Ставка дисконту. Коефіцієнт капіталізації

Несистематический ризик пов'язані з фінансове становище, діяльністю конкретної фірми, з властивою саме їй комерційними і фінансовими ризиками.

За підсумками представленої короткої характеристики типів ризиків почнемо розгляд методів визначення ставки дисконту задля власного капіталу.

Модель оцінки капітальних активів (З>APM)

Ця модель дозволяє досить задовільно описати взаємозв'язок між ризиком й очікуваної дохідністю активів (чи вартістю капіталу).

Існують певні припущення, які мають місце у ході застосування моделіСАРМ:

- модель виходить із положення про те, що інвестори уникають ризику, і якщо вони його приймають, то вимагають компенсації; «неприйняття ризику» зазвичай сприймається як вимога компенсації за ризик;

- йдеться про раціональних

інвесторів, діючих виходячи з принципу розумності. Раціональні інвестори прагнуть диверсифікації своїх інвестиційних портфелів, тобто раціональний інвестор будь-коли вкладе свої гроші за одну підприємство

- все інвестори мають однаковою інформацією чи іншому бізнесі і, про властивих йому ризики, і, однаково оцінюють очікувані ставки доходу

- ця модель не враховує витрат зі здійснення угод купівлі-продажу активів, і навіть не враховує чинника оподаткування – тобто ставка доходу при наданні позички і вартість залучуваних позикових коштів однакові.

Модель оцінки капітальних активів (>САРМ) виходить із принципу у тому, що – це вічна категорія, тобто із допомогою цієї моделі визначається ставка доходу на ризиковий актив. Цей дохід є функцією деякого безризикового прибутку і премії, що її виплачують за ризик володіння даним активом.

Премія за ризик розраховується як функція зміни ціни даного активу за певний період у порівнянні зі змінами ринку загалом за ж період.

Базова модельСАРМ виглядає так:

Rе = R>f + b (R>m - R>f ), (7)

Де Rе – необхідна (очікувана) ставка доходу на власний капітал;

R>f –тбезрисковая ставка доходу;

R>m –среднериночная ставка доходу з якоїсь сукупності цінних паперів;

b – кількісна міра систематичного ризику, яка оцінює зміни у дохідності акцій окремих компаній у порівнянні з динамікою ринкового доходу;

(R>m - R>f) – ринкова премія за ризик.

За наведеною формулі можна оцінити очікувана дохідність відкритих компаній.

Безрисковая ставка R>f визначається розмірі ставки дохідності по вкладенням, які забезпечують мінімальну дохідність із найбільшою мірою вірогідності (близька до 100%).

У світі на практиці оцінки бізнесу, якбезрисковой ставки зазвичай використовуються ставки доходу за державними цінних паперів (зазвичай, лише на рівні 6 - 8%).

У виконанні вітчизняної практиці нині питання безризикової ставці розглядається неоднозначно – як така можуть приниматься:

- ставки дохідності по грошовим вкладах банків вищої категорії надійності;

- в оцінці у доларовому численні – ставка дохідності облігаційного внутрішньої позики

Середнериночная ставка доходу R>m визначається з величини доходів над ринком цінних паперів за галуззю, до якої підключено оцінюється компанія, за досить час часу у ретроспективі.

Величина b як кількісна міра систематичного ризику, може бути оцінена з наступного співідношення:

b = Відсоток зміни доходів вдатися до акцій оцінюваної компанії

Відсоток зміни середньоринковому котирування акцій, обертаються цьому ринку

Величина b свідчить, наскільки ризик володіння конкретними активами більшою або меншою ризику ринкового портфеля. Що стосується, якщо b> 1, то активи вважаються більш ризиковими і сягають до агресивним активам. Якщо ж b < 1, то дані активи є менш ризикованими, ніж ринковий портфель і захищені.

Отже, що стоїть коефіцієнт бета, тим вища і ризик. Курс акцій компанії, на яку коефіцієнт b дорівнює 1.5, при зростаючій тенденції над ринком зростатимуть загалом на 50% швидше порівняно зсреднериночним рівнем. І навпаки, при депресивному стані ринку курс акцій даної компанії зменшуватиметься на 50% швидше середньоринкового. Тому, якщо курс акцій на фондовий ринок знизиться на 10%, очікується, що курс акції даної компанії впаде на 15%.

