Сучасні проблеми податкової системи України та шляхи їх подолання

Примітка:складено автором на основі  джерел [7, 8, 9, 10].

Узагальнюючим джерелом доходів  державного бюджету є валовий  внутрішній продукт країни. Зростання  ВВП призводить до зміцнення та стабілізації економіки, розширення виробництва, збільшення зайнятості, підвищення життєвого рівня  народу, заробітної плати працівників, прибутків підприємств та організацій, купівельної спроможності населення, а, отже, до збільшення податкових надходжень до державного і місцевих бюджетів, до поповнення їх дохідної частини. Разом  з тим, зниження номінального обсягу ВВП та зростання інфляції призводить до номінального зменшення надходжень до бюджету

Досить актуальною проблемою у забезпечені ефективного функціонування податкової системи України є надання податкових пільг, що неґативно впливають в першу чергу на формування доходів бюджету [6, с. 39]. Відтак до основних прогалин податкової системи в контексті надання пільг суб’єктам господарювання   можна віднести:

по-перше, зростання питомої  ваги податкових пільг у надходженнях до бюджету, що призводить до зменшення  обсягів самих доходів та недофінансування соціальних програм уряду (таблиця 2.4.);

Таблиця 2.4

Втрати державного бюджету від надання податкових пільг

	Податкові втрати
Рік	ВВП	Всього		ПДВ		ПНП		Акцизний збір		Плата за землю		Інші
	Млрд.грн.	Млрд.грн.	У% до ВВП	Млрд.грн.	У % до ВВП	Млрд.грн.	У % до ВВП	Млрд.грн.	У % до ВВП	Млрд.грн.	У % до ВВП	Млрд.грн.	У % до ВВП
2003	267,3	39,5	14,8	34,2	12,8	4,1	1,5	0,2	0,1	1,0	0,4	0,1	-
2004	345,1	12,5	3,6	10,8	3,1	1,1	0,3	0,4	0,1	0,2	0,1	-	-
2005	441,5	12,3	2,8	11,5	2,6	0,4	0,1	0,1	0.02	0,2	0,05	-	-
2006	544,2	13,5	2,5	12,5	2,3	0,7	0,1	-	-	0,2	0,04	-	-
2007	720,7	17,5	2,4	16,0	2,2	1,1	0,2	-	-	0,4	0,1	-	-
2008	949,9	22,8	2,4	20,6	2,2	1,7	0,2	-	-	0,4	0,04	-	-
2009	913,5	21,8	3,6	19,2	4,1	0,8	0,3	0,1	0,03	0,3	0,1	0,070	0,02

Примітка:складено автором на основі  джерел [6, с. 78].

по-друге, неґативною стороною пільгового оподаткування є порушення  принципу нейтральності оподаткування  і, що найважливіше, його справедливості, наявність великої кількості  пільг створює дисбаланс у  сфері оподаткування;

по-третє, надання значних  пільг окремим групам платників  зумовлює неможливість зниження податкового  навантаження в цілому. Крім того, надання  пільг сприяє зростанню тіньового  сектору економіки, бо породжує бажання  платників податків, які не мають  пільг, уникнути оподаткування. У цілому ж надання пільг є порушення  ринкового механізму розподілу  ресурсів і, як свідчить аналіз, пільги суттєво зменшують надходження  до бюджету.

по-четверте, головною проблемою при одержанні достовірної  оцінки ефективності надання податкових пільг є наявність значного часового лага між періодом застосування пільг  та отриманням реальної віддачі для  економіки від їх застосування, відтак це є великими втратами для бюджету. Однак це не може служити підставою для відсутності належного контролю з боку зацікавлених органів державної влади за цільовим використанням наданих пільг та узгодженням їх надання з пріоритетами економічного розвитку держави;

по-п’яте чинна система  пільгового оподаткування недостатньо  націлена на економічний ефект і  прискорення економічного розвитку держави. Доцільно забезпечити постійне обмеження та скасування економічно необґрунтованих податкових пільг, покращення системи адміністрування  податків, попередження фактів ухилення від сплати податків.

