Суть та види ризиків платіжних систем

Зміст

Вступ

 

1. Суть та види ризиків платіжних  систем………………………………………4

 

2. Сучасні аспекти управління ризиком платіжних систем банків……...……12

 

3. Методи зниження ступеня ризиків в платіжних системах…………………16

 

Висновки

 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Платіжні системи відіграють важливу роль у фінансовому механізмі будь-якої країни. Вони привертають дедалі більшу увагу, що зумовлено, перш за все, потребою в обмеженні ризиків при паралельній фінансовій лібералізації та швидкому зростанні фінансових ринків. Платіжна система забезпечує функціонування усіх інших підсистем, тому навіть незначне нераціональне втручання або збій у розрахункових потоках можуть призвести до колапсу економіки країни.

Платіжна система – це платіжна організація, члени платіжної системи і сукупність відносин, що виникають між ними під час переказу грошей, яка характеризується наявністю доволі значного рівня ризику у кількох сферах, що пояснюється обсягом та розміром виконуваних у цих системах операцій. Платіжні системи характеризуються наявністю досить значного рівня ризику в декількох сферах, що пояснюється обсягом та розміром виконуваних у цих системах операцій.

Розвиток міжбанківських та інших  фінансових ринків породжує потребу  внесення коректив у практику здійснення платежів, у національні платіжні системи, а відтак і дослідження ризиків, що пов’язані саме з платіжною частиною будь-якої операції. Правильне формування політики стосовно ризиків платіжних систем має важливе значення для стабілізації платіжних систем, довіри до фінансових ринків. Сьогодні є надзвичайно актуальним обгрунтування заходів щодо стабілізації ризиків у сфері діяльності як наявної платіжної системи України.

 

 

 

 

 

 

1. Суть та  види ризиків платіжних систем

 

Платіжні системи відіграють важливу роль у фінансовому механізмі будь-якої країни. Вони привертають дедалі більшу увагу, що зумовлено, перш за все, потребою в обмеженні ризиків при паралельній фінансовій лібералізації та швидкому зростанні фінансових ринків. Платіжна система забезпечує функціонування усіх інших підсистем, тому навіть незначне нераціональне втручання або збій у розрахункових потоках можуть призвести до колапсу економіки країни.

Становлення ринкової економіки, виникнення нових форм власності та пов’язаних із ними комерційних структур, зародження і швидкий розвиток грошового, фондового, валютного ринків, конкуренція, що постійно посилюється упродовж останніх років, різкий спад фінансової стійкості традиційних клієнтів, погіршення загальноекономічної ситуації докорінно змінили середовище функціонування платіжної системи. Найхарактернішою її рисою стала невизначеність, неоднозначність ситуацій, які вимагають прийняття рішень щодо допустимого рівня ризику та захисту від нього.

Змінились і самі платіжні системи: розширився і став більш ризикованим спектр їхніх послуг, оскільки з’явились нові технології розрахунків на базі сучасної техніки та засобів зв’язку, а отже, ускладнилася внутрішня структура цих систем. Однак, попри зміни, що відбулись, у більшості платіжних систем механізми управління ризиками недостатньо розроблені і, як наслідок, виникає велика кількість нових факторів ризику, що погіршують умови стабільної роботи платіжних систем. Тому управління ризиками набуває дедалі більшої ваги і стає однією з найважливіших умов економічної безпеки фінансової системи. У такій ситуації важливого значення набуває запровадження ефективних систем управління ризиками [8].

Розвиток міжбанківських та інших  фінансових ринків породжує потребу  внесення коректив у практику здійснення платежів, у національні платіжні системи, а відтак і дослідження ризиків, що пов’язані саме з платіжною частиною будь-якої операції. Правильне формування політики стосовно ризиків платіжних систем має важливе значення для стабілізації платіжних систем, довіри до фінансових ринків. Сьогодні є надзвичайно актуальним обгрунтування заходів щодо стабілізації ризиків у сфері діяльності як наявної платіжної системи України.

Отже, платіжна система – це платіжна організація, члени платіжної системи і сукупність відносин, що виникають між ними під час переказу грошей, яка характеризується наявністю доволі значного рівня ризику у кількох сферах, що пояснюється обсягом та розміром виконуваних у цих системах операцій [1].

Платіжні системи характеризуються наявністю досить значного рівня ризику в декількох сферах, що пояснюється обсягом та розміром виконуваних у цих системах операцій. Користувачі платіжних систем наражені на ризик втрат через такі основні причини:

— помилки;

— надзвичайні події (порушення енергопостачання, порушення зв'язку, стихійні лиха);

— шахрайства;

— банкрутство одного чи кількох постачальників платіжних  послуг;

— невизначеність щодо остаточного  виконання платіжних зобов'язань.