У практиці оцінки бізнесу базова формула моделі оцінки капітальних активів доповнюється з допомогою запровадження поправок, що дозволяють враховуватиме йнесистематические ризики. Тоді формула розрахунку ставки доходу задля власного капіталу виглядає так:

Rе = R>f + b (R>m - R>f) + З1 + З2 + З3

де З1– премія за ризик, характерний окремо взятому компанії;

З2 – премія за ризик інвестування на малий бізнес;

З3 – премія за страновой ризик.

Розглянемо ці поправки:

1. Премия за ризик, характерний окремо взятому конкретну компанію застосовується для оцінюваної компанії характерний будь-якої специфічний ризик. Зазвичай, цей ризик пов'язані з характером діяльності даної компанії.

2. Премія за ризик інвестування на малий бізнес застосовується у разі, якщо оцінюється компанія належить до малого бізнесу. Мета запровадження цієї поправки полягає у компенсації додаткової нестабільності доходів з бізнесу. Що стосується сумарною величини премії за ризик, характерний окремо взятому компанії, і цьогорічної премії за ризик інвестування на малий бізнес, склався визнаний інвестиційний звичай, за яким їх кількість визначається експертним шляхом країни інвестування.

3. Премія застрановой ризик вводиться лише за оцінці ставки дисконту стосовно іноземних інвесторів. Для вітчизняних інвесторів рівень країнового ризику відбито у підвищеному рівні якбезрисковой ставки, і ринкової премії за ризик. Премія застрановой ризик індивідуальна, оскільки залежить від індивідуальних симпатій до ризикам, інформованості та досвіду конкретних інвесторів. Причому у ролі орієнтиру можна використовувати рейтингистранових ризиків країни інвестування, що виставляються які ведуть у світі рейтинговими компаніями.

Метод кумулятивного побудови ставки дисконту

Метод кумулятивного побудови ставки дисконту задля власного капіталу застосовується в оцінці закритих компаній, котрим важко знайти порівнянні відкритікомпании-аналоги і, неможливо використання моделіСАРМ.

З використанням кумулятивного методу в основі беретьсябезрисковая ставка, до котрої я додається премія за ризик інвестування на закриті компанії. Ця премія є дохід, який «вимагає» інвестор як компенсації занесистематические ризики – тобто додаткові ризики, пов'язані з вкладеннями у цю компанію, протибезрисковими інвестиціями.

Загалом вигляді модель кумулятивного побудови виглядає так:

Rе = R>f + З1 + З2 + … + Зі

деRe – необхідна інвестором ставка дохідності;

>Rf –безрисковая ставка дохідності;

>Сi – додаткові премії (надбавки) за конкретні ризики

Отже, застосування кумулятивного методу розрахунку ставки дисконту необхідно виявлення і кількісну оцінку максимально великої кількості виду ризиків, властивих даної компанії.

Найчастіше враховуються такі надбавки за ризики:

1. Залежність компанії відрізняється від ключової постаті і наявність управлінського резерву – встановлюються надбавки від 0% до 5%.

2. Розмір компанії. (0-5%). Якщо компанія велика, займає монопольне становище, то специфічний ризик буде мінімальним (рівним нулю).

3. Фінансова структура компанії. – структура капіталу. (0-5%). Високий ризик характеризується значним питому вагу позикових коштів.

4. Товарна і територіальна диверсифікація (0 - 5 %)

5. Диверсифікація покупців продукції компанії та постачальників продукції та послуг ( 0 - 5%).

6. Наявність даних фінансове стані підприємства у динаміці щодо фінансового становища підприємства ( 0 - 5%).

Оцінювач вирішує сам, якою мірою включати перелічені вище ризики до уваги ставки доходу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Особливості розрахунку ставки капіталізації оцінці бізнесу, на відміну від ставки дисконтування

 

Залежно від конкретних умов оцінки коефіцієнт капіталізації може охоплювати дві основніелемента[9]:

>On – дохід на інвестиції (чи ставка доходу)

>Of – чиста норма повернення вкладених інвестицій (повернення капіталу чи ставка відшкодування).

Отже, коефіцієнт капіталізації R має забезпечити інвестору отримання на вкладені кошти й повернення їх. Можна сміливо сказати, що коефіцієнт капіталізації включає у собі ставку дисконтування і норму повернення капіталу.

Для визначення ставки доходу на інвестиціїOn у складі коефіцієнта капіталізації необхідно визначити ставку дисконту задля власного капітал шляхом застосування моделі оцінки капітальних активів (>CAPM) чи методу кумулятивного побудови. Порядок застосування зазначених методів наведено нами вище.