Науковці абсолютно не проти пільг, навпаки вони можливі  й потрібні, якщо вони мають цілеспрямований  характер – стимулюють інвестиційну та інноваційну діяльність, сприяють виконанню загальнодержавних. Причому, по-перше, надання пільг має бути виваженим процесом, а по-друге, –  водночас вирішувати питання про  компенсаційні заходи щодо доходної частини бюджету [24, с. 12].

 У свою чергу, зазначені  недоліки призвели до таких  проблем системного характеру  у податковій системі:

1. Податкова заборгованість  платників перед бюджетом та  державними цільовими фондами,  що зумовлено:

• відсутністю ефективних механізмів, які забезпечують відповідальність суб’єктів господарювання за виконання своїх фінансових зобов’язань;
• недосконалістю системи списання та реструктуризації податкової заборгованості підприємств перед бюджетом;
• проведенням взаємозаліків, які роблять невигідною своєчасну і в повному обсязі сплату податків;проблемами окремих галузей (паливно-енергетичний комплекс), які є найбільшими боржниками бюджету, зокрема в частині регулювання державою цін на енергоносії.

2. Бюджетна заборгованість  з відшкодування податку на  додану вартість. Основні причини,  що ускладнюють виконання державою зобов’язань перед платниками податку на додану вартість:

• пред’явлення необґрунтованих вимог на відшкодування податку на додану вартість та заниження сум податкових зобов’язань;
• виконання прогнозних показників надходжень з податку на додану вартість.

3. Ухилення від сплати  податків. Ця проблема є однією з найгостріших, адже створює нерівні умови для суб’єктів підприємницької діяльності і зумовлює:

• недоліки законодавчих норм, якими регулюється процедура відшкодування в Україні та таких, що вирізняє її з-поміж більшості європейських країн. На масштаби ухилення від сплати податків впливає високий рівень податкових ставок, нерівномірний розподіл податкового навантаження;
• порушення принципу рівності платників перед законом;
• складність і недосконалість законодавства, яким регулюється підприємницька діяльність, зокрема податкового;
• недотримання норм законів, неефективність державної бюджетної політики.

Щодо питання використання податків як інструментів економічного стимулювання необхідно зазначити  наступне. Стимулююча роль податкової системи може полягати лише у мінімізації  негативного впливу податкової системи  на діяльність господарюючих суб'єктів. Мінімізація такого впливу може у  певній мірі слугувати стимулом зростання  підприємницької активності. Проте  такий підхід не варто абсолютизувати. Не потрібно забувати про необхідність наповнення бюджету держави, забезпечення виконання державою її функцій, фінансування соціальних програм тощо. Система  податкових пільг є недосконалою, вони далеко не завжди досягають інноваційно-інвестиційних  цілей, заради яких, власне, і запроваджувались.

 

 

3. Перспективи розбудови та шляхи вдосконалення податкової системи

В умовах сьогодення важливе  місце, на нашу думку, повинно бути відведене  податковій системі як державному регулятору покращення фінансової діяльності підприємств. При цьому, проводячи певні зміни  в системі оподаткування держава  повинна проводити таку податкову  політику, яка би була спрямована на оптимізацію як інтересів держави (податкове наповнення бюджету), так  і платників податків (помірне  податкове навантаження). В Україні  в умовах фінансової кризи виникла  необхідність пошуку найбільш дієвих механізмів розвитку стимулюючої функції  податків. Відсутність системної  оптимізації оподаткування призводить до надмірного обсягу стягнення податків при скороченні обсягів виробництва  і, як наслідок, критичного зменшення  обігових коштів підприємства та їх прибутків. Відсутність належного податкового  стимулювання призводить до погіршення фінансової стійкості підприємств, падіння інвестиційної активності, зменшення темпів розвитку і впровадження нових технологій та інноваційної діяльності. Необхідно внести певні зміни відносно тих основних податків, що будуть спрямовані на підвищення конкурентоспроможності підприємств. Важливим, при цьому, є надання обґрунтованих податкових пільг, що за певних умов є дієвим інструментом підтримки національної конкурентоспроможності [14, с. 30].

Відтак значної актуальності набуває питання формування такої системи оподаткування, яка б сприяла розвитку економіки, формуванню повноцінних суб’єктів ринкової економіки з одночасним поступовим розв’язанням проблеми скорочення дефіциту бюджету і досягнення фінансової стабілізації з поступовим переходом до економічного росту. Потребує змін і сам механізм та цільове спрямування податків.

