Історичне значення фінансів в економічному розвитку суспільства

Завищені норми споживання призводять до неефективної споживчої  поведінки. Наприклад, не існує норми  для розрахунку витрат на надання  пільг з  користування послугами  міського громадського транспорту. Відсутність  норми провокує надмірне споживання транспортних послуг особами, які мають  право на відповідну пільгу. Інший  приклад можна знайти у сфері  користування пільгами на оплату вартості житлово-комунальних послуг. Обсяг  житлово-комунальних послуг, які можна споживати в межах наданої пільги, є фіксованим, проте він перевищує норми, достатні для задоволення мінімальних потреб. Таким чином, діюча система фактично стимулює громадян до зловживання цими послугами.

Механізм соціальної підтримки та соціального забезпечення малозабезпечених громадян, який реалізується через призначення пільг, нечітко  сфокусований.

Ця проблема має два  аспекти:

• по-перше, не всі особи, які мають право на отримання пільг, насправді користуються ним (наприклад, якщо пенсіонери, що проживають у сільській місцевості, мають пільги на проїзд у громадському транспорті, але не використовують їх, бо не подорожують);
• по-друге, складність системи пільг часто призводить до зловживань ними (наприклад, великий перелік категорій громадян, які мають право на безкоштовний проїзд у міському громадському транспорті, створив багато можливостей для зловживань – деякі особи для отримання цих транспортних послуг використовують підроблені або недійсні документи, документи інших осіб).

Фінансування  субсидій

На відміну  від пільг, субсидії – більш прогресивна  форма соціального захисту, адже вони адресні, враховують реальний рівень доходів громадян (домогосподарств) та можуть контролюватися.

Житлова субсидія – це адресна матеріальна підтримка малозабезпечених категорій громадян та їх родин на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого побутового палива. Вона забезпечує стабільність витрат таких родин на оплату житлово-комунальних послуг незалежно від зміни вартості послуг.

Адресний характер трансферту означає, що він призначається конкретній сім’ї за зверненням власника чи наймача житла від імені усіх зареєстрованих у ньому осіб. Головним критерієм для отримання субсидії є рівень доходів сім’ї, співвіднесений з розміром вартості цих платежів.

Надання субсидій регулюється  відповідним Положенням про порядок  призначення та надання населенню  субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Субсидія для відшкодування  витрат на оплату житлово-комунальних  послуг призначається на основі середньомісячного, а для придбання скрапленого  газу, твердого та рідкого побутового палива – річного сукупного доходу осіб, прописаних у житловому приміщенні (будинку).

Фінансування  соціальних послуг

Ще одна форма  соціального захисту, яка використовується в Україні, – соціальні послуги. Умовно їх можна розділити на дві групи:

1. послуги, що надаються у спеціалізованих державних/комунальних установах стаціонарного типу;
2. послуги, що надаються безпосередньо у громадах.

Соціальні послуги надаються  на місцевому рівні, а за їх організацію відповідають органи місцевого самоврядування.

Більшість бюджетних  коштів спрямовується на організацію  надання соціальних послуг у спеціалізованих  державних або комунальних установах  стаціонарного типу, включаючи будинки для дітей-сиріт та притулки для дітей, позбавлених батьківського піклування, школи та будинки-інтернати для дітей із вадами фізичного і психічного розвитку, будинки та інтернати для людей похилого віку та інші види спеціалізованих установ стаціонарного типу.

Значно менша  частина бюджетних коштів спрямовується  на надання соціальних послуг у громадах.

Установи, що пропонують і  надають ці послуги, працюють безпосередньо  з людьми; можливі відмінності  у переліку послуг залежать від демографічної  та соціальної ситуації у конкретному  населеному пункті. Установи, які пропонують різні соціальні послуги в громаді, включають центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, територіальні центри та відділення соціального обслуговування вдома і центри ранньої реабілітації для дітей-інвалідів.

Соціальні послуги, що надаються  у громадах, є адресними та більш  ефективними, а також краще відповідають потребам соціально незахищених  категорій громадян, аніж послуги  державних/ комунальних установ  стаціонарного типу. Проте їх поширення  в Україні ускладнене, оскільки органи місцевого самоврядування не мають стимулів для зміни пріоритету бюджетного фінансування з установ стаціонарного типу на установи, що надають соціальні послуги у громадах. Місцеві бюджети зв’язані вимогами чинного бюджетного законодавства стосовно здійснення фінансування послуг, які надаються у стаціонарних установах.

