Історичне значення фінансів в економічному розвитку суспільства

 

ЗМІСТ

 

1. Історичне значення  фінансів в економічному розвитку  суспільства 3

2. Сучасне фінансове становище  України 9

3. Проблеми фінансування  соціальних зобов'язань держави 13

Список використаної літератури 23

 

 

 

1. Історичне значення фінансів в економічному розвитку суспільства.

 

Термін "фінанси" з'явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного  латинського терміна "financia", що означає обов'язкову сплату грошей. Ця сплата пов'язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту. Так тривало майже до початку XVIII століття. Під фінансами розуміли державне публічне господарство або господарство будь-якого державного утворення нижчого рівня, як-от: земство, міська община тощо.

 У цей же період  у деяких державах, наприклад  у Німеччині, слово "фінанси"  мало негативне значення. Його  пов'язували зі здирництвом, хабарництвом, вимаганням тощо. Вперше у сучасному  тлумаченні термін "фінанси"  став застосовуватися у Франції,  де під фінансами розумілася  сукупність коштів, необхідних для  задоволення потреб держави та  різних суспільних груп.

 У XVIII столітті трактування  поняття фінансів як державного  господарства мало подальший  розвиток. Державні утворення різного  рівня стали називатися союзами  публічного змісту, а фінанси  — формами та методами добування  коштів і їх витрачання цими  союзами при виконанні покладених  на них функцій. Форми та  методи мобілізації коштів постійно  змінювалися й удосконалювалися, що пов'язано з розвитком економіки  держав.

 Форми одержання коштів  союзами публічного змісту були  зумовлені, в свою чергу, формами  господарства. При натуральному  господарстві переважали податки  у натуральній формі, при недостатньому  рівні розвитку приватної власності  держава задовольняла потреби  експлуатацією своїх земель. Тоді, коли розшарування громадян у  державі за розміром доходів  було незначним, існувало переважно  загальне майнове оподаткування.  З розвитком приватної власності, коли з'явилися великі господарські структури в промисловості, торгівлі, сільському господарстві, виникли й різні форми мобілізації коштів у вигляді промислового, поземельного, домового податків.

 У XIX столітті спостерігається  бурхливий економічний розвиток. Поглиблюється і саме розуміння  фінансів. Від спрощеного поняття  фінансів як державного господарства  переходять до розуміння фінансів як самостійної галузі знань, що охоплює нові сфери їх функціонування і впливу. Це, зокрема, фінанси сфери виробництва, виконання робіт і надання послуг. Виникають фінансові ринки, набуває розвитку державний кредит й інші фінансові інститути. Фінанси перетворюються на вагомий фактор політичного та економічного життя в державі. Проблеми фінансів стають об'єктом постійних наукових досліджень, їх виникнення порівнюють із винаходом парової машини, колеса тощо. До певної міри це справедливо. Нині мало не всі знають, що невміле використання фінансів призводило навіть до загибелі цивілізацій. Так, Римська імперія занепала через непосильний тягар податків і зборів. Кризи у фінансовій сфері призводили до революційних подій, занепаду, або навпаки — до процвітання деяких економічних систем.

 У фінансах можна  відшукати ключ до розуміння  історії: чому суспільство або  яка-небудь його частина стали  спрямовувати свій розвиток і  економічне життя у тому чи  іншому напрямку. Висновок один: той, хто не розумів суті  фінансів і не засвоїв кращих  методів їх використання, завжди  програвав.

 Вчення про фінанси  порівнюють із вченням про  хліб насущний, про те, чому в  одних його достатньо, а в  інших нема, і в чому полягають  найкращі способи добування хліба.  Нині значення фінансів в історії  й суспільному житті незаперечне:  за ними визначається як політична  доля держави, так і економічні  та соціальні умови певної  країни. Основним фактором у розвитку  фінансів завжди була потреба  в коштах, що пояснювалося зміцненням держави та боротьбою за її існування. Однак сутність і форми задоволення потреб у коштах зумовлюються економічним розвитком країни, зростанням міст, становищем у промисловості й сільському господарстві. Способи ж мобілізації коштів і призначення витрат залежать від співвідношення сил різних суспільних груп, визначаються боротьбою їхніх інтересів.

