Сучасні проблеми податкової системи України та шляхи їх подолання

 

Мiнiстерство освiти і науки, молоді та спорту України

Тернопільський національний  економічний університет

Факультет фінансів

 

 

Кафедра податків і фіскальної політики

 

 

Курсова робота

на тему:

«Сучасні проблеми податкової системи України та шляхи їх подолання»

 

 

 

 

 

Виконала:

Науковий  керівник:

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

Вступ…………………..……………………………………………………...…3

1.Сутність, структура та основні принципи побудови податкової системи…………………………………………………………………………….…5

2. Практика та проблематика ефективного функціонування податкової системи в Україні…………………………………………………………………………….13

3. Основні напрямки реформування податкової системи України………..…..21

Висновки………………………………………………………………………27

Список використаних джерел………………………………...……………..29

 

 

 

 

Вступ

Актуальність. Економіка України останні роки функціонує в умовах високого незбалансованого завищеного фіскального тиску. На сьогодні система оподаткування, методи збору податків та контролю за їх сплатою посилюють негативні тенденції та є основою для корупції, розвитку тіньової економіки. Це стає причиною того, що в належному обсязі не поповнюється дохідна частина бюджету, а від так скорочуються соціальні видатки та видатки розвитку, збільшується частина невдоволеного населення. Виникає брак коштів на підтримку освіти, культури, гуманізації суспільних відносин. Отже, виникає необхідність дослідження питань, пов’язаних із впливом податкової системи на основні економічні процеси, оскільки для подолання неґативних тенденцій і з метою підвищення рівня ефективності оподаткування необхідне подальше удосконалення як системи оподаткування в цілому, так і окремих податків.

Призначення податкової системи, яка є відображенням і органічною складовою економічної моделі розвитку країни, полягає не лише у збиранні податків та забезпеченні дохідної частини бюджету для виконання державою своїх функцій, а й у сприянні досягненню стратегічної мети розвитку національної економіки.

Мета.  Метою роботи  виступає аналіз сучасних проблем функціонування податкової системи України та виокремлення основних шляхів їх подолання.

Із логіки поставленої  мети можна виокремити ряд таких завдань:

• розкрити сутність, структуру та основні принципи побудови податкової системи;
• проаналізувати діючу практику функціонування податкової системи в Україні;
• запропонувати основні шляхи реформування податкової системи України.

Об’єкт. Об’єктом дослідження є податкова система України її проблеми та шляхи удосконалення.

Предмет. Предметом дослідження є теоретичні й практичні заади реформування податкових відносин.

Розробленість. Вагомий внесок дослідження питань теорії та практики функціонування ефективного механізму податкового регулювання економіки зробили як зарубіжні вчені економісти Ф. Бекон, С. Брю, Т. Гоббс, Дж. Кейнс, А. Лаффер, К. Маркс, Е.Ліндаль, Д. Рікардо, А. Сміт, М. Фрідман. У вітчизняній науковій літературі дана проблема також достатньо висвітлена, зокрема комплексне дослідження даної теми можна зустріти в працях:– А. Крисоватого, С. Юрія, Б. Іванова, О. Василика, О Данілова, А. Соколовської, Л. Тарангул, В. Федосова та багатьох інших.

Інформаційною базою дослідження є Податковий кодекс України, постанови Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України з питань оподаткування. Використано статистичні і аналітичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства фінансів України, Державної податкової служби України. Інформаційним забезпеченням дослідження стали також монографічні дослідження і наукові статті вітчизняних і зарубіжних авторів.

Структура роботи. Курсова робота складається з 31 сторінок друкованого тексту, яка включає вступ, 3 питання, висновок та 25 позицій використаної літератури, 2 рисунки, 4 таблиці.

.

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Сутність, структура та основні принципи побудови податкової системи

У науковій літературі немає  єдиного підходу до визначення змісту поняття "податкова система". Найважливіші підходи, що розкривають зміст аналізованого  поняття, містять такі положення [23, с. 98].

1. До складу податкової  системи входять всі види податків, зборів та інших обов'язкових  платежів, які встановлено чинним  законодавством і запроваджено  в країні.

2. Податковою системою  визначається перелік суб'єктів,  на яких покладається виконання  функцій у сфері оподаткування.

3. Податкова система установлює  порядок проведення операцій  з оподаткування.

Ґрунтуючись на вищенаведених  положеннях можна дати таке загальне визначення: податкова система визначає суб'єктів податкових відносин, сукупність податків, зборів (обов'язкових платежів) та порядок проведення операцій з  оподаткування.

Податкова система – це, з одного боку, сукупність податків і зборів, що утворюють систему, побудовану згідно з визначеними принципами, прийнятими в країні з метою реалізації функцій оподаткування; з іншого – вона регламентує порядок проведення операцій з оподаткування відповідно до прийнятої системи.

Зміст і структура податкової системи визначаються податковою політикою, що є виключним правом держави, яка  проводить її самостійно, відповідно до завдань соціально-економічного розвитку

Через податки, пільги і фінансові  санкції, а також обов'язки і відповідальність, які виступають невід'ємною частиною системи оподаткування, держава  ставить єдині вимоги до ефективного ведення господарства в країні [24, c. 10].

За оцінками фахівців, система  оподаткування тим ефективніша, чим вона

зручніша як для того, хто сплачує податки, так і  для того, хто здійснює контрольні функції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Структура  податкової системи України[11, с. 93]

Система оподаткування –  це сукупність установлених чинним законодавством держави податків і зборів , а також механізмів і способів їх розрахунку і сплати до бюджету та інших державних цільових фондів [18, с.120].

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. Зокрема до загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом і є обов’язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених Кодексом. Натомість до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов’язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

 

Таблиця 1.1.