Під ризиком розуміють можливість настання деякої несприятливої події, що тягне за собою виникнення різного роду втрат. Економічний ризик – це невизначеність, імовірність настання подій (сприятливих, несприятливих), що можуть спричинити як втрати, так і доходи при реалізації вибраних рішень [2].

Сучасна економічна теорія пропонує досить багато класифікацій економічних ризиків. На основі наукових праць вчених-економістів зробимо аналіз ризиків за окремими класифікаційними групами (Рис.1).

 

 

Рис.1. Класифікація економічних ризиків за рівнем прийняття

рішень та джерелом їх виникнення

Ризики у  платіжних системах поділяють на фінансові та нефінансові.

Фінансові ризикиє основним об’єктомувагиу платіжній системі. Під платіжною системою розуміють систему механізмів, які використовуються для переказу грошових коштів між суб’єктами господарювання та для розрахунку за платіжними зобов’язаннями, що виникають між ними. Платіжна система є спеціалізованим елементом практично всіх економічних операцій, що відбуваються в ринковій економіці, тобто тим елементом, який стосується передачі грошової вартості в обмін на якийсь товар, послугу абофінансовий актив. Так як банківські та платіжні системи дуже тісно пов’язані, то платоспроможність і ліквідність окремих банків та їх клієнтів залежать від політики та практичного досвіду використання платіжної системи фінансовими установами. Оскільки фінансові ризики є результатом виконання зобов’язань у процесі переказу грошових коштів, особливо стосовно зобов’язань банків, які виконують роль фінансових посередників, найчастіше саме ці ризики є ризиками платіжної системи [7].

Існують різні тлумачення поняття фінансового ризику. У найзагальнішому вигляді під фінансовим ризиком розуміють ймовірність виникнення збитків або недоотримання доходів порівняно з прогнозованим варіантом. Можна сформулювати також більш конкретизовані підходи до визначення цього поняття. Так фінансовий ризик можна визначити як рівень певної фінансової втрати, яка має вияв, по-перше, у можливості не досягти поставленої мети; по-друге, у невизначеності очікуваного результату; по-третє, у суб’єктивності оцінки прогнозованого результату.

Банком міжнародних розрахунків  визначаються такі види ризиків, що виникають  у платіжних системах:

— кредитний ризик;

— ризик нестачі ліквідності;

— системний ризик;

— правовий ризик;

— операційний ризик (Рис. 2).

 

Рис.2. Ризик платіжних  систем

 

Кредитний ризик — ризик того, що учасник операції, який має виплатити кошти, виявиться не в змозі виконати розрахунок за своїми зобов'язаннями у визначений термін унаслідок своєї повної чи часткової неплатоспроможності.

Ризик нестачі ліквідності виникає внаслідок небезпеки того, що учасник операції або посередник, який має виплатити кошти, може зіткнутися з труднощами при покритті своєї від'ємної позиції і не виконати повністю свої зобов'язання у визначений термін. Ризик ліквідності не означає, що посередник або учасник є неплатоспроможним, бо він, можливо, зуміє розрахуватися за своїми дебіторськими зобов'язаннями пізніше, у не визначений точно час у майбутньому. Ризик ліквідності суттєво відрізняється від кредитного ризику, оскільки останній пов'язаний з можливістю збитків, які зрештою мають бути якось розподілені між тими, хто вступав у відносини з учасником платіжної системи, котрий не виконує своїх зобов'язань. Кредитний ризик може стати причиною втрати основної суми та викликати супутній ризик ліквідності. Ризик ліквідності переважно означає відсутність достатніх коштів. Ризики як кредитного, так і ліквідного характеру можуть виникати і через запізнення розрахунків, їх несинхронність або невиконання зобов'язань емітентом розрахункових коштів.

Системний ризик. Цей вид ризику визначається тим, що, коли один учасник системи виявиться неспроможним своєчасно виконати розрахунок за своїми зобов'язаннями, то наслідком цього може стати невиконання зобов'язань іншими учасниками, спричиняючи тим самим ланцюгову реакцію, що іноді також називають "ефектом доміно". У результаті невиконання зобов'язань він набуває настільки широких масштабів, що виникає загроза для всієї фінансової системи.

Системний ризик може виникнути  як з фінансових причин, так і  внаслідок збоїв у енергопостачанні, мережах зв'язку або відмов обладнання чи недоліків програмного забезпечення [4].

Правовий ризик. До таких нефінансових ризиків, пов'язаних із платіжною системою, належать: недосконала правова база, підробка фінансових документів, крадіжка, шахрайство та помилки. У будь-який момент процесу виконання платежу можуть виникнути помилки, до платіжної інформації можуть бути внесені зміни з метою шахрайства, будь-який учасник, крім центрального банку, може зазнати банкрутства.