Слід зазначити, що в разі, якщо:

- у процесі функціонування вартість бізнесу змінюється у протягом всього прогнозного періоду, а повернення початкових інвестицій відбувається у час його перепродажу – весь потік доходів може розглядатися як дохід на інвестиції;

- або якщо бізнес має необмежений тривалість життя і генерує нескінченний грошові потоки, ставка доходу може дорівнювати ставці капіталізації.

Проте внаслідок те, що даний метод застосуємо при прогнозуванні невеликих стабільних темпи зростання, ставка доходу може бути оцінена за такоюформуле:

>оn =d –q , (11)

деоn – ставка доходу на інвестиції;

>d – ставка дисконту;

>q – стабільні довгострокові темпи зростання.

Якщо ж капитализируемая база визначено з урахуванням ретроспективних даних розвитку компанії, то тут для розрахунку ставки доходу застосовується іншаформула:

>оn = >d – >q ,

>1+q

Деоn – ставка доходу на інвестиції;

>d – ставка дисконту;

>q – стабільні довгострокові темпи зростання.

Перейдемо до розгляду порядку розрахунку ставка відшкодування вкладених інвестиційOf. І тому розглянемо такі можливі співвідношень між коефіцієнтом капіталізації R і ставкою доходу на інвестиції on:

1) R = on

2) R > on

3) R < on

R = on, тобто капіталізація доходів відбувається лише за ставкою доходу на інвестиції (on), у своїйof=0.

Це співвідношення, як вище, може з'явитися у таких випадках.

По-перше, а то й прогнозується зміна у процесі експлуатації вартості бізнесу, повернення цієї вартості відбувається у момент перепродажу бізнесу. Тоді весь потік доходів є прибутком на інвестиції.

По-друге, якщо бізнес має необмежений термін дії, унаслідок чого є рівномірне нескінченний грошові потоки.

R > on, таке співвідношення з'являється тоді, коли прогнозується повна або часткова втрата вартості бізнесу у процесі експлуатації. Тоді коефіцієнт капіталізації має забезпечити як отримання на інвестиції, а й повернення (рекапіталізацію) вкладених коштів.

R < on, коли у процесі експлуатації прогнозується зростання вартості бізнесу, тобто купівлі буде набагато меншою ціни перепродажу.

У цьому, як й у першому випадку, повернення інвестицій буде забезпечено з допомогою виручки від перепродажу.

Існує 3 способу визначення чистої норми повернення of:

1. методРинга (прямолінійний).

2. методХоскольда (>рекапитализация побезрисковой ставці відсотка).

3. методИнвуда (>рекапитализация за коефіцієнтом дохідності).

МетодРинга передбачає, що відшкодування інвестованої у бізнес суми відбувається щорічно рівними частинами.

Йдеться про убутному потоці доходів,т.к. нарахування on йде що залишилася невиплачену базу. Сумарні надходження зменшуються, тобто даний метод застосуємо для убуваючих потоків прямолінійною поверненням капіталу. Метод використовується для високо ризикових інвестицій, коли немає повної гарантії її подальшого розвитку бізнесу.

І тут of визначається так:

>Of = 1 / n , (13)

де n – число періодів.

Метод Хоскольда застосовується у тому випадку, коли йдеться про високо прибутковому бізнесі і провисокоприбильних інвестиціях. Ці інвестиції приваблюють інших інвесторів і, отже, реінвестиції за тією ж ставці доходу, як і початкові інвестиції малоймовірні. Тож у розрахунках має проводитися ставка зниженою дохідності. І тут розрахунок норми повернення капіталу проводиться у разі чиннику фонду відшкодування збезрисковой ставці.

Метод Инвуда застосовується у тому випадку, коли повернення капіталу проводиться у разі фонду відшкодування за тієї ж ставці доходу, як і доходи інвестування. У цьому дохід на інвестиції дорівнюєсреднериночному прибутку. У разі йдеться проаннуитетном повернення капіталу, коли дохідність що оцінюється бізнесу відповідає середньоринковому дохідності капіталу.

Співвідношення R < on можливе у разі прогнозування збільшення вартості бізнесу у процесі її експлуатації, тобто ціна купівлі буде набагато меншою ціни перепродажу. Тоді повернення інвестицій забезпечується з допомогою виручки від перепродажу бізнесу.