 Виникнення та розвиток  фінансів зумовлювалися зростанням  продуктивних сил у суспільстві,  насамперед товарно-грошових відносин  як необхідної форми економічного  життя для досягнення певного  рівня суспільного добробуту.  Своїй досконалості й завершеності  фінанси зобов'язані також появою  та прогресом різних видів  державних утворень. Тому є підстави  стверджувати, що фінанси — це  продукт розвитку товарно-грошових  відносин і держави. Фінанси  можуть успішно функціонувати,  активно сприяти економічному  та соціальному прогресу лише  за активного втручання у ці  процеси держави.

 Найвищого розквіту  фінанси досягли у XX столітті, коли функції держави набагато  розширилися і вдосконалилися, а  товарно-грошові відносини посіли  головне місце в економічних  системах. Фінанси перетворилися  на універсальний і надзвичайно  активний елемент економічного  життя, розвинулися методи і  форми мобілізації коштів та  їх розподіл у державі з  метою задоволення потреб населення,  удосконалення виробничих та  соціальних процесів.

 Фінансам належить  провідна роль в економічній  системі. Це зумовлено тим,  що їх функціонування визначає  кількісні й якісні параметри  будь-якого економічного явища  чи процесу, а також кінцеві  результати діяльності.

 Обов'язковою ознакою  участі фінансів у економічному  житті держави, підприємця чи  громадянина є гроші. Без використання  грошей у процесах виробництва,  у здійсненні державою своїх  функцій, задоволенні населенням своїх життєвих потреб не існували б і фінанси. Усі процеси економічного життя, де беруть участь фінанси, мають грошове вираження, тобто оцінку в грошовій формі. Економічне життя держави постійно вимагає створення грошових фондів для задоволення різноманітних потреб. Обсяг цих фондів кількісно та якісно характеризує масштаби діяльності й фінансові можливості країни, господарської структури, громадянина. Ці фонди, власне, і є фінансами.

 Громадянин, який одержує  доходи у формі оплати праці  чи з інших джерел, має у  своєму розпорядженні певну суму  грошей, але вони не є фінансами.  Фінансами ці гроші стануть  тоді, коли їхній власник створить  відповідний фонд і вкладе  їх у цінні папери, надасть  кредит фізичній особі або  зробить щось інше, завдяки чому  матиме певний дохід.

 Фінанси за своїм  економічним змістом дуже непроста, багатогранна складова економічних  явищ і процесів, економічної  системи в цілому. У фінансовій  теорії немає єдиної думки  щодо визначення меж фінансів  у економічній системі держави.  Так, більшість економістів радянської  доби звужено трактувала фінанси,  надаючи їм роль знарядь розподілу  та перерозподілу валового внутрішнього  продукту в процесі відтворення.  Це зумовлено тим, що у теоретичному  плані в комуністичному суспільстві  фінанси як елемент економічної  системи повинні були відмерти. На стадії будівництва комуністичного  суспільства сфера функціонування  фінансів має звужуватися разом  зі звуженням товарно-грошових  відносин, які повинні поступово  відмирати. Слід зазначити, що  за існування єдиної соціалістичної  форми власності теоретично надто  складно розкрили економічну  суть фінансів, оскільки в межах  єдиної державної власності вони  справді виконують роль інструменту  розподілу та перерозподілу валового  внутрішнього продукту. Однак цим  їх роль не обмежується.

 Трактування фінансів  як системи економічних, грошових  чи навіть виробничих відносин  і на сьогодні переважає в  економічній і фінансовій теорії, що існує й розвивається в пострадянських країнах. Згідно з цими теоретичними положеннями спочатку існують економічні, виробничі, грошові відносини, створюється їхня структура, потім на неї накладається категорія фінансів або інша економічна категорія, з яких і виводиться їх економічна суть. Однак економічні відносини — це наукова абстракція, яка не має чітких економічних характеристик, насамперед кількісних і якісних.

 Зарубіжна фінансова  наука трактує фінанси досить  широко, не обмежуючись конкретними  чіткими рамками. Де існують  товар і гроші, там є й  фінанси. У наукових дослідженнях  зарубіжних авторів фінанси постають  як категорія економічного життя,  що випливає з об'єктивних процесів  у економіці й державному будівництві  і є невід'ємною частиною ринкової  економіки.

 Отже, фінанси слід  розглядати як економічну категорію,  що відображає створення, розподіл  і використання фондів фінансових  ресурсів для задоволення потреб  господарської діяльності, надання  різноманітних послуг населенню  з боку держави, забезпечення  виконання державою її функцій.  У кінцевому підсумку метою  функціонування фінансів є досягнення  високого рівня добробуту як  держави, так і окремого громадянина.

