Сутність безготівкових розрахунків між підприємствами

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з курсу “Фінанси підприємств”

на тему:

“Сутність безготівкових розрахунків між підприємствами”

 

ЗМІСТ

Вступ………………………………………………………………………………4

Розділ 1. СУТЬ, ПРИНЦИПИ ТА СПОСОБИ  БЕЗГОТІВКОВИХ

                РОЗРАХУНКІВ………………………………………………………...6

1. . Зміст і принципи безготівкових розрахунків між

        підприємствами…………………………………………………….6

              1.2. Способи безготівкових розрахунків……………………………...11

Розділ 2. ФОРМИ БЕЗГОТІВКОВИХ  РОЗРАХУНКІВ……………………….14

        2.1. Розрахунки  із застосуванням платіжних доручень, платіжних

                     вимог-доручень, платіжних вимог………………………………..14

             2.2. Розрахунки акредитивами…………………………………………20

             2.3. Розрахунки чеками…………………………………………………22

             2.4. Порядок здійснення розрахунків векселями……………………..25

Розділ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ СТАНУ БЕЗГОТІВКОВИХ  РОЗРАХУНКІВ……..28

             3.1. Характеристика структури форм  безготівкових розрахунків на

                    АТЗТ   «Професіонал»……….…………………………………….28

            3.2. Контроль за станом безготівкових розрахунків………………….30

Висновок………………………………………………………………………….32

Список використаної літератури………………………………………………..34

Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

 

В умовах переходу до ринкової економіки  важливого значення набуває організація системи безготівкових розрахунків. Сфера безготівкових розрахунків організаційно поділяється на міжбанківські розрахунки, що обслуговують відношення між банками, і на міжгосподарські розрахунки між клієнтами банку. Правові основи організації безготівкових розрахунків у господарстві України визначені законами України  «Про банки і банківську діяльність», «Про Національний банк України», «Про підприємства в Україні», у Постанові Верховної Ради України «Про застосування векселів у господарському обороті», а також у нормативних актах Національного банку України.

У найповнішому вигляді організація  безготівкових розрахунків визначена  в Інструкції №7 Національного банку  України «Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України». Вимоги інструкції поширюються на підприємства, організації та установи всіх форм власності, банки та їх установи, підприємців без створення юридичної особи і на фізичні особи та обов’язкова для виконання ними.

Безготівкові розрахунки в своїй  цілісній сукупності формують певну  систему. Система безготівкових розрахунків є складовою загальної національної грошової системи. В ході становлення ринкових відносин і відповідної трансформації грошової сфери економіки посилюється значення і роль безготівкових розрахунків як важливого самостійного і відособленого об’єкта економічних відносин, а відповідно й окремого предмета дослідження економічної науки.

Завдання економічної науки  полягає в тому, щоб науково  відображаючи й обгрунтовуючи практику безготівкових розрахунків, одночасно  впливати на неї, виробляти правильні прикладні рекомендації щодо вдосконалення і раціональної зміни системи безготівкових розрахунків.

Питання становлення та розвитку використання безготівкових розрахунків у  господарському обороті України  є досить актуальним на сьогоднішній день. Тому я і присвятила курсову роботу цій темі. Метою її написання є розкриття суті, значення, принципів організації, форм безготівкових розрахунків, проблем та перспектив розвитку. Дані питання я буду намагатися викласти в трьох розділах курсової роботи. Зокрема, в першому розділі буде описано суть, основи організації, способи безготівкових розрахунків, у другому – основні їх форми, у третьому – характеристика використання даних форм на прикладі АТЗТ “Професіонал”. У вигляді висновку будуть наведені загальні аспекти даної теми.

Безготівковий грошовий оборот має  переваги порівняно з обігом готівки: економляться кошти, прискорюється  оборот грошей. Рух грошей по рахунках створює можливість контролювати його. Визначаючи законодавчо права та обов’язки банків щодо здійснення такого контролю, держава може впливати на весь безготівковий грошовий оборот, а отже – на процес суспільного відтворення в цілому. У цьому головна перевага безготівкового обороту над готівковим, тому з розвитком ринкових відносин в Україні буде розширюватись сфера безготівкового обороту і звужуватись готівкова [9,51].

 

 

 

    

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.  СУТЬ, ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ, ПРИНЦИПИ ТА СПОСОБИ

БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

 

 

1.1. Зміст і  принципи безготівкових розрахунків  між  

       підприємствами

 

 

Безготівковий грошовий обіг – це рух коштів без використання готівкових грошових знаків шляхом перерахування  сум за рахунками в банках чи зарахування  взаємних вимог. У безготівковому обігу  гроші функціонують як засіб платежу, бо є певний проміжок часу між одержанням товарів та оплатою їх.

Безготівкові розрахунки – розрахунки що проводяться без  участі готівки, тобто в сфері  безготівкового грошового обігу. Вони здійснюються за двома основними  грошовими потоками. Це, по-перше, надходження коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунка.

Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями  та установами всіх форм власності, підприємствами без створення юридичної особи  і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банк шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягування та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів.

 Платежі одного  клієнта за рахунок коштів  іншого не допускаються.

