Сутність безготівкових розрахунків між підприємствами

   Безспірне стягнення  та безакцептне списання коштів  здійснюється у випадках, передбачених  чинним законодавством України. Безспірне стягнення коштів здійснюється через банк списання грошей з рахунка відповідних підприємств. При цьому до розрахункового документа додається оригінал виконавчого документа або належним чином оформлений дублікат.

   Платіжна вимога – це наказ одержувача коштів  про переведення йому коштів з рахунка платника. Платіжна вимога із супровідним реєстром подається стягувачем (одержувачем) у банк, в якому він обслуговується. У платіжній вимозі має бути зазначене призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якою передбачене право безспірного стягнення та безакцептного списання коштів.

   Відповідальність  за обгрунтованість і правильність  внесення даних у розрахункові документи у разі безспірного стягнення та безакцептного списання коштів несе стягувач.

   Розрахунки  платіжними вимогами здійснюється  за такою схемою:

1. одержувач коштів виписує і здає в основу банку, що його обслуговує, платіжну вимогу до платника і реєстр платіжних вимог;
2. банк одержувача пересилає платіжну вимогу і реєстр банку платника;
3. банк платника видає платникові платіжну вимогу і повідомляє про платіж;
4. на основі перевіреної платіжної вимоги установа банку списує зазначену суму з рахунка платника;
5. з банку платника надходять документи про перерахування коштів у банк одержувача;
6. банк одержувача зараховує зазначену суму на рахунок одержувача коштів.                                                                                                                                          

   Якщо  платник та одержувач коштів  обслуговуються у різних установах  банку, то перший і другий  примірники платіжної вимоги  спецзв’язком надсилаються банком  одержувача у банк платника, третій  – видається на руки одержувачу коштів.

   У банку  платника перший примірник виконує  функцію меморіального документа  для списання коштів з рахунку  платника, другий – видається  платнику, третій – одержувачу  коштів.

 

   У разі  недостатності коштів на основних  рахунках платників здійснюється часткова оплата розрахункових документів на безспірне стягнення та безакцептне списання коштів , яка оформлюється меморіальним ордером за підписом відповідального виконавця, завіреним відбитком штампа банку. Перший примірник меморіального ордера вміщується в документи для банку, другий – видається платнику як підтвердження про часткову оплату.

   Розрахункові  документи на безспірне списання  коштів з додаткових рахунків  приймаються до виконання тільки  за наявністю на них рахункових  коштів.

   У разі  недостатності коштів на додаткових  рахунках платників для повного  виконання розрахункових документів  на безспірне списання коштів  здійснється їх часткова оплата, про що робиться відмітка на  першому та другому примірниках  цих розрахункових документів. Перший примірник поміщається в документи для банку, другий – видається платнику як підтвердження про часткову оплату.

 

 

 

2.2. Розрахунки акредитивами

 Акредитив – це специфічна форма безготівкових розрахунків, при якій одна установа банку доручає іншій провести за рахунок спеціально заброньованих для цього коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені товари чи надані послуги. При розрахунку акредитивом банк-емітент за дорученням свого клієнта зобов’язаний:

• виконати платіж третій особі за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги;
• надати повноваження іншому банку здійснити цей платіж.

 При розрахунках  акредитивами в економічні відносини  вступають такі суб’єкти:

• платник – заявник акредитива, який звертається до банку, що його обслуговує, для відкриття акредитива;
• банк-емітент – банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові;
• бенефіціар – юридична особа, на користь якої виставлений акредитив;
• виконуючий банк – банк бенефіціара або інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Отже, при  розрахунках акредитивами платіж виконує  банк постачальника за рахунок коштів, спеціально заброньованих для цієї мети в банку платника.

Схема руху коштів при акредитивній формі розрахунку зображена у додатку 3.

Банк-емітент може відкривати такі види акредитивів: покритий -  акредитив, для здійснення платежів при якому завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рахунку в банку-емітенті або виконуючомубанку, непокритий  - акредитив, оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту.

Акредитиви  бувають відзивні та безвідзивні. Відзивний  – акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом  без попереднього погодження з бенефіціаром. Безвідзивний – акредитив, який може бути змінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

 В іншому  банку за дорученням банку-емітенту  можуть виконуватися такі акредитиви:

• депоновані – списання коштів із спеціального окремого рахунка “Акредитиви”, відкритого у виконуючому банку;
• гарантовані – наданням виконуючому банка права списувати кошти з кореспондентського рахунка банку-емітента, відкритого при встановленні кореспондентських відносин між банками.

Кожний акредитив  призначається для розрахунків  тільки з одним бенефіціаром і  не може бути переадресований.

Для відкриття  акредитива підприємство подає банку-емітенту заяву, де має вказати: назву заявника та бенефіціара та їх ідентифікаційні  коди за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, назву банка-емітента та банку, виконуючого акредитив, вид акредитива, строк дії акредитива,дату і номер договору,яким передбачається відкриття акредитива,умови акредитива.

Зазначені реквізити є обов’язковими і у разі відсутності одного з них акредитів не відкривається.

У разі відкриття  акредитива, депонованого у виконуючому  банку, банк-емітент перераховує  коштів кошти платника на балансовий рахунок “Акредитиви” у банку  бенефіціара та повідомляє його про умови акредитива. Прийнята до виконання заява про відкриття акредитива враховується банком- емітентом на позабалансовому рахунку “Акредитиви до оплати”.

Банки мають  здійснювати контроль за строком  дії акредитивів. Строк дій акредитива в банку-емітенті встановлюється покупцем у межах 15 днів з дня відкриття, не враховуючи нормативного терміну проходження документів спецзв’язком між банками.

