

– здійснити аналіз формування та використання золотовалютних резервів України;

– провести аналіз платіжного балансу та золотовалютних резервів в механізмі валютного регулювання  Національного банку України.

Об’єктом дослідження  є  золотовалютні резерви України та розвинених країн світу.

 Предметом дослідження є   механізм  управління  золотовалютними резервівами.

 

 

 

1. Золотовалютні резерви в системі державного регулювання.

В Розділі I загальних положень Закону України “Про Національний банк України” записано, що золотовалютний резерв - резерви України, відображені у балансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків;

   В Ст.7 п.15 цього закону записано, що  накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами забезпечує Національний банк України.

   Для регулювання  курсу гривні щодо іноземних валют Національний банк використовує золотовалютний резерв, купує і продає цінні папери, встановлює і змінює ставку рефінансування та застосовує інші інструменти  регулювання грошової маси в обігу.

   Для забезпечення  внутрішньої і зовнішньої стабільності грошової одиниці України Національний банк має золотовалютний резерв, що складається з таких активів:

  монетарне золото;

  спеціальні права запозичення;

  резервна позиція в МВФ;

  іноземна  валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном;

 цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;

   Поповнення  золотовалютних резервів проводиться  Національним банком шляхом:

   1) купівлі  монетарного золота та іноземної  валюти;

   2) отримання  доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами;

   3) залучення  Національним банком валютних  коштів від міжнародних фінансових  організацій, центральних банків  іноземних держав та інших кредиторів.

   Використання  золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на такі цілі:

   1) продаж  валюти на фінансових ринках  для проведення грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу;

   2) витрати  по операціях з іноземною валютою,  монетарними металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами.

   Не допускається  використання золотовалютного резерву  для надання кредитів і гарантій  та інших зобов'язань резидентам  і нерезидентам України.

   Національний  банк є зберігачем державного  золотого запасу, а    також дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів, інших коштовностей.

   Національний  банк України зобов'язаний підтримувати  валютний курс української гривні у межах валютного коридору, використовуючи засоби проведення грошово-кредитної політики і золотовалютні резерви.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Структура золотовалютних резервів України.

Необхідним елементом  валютної політики центрального банку, пов’язаної з формуванням та управлінням  офіційними золотовалютними  резервами країни, є визначення їх оптимальної структури.

Актуальність цього  питання особливо підвищується у зв’язку з останніми тенденціями розвитку провідних світових економік, нестабільністю фінансових ринків, значною волатильністю валютних курсів, що змушує центральні банки диверсифікувати свої золотовалютні резерви і ставить проблему вибору резервної валюти.

Структура офіційних  золотовалютних резервів – це сукупність підібраних у певній пропорції валютних активів, використання яких дає змогу  центральному банку забезпечувати  регулятивний вплив на валютні відносини й організацію зовнішньоекономічної діяльності в країні [1].

На даному етапі розвитку структура золотовалютних резервів  більшості країн і рівень її диверсифікації залежать від економічного положення  країни, її місця у світовій економіці, стійкості національної валюти, тієї ролі, яку відіграє валютно-курсова політика країни у регулятивному впливі на зовнішньоекономічну діяльність і динаміку експортно-імпортних операцій.

Ст. 47 Закону України «Про Національний банк України» передбачає

структуру золотовалютного резерву, який складається з таких активів:

«монетарне золото;

 спеціальні права  запозичення; 

резервна позиція в  МВФ;

іноземна валюта у  вигляді банкнот та монет або  кошти на рахунках за кордоном

Монетарне золото

Іноземна валюта

Спеціальні права запозичення (СПЗ)

Цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті; будь- які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності» [2].

Розглянемо склад та особливості кожного з активів, що формують золотовалютний резерв України.

Монетарне золото (золотий  запас) – високо чисте золото у формі монет, зливків або брусків не нижче 995 проби, що перебуває у власності або під

контролем центрального банку або інших державних  органів [1].

Золотий запас виконує роль страхового фонду для отримання, у разі необхідності, міжнародних платіжних засобів у формі вільно конвертованих

валют (золото можна продати  на відповідних спеціалізованих  ринках). Крім того, золотий запас  може використовуватись і як застава для отримання зовнішніх кредитів в іноземній валюті.