Операційний ризик виникає через можливість порушень систем обробки даних, оскільки діяльність централізованих платіжних систем усе більше залежить від захищеності, безпеки та безперебійності функціонування систем обробки та передачі даних. Зростання автоматизації операцій призводить до зростання залежності від технологічного забезпечення та більш високого ступеня вразливості у випадках технічних порушень.

Технічні системи можуть вийти  з ладу в будь-який момент процесу  здійснення платежу. Готовності системи  особливо загрожує вихід з ладу складових  прикладної системи та системи зв'язку (апаратних засобів, програмного  забезпечення, а також каналів зв'язку) або умисні дії, що порушують безпеку операцій. Інша проблема може виникнути через особливості передачі повідомлень між відправником, центральним банком та отримувачем. Якщо ця передача організована таким чином, що інформація надходить до отримувача перш, ніж виконується остаточний розрахунок, то виникає проблема неправильного розуміння статусу платіжної інструкції. Адже отримувач може вважати платіж остаточним або практично остаточним і планувати використання відповідних коштів, виходячи з цього припущення.

На платіжні операції можуть також впливати стихійні лиха — повені, пожежі, землетруси тощо, які можуть порушити різним чином інфраструктуру платіжної системи, включаючи будівлі, обладнання, шляхи і, що має особливе значення, лінії електропередач та телекомунікацій [2].

Ризики в системі чистих розрахунків. У країнах з ринковою економікою платіжні системи традиційно функціонували таким чином, щоб забезпечити на кінець дня виконання розрахунків за чистими позиціями учасників, що утворилися протягом дня в результаті обміну платіжними документами. При такому порядку розрахунків ризики у платіжній системі виходять на перший план.

Відповідне визначення витрат платіжних систем на чистій основі, пов'язаних із ризиком, обумовленим  непрямим кредитуванням з боку учасників системи, а також втрат, викликаних невиконанням розрахунків, досить ускладнене. Отже, в системі існують приховані витрати.

У системах багатостороннього взаємозаліку загальні потреби учасників у  ліквідних коштах скорочуються, але  натомість зростає концентрація попиту на ці кошти наприкінці циклу обробки платежів, коли всі учасники системи, що є чистими боржниками, мають одночасно сплатити свої від'ємні позиції. Це збільшує ризик ліквідності.

Кредитний ризик, притаманний таким  системам, випливає з наявності інтервалу в часі між моментом обміну платіжними документами й остаточним розрахунком у кінці циклу.

Ризики у системах валових розрахунків. Завдяки своїй організації системи  на валовій основі забезпечують одержувачу більш надійний захист від ризику. Однак ризик присутній і в цих системах, хоча й в інших проявах.

Зокрема, у системах валових  розрахунків у режимі реального  часу, на відміну від систем чистих розрахунків, кошти, що надходять, не використовуються для взаємозаліку за вихідними платежами. Тому учасники переважно мають більшу потребу в ліквідності, ніж у системі чистих розрахунків, оскільки кожен з них мусить мати достатньо коштів на рахунку в установі, що виконує роль агента з розрахунків (здебільшого ним є центральний банк) перш, ніж надіслати платіжну інструкцію до системи.

Отже, при дефіциті ліквідності  деякі учасники можуть відкладати свої платіжні доручення, що може дозволити  їм, кожному окремо, заощадити втрати, але це не пошириться на систему  загалом. Така практика ускладнює нормальне функціонування системи і може, врешті, призвести до тих ризиків, яких намагалися уникнути. Цю проблему часто називають ризиком блокування системи.

Відповідає за кредитний ризик  у таких системах агент з розрахунків, якщо він допускає утворення незабезпечених дебетових сальдо на рахунках протягом дня, як це робиться у системах з денним овердрафтом.

Правила та процедури платіжних  систем мають бути прозорими, аби її учасники краще розуміли причини виникнення та наслідки кожного з фінансових ризиків, що у свою чергу має забезпечити їх уникнення. Вони повинні відповідати визнаним стандартам безпеки, адекватним вартості операцій, підтримувати високий рівень своєї операційної стійкості, що досягається завдяки не лише висококласному технічному обладнанню, програмному забезпеченню, а й кваліфікованому персоналу.

Оскільки потенційно платіжні системи можуть впливати на фінансово-економічний розвиток країни, вона потребує ефективного, підзвітного та прозорого управління. Для управління кредитним ризиком і ризиком ліквідності та їхнього обмеження платіжні системи мають чітко визначати необхідні правила та процедури щодо відповідних обов’язків системного оператора та учасників платіжних систем. Такі правила та процедури передбачають відповідальність за управління ризиками та їх обмеження і повинні гарантувати, що всі учасники матимуть як стимули, так і можливості для управління та обмеження кожного з породжених ними ризиків [6] .