Суть та види ризиків платіжних систем

2. Сучасні аспекти  управління ризиком платіжних  систем банків

Управління безпекою платіжної системи у банку є актуальним завданням кожного банку. Для створення захисту платіжних систем треба використовувати комплексний підхід, а саме: створення захищеного середовища для обробки платіжної та службової інформації в системі, яке об’єднує різноманітні (правові, організаційні, програмно-технічні) засоби для

протидії будь-яким загрозам.

Поділ на чинники фінансових і чинники  нефінансових ризиків дає змогу  оцінювати стан платіжної системи  з двох сторін: внутрішньої –  щодо технології розрахункових операцій, які повністю залежать від діяльності учасників системи платежів, і зовнішньої, яка не залежить від поведінки контрагентів платіжної системи. Це має надзвичайно важливе значення для розробки методів і механізмів управління ризиками. Аналіз ризиків платіжних систем також доцільно проводити виходячи з розширеної класифікації ризиків за сферами їх виникнення, механізмами розрахунків, розподілом їх у часі, що дає можливість оцінювати ступінь кожного з видів фінансового ризику і, відповідно, здійснювати вибір методів управління ними.

Вочевидь, типи ризиків платіжних  систем, їх ступінь і, відповідно, заходи управління повинні розглядатися під  сукупним впливом питань: чи здійснюються розрахунки на валовій основі або  через систему багатостороннього  заліку взаємних вимог; хто керує системою (центральний

банк чи приватна організація); чи надає система денний кредит. Такий підхід

до класифікації платіжних  систем є оптимальним, оскільки дозволяє максимально акцентувати увагу на ключових відмінностях типів ризиків, притаманних цим системам, і, відповідно, механізмів ризик-менеджменту.

Важливе значення має управління ризиками. Процес менеджменту ризиків передбачає ідентифікацію нараженості на ризик, оцінку ризиків, вибір методів управління ризиком та їх застосування, кінцевою метою чого є досягнення оптимального для підприємця співвідношення прибутку і ризику. Оцінка ризиків визначає обсяг і структуру методів управління ними [9].

Серед способів управління ризиками, залежно від спеціальних прийомів, можна виділити дві групи:

• організаційно-технічні способи управління, які охоплюють заходи (прийоми) уникнення ризику, зниження його рівня;
• фінансово-договірні способи самостійного протистояння ризикові, передачі ризику, страхування ризиків.

Запропоновано загальну методику тактичного ризик-менеджменту платіжної системи на основі взаємозаліку (Рис.3 ).

Загальна методика тактичного ризик-менеджменту  платіжної системи на основі взаємозаліку охоплює такі процедури: зниження ймовірності настання ризику – уникнення ризику; управління масштабами ризику –зниження ступеня ризику; передача ризику. Уникнення ризику в кліринговій системі передбачає відмову від ненадійних за фінансовим станом учасників, від розширення їх кола, а також контролювання за якісним складом членів системи.

Рис.3. Загальні методи тактичного ризик-менеджменту платіжної системи на основі взаємозаліку

Помітний внесок у узагальнення міжнародного досвіду в даній  сфері вносить доповідь Європейського центрального банку «Рекомендації з контролю механізмів для відновлення працездатності для системно значимих платіжних систем» 4. У цьому документі визначаються стратегія відновлення бізнесу у разі пригод,відповідне планування і тестування, а також антикризове управління. Дана доповідь був опублікований після завершення розпочатих у травні 2005 року публічних консультацій з цього питання. Ці рекомендації стосуються не лише учасників і операторів платіжних систем, але і третіх сторін, які забезпечують роботу систем.

Європейський центральний банк визначив ключові елементи управління кризовими ситуаціями в разі пригод з платіжними системами.

1. Системи повинні мати чітко  виписану стратегію бізнесу і  механізм моніторингу. При цьому  повинні бути визначені критично  важливі функції, а процесам в рамках цих функцій слід присвоїти пріоритети за рівнем критичності. Завдання з підтримки працездатності платіжної системи повинні бути спрямовані на відновлення найважливіших функцій в межах одного дня розрахунків.

2. Плани заходів з  підтримки працездатності повинні  передбачати різноманітність ймовірних сценаріїв, включаючи значні природні катастрофи, відключення електрики, терористичні акти, які мають вплив на велику площу. Системи повинні мати вторинні офіси, залежність яких від життєво важливих компонентів інфраструктури, використовуваних в первинному офісі, повинна бути зведена до мінімуму, щоб вирішувати успішно завдання щодо відновлення роботи при різних сценаріях.

3. Операторам систем  слід створити групи з управління кризами і ретельно структуровані процедури дляуправління ризиком та комунікації на внутрішньому та зовнішньому рівнях.