Важливою складовою  золотовалютних резервів є  запаси іноземної валюти, що перебувають, як правило, у безготівковій формі  і зберігаються на кореспондентських  рахунках і короткострокових депозитах  у зарубіжних банках, а також у формі різних цінних паперів, виражених у валюті, що обертаються на міжнародному фінансовому ринку. До цих паперів належать, в основному, казначейські векселі та урядові облігації як найбільш надійні види фондових інструментів. Певна частка запасів іноземної валюти може зберігатися також у вигляді готівки в касах центрального банку.

Основними валютами, що виконують  роль резервних, виступають: долар США; євро; японська єна; англійський фунт стерлінгів; швейцарський франк.

Резервна позиція в МВФ – це особлива форма активів, що означає право країни-члена автоматично отримувати від нього кошти в іноземній валюті у межах 25% квоти, а також суми, що раніше була надана в кредит Фонду. У зв’язку з тим, що квота в Міжнародному валютному фонді, яка визначає частку кожної країни в капіталі МВФ, на 75% вноситься у національній валюті, а на 25% – у вільно конвертованій валюті, визначеній Фондом, то саме на цю суму може претендувати країна як на кредит на першу вимогу без будь-яких застережень. Для використання цих коштів, на відміну від кредитів МВФ, не встановлюються часові обмеження і не потрібно попередньої згоди з боку Фонду. Отже, резервна позиція в МВФ є, за своєю сутністю, тим лімітом, у межах якого країна автоматично отримує від Фонду необхідну їй іноземну валюту [8].

Спеціальні права запозичення (СПЗ)  – це компонент золотовалютних резервів, який складається з запасів коштів у емітованих МВФ міжнародних резервних і платіжних засобах, які розподіляються між країнами-членами  пропорційно до їхніх квот. Угода про емісію СПЗ набула чинності 1 січня 1970 року. Їхнє основне призначення  – регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів, вимірювання вартості національних валют тарозрахунки з МВФ. СПЗ функціонують лише на міждержавному рівні у вигляді записів на спеціальних рахунках МВФ. Фактично, СПЗ  – це штучна  «колективна» грошова одиниця МВФ, курс якої встановлюється на основі середньозваженого спеціального набору валют. До 1999 року вартість СПЗ визначалася Фондом на основі середньозваженого курсу п’яти провідних світових валют, які складали «валютний кошик» СПЗ: долар США, японська єна, німецька марка, французький франк, англійський фунт стерлінгів. З 1 січня 1999 року (тобто із запровадженням євро у безготівковий обіг) визначення курсу СПЗ проводиться за кошиком у такому складі: долар США, євро, японська єна й англійський фунт стерлінгів [1].

Маючи актив у СПЗ, Національний банк України може купувати в обмін на них вільно конвертовану валюту, яку може використати для  інтервенцій на валютному ринку або для врегулювання сальдо платіжного балансу. У зв’язку з тим, що СПЗ використовуються лише для безготівкових міжнародних розрахунків шляхом записів на спеціальних рахунках МВФ, то як компонентміжнародних ліквідних коштів СПЗ можна використовувати лише на рівні урядів, центральних банків і міжнародних валютно-кредитних організацій, приватні особи та банки не можуть бути власниками СПЗ [9].

Для цілей формування золотовалютних резервів СПЗ можуть бути досить важливим компонентом з огляду на можливості їх обміну на вільно конвертовану валюту для врегулювання зобов’язань щодо сальдо платіжних

балансів.

Таким чином, з огляду на специфіку складу і структури  офіційних

золотовалютних резервів можна виділити ряд характерних  для них рис:

– золотовалютні резерви  повинні мати у своєму складі абсолютно  ліквідні активи, які Національний банк України може використати у  будь-який момент для реалізації тих  чи інших цілей валютної політики;

– золотовалютні резерви  мають включати вимоги до нерезидентів і частково утримуватися за кордоном (у банках-нерезидентах) з метою реалізації можливості використання в разі виникнення валютно-фінансових криз;

– золотовалютні резерви  мають перебувати під повним контролем Національного банку України.