Загальнодержавні  та місцеві податки і збори  України [12 ]

Податки	Збори
Загальнодержавні
1. на прибуток підприємств	1. збір за першу реєстрацію  транспортного засобу
2. на доходи фізичних  осіб	2. рентна плата за транспортування  нафти і нафтопродуктів магістральними  нафтопроводами та нафтопродуктоводами,  транзитне транспортування трубопроводами  природного газу та аміаку  територією України
3. ПДВ	3. рентна плата за нафту,  природний газ і газовий конденсат,  що видобуваються в Україні;
4. акцизний податок	4. плата за користування  надрами
5. екологічний податок	5. плата за землю
6. фіксований с/г податок	6. збір за користування  радіочастотним ресурсом України
7. мито	7. збір за спеціальне  використання води
	8. збір за спеціальне  використання лісових ресурсів
	9. збір на розвиток  виноградарства, садівництва та  хмелярства (застосовується до 31 грудня 2014 року);
	10. збір у вигляді цільової  надбавки до діючого тарифу  на електричну та теплову енергію,  крім електроенергії, виробленої  кваліфікованими когенераційними  установками;
	11. збір у вигляді цільової  надбавки до діючого тарифу  на природній газ для споживачів  усіх форм власності
Місцеві
1. податок на нерухоме  майно,відмінне від земельної  ділянки	1. збір запровадження  деяких видів підприємницької  діяльності
2. єдиний податок	2. збір за місце паркування  транспортних засобів
	3. туристичний збір

 

Обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування  на ставку податку із/без застосуванням  відповідних коефіцієнтів. База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов’язання. Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від) одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування. Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі у національній валюті України, крім випадків, передбачених Податковим кодексом або законами з питань митної справи [19].

Платниками податків – визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або проводять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.

Згідно визначення  зрозуміло, що традиційно платниками податків виступають фізичні та юридичні особи, перелік  яких визначено цивільним законодав­ством. Разом з тим, є категорії платників  податків, що передбачені винятково  податковим законодавством. До них  належать консолідована група платників  податків, юридичні та фізичні особи, які діють у складі групи, що не має статусу юридичної особи. Окрім того платники податків є зобов'язаними  суб'єктами. На правовий статус платників  податків впливає метод фінансово-пра­вового регулювання. Державне управління в  сфері формування доходної частини  бюджету об'єктивно Зумовлено  необхідністю підпорядкування суб'єктів, за рахунок коштів яких і формується ця частина бюджету. Саме тому правове  регулювання відносин у сфері  податкової діяльності держави спрямовано на однобічні владні розпорядження  державних органів щодо безумовно  зобов'язаних суб'єктів. У зв'язку з  цим у правовому статусі платників  податків пріоритетним є комплекс податкових обов'язків щодо податкових прав, які  є похідними від обов’язків.

Різноманіття платників  податків зумовлює потребу їх класифікації за різними підставами. Класифікація має важливе значення як для теорії податкового права, так і для  податкового законодавства. По-перше, вона дає вичерпне уявлення про всі  різновиди платників податків, і, по-друге, така класифікація закладає основи правового статусу того чи іншого платника податків.

Платників податків можна  класифікувати за такими підставами:

І. Залежно від способу  організації господарської діяльності:

1) фізичні особи; 

2) юридичні особи; 

3) іноземні юридичні особи; постійні представництва іноземних юридичних осіб;

4) юридичні та фізичні  особи, що діють у складі  групи, яка не має статусу  юридичної особи (іноземні і/чи  національні юридичні та фізичні  особи, що діють в Україні  на правах партнерів у складі  групи, яка не є юридичною  особою, на підставі договору  про спільну діяльність);

5) відокремлені підрозділи  без статусу юридичної особи; 

6) консолідована група  платників податків.

ІІ. Залежно від податкової юрисдикції держави:

1) резиденти — особи,  які мають місце постійного  проживання чи місцезнаходження  в даній державі і доходи  яких підлягають оподатковуванню  з усіх джерел (особи, які несуть  повну податкову відповідальність);

2) нерезиденти — особи,  які не мають місця постійного  знаходження в державі і в  яких оподатковуванню підлягають  лише доходи, отримані ними на  даній території (особи, які  несуть обмежену податкову відповідальність).

Розмежування резидентів і нерезидентів здійснюється на основі трьох принципів:

— постійного місцезнаходження на території держави (найчастіше закріплюється  кількісний критерій — в Україні  це 183 календарних дні);

— джерела отриманих доходів;

— межі податкової відповідальності — повної чи обмеженої1.

Принцип територіальності визначає національну належність джерела  доходу. При цьому оподатковуванню  в даній країні підлягають тільки доходи, отримані на її території, у  той час як будь-які доходи, отримані за її межами, звільняються від оподаткування  в даній країні.

Деякі країни за основу беруть критерій резиденства (Велика Британія, СІЛА, Росія, Україна); інші — переважно  критерій територіальності (Франція, Швейцарія, країни Латинської Америки). Різне об'єднання  цих критеріїв зумовлює неоднаковий  податковий режим і часто є  основною причиною подвійного оподаткування.

ІІІ. Залежно від розмірів сукупного валового доходу:

1)великий платник податків  — це особа (юридичний, відособлений  підрозділ без статусу юридичної.  особи, постійне представництво  іноземної юридичної особи), сукупний  валовий доход якої становить  від 4 до 20 млн. грн.1;

2)середній платник податків — це особа (всі платники, перераховані в першій групі), обсяг сукупного валового доходу якої становить до 4 млн. грн. У встановлених законодавством випадках ці суб'єкти можуть виступати малими платниками податків;