4. Ефективність плану  на випадок надзвичайних подій повинна забезпечуватися регулярним тестуванням з кожного аспекту такого плану. Операторам систем необхідно враховувати, що вторинні офіси повинні здійснювати операції повний робочий день, при цьому періодично тестуватися з підключенням резервних (аварійних) систем забезпечення учасників. Системи повинні брати участь у тестуванні, організовуваний для всього фінансового сектору під егідою фінансового регулятора. Плани платіжних систем на випадок надзвичайних подій повинні регулярно переглядатися, аналізуватися і проходити аудит, щоб гарантувати їх прийнятність і дієвість. Операторам слід передбачати часткове розкриття змісту планів для зовнішніх зацікавлених сторін, таких як інші платіжні системи, органи нагляду і регулювання [3].

Платіжні системи - ключовий компонент фінансової інфраструктури. Тому, як справедливо зазначає канадський дослідник Кім Макфаллом, ці системи повинні бути безпечними, надійними і еффективними. Вони повинні працювати надійно в критичний час дня і без істотних періодів збоїв, за винятком сценаріїв найгіршого результату подій. Серйозні наслідки можуть виникнути через значні неполадок в будь-якому компоненті системи - оператора, учасника або розрахунковому агента.

Наприклад, серйозні збої в роботі основного офісу можуть перешкодити оператору системи або учаснику проведення операцій. Невиконання плану дій на випадок надзвичайних подій, розрахованого на відновлення роботи в альтернативному приміщенні, може призвести до драматичних наслідків. Проблеми в роботі платіжної системи можуть утруднити  контроль над іншими видами ризику або загострити їх до такої міри, що виникне системний ризик. Проблеми в роботі окремого учасника системи здатні привести до збою в платіжних і розрахункових операціях інших фінансових установ в даній системі. Це призведе до кризи внутрішньоденної ліквідності або до затримок у розрахунках в кінці дня.

Збої в роботі можуть викликати  навіть підвищення процентних ставок на грошовому ринку овернайт. Затяжні перебої в проведенні розрахунків і платежів призводять до переривання операцій з цінними паперами або перекладами коштів. У кінцевому рахунку операційні збої в національній системі здатні викликати наслідки міжнародного масштабу. Виникає загроза ланцюгової реакції. Практичні приклади значних операційних збоїв

Досить навести кілька прикладів операційних збоїв, що мають відношення до платіжних і розрахункових систем тільки в новому тисячолітті [8].

 

3. Методи зниження ступеня ризиків в платіжних системах

 

На сьогодні платіжні організації застосовують різноманітні засоби для захисту від ризиків (Рис. 4 ).

Рис.4. Засоби захисту від ризиків платіжних систем

Однією з основних причин фінансової кризи став саме кредитний ризик, зумовлений значним зростанням незабезпечених позик на довгий період та дисбаланс розміщених активів порівняно з пасивами за терміном. Українські банки також необґрунтовано надавали позики клієнтам. Кредитування було практично припинене, а якщо банки й продовжували надавати позики, процентні ставки за ними надто високі, і ці продукти не мали попиту.

Водночас міжнародні платіжні організації Visa Inc. та MasterCard обмежили ліміти для карток, емітованих українськими банками, зокрема для VisaElectron, CirrusMaestro з 5 тис. грн до 2–3 тис. грн; VisaClassic, MasterCard із 7–10 тис. грн до 4–5 тис. грн.Узагалі кількість платіжних карток, емітованих українськими банками в період фінансової кризи, скоротилася (табл. 1). Причому питома вага кредитних карток у загальній кількості також зменшилася.

На початку фінансової кризи  банки відчували значний дефіцит  ресурсів, і для їх залучення вони значно підвищили ставки за депозитами. Відплив депозитів на нинішній день призупинився, більшість банків декларують зростання пасивів, що позитивно позначається на їхній ліквідності.

Наприкінці 2008 року в Україні спостерігався, практично, неконтрольований процес рефінансування банків, його активними учасниками були як НБУ, так і державні Ощадбанк та Укрексімбанк. Якщо в листопаді 2008 року надано позик на 21,1 млрд. грн.. (без кредитів овернайт), а в грудні – 24,6 млрд. грн, то в січні – лише на 2,5 млрд. грн. Скорочення рефінансування з початку 2009 року відбулося у зв’язку з уведенням обов’язкового узгодження цієї процедури з Кабміном. У лютому 2009 року сума виданих Нацбанком позик становила 11,7 млрд. грн. (без кредитів овернайт), що майже вдвічі менше від середнього обсягу листопада – грудня.

Шляхом введення тимчасових адміністрацій  та кураторів у комерційних банках НБУ виконує функцію остаточного гаранта розрахунку, покликаного не лише забезпечити цей процес, а й контролювати обсяги та напрями платежів. Для цього в зазначених фінансових установах упроваджується АРМ-Ю (автоматизоване робоче місце юридичної особи), яке забезпечує приймання до СЕП у файловому режимі лише тих платіжних документів, які схвалені НБУ.