Проте, в сучасних умовах не потрібно вдаватися до радикальних  змін. Всі зусилля повинні бути спрямовані на зміцнення і вдосконалення  податкової системи. Необхідно, разом  з тим, приділити увагу підвищенню якості планування і фінансування державних видатків, зміцнити дохідну базу бюджетної системи, створити необхідні механізми контролю над ефективністю використання державних фінансових ресурсів.

Немає єдиної думки щодо внесення змін в податкову систему. Ми вважаємо, що корінному реформуванню не повинні підлягати такі головні  групи  податків як податок на прибуток підприємств, ПДВ, податок на доходи фізичних осіб.

Реформування податкової системи повинно відбуватися  в напрямку створення сприятливих  податкових умов для вітчизняних  товаровиробників, стимулювання вкладення  коштів у інвестиційні програми, з метою формування раціональної податкової системи необхідно використовувати регулюючу функцію податкової системи у вигляді надання пільгового оподаткування, зробити пільги більш прозорими та підвищити їх стимулюючі і реґулюючі властивості [13, с. 45].

Метою реформування є досягнення якісно нового стану податкової системи  України, за якого будуть створені сприятливі умови ведення бізнесу, зростання  споживчого попиту на внутрішньому ринку  при одночасному динамічному  збільшенні сукупних податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів.

Основним завданням податкової реформи як однієї з найважливіших  умов функціонування ефективної податкової системи є значне зниження і вирівнювання податкового тягаря [16, с. 28].

Отже, вважаємо, основними  напрямками реформи податкової системи  в Україні повинні бути наступні:

- побудова стабільної, зрозумілої  і цілісної податкової системи  з метою визначення збалансованих  підходів до фінансового перерозподілу  в межах країни і обґрунтування  норм оподаткування;

- розширення податкової  бази завдяки скасуванню непрозорих  податкових пільг, розширенню  кола платників податків і  оподатковуваних доходів у відповідності  з критерієм «доцільності» і  принципом «соціальної справедливості»;

- розв’язання ряду проблем,  пов’язаних зі стягненням податків  і контролем за дотриманням податкового законодавства;

- зниження податкового  тиску до теоретично допустимого  рівня;

- забезпечення стабільності  податкового законодавства;

- узгодженість усіх елементів  в межах єдиного податково-правового  простору (формування єдиної нормативно-правової бази оподаткування)

- уніфікація системи оподаткування,  уникнення подвійного оподаткування  з однієї і тієї ж бази оподаткування;

- надання гнучкості системі  оподаткування, за допомогою ставок  оподаткування  стимулювати прогресивні  і обмежувати негативні явища,  що безпосередньо впливають на  стан національної економіки;

- ефективно структурувати  систему оподаткування на користь  прямого оподаткування майна, капіталу, землі.

Разом з тим, необхідно  провести реформування податкової системи  в напрямку її:

• лібералізації і децентралізації;
• розширити права органів місцевого самоврядування при встановленні норм вилучення і їх використання на місцях;
• забезпечити збалансованість інтересів держави та її регіонів, регіонів між собою з метою забезпечення стабільності адміністративно-територіального устрою країни;
• запровадити заходи по податковому стимулюванню інвестиційного процесу і спрямування коштів підприємств на вдосконалення і розширення виробничої діяльності, розвиток малого підприємництва, підтримку пріоритетних галузей національної економіки.

 Проте, окремі норми  Податкового кодексу обумовлюють  виникнення небажаної внутрішньої  податкової конкуренції між регіонами  України.  Норма про «надання права» встановлювати додаткову ставку до основної ставки податку на прибуток, яку надано місцевим органам влади, створить ризик зниження надходжень даного податку до місцевих бюджетів.

Важливо посилювати, також, соціальну роль податків, забезпечити  захист прав і законних інтересів податкоплатників у взаємозв’язку з податковими органами, запровадження поняття неумисного порушення податкового законодавства [25, с. 26].

Податкова система України, у перспективі  повинна бути:

1) Гармонізованою та збалансованою між державою і суспільством, відсутність будь-яких проявів дискримінації в розрізі окремих платників податків чи їх окремих груп та категорій, а також урівноваженою за територіальним поділом країни;