 У практичному плані  фінанси — це складова економічної  системи будь-якої держави, використання  якої дає змогу успішно реалізовувати  кінцеву мету економічного та  соціального розвитку. Історичний  досвід переконує, що фінанси  успішно можна використовувати  як у тоталітарних системах  для задоволення вузькокласових, партійних чи особистих інтересів, так і в демократичних системах для досягнення соціальної злагоди, забезпечення високоефективного виробництва і підвищення життєвого рівня громадян.

 Свого найвищого розвитку  й досконалості фінанси досягають  в умовах ринкової економіки,  фундаментальною основою якої  є різні форми власності. При  їх обмеженості фінанси не  можуть виявити всіх своїх  потенційних можливостей, оскільки їхнє функціонування жорстко обмежується відповідними державними законодавчими та нормативними актами.

 З огляду на це  щодо фінансів та інших економічних  категорій слід вирізнити елементи  об'єктивного та суб'єктивного  змісту при їх функціонуванні. Як об'єктивне явище в економічному  житті суспільства фінанси можуть  успішно виконувати свою роль  тільки за певних організаційних  засад, тобто за наявності досконалої  законодавчої бази та відповідних  фінансових інститутів. Фінанси  не тільки показник рівня економічного  розвитку суспільства, а й важливий  інструмент цього розвитку. Залежним  від пізнання економічної суті  й ролі фінансів у державі  є їхнє використання для досягнення  поставленої мети.

 Перехід до ринкової  економіки характеризується різкою  зміною впливу фінансів на  процес відтворення. Відбувається  якісний і кількісний переходи  на новий рівень використання  фінансів в економічній системі  держави.

 Призначення фінансів  — забезпечити необхідні умови  для створення, розподілу та  використання валового внутрішнього  продукту в країні. Це досягається  завдяки організації різноманітних  фондів фінансових ресурсів на  всіх етапах діяльності держави,  підприємницьких структур і кожного  громадянина. Фонди фінансових  ресурсів, що обслуговують економічні  процеси, різняться методами створення,  напрямками використання, інтересами  суб'єктів економічної діяльності, методами виробничої й суспільної  інтеграції та кінцевими цілями  відповідного виду діяльності.

 

2. Сучасне фінансове становище України

 

З початку літа відчувається, як НБУ поступово втрачає контроль за ситуацією над валютним ринком України.

Девальвація гривні давно  вже є невідворотною, відкритим  питанням залишається лише те, чи здатен буде центральний банк провести її планомірно, з найменшими втратами для громадян та банківського сектору.

Скорочення  золотовалютних (міжнародних) резервів НБУ

Не дивлячись на те, що в липні відбулося зростання  ЗВР, це було обумовлено кон’юнктурними факторами - надлишок валюти після проведення Євро 2012, але з серпня відновилася усталена тенденція до скорочення міжнародних резервів України.

Варто враховувати, що чверть нинішнього обсягу резервів - це кредити  МВФ, які також необхідно буде повернути найближчими роками.

Нинішня ж стабільність дещо непокоїть, оскільки тенденції валютного  ринку дисонують між собою, що свідчить про штучність нинішньої  стабільності: курс гривні не реагує ані  на економічні чинники, ані на динаміку ЗВР, що обумовлено очевидно тим, що він  визнається директивно.

Наслідки адміністративної політики в питаннях курсоутворення в економіці зі слабкими ринковими  інститутами ризикують бути масштабними  для України.

Погіршення  економічного становища України

Стійке зниження виробництва  та експорту буде тривати й надалі через погіршення зовнішньоекономічної кон’юнктури та невирішеність ключових внутрішніх проблем, що гальмують економічну активність України.

Темпи зростання імпорту  значно випереджають зростання експорту - 2,7% проти 6,6% лише в першому півріччі, а дефіцит поточного рахунку  складає близько 1,6 мільярда доларів.

Такі показники були характерні для 2007-2008 років, але тоді дефіцит  поточного рахунку перекривався колосальним притоком валюти за фінансовим рахунком, оскільки Україну охоче кредитували міжнародні банки.

Зниження темпів зростання  ВВП не лише скорочує находження валюти від експорту, але й знижує притік іноземних інвестицій, які вносять  значний внесок в стабілізацію платіжного балансу країни.

Наразі закономірно посилюється  тенденція до відтоку капіталу з  країни, оскільки перспективи розвитку держави досить примарні: в країні триває політична криза, економіка  занурюється у чергову рецесію, а влада демонструє неготовність до проведення реформ, що можуть суттєво  покращити бізнес-клімат.