Сучасний стан розвитку валютного ринку

Лізинг —  це особлива форма руху позичкового  капіталу, який надається у формі  кредиту з наступним правом купівлі  товару. Від традиційної оренди він  відрізняється тим, що об'єкт угоди  вибирає лізингоотримувач, а не лізингодавець, який купує обладнання за свій власний рахунок; строк лізингу менший від строку фізичного зносу обладнання і наближається до строку податкової амортизації (3-7 років); після закінчення строку дії контракту клієнт може продовжити оренду за пільговою ставкою чи придбати орендоване майно за залишковою вартістю.

В міжнародній  практиці розрізняють короткостроковий лізинг або рентинг (до 1 року), середньостроковий (до 3 років) і довгостроковий (більше 3 років), який найчастіше використовується для промислового технологічного обладнання. Досить поширеним є фінансовий лізинг як різновид довгострокового кредитування, що за своїми результатами відповідає продажу товарів у розстрочку. При цьому обладнання надається на термін, який близький або дорівнює строку амортизації з наступним викупом об'єкту по залишковій вартості у найбільш сприятливий для орендаря момент. Фінансовий лізинг використовується для придбання нових і дорогих машин і обладнання.

В залежності від  особливостей організації відносин між лізинго-отримувачем і лізингодавцем  виділяють прямий і непрямий лізинг. Прямий лізинг має місце у тому випадку, коли лізингодавцем виступає виробник і власник обладнання, непрямий — коли оренда обладнання здійснюється через третіх осіб.

За методом  кредитування відрізняють строковий (одноразова оренда) і відновлюваний лізинг (договір лізингу поновлюється після закінчення першого строку оренди). До видів лізингових угод відносяться стандартний і зворотній лізинг. Стандартний лізинг полягає в тому, що виробник обладнання продає його лізинговій фірмі, яка здає його в оренду; між виробником і користувачем обладнання немає правових відносин через договір про лізинг. Зворотній лізинг використовується у випадку гострої потреби в грошах і є ефективним інструментом покращання фінансового стану фірми: власник обладнання продає його лізинговій компанії, а потім орендує.

Факторинг —  міжнародний кредит у формі купівлі  спеціалізованою фінансовою компанією  грошових вимог експортера до імпортера  та їх інкасації. Авансуючи експортеру кошти до настання строку вимог, факторингова компанія фактично кредитує його. Величина позики коливається в межах 70—90% від суми рахунка-фактури в залежності від кредитоспроможності клієнта. Залишкові 10—30% після вирахування відсотків за факторинговий кредит, який на 2—4% перевищує офіційну облікову ставку, і комісійні (0,5—2% від суми обороту клієнта) зараховуються на блокований рахунок клієнта і слугують страховим запасом на випадок непередбачених ризиків. Після сплати боргу покупцем, компанія повертає ці кошти клієнту.

Форфейтинг  означає надання певних прав в обмін на готівковий платіж. У банківській практиці — це купівля на повний строк на обумовлених умовах векселів або інших боргових зобов'язань. Покупець бере на себе комерційні ризики без права регресу (обороту) цих документів на продавця. Експортне форфейтування — це облік без права регресу вимог експортера до іноземного імпортера на обумовлену суму. На відміну від традиційного обліку векселів форфейтування використовується при поставках обладнання на великі суми (мінімальна сума — 250 тис. дол. США), з тривалою відстрочкою платежу — від 6 місяців до 5—7 років, містить гарантію чи аваль2 надійного банку.4.3. Лізинг, факторинг, форфейтинг

Форфейтування здійснюється кредитно-фінансовими  установами для мобілізації капіталів  на вторинному ринку шляхом переобліку експортних векселів за фіксованою ставкою, яка індексується на основі ЛІБОР або ставки певної країни (розмір дисконту залежить від ризику неплатежу імпортера, валюти платежу, строку векселя).