У свою чергу, міжнародні платіжні системи також зменшують обсяг ризику, обмежуючи доступ до рахунків клієнтів цих банків. Системи Visa Inc. та MasterCard зменшили ліміти на одноразове зняття готівки для Трансбанку, Західінкомбанку – до 300 грн; Родовід банку, БІГ-Енегрія, банку «Надра» – до 100 грн. Винятки надаються тільки клієнтам, які пред’являють трудову книжку з відмітками про звільнення чи довідку про взяття на облік у Державній службі зайнятості. А 20 березня 2009 року Родовід банк узагалі був відключений від системи Visa. Віктор Кравець, тимчасовий адміністратор банку, вважає, що передумовою такого кроку стала неспроможність банку внести підвищений депозит до платіжної організації, який виступав би гарантією та забезпеченням спроможності здійснювати розрахунки .

Незважаючи на заходи, ужиті НБУ  та банками для стабілізації становища, припинення неплатежів, значно зростає моральний ризик безвідповідальності фінансових установ, які виявилися неплатоспроможними унаслідок власної ризикової політики.

Це стало одним із основних чинників, які змусили рейтингові агентства знизити як загальний рейтинг країни, так і окремих банків. Подальші неплатежі та затримки в розрахунках можуть призвести до колапсу платіжної системи й різкого поглиблення економічної кризи. Теперішня фінансова криза, як і її попередники, стала не лише випробовуванням для банківської та платіжної систем України, а й стимулом до вдосконалення заходів захисту від ризиків [6].

Зменшити ймовірність виникнення ризиків платіжних систем може:

1. «Лояльне» ставлення  до кредитора, який не став  банкрутом.

2. Удосконалення законодавства стосовно відповідальності кредиторів за своєчасне погашення власних зобов’язань.

3. Збільшення забезпечення майбутніх (імовірних) зобов’язань зі збільшенням обсягів платежів.

4. Зменшення обсягів  рефінансування банків з боку НБУ та впровадження взаємного кредитування в межах платіжної системи.

5. Поліпшення регулювання та нагляду за діяльністю учасників розрахунків.

6. Застосування економіко-математичних методів у процесі прогнозування фінансового стану учасників та ймовірності виникнення ризиків платіжних систем [5].

Найбільш розповсюджені у платіжних  системах розвинених країн два підходи до проблеми обмеження фінансового ризику: перший – спрямований на обмеження обсягу розрахунків, другий – на забезпечення надійності розрахунку. Чинник ліквідності тісно пов’язаний з управлінням ризиком у платіжній системі.

Системний ризик може бути знижений за рахунок створення ефективних механізмів міжбанківських позик, який дає змогу банку, що відчуває дефіцит грошових коштів, отримати позику від іншого банку.

Важливе значення має  розвиток позикових механізмів центрального банку, за допомогою яких банк, що відчуває дефіцит грошових коштів, може автоматично стримати позику центрального банку за умови надання відповідно їм застави. Система має бути раціональною, передбачуваною та захищеною від зазіхань. Є чотири сфери, де мають вживатися заходи щодо зміцнення системи : керівний склад; персонал, що діє у платіжній системі; процедури платіжної системи; програмно-технічне забезпечення.

Стандартизація платіжної інформації та технології також є важливим засобом зменшення ризику, пов’язаного з помилками та шахрайством, за одночасного прискорення платіжного процесу. Стандартизація означає, що платіжна інформація не повинна набувати іншої інтелектуальної форми або не потрібно приймати рішення в процесі її оброблення. У процесі розроблення та реалізації заходів боротьби з ризиком у платіжних системах бажано керуватися деякими загальними принципами . До них належать, зокрема, такі: рішення мають відповідати ринковим вимогам; ризиком повинні управляти ті, хто має найкращі можливості робити це з мінімальними витратами; слід виявляти гнучкість у визначенні шляхів досягнення поставленої мети; вирішення технічних питань, за винятком визначення стандартів та стосунків з ЦБ, краще залишити на розсуд учасників. Технічні стандарти не можна нав’язувати; використані заходи повинні стимулювати найбільш економічні рішення проблеми управління ризиком; бажане оприлюднення частоти помилок, їх характерних особливостей, випадків шахрайства, а також централізований аналіз параметрів та причин помилок; жодна окрема особа не повинна мати повноважень затверджувати (вводити) і надсилати платіжні інструкції; слід звести до мінімуму можливості вносити зміни в платіжні інструкції та платіжну інформацію; необхідна періодична перевірка заходів протидії шахрайству із внесенням необхідних змін у платіжний процес. Ніколи не можна повністю виключити ризик помилок операторів, виходу з ладу комп’ютерів та інших збоїв. Ці чинники ризику можна зменшити за допомогою підвищення якості виконання операцій та жорсткого контролю. Відповідні заходи мають бути універсальними за характером і придатними для будь-яких форм зберігання та передачі цінностей. Слід забезпечити ретельний підбір кадрів, а керівництво мусить чітко визначити обов’язки та сферу компетенції осіб, котрі обслуговують платіжну систему [4].