Навіть якщо послуги, що надаються  установами у громаді, менш затратні, ніж такі ж послуги, надані державними установами стаціонарного типу, орган місцевого самоврядування має обмежену можливість переадресувати фінансування на установи, що надають послуги у громаді, та перемістити до них осіб, які обслуговуються у стаціонарних установах. Це пояснюється тим, що частка дотації вирівнювання, яку місцеві бюджети одержують з державного бюджету, чітко прив’язана до кількості осіб, які обслуговуються у стаціонарних установах, і є значно більшою, ніж частка дотації, яка надходить до місцевих бюджетів за послуги, що надаються безпосередньо у громаді. Саме тому органи місцевого самоврядування не мають стимулів розвивати мережу закладів та організацій для організації надання послуг у громаді.

Соціальні послуги, що надаються  у громаді, включають:

1. послуги, що надаються комунальними установами, які фінансуються з бюджету;
2. послуги, що надаються недержавними організаціями та установами ;
3. послуги, що надаються фізичними особами.

Формула, за якою розраховується ціна за соціальні послуги, що надаються  недержавними надавачами, відрізняється  від тієї, що використовується для  розрахунку вартості послуг державних  стаціонарних установ або комунальних  закладів, які надають послуги  у громаді.

Вартість соціальних послуг недержавних надавачів розраховується згідно з порядком, визначеним Постановою Кабінету Міністрів “ Про затвердження Порядку регулювання тарифів на платні соціальні послуги ”. Відповідно до цього Порядку, тариф на платну соціальну послугу обчислюється з урахуванням собівартості послуги, адміністративних витрат і податку на додану вартість. Собівартість платної соціальної послуги включає прямі матеріальні витрати, загальні виробничі витрати, прямі витрати на оплату праці та ін. Перелік статей для обрахування собівартості платної соціальної послуги визначається державними та комунальними підприємствами, установами соціального обслуговування, іншими надавачами платних соціальних послуг.

Проте органи місцевого самоврядування не можуть закуповувати послуги у  недержавних надавачів, які працюють у громаді, тому що в бюджеті не передбачено відповідних видаткових статей. Існуюча бюджетна система  та формула розрахунку дотації вирівнювання не передбачають заохочення надання соціальних послуг поза державними установами стаціонарного типу або комунальними закладами, що надають послуги у громаді.

Таким чином, залучення до надання соціальних послуг недержавних  надавачів замість спеціалізованих  державних установ стаціонарного  типу або комунальних закладів, що надають послуги у громаді, призведе до зменшення частки дотації вирівнювання, передбаченої для організації надання  соціальних послуг, а органи місцевого  самоврядування в цьому не зацікавлені.

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Василик О. Д. Теорія фінансів: Підручник / О. Д. Василик. – К.: НІОС. – 2000. – 416 с.

2.  Фінанси (теоретичні основи): Підручник / М. В. Грідчіна, В. Б. Захожай, Л. Л. Осіпчук та ін.; під кер. і за наук. ред. М. В. Грідчіної, В. Б. Захожая. – К.: МАУП, 2002. – 280 с.

3.  Петровська І О. Фінанси / І. О. Петровська, Д. В. Клиновий. – К.: ЦУЛ. – 2002. – 300 с.

4. Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2012 році : Щорічне Послання Президента України до Верховної Ради України. - К. : НІСД, 2012. - 256 с.

5. Постанова Кабінету Міністрів України “ Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян ” № 654 від 16.07.2008.

6. Баранова Н.П., Новікова Т.П. “ Соціальні стандарти і гарантії в системі соціальної політики України ”, http://www.cpsr.org.ua.

7. Постанова Кабінету Міністрів України “ Про заходи щодо подальшого вдосконалення надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива ” № 1050 від 22.09.1997.

8. Наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України та Державного Комітету статистики України, Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України “ Про затвердження методики обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги ” № 486/202/524/455/3370 від 15.11.2001.

9. Закон України “ Про державну допомогу сім’ям з дітьми ” № 2811-XII вiд 21.11.1992.

10. Романюк О. Фінансування  соціального захисту в Україні  // Результати і потенціал України.  – Міжнародний центр перспективних  досліджень.– Київ, 2008.