Акредитивна форма розрахунків, з одного боку, гарантує вчасність і повноту  платежу постачальникові за відвантажені товари чи надані послуги; однак, з другого боку, вона сповільнює оборот грошей, тому що вимагає депонування покупцем певної грошової суми ще до того, як здійснений сам акт купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей.  

 

2.3. Розрахунки чеками   

Чеки застосовують для здійснення розрахунків у  безготівковій формі між юридичними особами, а також фізичними та юридичними особами з метою прискорення  розрахунків готівкою за отримані товари, виконані роботи та надані послуги.

Чек — грошовий документ встановленої форми, що містить беззаперечне письмове розпорядження власника рахунка банкові, який обслуговує його, сплатити певну суму грошей пред’явникові чека або іншій вказаній у нього особі.

При розрахунках  чеками виникають економічні відносини  між трьома суб’єктами. Це:

- чекодавець - юридична або фізична особа,  власник рахунка, який здійснює  платіж за допомогою чека та  підписує його; 

- чекодержатель  - юридична або фізична особа,  яка отримує кошти за чеком;

- банк-емітент  – банк, що видає чекову книжку підприємству або фізичній особі і веде їхні рахунки.

 Схема  розрахунків чеками показана  у додатку 4.

Власник рахунка  виписує чеки в межах залишку  коштів на рахунку в установі банку.Обовязкові реквізити чеків:  назва “розрахунковий чек”, назва власника чекової книжки, назва банку-емітента і його номер  МФО, ідентифікаційні коди чекодавця та чекодержателя за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, назва чекодержателя, доручення чекодавця банку-емітенту сплатити конкретну суму, що зазначена цифрами та літерами, призначення платежу, число, місяць та рік складання чека, місце складання, підписи чекодавця та відбиток печатки.

Бланки чеків  брошуруються в спеціальні чекові книжки, які виготовляються на спеціальному папері на банкнотній фабриці НБУ  за зразком, затвердженим НБУ. Чекові книжки брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів.

Залежно від  того, на чию користь виписаний  чек, розрізняють три їх види:

- іменні - виписані  лише певній особі;

- ордерні  - виписані на певну особу з  обов’язковим застереженням про  наказ оплатити чек;

- пред’явницькі  - в чеку не зазначене найменування одержувача;  гроші видаються пред’явникові.

Строк дії  чекової книжки  - один рік. Строк  дії розрахункового чека, який видається  для разового розрахунку фізичній особі, - три місці. За погодженням з установою  банку, строк дії невикористаної чекової книжки може бути продовжений. Чек заповнюється від руки або з використанням технічних засобів.

Чек із чекової  книжки пред’являється до оплати в  банк чекодержателя протягом 10 календарних  днів. Будь-які виправлення і помарки  в чеку не допускаються. Забороняється передача чекової книжки її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписання незаповнених бланків чеків та завірення їх відбитком печатки.

Для отримання  чекової книжки підприємство подає  до банку-емітента заяву. На основі поданої заяви банк-емітент виписує чекодавцю чекову книжку. Операційний працівник банку перевіряє наявність усіх чеків у чековій книжці, заповнює внутрішній бік обкладинки книжки, вписує у кожний чек його основні реквізити. Банк веде облік номерів у спеціальній реєстраційній картці, де вказується номер рахунка, з якого сплачуватимуться чеки, дата видачі книжки, номери чеків, строк дії книжки, для яких розрахунків видається книжка.

Приймаючи чек  із чекової книжки до оплати, чекодержатель  відділяє його від корінця, проставляє на звороті розрахункового чека та на корінці календарний штемпель, підписує чек і робить відповідні відмітки у відомості про прийняті до оплати розрахункові чеки. Чекодержатель здає в банк чеки разом із трьома примірниками реєстру. Реєстр вміщує повну інформацію про чеки, що надходять до установи банку.

При оплаті чека кошти списуються з відповідного рахунка чекодавця та зараховуються  на рахунок чекодержателя. Оплата чеків  – відповідальна банківська операція. Чеки можуть бути недійсними, мати різні дефекти і навіть бути підробленими. Ризик, пов’язаний з видачею і оплатою чеків, для банків є досить суттєвим.

В Україні  розрахунки чеками зараз не дуже пощирені. Чеки не отримують поширення у  вітчизняному господарському обороті внаслідок недостатності коштів на рахунках клієнтів і обмеженої платоспроможності більшості комерційних банків.

 

 

2.4. Порядок  здійснення  розрахунків векселями

Порядок використання векселів у господарському обороті  України регулюється Положенням “Про переказний і простий вексель”, прийнятим відповйдно до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10.09.92 № 528. Здійснення операцій з векселями комерційними банками регулюється “Порядком проведення банками операцій з векселями”, затвердженим Правлінням НБУ 25.02.93.

Порядок випуску  і обігу векселів у багатьох країнах  світу визначається Женевською вексельною конвенцією, прийнятою у 1930р.

Вексель – цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей 0цінним папером, що може купуватися і продаватися на фондовому ринку.

Випускаються  два види векселів: простий і переказний. Простий вексель містить просту і нічим не обумовлену обіцянку  векселедавця сплатити власникові векселя після вказаного терміну певну суму грошей. Переказний вексель, або трата, містить письмовий наказ векселетримача (трасанта), адресований  платникові (трасатові), сплатити третій особі (ремітентові) певну суму грошей у певний термін. Ремітент – одержувач грошей, який володіє векселем, пред’являє його до оплати трасату і одержує гроші.

Основні суб’єкти економічних відносин при розрахунках  векселями:

• векселедавець (трасант, перший набувач векселя);
• векселетримач (ремітент);
• платник (трасат).