 Суб’єкти господарської  діяльності самостійно обирають  форми    розрахунків та  вказують    їх    при    укладенні договорів.    Установи  банків здійснюють контроль   за   додержанням   правил   розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.

      Народногосподарське значення безготівкових  розрахунків полягає у прискоренні   обігу коштів, у забезпеченні  в максимально короткий час  грошової компенсації виробникам  – власникам поставленої продукції,  виконаних робіт і наданих послуг. Прискорення міжгосподарських розрахунків важливе як з мікро-, так і з макроекономічної точок зору.

      Взаємозв’язки між структурними  складовими системи безготівкових  розрахунків можна зобразити  у вигляді схеми (додаток 1.).

     Оскільки безготівкови розрахунки мають вирішальне значення у здійсненні народногосподарського обороту, необхідний контроль за станом розрахунків, законністю проведення грошових операцій, правильним оформленням розрахункових документів та вчасністю їх проходження.

      Як правило, безготівкові розрахунки  поділяються за об’єктом розрахунків,  тобто залежно від призначення  платежу, на дві групи: 

• розрахунки за товарних операцій – платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи;
• розрахунки за нетоварних операцій – сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, стахових сум тощо.

      В залежності від місця проведення  безготівкових розрахунків виділяють:

• внутрідержавні (внутріміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські – за межами цього пункту );
• міждержавні розрахунки (між господарськими суб’єктами, які перебуваютьна територіях різних держав).

      Безготівкові розрахунки класифікуються  також як:

• гарантовані, тобто такі, що забезбечують гарантію платежу за рахунок депонування коштів;
• негарантовані, тобто такі, за яких платіж не гарантується.

      Залежно від способу реалізації  продукції безготівкові розрахунки  можуть бути:

• прямі – безпосередньо між постачальником і покупцями;
• транзитні – здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

      У сучасних умовах досить чітко  проявились основні проблеми  подальшого розвитку системи  безготівкових розрахунків у  народному господарстві України.  Серед  них:

• оптимізація форм і способів безготівкових розрахунків їх організацій; вибір найраціональніших у певних економічних умовах форм розрахунків, які давали б найбільший ефект; проблема оптимізації в широкому розумінні зачіпає всі складові системи безготівкових розрахунків;
• інтенсифікація і прискорення розрахунків; чим швидше обертаються гроші і здійснюються платежі, тим більше можливостей для одержання вищих доходів і прибутків; неплатежі – це справжній “тромб” кризової економіки; зекономлені в результаті прискорення розрахунків кошти можуть додатково спрямовуватися у сферу виробництва;
• підвищення самостійності господарських суб’єктів за умови досконалої організації і здійснення безготівкових розрахунків у господарському обороті; грошова відповідальність підприємств за недоодержання коштів після відправлення товарів чи надання послуг вимагає, щоб ці ж підприємства мало право вільно діяти в сфері безготівкового обігу;
• постійний пошук нових механізмів організації безготівкових розрахунків, які б дозволяли на економічній основі подолати кризові явища і процеси в грошовій сфері.

           Система безготівкових розрахунків  має бути найтіснішим чином  пов’язана з реальним товарним  оборотом. Тільки за такої умови  забезпечуватиметься безперебійний  кругооборот коштів господарських суб’єктів і як результат розвиватиметься та якісно вдосконалюватиметься виробництво.

       Для  створення ефективної системи  безготівкових розрахунків принципове  значення має правильне визначення  її принципів – основних нормативних положень, якими слід керуватися, щоб безготівкові розрахунки максимально сприяли прискоренню народногосподарського обороту. В економічній науці склалося неоднозначне тлумачення принципів безготівкових розрахунків. Загальноприйнятою стала точка зору про виділення загальноекономічних і специфічних властивостей принципів організації безготівкових розрахунків. Специфіка принципів безготівкових відображає реальний стан національної економіки (криза, депресія, пожвавлення, піднесення).

        Виділяються такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Кошти всіх господарських суб’єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків.
2. Грошові розрахунки і платежі підприємств (організацій) усіх форм власності здійснюються через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків. Готівкові розрахунки характерні лише для невеликих за сумою міжгосподарських платежів і обмежених витрат на внутрішньогосподарські потреби.
3. Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги провадяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну відпуску товарів – необхідна умова забезпечення економічності безготівкових платежів.
4. Платежі за товари і послуги з рахунка підриємства здійснюються,як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про шо повідомляє постачальника у порядку і в терміни, передбачені договором.
5. Безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, що є на рахунку платника, або його права на одержання кредиту (банківського чи комерційного). Якщо на рахунку покупця немає достатніх коштів, платежі не можуть бути здійсненні в принципі.
6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум з рахунка платника. Банк зобов’язаний контролювати ці рахунки, щоб попередити зловживання, що мають місце під час оплати безтоварних документів.
7. Постачальники і покупці (споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способів платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду. Банк не втручається у договірні відносини та вибір форм розрахунків і способу платежу. Платники й одержувачі коштів контролюють вчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому претензійно-позовному порядку без участі банківських установ.

        Специфіка прояву принципів організації  безготівкових розрахунківу вітчизняній  економіці нині пояснюється несприятливими  кризовими умовами господарювання.